Київ, 14 листопада 2001 - Для початку - маленький начерк в стилі порівняльного аналізу. Скажімо, вмикаємо український пошуковий портал “Мета Юкрейн” пакуємо ключове поняття “Чорний піар в Україні” і дістаємо аж три документи, з яких, через доволі повільне завантаження добуваємо сяку-таку інформацію по темі. Ту ж волинку програємо на російському Рамблєрі. Маємо 27 сайтів та 344 документи. Така ось інформація до роздумів про кінцевий результат вкраїнсько-російських інформаційних змагань. Тема обширна, спеціальна, і не на п’ятнадцять блискавичних хвилин “Інтернет-майдану”. Навздогін коротка інформація від “Кореспондент. Нет. З 2002 року всі громадяни Бразилії матимуть право безплатного доступу до Інтернету. Про це офіційно заявив президент Бразилії Фернандо Енрпіке Кардозо. Комп’ютери для входу в Інтернет будуть встановлені у спеціальних кіосках та відділення пошти. Кожен громадянин зможе зареєструватись і отримати свою електронну адресу. За словами Кордозо, бразильці, через Інтернет зможуть зможуть відправляти на сайти відповідних державних органів свої сумніви стосовно пенсій, податків, юридичних проблем і навіть написати листа в Конгрес. Першість в цьому сенсі, тим не менше, належить не Бразилії. Нагадаємо, що 27 естонських ІТ-компаній та банків, влітку цього року звернулись до влади з ініціативою у 2004 році зробити доступ до естонського Інтернету безплатним. В проект вони готові вкласти майже 150 мільйонів доларів. Поки естонська влада думає – втілювати у життя цю ідею, чи ні, українці готуються до виборів, напружено розмірковуючи над загадковим словом “PR - піар”. Віктор Недоступ. Огляд електронної преси.
Офіційний старт виборчих перегонів – першого січня 2002-го року. Комітет виборців України вже зафіксував тривожні тенденції. “Українська правда” наводить приклади завчасної брудної агітації. Роздача принизливих пайків, показовий продаж продуктів без ПДВ. Адміністративний тиск на опозицію та незалежні ЗМІ. Примус до вступу у свої партії. Фіктивні видання і так звані “неофіційні сайти”. Просто наклепи. Все це має назву – “Чорний Пі-Ар”. Комітет виборців вважає, що указ президента стосовно прозорості виборів 2002 свідчить про потенційну каламутність процесу і натякає на “неспроможність” влади забезпечити проведення справді демократичних виборів.” Кінець цитати.
Наступну публікацію присвячено вашингтонській конференції “Україна на шляху до зрілої державності”. “Хто займатиметься Пі-Аром України в Америці?” - запитують автори, відзначаючи переважну кострубатість виступів представників української делегації. Дехто, в процесі засвоєння української мови, балансував на межі з неписьменністю. “Українська правда”, тим не менше, акцентує увагу на блискучому виступі Бориса Тарасюка. Він продемонстрував публіці мапи пострадянського простору, опубліковані у “Нью-Йорк Таймз”. Україна там начисто відсутня. “Українським політикам ще вчитися і вчитися... хоча б вмінню подавати свою позицію.”- роблять висновок автори. А поки що українському Пі-Ару допомагають інші. “Русскій журнал” опублікував результати дослідження проведеного серед московських народних мас що до асоціативного сприйняття образів Кучми, Путіна та Лукашенка. На свідомому та несвідомому рівнях.
Кучму сприймають амбівалентно – одні бачать слабкість, іншим не подобаються вияви сили. На несвідомому рівні, цитую: ”Переважають асоціації з непривабливими тваринами – осел, свиня, жаба, скунс; неприємні запахи – риба, вихлопні гази, сирість, водночас, є й приємні – м’ята, тайга, пряні квіти...” Про Путіна: пантера, лев, ромашка, бузок; водночас – нафталін, яструб, качка та ховрашок. 34% респондентів вважають що влада йому потрібна для якоїсь справи, 21% - переконані, що влада йому взагалі не потрібна. Невідомо де більше “пурги” – у дослідженнях, головах респондентів чи в голові автора публікації.
Життя, однак, драматичніше від Пі-Ару. Нещодавні московські бритоголові погроми – гаряча тема всіх російських ЗМІ. “СМІ-Ру” повідомляє, що Володимир Жириновський, у якого – нюх на неонацистські настрої, повернувся до фашистської риторики. На своєму мітингу він фактично виправдовував бритоголових шмаркачів. Скандуючи “Хайль Гітлер”, вони залізними прутами били людей іншого кольору шкіри. За твердженням Жириновського в такий спосіб “російська молодь захищає свою честь та гідність.” Кінець цитати.
Такий Пі-Ар усуває нонсенс з репліки Олени Притули в “Українській правді” стосовно того, що Бін Ладен відновив репутацію Кучми. Мовляв, буває ще гірше.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.
Далі нас чекає одна з 36 стратегем китайської азбуки конфліктного управління знайдена мною на сайті “Русс ру”. Називається вона “Обдурити імператора для того, аби той перетнув море...” Смисл полягає у необхідності маскувати власних цілей. Походження її пов”язано з наступною історією: імператора, який впав у сумнів – перепливати йому море, чи ні, вірні запросили відпочити в будинок на березі моря. Будинок насправді був замаскованим кораблем. Тільки-но імператор заснув, той відчалив і перетнув море, усунувши таким чином сумніви “сина неба”. Приклад практичного застосування стратегеми дає Німеччина. У сороковому році вона двадцять дев’ять разів переносила дату нападу на Францію, приспавши таким чином пильність французів. Не знаю, наскільки дієвим може бути цей прийом в українських Інтернет-реаліях. Через брак імператора тут панують певні сумніви? Розробники нових інформаційних проектів, тим не менше, вдаються до послуг відомих діячів. На них покладаються основні надії в запровадженні та просуванні Інтернет-новинок. Наскільки це стосується проекту інтерактивного спілкування “Міст” розкаже нам Микола Закалюжний.
Група кампаній “Інфо-сервіс-груп, Товариство з обмеженою відповідальністю “Соціс-Інтернешнл” та рекламна агенція “Столиця” започаткували інформаційний проект “Міст. Він передбачає інтерактивне спілкування користувачів Інтернету з представниками української політичної, бізнесової, наукової та культурної еліти. Про новий інформаційний проект та про перспективи інтерактивного спілкування говорить голова оргкомітету, генеральний директор “Інфо-сервіс-груп” Юрій Корнєв.
Вони вже слугують Україні, щоправда не такою мірою як би хотілося. То ж надія перш за все покладається на усіх хто має доступ до Інтернету. Політики радо використовують новітні технічні можливості, ну а самі розробники інформаційних проектів також вдаються до послуг знаних діячів, аби продемонструвати новинку. В усякому разі місток між ними прокладено. Першим гостем проекту “Міст”, став народний депутат України Леонід Кравчук. Враженнями першого президента України від участі в інтерактивному спілкуванні.
З думкою Леоніда Макаровича можна погоджуватися чи не погоджуватися, однак те що інтерактивне спілкування доповнило існуючий перелік засобів впливу, є доконаним фактом. Нас у подальшому в рамках інформаційного проекту “Міст” очікують Інтернет–конференції, круглі столи, діалоги, дискусії за участю відомих діячів... і, безумовно, користувачів Інтернету, себто тих, хто має можливість придбати комп’ютер та модем до нього.
Микола Закалюжний, в Інтернет-майдан.
Час теперішній присмачено страхом перед глобальним тероризмом, можливим розпалом біологічної війни, іншими неприємними для людства речами. Люди бояться літати. Ходити та їздити по крамницях, універмагах, бутиках вони теж не хочуть. Інтернет є дуже помічний у розвитку цього різновиду гіподинамії. Детальніше про глобальну мережу віртуальних крамниць розповідає моя колега Надія Степула:
Інтернет-покупець може скористатися багатьма перевагами пропонованого сервісу. По-перше, за одним рипом, або ж за одним кліком, можна вибрати все те, що розкидане по різних торгових закладах і часто – у віддалених місцинах.
У сівті вже існують Інтернет-салони, котрі відкриті цілодобово. Окрім того, що там замовиш щось вкрай необхідне, можна ще й взяти участь у пропонованих до цього вікторинах. І виграти, наприклад, подорож із Франції до Великобританії на тиждень. Останнім часом Інтернет-крамниці у майже всіх європейських країнах пропонують такого роду цікавинки.
Найновіше, що пропонують у європі та світі Інтернет-продавці – це телефони останнього покоління із вмонтованими в них комп’ютерами, системи глобального кондиціювання ціною близько трьох тисяч доларів, безліч інших технічних дивовиж. Вісімдесят відсотків покупців таких товарів у Франції, Іспанії та Італії – молоді люди, тридцяти-сорока років. Їхня висока зайнятість у бізнесі та інших видах роботи, а також достойна платоспроможність сприяють тому, що Інтернет-торгівля відбувається інтенсивно.
В Україні, певна річ, таким похвалитися ще неможливо. Оскільки Інтернет-продажі здебільшого пов’зані з електронними платежами, ця система впирається в те, що електронними картками в Україні користується незначний відсоток населення.
Всього два відсотки – теж незначна цифра – користується й Інтернетом. Торгівля в Інтернеті , однак, намагається розвиватися. У досить примітивний спосіб, щоправда: ви замовляєте щось, вам це за кілька годин (або днів) привозить кур’єр, якому ви платите і за товар, і за доставку.
А цього тижня, що минає, в Україні з’явиться перший Інтернет-кіоск. Він буде поставлений в міжнародному аеропорту “Бориспіль” і становитиме собою термінал, підключений до сервера “Утел” по виділеній Айсідіен-лінії пропускною спроможністю в 128 кілобіт на секунду. Цей пілотний проект заодно й висвітлить, якоюсь мірою, звичайно, - попит на Інтернет-послуги такого характеру.
А тим часом в силу багатьох причин українці можуть тільки мріяти про такий Інтернет-салон, як наприклад в Іспанії. Де Фернандо Гарсія Естевес пропонує на продаж автомобіль, який керується голосом водія....
Надія Степула.
Імператорський пінгвін Нільс Олав, який має звання старшого сержанта норвежської королівської гвардії від короля Харальда 5-го має дістати підвищення. Як повідомляє Ананова ру, пінгвін із зоопарку Едінбурга перебуває у гвардії з сімдесят другого року. Саме тоді на пропозицію лейтенанта Нільса Огільєна гвардійці вирішили взяти під опіку цього красунчика. На честь короля Олава вони назвали його Нільсом Олавом. Протягом десяти років птах дослужився до старшого сержанта. Яким має бути наступне звання улюбленця знає тільки командування гвардії. Ну а першим про це дізнається лиш той, хто регулярно користується послугами Інтернету. Саме там найсвіжіша і найкомпетентніша інформація. До такого радісного висновку прийшов мій колега Сергій Грабовський, який перед тим на певний час випав зі “Світової павутини”.
І на завершення програми ще одне попередження від “Кореспондент нет”. Виявляється читати новини – небезпечно для психічного здоров’я. Такого висновку дійшли психологи Іллінойського університету. Ну а заспокоїти їх допоможе ще одна китайська стратагема за номером три. Називається вона – позичити ніж і забити людину. Суть її доволі проста. Це можливість виведення противника з ладу чужими руками, лишаючись про тому в тіні. Прикладом застосування є підтримка Радянським Союзом В’єтнаму у кінці сімдесятих, який тоді, у свою чергу, намагався підкорити Камбоджу. На цьому все. Зустрінемось через тиждень.
Офіційний старт виборчих перегонів – першого січня 2002-го року. Комітет виборців України вже зафіксував тривожні тенденції. “Українська правда” наводить приклади завчасної брудної агітації. Роздача принизливих пайків, показовий продаж продуктів без ПДВ. Адміністративний тиск на опозицію та незалежні ЗМІ. Примус до вступу у свої партії. Фіктивні видання і так звані “неофіційні сайти”. Просто наклепи. Все це має назву – “Чорний Пі-Ар”. Комітет виборців вважає, що указ президента стосовно прозорості виборів 2002 свідчить про потенційну каламутність процесу і натякає на “неспроможність” влади забезпечити проведення справді демократичних виборів.” Кінець цитати.
Наступну публікацію присвячено вашингтонській конференції “Україна на шляху до зрілої державності”. “Хто займатиметься Пі-Аром України в Америці?” - запитують автори, відзначаючи переважну кострубатість виступів представників української делегації. Дехто, в процесі засвоєння української мови, балансував на межі з неписьменністю. “Українська правда”, тим не менше, акцентує увагу на блискучому виступі Бориса Тарасюка. Він продемонстрував публіці мапи пострадянського простору, опубліковані у “Нью-Йорк Таймз”. Україна там начисто відсутня. “Українським політикам ще вчитися і вчитися... хоча б вмінню подавати свою позицію.”- роблять висновок автори. А поки що українському Пі-Ару допомагають інші. “Русскій журнал” опублікував результати дослідження проведеного серед московських народних мас що до асоціативного сприйняття образів Кучми, Путіна та Лукашенка. На свідомому та несвідомому рівнях.
Кучму сприймають амбівалентно – одні бачать слабкість, іншим не подобаються вияви сили. На несвідомому рівні, цитую: ”Переважають асоціації з непривабливими тваринами – осел, свиня, жаба, скунс; неприємні запахи – риба, вихлопні гази, сирість, водночас, є й приємні – м’ята, тайга, пряні квіти...” Про Путіна: пантера, лев, ромашка, бузок; водночас – нафталін, яструб, качка та ховрашок. 34% респондентів вважають що влада йому потрібна для якоїсь справи, 21% - переконані, що влада йому взагалі не потрібна. Невідомо де більше “пурги” – у дослідженнях, головах респондентів чи в голові автора публікації.
Життя, однак, драматичніше від Пі-Ару. Нещодавні московські бритоголові погроми – гаряча тема всіх російських ЗМІ. “СМІ-Ру” повідомляє, що Володимир Жириновський, у якого – нюх на неонацистські настрої, повернувся до фашистської риторики. На своєму мітингу він фактично виправдовував бритоголових шмаркачів. Скандуючи “Хайль Гітлер”, вони залізними прутами били людей іншого кольору шкіри. За твердженням Жириновського в такий спосіб “російська молодь захищає свою честь та гідність.” Кінець цитати.
Такий Пі-Ар усуває нонсенс з репліки Олени Притули в “Українській правді” стосовно того, що Бін Ладен відновив репутацію Кучми. Мовляв, буває ще гірше.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.
Далі нас чекає одна з 36 стратегем китайської азбуки конфліктного управління знайдена мною на сайті “Русс ру”. Називається вона “Обдурити імператора для того, аби той перетнув море...” Смисл полягає у необхідності маскувати власних цілей. Походження її пов”язано з наступною історією: імператора, який впав у сумнів – перепливати йому море, чи ні, вірні запросили відпочити в будинок на березі моря. Будинок насправді був замаскованим кораблем. Тільки-но імператор заснув, той відчалив і перетнув море, усунувши таким чином сумніви “сина неба”. Приклад практичного застосування стратегеми дає Німеччина. У сороковому році вона двадцять дев’ять разів переносила дату нападу на Францію, приспавши таким чином пильність французів. Не знаю, наскільки дієвим може бути цей прийом в українських Інтернет-реаліях. Через брак імператора тут панують певні сумніви? Розробники нових інформаційних проектів, тим не менше, вдаються до послуг відомих діячів. На них покладаються основні надії в запровадженні та просуванні Інтернет-новинок. Наскільки це стосується проекту інтерактивного спілкування “Міст” розкаже нам Микола Закалюжний.
Група кампаній “Інфо-сервіс-груп, Товариство з обмеженою відповідальністю “Соціс-Інтернешнл” та рекламна агенція “Столиця” започаткували інформаційний проект “Міст. Він передбачає інтерактивне спілкування користувачів Інтернету з представниками української політичної, бізнесової, наукової та культурної еліти. Про новий інформаційний проект та про перспективи інтерактивного спілкування говорить голова оргкомітету, генеральний директор “Інфо-сервіс-груп” Юрій Корнєв.
Вони вже слугують Україні, щоправда не такою мірою як би хотілося. То ж надія перш за все покладається на усіх хто має доступ до Інтернету. Політики радо використовують новітні технічні можливості, ну а самі розробники інформаційних проектів також вдаються до послуг знаних діячів, аби продемонструвати новинку. В усякому разі місток між ними прокладено. Першим гостем проекту “Міст”, став народний депутат України Леонід Кравчук. Враженнями першого президента України від участі в інтерактивному спілкуванні.
З думкою Леоніда Макаровича можна погоджуватися чи не погоджуватися, однак те що інтерактивне спілкування доповнило існуючий перелік засобів впливу, є доконаним фактом. Нас у подальшому в рамках інформаційного проекту “Міст” очікують Інтернет–конференції, круглі столи, діалоги, дискусії за участю відомих діячів... і, безумовно, користувачів Інтернету, себто тих, хто має можливість придбати комп’ютер та модем до нього.
Микола Закалюжний, в Інтернет-майдан.
Час теперішній присмачено страхом перед глобальним тероризмом, можливим розпалом біологічної війни, іншими неприємними для людства речами. Люди бояться літати. Ходити та їздити по крамницях, універмагах, бутиках вони теж не хочуть. Інтернет є дуже помічний у розвитку цього різновиду гіподинамії. Детальніше про глобальну мережу віртуальних крамниць розповідає моя колега Надія Степула:
Інтернет-покупець може скористатися багатьма перевагами пропонованого сервісу. По-перше, за одним рипом, або ж за одним кліком, можна вибрати все те, що розкидане по різних торгових закладах і часто – у віддалених місцинах.
У сівті вже існують Інтернет-салони, котрі відкриті цілодобово. Окрім того, що там замовиш щось вкрай необхідне, можна ще й взяти участь у пропонованих до цього вікторинах. І виграти, наприклад, подорож із Франції до Великобританії на тиждень. Останнім часом Інтернет-крамниці у майже всіх європейських країнах пропонують такого роду цікавинки.
Найновіше, що пропонують у європі та світі Інтернет-продавці – це телефони останнього покоління із вмонтованими в них комп’ютерами, системи глобального кондиціювання ціною близько трьох тисяч доларів, безліч інших технічних дивовиж. Вісімдесят відсотків покупців таких товарів у Франції, Іспанії та Італії – молоді люди, тридцяти-сорока років. Їхня висока зайнятість у бізнесі та інших видах роботи, а також достойна платоспроможність сприяють тому, що Інтернет-торгівля відбувається інтенсивно.
В Україні, певна річ, таким похвалитися ще неможливо. Оскільки Інтернет-продажі здебільшого пов’зані з електронними платежами, ця система впирається в те, що електронними картками в Україні користується незначний відсоток населення.
Всього два відсотки – теж незначна цифра – користується й Інтернетом. Торгівля в Інтернеті , однак, намагається розвиватися. У досить примітивний спосіб, щоправда: ви замовляєте щось, вам це за кілька годин (або днів) привозить кур’єр, якому ви платите і за товар, і за доставку.
А цього тижня, що минає, в Україні з’явиться перший Інтернет-кіоск. Він буде поставлений в міжнародному аеропорту “Бориспіль” і становитиме собою термінал, підключений до сервера “Утел” по виділеній Айсідіен-лінії пропускною спроможністю в 128 кілобіт на секунду. Цей пілотний проект заодно й висвітлить, якоюсь мірою, звичайно, - попит на Інтернет-послуги такого характеру.
А тим часом в силу багатьох причин українці можуть тільки мріяти про такий Інтернет-салон, як наприклад в Іспанії. Де Фернандо Гарсія Естевес пропонує на продаж автомобіль, який керується голосом водія....
Надія Степула.
Імператорський пінгвін Нільс Олав, який має звання старшого сержанта норвежської королівської гвардії від короля Харальда 5-го має дістати підвищення. Як повідомляє Ананова ру, пінгвін із зоопарку Едінбурга перебуває у гвардії з сімдесят другого року. Саме тоді на пропозицію лейтенанта Нільса Огільєна гвардійці вирішили взяти під опіку цього красунчика. На честь короля Олава вони назвали його Нільсом Олавом. Протягом десяти років птах дослужився до старшого сержанта. Яким має бути наступне звання улюбленця знає тільки командування гвардії. Ну а першим про це дізнається лиш той, хто регулярно користується послугами Інтернету. Саме там найсвіжіша і найкомпетентніша інформація. До такого радісного висновку прийшов мій колега Сергій Грабовський, який перед тим на певний час випав зі “Світової павутини”.
І на завершення програми ще одне попередження від “Кореспондент нет”. Виявляється читати новини – небезпечно для психічного здоров’я. Такого висновку дійшли психологи Іллінойського університету. Ну а заспокоїти їх допоможе ще одна китайська стратагема за номером три. Називається вона – позичити ніж і забити людину. Суть її доволі проста. Це можливість виведення противника з ладу чужими руками, лишаючись про тому в тіні. Прикладом застосування є підтримка Радянським Союзом В’єтнаму у кінці сімдесятих, який тоді, у свою чергу, намагався підкорити Камбоджу. На цьому все. Зустрінемось через тиждень.
