Бєлград, 13 лютого 2002 – Процес столiття, як його тут називають, в прямому ефiрi транслюють телемережi Хорватiї, Боснiї й Герцеговини, Македонiї, Чорногорiї й Косова та кiлька каналiв у Сербiї. Отож, лише словенцi не цiкавляться долею колишнього можновладця. Преса докладно повiдомляє про перебiг процесу. Обвинувачувальний акт Гаазької прокуратури бiльшiсть сербських газет надрукувала як окремий додаток. Оприлюднення документiв про злочини для бiльшої частини громадскостi стало справжнiм шоком.
Бєлградськi урядовцi зазначають, що влада не братиме жодної участi у процесi та, що вона надаватиме юридичну й iншу допомогу лише тим пiдсудним, якi здадуться добровiльно. Спiвробiтники Слободана Мiлошевича заявляють, що йдеться про полiтичний процес й висловлюють впевненiсть, що прокуратурi не вдасться довести причетнiсть Мiлошевича до злочинiв. Соцiалiсти твердять, що сто тисяч громадян Сербiї пiдписало вимогу, щоби Мiлошевича було звiльнено.
Преса, зокрема, наголошує на тому, що колишнього президента судять за особисту участь у плануваннi й проведеннi вiйськових та полiцейських операцiй на територiї Хорватiї, Боснiї й Герцеговини та Косова. Мiлошевич давав накази, але особисто не скоїв жодного злочину, пiдкреслюють масмедiа. Усi газети передають слова Карли дель Понте, що йдеться про процес над Мiлошевичем та, що в Гаазi не судять нi сербський народ нi його державу.
Колишнiй президент Сербiї i Югославiї заявляє, що вiн не визнає Гаазький суд. У зв’язку з цим юристи нагадують, що Мiлошевич пiдписав Дейтонськi угоди, якими передбачається повне спiвробiтництво з Трибуналом. Iншими словами, вiн як глава держави визнав Трибунал та його юрисдикцiю на територiї країни, яку в минулому очолював. Найбiльше зацiкавлення громадскостi викликало твердження головного прокурора Карли дель Понте, що проти Мiлошевича будуть свiдчити й окремi особи, якi колись були його близькими спiвробiтниками. У пресi надруковано iмена низки потенцiйних свiдкiв – колишнiх вiйськовослужбовцiв та урядовцiв. Нiхто з них не пiдтвердив повiдомлення.
Оглядачi нагадують, що Мiлошевич перед судом поводиться так само, як i тодi, коли був при владi. Вiн самолюбна й самодостатня особа без емоцiй. Поки був при владi, Мiлошевич сам ухвалював усi рiшення, нехтуючи як настроями громадян, так i порадами спiвробiтникiв. Наразi вважає, що вiн спроможний захищатися без допомоги адвокатiв. Це, на думку експертiв, ще одна з його великих помилок.
Бєлградськi урядовцi зазначають, що влада не братиме жодної участi у процесi та, що вона надаватиме юридичну й iншу допомогу лише тим пiдсудним, якi здадуться добровiльно. Спiвробiтники Слободана Мiлошевича заявляють, що йдеться про полiтичний процес й висловлюють впевненiсть, що прокуратурi не вдасться довести причетнiсть Мiлошевича до злочинiв. Соцiалiсти твердять, що сто тисяч громадян Сербiї пiдписало вимогу, щоби Мiлошевича було звiльнено.
Преса, зокрема, наголошує на тому, що колишнього президента судять за особисту участь у плануваннi й проведеннi вiйськових та полiцейських операцiй на територiї Хорватiї, Боснiї й Герцеговини та Косова. Мiлошевич давав накази, але особисто не скоїв жодного злочину, пiдкреслюють масмедiа. Усi газети передають слова Карли дель Понте, що йдеться про процес над Мiлошевичем та, що в Гаазi не судять нi сербський народ нi його державу.
Колишнiй президент Сербiї i Югославiї заявляє, що вiн не визнає Гаазький суд. У зв’язку з цим юристи нагадують, що Мiлошевич пiдписав Дейтонськi угоди, якими передбачається повне спiвробiтництво з Трибуналом. Iншими словами, вiн як глава держави визнав Трибунал та його юрисдикцiю на територiї країни, яку в минулому очолював. Найбiльше зацiкавлення громадскостi викликало твердження головного прокурора Карли дель Понте, що проти Мiлошевича будуть свiдчити й окремi особи, якi колись були його близькими спiвробiтниками. У пресi надруковано iмена низки потенцiйних свiдкiв – колишнiх вiйськовослужбовцiв та урядовцiв. Нiхто з них не пiдтвердив повiдомлення.
Оглядачi нагадують, що Мiлошевич перед судом поводиться так само, як i тодi, коли був при владi. Вiн самолюбна й самодостатня особа без емоцiй. Поки був при владi, Мiлошевич сам ухвалював усi рiшення, нехтуючи як настроями громадян, так i порадами спiвробiтникiв. Наразi вважає, що вiн спроможний захищатися без допомоги адвокатiв. Це, на думку експертiв, ще одна з його великих помилок.
