Київ, 26 листопада 2001 - Якби вибори до Верховної Ради відбувалися сьогодні, нову парламентську більшість сформували б блок Віктора ЮЩЕНКА «Наша Україна» і блок «За єдину Україну!», - заявив днями директор Інституту політики Микола Томенко. Результати опитування фірми “Імідж-контроль” свідчать, що згадані вище блоки користуються популярністю не лише у політологів, а і в українських виборців. Але поки що складно визначитися з узагальненим портретом пересічного виборця, який, згідно з чинним виборчим законодавством, визначить долю парламенту-2002. І все-таки, як виглядає, чим дихає, про що мріє середньостатистичний український виборець?
Український виборець звично самотужки долає проблеми, які ставить перед ним повсякденне життя, і рішення Верховної Ради сприймає з певною долею скептицизму. Оскільки парламент існує сам по собі, а виборець – сам по собі. І тим не менше, останнім часом потенційні виборці уважніше почали дослухатись до того що діється у стінах вищого законодавчого органу України: політологи цей феномен пояснюють, серед іншого, бажанням звичайного міського мешканця покращити ну хоча б трішечки своє життя. Що і призводить до необхідності подумати, за кого ж варто віддати свій голос на березневих виборах. Крім того, середньостатистичний виборець приємно здивований тим, що Верховна Рада нарешті ухвалила такі важливі для майбутнього держави законодавчі акти, як Земельний кодекс і так званий Малий Податковий кодекс України. Таким чином, на думку пана Томенка, виборці відчули перші результати діяльності українського парламенту – отже, недарма нардепів обираємо...
Ця пасторальна електоральна картинка характерна для міст – у селах, у “глибинці” ситуація дещо інша: інформаційне НЕзабезпечення сільського життя і соціальна скрута на селі призводять до того, що селяни віддають голоси традиційно: або лівим, ностальгуючи з ними за компанію по радянському минулому, або ж тим, хто газ чи дорогу до села проведе. Чи то свято містечка або селища профінансує – як то зробив “ДемСоюз” у Малині. Правда, знову ж таки і серед сільського електорату є винятки: наприклад, якщо діти живуть у містах і діляться з батьками інформацією про перебіг виборчих перегонів, про ініціативи політичних сил і сумнозвісний адмінресурс, у батьків – селян є можливість усвідомити, що ситуація у державі змінюється, і життя не стоїть на місці. А от куди воно рухається – то вже залежить від вибору середньостатистичного забіганого, захеканого, але такого працьовитого, із природнім здоровим глуздом українця.
Український виборець звично самотужки долає проблеми, які ставить перед ним повсякденне життя, і рішення Верховної Ради сприймає з певною долею скептицизму. Оскільки парламент існує сам по собі, а виборець – сам по собі. І тим не менше, останнім часом потенційні виборці уважніше почали дослухатись до того що діється у стінах вищого законодавчого органу України: політологи цей феномен пояснюють, серед іншого, бажанням звичайного міського мешканця покращити ну хоча б трішечки своє життя. Що і призводить до необхідності подумати, за кого ж варто віддати свій голос на березневих виборах. Крім того, середньостатистичний виборець приємно здивований тим, що Верховна Рада нарешті ухвалила такі важливі для майбутнього держави законодавчі акти, як Земельний кодекс і так званий Малий Податковий кодекс України. Таким чином, на думку пана Томенка, виборці відчули перші результати діяльності українського парламенту – отже, недарма нардепів обираємо...
Ця пасторальна електоральна картинка характерна для міст – у селах, у “глибинці” ситуація дещо інша: інформаційне НЕзабезпечення сільського життя і соціальна скрута на селі призводять до того, що селяни віддають голоси традиційно: або лівим, ностальгуючи з ними за компанію по радянському минулому, або ж тим, хто газ чи дорогу до села проведе. Чи то свято містечка або селища профінансує – як то зробив “ДемСоюз” у Малині. Правда, знову ж таки і серед сільського електорату є винятки: наприклад, якщо діти живуть у містах і діляться з батьками інформацією про перебіг виборчих перегонів, про ініціативи політичних сил і сумнозвісний адмінресурс, у батьків – селян є можливість усвідомити, що ситуація у державі змінюється, і життя не стоїть на місці. А от куди воно рухається – то вже залежить від вибору середньостатистичного забіганого, захеканого, але такого працьовитого, із природнім здоровим глуздом українця.
