Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:03

Особливості “зеленого руху” в Україні


Особливості “зеленого руху” в Україні

Київ, 10 вересня 2001 - Успіх Партії зелених України (ПЗУ) на чолі з Віталієм Кононовим на минулих парламентських виборах і досі не дає спокою українським політикам. Багато з них, схоже, намагаються повторити шлях кононівців до мандатів і тому на повну силу використовують привабливий бренд зелених та актуальну для України ідею захисту навколишнього середовища. Причому політики вже втрачають здоровий глузд і ідею партбудівництва доводять до маразму.

Станом на червень цього року в Україні зареєстровано сім партій на екологічну тематику і документи ще однієї перебувають на розгляді. Серед них тільки партій з назвою “Зелена партія України” три, а є ще, окрім традиційної ПЗУ Кононова, дві Екологічні партії, Зелена екологічна партія та Українська партія зелених.

І таке зелено-екологічне розмаїття можна було б, звичайно, пояснити тільки традиційним бажанням по експлуатувати цікаву і плідну ідею. Однак уже поверховий аналіз установчих документів та партійних персоналій свідчить, що це не зовсім так, і загальна ситуація набагато клінічніша. Якщо, наприклад, Зелену партію України – ХХ1 створили конкуренти кононівців, які вважають себе зеленішими і справжніми захисниками природи, то вже Зелену екологічну партію України очолює Дмитро Третьяков, який одночасно є ще й головою секретаріату фракції ПЗУ в парламенті. А просто Зеленою партією України керує Сергій Дубас, який паралельно працює заступником голови секретаріату все тієї ж ПЗУ. Ще одну Зелену партію України – 111 очолює юрист холдингової компанії “Обрій”, яку в свою чергу контролює Олег Шевчук, заступник Кононова по ПЗУ.

І якщо конкурентів, які хочуть переплюнути ПЗУ, можна ще хоч якось зрозуміти, то пояснити, чому самоклонуванням зайнялися кононівні, просто неможливо. Адже зрозуміло, що виборці України і так майже напевне заблукають серед понад сотні сучасних українських партій, а отже, серед всіх суб‘єктів виборчих перегонів може загубитися і ПЗУ.

Є, правда, ще одне пояснення – традиційні амбіції українських політиків, кожний з яких вважає себе партійним босом, гідним очолювати власну партію. А якщо це так, то вже сьогодні можна прогнозувати, що на виборах дві тисячі другого року ПЗУ може пролетіти. А отже, історія з проходженням чи точніше з не проходженням ПЗУ до парламенту повториться у вигляді і трагедії, і фарсу одночасно.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG