Київ, 12 грудня 2001 - 10 грудня у Москві депутат Держдуми Росії Віктор Ілюхін зробив заяву, що 1996 року Україна здійснила незаконні поставки зброї до Афганістану. І що до цих незаконних оборудок причетні такі бізнесмени, які добре відомі як в Україні, так і Росії – це Вадим Рабинович та Семен Могилевич.
За словами Віктора Іллюхіна, з України через підставні фірми була скерована зброя до Чечні та до Афганістану. Йдеться про більш ніж 200 танків, 200 бронетранспортерів та 30 легких літаків. Депутат стверджував, що ці оборудки зорганзовували Вадим Рабинович та Семен Могилевич. А ще Іллюхін стверджував, що міжнародний терорист Усама бен Ладен опановує українську територію за неоголошеного посередництва націоналістичних рухів в самій Україні на кшталт УНА-УНСО.
Попри певний ексцентризм цієї заяви, на неї дуже швидко відгукнулися посадові особи у Києві. Що втім, зрозуміло. Україна вже опинилася у незручному становищі, коли її звинувачували у співпраці з талібами. Це було 1998 року, коли представники руху талібан були в Одесі і вели переговори про можливість ремонту військових літаків на Одеському авіаремонтному підприємстві. Цей візит не був узгоджений з Міністерство закордонних справ, і згодом зовнішньополітичне відомство вимушене було спростовувати можливість співпраці з талібаном.
Проте нинішні звинувачення з боку російських політиків неприємні і неприйняті для Києва ще й тому, що фактично ці заяви кидають тінь на спроможність України забезпечити контроль над експортом своїх озброєнь. Хоча йдеться і про 1996 рік, вже тоді стверджувалося, що незаконні поставки озброєнь неможливі.
Тож після заявив Ілюхіна голова державної комісії України з питань оборонно-промислового комплексу України Володимир Горбулін заявив, що це чергові нападки на Україну і що це провокація. За його словами, ніяких поставок зброї у 1996 році не було і ця заяви потребують обов’язкового обговорення на двосторонній основі.
В свою чергу, заступник голови Держслужби експортного контролю України Олександр Мякушко заявив, що 1995-96 р. була одна заявка з Афганістану. Тоді в України хотіли придбати автоматів Калашникова. Проте Україна відмовилась від цього контракту з огляду на рекомендаційну резолюцію Генасамблеї ООН, яка закликала експортерів озброєнь утриматися від постачань військової техніки та зброї до Афганістану.
Тепер до головний дійових осіб, на яких посилається Віктор Іллюхін. Хоча він не наводить якихось доказів причетності до нелегальних збройових оборудок таких бізнесменів як Семен Могилевич та Вадим Рабинович, цікава така деталь. Вадим Рабинович вже був в полі зору експертів ООН, які досліджували нелегальні шляхи постачання зброї до Африки. Зокрема, до Ліберії. Тіньовим посередником у оборудках між збройовими структурами країн СНД та африканськими покупцями експерти ООН називали Леоніда Мініна. У серпні останнього було заарештовано поліцією Італії. Так от, експерти ООН дослідували можливі зв’язки між Вадимом Рабиновичем та Леонідом Мініним. Бо вони начебто були знайомі між собою ще з 90-років. Проте Африка – це не Афганістан. І це трохи інша історія. Щоправда, зі схожими дійовими особами...
За словами Віктора Іллюхіна, з України через підставні фірми була скерована зброя до Чечні та до Афганістану. Йдеться про більш ніж 200 танків, 200 бронетранспортерів та 30 легких літаків. Депутат стверджував, що ці оборудки зорганзовували Вадим Рабинович та Семен Могилевич. А ще Іллюхін стверджував, що міжнародний терорист Усама бен Ладен опановує українську територію за неоголошеного посередництва націоналістичних рухів в самій Україні на кшталт УНА-УНСО.
Попри певний ексцентризм цієї заяви, на неї дуже швидко відгукнулися посадові особи у Києві. Що втім, зрозуміло. Україна вже опинилася у незручному становищі, коли її звинувачували у співпраці з талібами. Це було 1998 року, коли представники руху талібан були в Одесі і вели переговори про можливість ремонту військових літаків на Одеському авіаремонтному підприємстві. Цей візит не був узгоджений з Міністерство закордонних справ, і згодом зовнішньополітичне відомство вимушене було спростовувати можливість співпраці з талібаном.
Проте нинішні звинувачення з боку російських політиків неприємні і неприйняті для Києва ще й тому, що фактично ці заяви кидають тінь на спроможність України забезпечити контроль над експортом своїх озброєнь. Хоча йдеться і про 1996 рік, вже тоді стверджувалося, що незаконні поставки озброєнь неможливі.
Тож після заявив Ілюхіна голова державної комісії України з питань оборонно-промислового комплексу України Володимир Горбулін заявив, що це чергові нападки на Україну і що це провокація. За його словами, ніяких поставок зброї у 1996 році не було і ця заяви потребують обов’язкового обговорення на двосторонній основі.
В свою чергу, заступник голови Держслужби експортного контролю України Олександр Мякушко заявив, що 1995-96 р. була одна заявка з Афганістану. Тоді в України хотіли придбати автоматів Калашникова. Проте Україна відмовилась від цього контракту з огляду на рекомендаційну резолюцію Генасамблеї ООН, яка закликала експортерів озброєнь утриматися від постачань військової техніки та зброї до Афганістану.
Тепер до головний дійових осіб, на яких посилається Віктор Іллюхін. Хоча він не наводить якихось доказів причетності до нелегальних збройових оборудок таких бізнесменів як Семен Могилевич та Вадим Рабинович, цікава така деталь. Вадим Рабинович вже був в полі зору експертів ООН, які досліджували нелегальні шляхи постачання зброї до Африки. Зокрема, до Ліберії. Тіньовим посередником у оборудках між збройовими структурами країн СНД та африканськими покупцями експерти ООН називали Леоніда Мініна. У серпні останнього було заарештовано поліцією Італії. Так от, експерти ООН дослідували можливі зв’язки між Вадимом Рабиновичем та Леонідом Мініним. Бо вони начебто були знайомі між собою ще з 90-років. Проте Африка – це не Афганістан. І це трохи інша історія. Щоправда, зі схожими дійовими особами...
