Київ, 6 вересня 2001 - Хто з нас не мріяв у дитинстві втекти до моря, стати моряком і таким чином подивитися світ? Нинішні підлітки ставляться до батьківських дитячих мрій скептично – і мають рацію, оскільки, як з’ясувалось, моряки належать до соціально незахищених верств населення. За даними Міжнародної федерації транспортників, моряки з країн Азії і Східної Європи – перші жертви економічних і фінансових криз та банкрутств цілих пароплавств, як це трапилося з працівниками Чорноморського морського пароплавства.
Одесити часто згадують, як гарно жилося морякам пароплавства та їхнім босам – а скінчилося те “солодке життя” банкрутством ЧМП і, відповідно, звільненням кількох тисяч професійних моряків, більшість з яких опинилася на березі без засобів до існування. А ті гроші, які вдалося накопичити, розійшлися досить швидко, і моряки “пішли кланятись” іноземним судновласникам ті круїз ним компаніям. Як повідомляє російське бюро Міжнародної федерації транспортників, найчастіше українські моряки потрапляють на вантажні судна і танкери, що плавають під панамським, кіпрським, мальтійським прапорами – компанії-власники завдяки використанню дешевої робочої сили отримують непогані прибутки. А якщо з компанією щось трапляється – вона банкрутує та її кораблі заарештовуються міжнародними судовими інстанціями – екіпажі з найманих працівників опиняються, знову ж таки, без засобів існування. За даними Федерації, вісімнадцять українських екіпажів нині потерпають вдалині від домівки, а на повернення додому грошей немає. Крім того, часто власники судноплавних компаній затримують зарплату екіпажам, набраним в Україні, Польщі, Росії чи Бангладеш – що є порушенням міжнародного Кодексу мореплавства та законодавств тих держав, до яких належать і фірми-власники, і екіпажі. А у цілому, щомісяця до п’яти екіпажів опиняються у різних портах світу без засобів до існування, без заробітної платні і без надії, що ситуація найближчим часом поліпшиться.
Одесити часто згадують, як гарно жилося морякам пароплавства та їхнім босам – а скінчилося те “солодке життя” банкрутством ЧМП і, відповідно, звільненням кількох тисяч професійних моряків, більшість з яких опинилася на березі без засобів до існування. А ті гроші, які вдалося накопичити, розійшлися досить швидко, і моряки “пішли кланятись” іноземним судновласникам ті круїз ним компаніям. Як повідомляє російське бюро Міжнародної федерації транспортників, найчастіше українські моряки потрапляють на вантажні судна і танкери, що плавають під панамським, кіпрським, мальтійським прапорами – компанії-власники завдяки використанню дешевої робочої сили отримують непогані прибутки. А якщо з компанією щось трапляється – вона банкрутує та її кораблі заарештовуються міжнародними судовими інстанціями – екіпажі з найманих працівників опиняються, знову ж таки, без засобів існування. За даними Федерації, вісімнадцять українських екіпажів нині потерпають вдалині від домівки, а на повернення додому грошей немає. Крім того, часто власники судноплавних компаній затримують зарплату екіпажам, набраним в Україні, Польщі, Росії чи Бангладеш – що є порушенням міжнародного Кодексу мореплавства та законодавств тих держав, до яких належать і фірми-власники, і екіпажі. А у цілому, щомісяця до п’яти екіпажів опиняються у різних портах світу без засобів до існування, без заробітної платні і без надії, що ситуація найближчим часом поліпшиться.
