Вашингтон, 28 листопада 2001 - У Москві відзначатимуть ювілей – 10-ту річницю СНД. Як вважає історик доктор Роман Солчаник, консультант американської установи Ренд, СНД на початку була потрібною передусім для Росії а зараз ця структура ймовірно вигідна усім колишнім радянським службовцям-компартійцям сьогодні керівникам нових незалежних держав для збереження особистих контактів.
Якщо говорити про підсумки десятиріччя СНД то слід звернути на історичну необхідність творення такої структури нагадав в інтерв’ю радіо Свобода доктор Роман Солчаник конусльтатнт Ренд корпорейшен: - “По перше, з однієї сторони це була проблема суто російська, тобто Росія, так звана Росія, історично перестала існувати й для Росії в новому варіянті так би мовити, було важко, дуже важко якось прийти до висновку, чи погодитися з тим, що історично Росія, звичайно у вигляді Радянського Союзу перестала існувати. Це є, з однієї сторони суто російська проблема. З другої сторони було дуже важко для так званих радянських республік, також якось погодитися з тим, що така велика структура як СРСР перестала існувати. Так що в даному моменті, тоді у грудні і ще протягом якогось часу СНД мала резон, підставу для існування. Після того періоду, й як колишні радянські республіки стали незалежними державами, на мою думку, тоді резон-підстава СНД перестала існувати.”
Американський експерт Роман Солчаник зазначив, що йому важко говорити про будь-які перспективи для СНД, яка адже не має визначеного функціонального значення: - “Тут треба згадати для всіх відоме поняття - стагнація. На якийсь час, на перехідний час СНД мала сенс для Росії, мала сенс навіть для України. Але після того періоду взагалі не було підстави для існування Співдружності НД. Навіщо мати структуру многосторонню, коли Київ і Москва можуть договоритися між собою напряму, замість того, щоб в Мінську чи в Душанбе чи Бог знає де, зустрічатися й говорити про якісь зайві речі.”
Отож, які інтереси України у цій пострадянській структурі, щодо якої Київ досі визначився лише обмеженою співучастю: - “Дякую, що ви нагадали про позицію України. Якщо 10 років тому, ми мабудь вже забули, тоді демократичні сили на чолі з Рухом і Верховна рада прийняли певні постанови, певні резолюції, які обмежували участь незалежної України в тій структурі. Я думаю це також, об’єктивно відіграло свою дуже важливу роль, в тому сенсі, що СНД була приречена на неуспіх. Якраз тому, що Україна не хотіла, не бажала, й не бачила сенсу в тому, щоб вона була повноправним членом СНД”.
Чим отже оправдовувати проведення таких зустрічей на верхах, переважно на рівні президентів й зокрема теперішнього ювілейнонго самміту?
“Не забудьмо також, що багато керівників, якщо не всі керівники сьогоднішних незалежних держав, колишніх радянських республік, це є колишні партійні номенклатурники, які ще не забули своїх добрих знайомств.
Ах, взагалі не погано, десь зустрітися: в Ташкенті, чи в Астані і поговорити про якісь речі, які абсолютно не зобов’язують нікого до нічого. Можна відсвяткувати, можна випити горілку і сказати допобачення.” – такої думки про ювілей СНД доктор Роман Солчаник, консультант американської установи Ренд корпорейшн.
Якщо говорити про підсумки десятиріччя СНД то слід звернути на історичну необхідність творення такої структури нагадав в інтерв’ю радіо Свобода доктор Роман Солчаник конусльтатнт Ренд корпорейшен: - “По перше, з однієї сторони це була проблема суто російська, тобто Росія, так звана Росія, історично перестала існувати й для Росії в новому варіянті так би мовити, було важко, дуже важко якось прийти до висновку, чи погодитися з тим, що історично Росія, звичайно у вигляді Радянського Союзу перестала існувати. Це є, з однієї сторони суто російська проблема. З другої сторони було дуже важко для так званих радянських республік, також якось погодитися з тим, що така велика структура як СРСР перестала існувати. Так що в даному моменті, тоді у грудні і ще протягом якогось часу СНД мала резон, підставу для існування. Після того періоду, й як колишні радянські республіки стали незалежними державами, на мою думку, тоді резон-підстава СНД перестала існувати.”
Американський експерт Роман Солчаник зазначив, що йому важко говорити про будь-які перспективи для СНД, яка адже не має визначеного функціонального значення: - “Тут треба згадати для всіх відоме поняття - стагнація. На якийсь час, на перехідний час СНД мала сенс для Росії, мала сенс навіть для України. Але після того періоду взагалі не було підстави для існування Співдружності НД. Навіщо мати структуру многосторонню, коли Київ і Москва можуть договоритися між собою напряму, замість того, щоб в Мінську чи в Душанбе чи Бог знає де, зустрічатися й говорити про якісь зайві речі.”
Отож, які інтереси України у цій пострадянській структурі, щодо якої Київ досі визначився лише обмеженою співучастю: - “Дякую, що ви нагадали про позицію України. Якщо 10 років тому, ми мабудь вже забули, тоді демократичні сили на чолі з Рухом і Верховна рада прийняли певні постанови, певні резолюції, які обмежували участь незалежної України в тій структурі. Я думаю це також, об’єктивно відіграло свою дуже важливу роль, в тому сенсі, що СНД була приречена на неуспіх. Якраз тому, що Україна не хотіла, не бажала, й не бачила сенсу в тому, щоб вона була повноправним членом СНД”.
Чим отже оправдовувати проведення таких зустрічей на верхах, переважно на рівні президентів й зокрема теперішнього ювілейнонго самміту?
“Не забудьмо також, що багато керівників, якщо не всі керівники сьогоднішних незалежних держав, колишніх радянських республік, це є колишні партійні номенклатурники, які ще не забули своїх добрих знайомств.
Ах, взагалі не погано, десь зустрітися: в Ташкенті, чи в Астані і поговорити про якісь речі, які абсолютно не зобов’язують нікого до нічого. Можна відсвяткувати, можна випити горілку і сказати допобачення.” – такої думки про ювілей СНД доктор Роман Солчаник, консультант американської установи Ренд корпорейшн.
