Прага, 21 березня 2002 – Гідність - одна з оціночних характеристик особистості. Гідність виражає важливі сторони ставлення людини до самої себе на ґрунті адекватної самооцінки і ставлення до інших людей. Взагалі, ця людська риса свідчить про рівень вимогливості людини до самої себе. Гідність виступає якісним елементом суспільної ідеології і таким чином виявляє себе й в політиці, в управлінні державою.
Колись старогрецький філософ Арістотель відзначав, «якщо людина робить справу із задоволенням, то вона гідна людина, а якщо ж з нехіттю, то вона немає гідності». Китайський мудрець Лао-Цзи, котрий жив і працював понад дві з половиною тисячі років тому, вважав, що він мав для своєї гідності три скарби, які дуже цінував: « перший – це людяність, другий – ощадність, а третє,- казав Лао-Цзи,- «означає, що я не смію бути першим за інших». Чи не актуальна гідність китайського мудрагеля для сьогоднішніх поколінь?
Макіавеллі вважав особливою гідністю політика, зробити вчасний політичний крок. Здаєтся, що добрим учнем італійського автора «Володаря» був колись німецький канцлер Віллі Брандт, котрий пішов у відставку з поста канцлера Німеччини відразу ж другого дня після того, як виявилося, що один з його секретарів чужинецький шпигун. Про гідність цього політика нині ходять легенди.
То й же Ніколо Макіавеллі вважав, що гідністю політики є мистецтво дії і її оцінює народ залежно від конкретних результатів. Правда, вся справа у тому, чи вистачає у народу гідності оцінювати політику, особливо тоді, коли у ній ні мистецтва, ні гідності.
Зрозуміло, що гідність людська тісно пов’язана з такими якостями особистості, як совість, честь, відповідальність, котрі роблять людину самосвідомою, відповідальною за себе і за суспільні справи. Якщо суспільство здорове, казав колись француз Ларшфуко, то у ньому можна прожити з гідністю і не досягти владних висот, але у цьому суспільстві, на його думку, не має шансів досягти вершин людям не гідним. Ще у стародавні часи вважали, що втратити гроші, будинок, маєток, речі тлінні, не жаль. А головний жаль у тому, як писав Епіктет, коли людина втрачає свою справжню власність, котру вже ніколи не поверне – свою людську гідність.
Чи є у вас власна гідність, самооцінка, самовимогливість? Якщо так, то на чому вона базується?
Чи вимогливі ви до своїх близьких? А може й до політиків і керівників держави? Якщо так, то що ви під цим розумієте?
Гідність, совість, честь, відповідальність – що для Вас важливіше? Чи ви вважаєте ці поняття тісно взаємопов’язаними?
Яку роль відіграє гідність у суспільстві?
Чи вважаєте Ви, що гідність один з важливих компонентів українських політиків?
А що управляє нині Україною? Гідність, честь чи насильство, брехня, а може ще якась моральна сила?
Колись старогрецький філософ Арістотель відзначав, «якщо людина робить справу із задоволенням, то вона гідна людина, а якщо ж з нехіттю, то вона немає гідності». Китайський мудрець Лао-Цзи, котрий жив і працював понад дві з половиною тисячі років тому, вважав, що він мав для своєї гідності три скарби, які дуже цінував: « перший – це людяність, другий – ощадність, а третє,- казав Лао-Цзи,- «означає, що я не смію бути першим за інших». Чи не актуальна гідність китайського мудрагеля для сьогоднішніх поколінь?
Макіавеллі вважав особливою гідністю політика, зробити вчасний політичний крок. Здаєтся, що добрим учнем італійського автора «Володаря» був колись німецький канцлер Віллі Брандт, котрий пішов у відставку з поста канцлера Німеччини відразу ж другого дня після того, як виявилося, що один з його секретарів чужинецький шпигун. Про гідність цього політика нині ходять легенди.
То й же Ніколо Макіавеллі вважав, що гідністю політики є мистецтво дії і її оцінює народ залежно від конкретних результатів. Правда, вся справа у тому, чи вистачає у народу гідності оцінювати політику, особливо тоді, коли у ній ні мистецтва, ні гідності.
Зрозуміло, що гідність людська тісно пов’язана з такими якостями особистості, як совість, честь, відповідальність, котрі роблять людину самосвідомою, відповідальною за себе і за суспільні справи. Якщо суспільство здорове, казав колись француз Ларшфуко, то у ньому можна прожити з гідністю і не досягти владних висот, але у цьому суспільстві, на його думку, не має шансів досягти вершин людям не гідним. Ще у стародавні часи вважали, що втратити гроші, будинок, маєток, речі тлінні, не жаль. А головний жаль у тому, як писав Епіктет, коли людина втрачає свою справжню власність, котру вже ніколи не поверне – свою людську гідність.
Чи є у вас власна гідність, самооцінка, самовимогливість? Якщо так, то на чому вона базується?
Чи вимогливі ви до своїх близьких? А може й до політиків і керівників держави? Якщо так, то що ви під цим розумієте?
Гідність, совість, честь, відповідальність – що для Вас важливіше? Чи ви вважаєте ці поняття тісно взаємопов’язаними?
Яку роль відіграє гідність у суспільстві?
Чи вважаєте Ви, що гідність один з важливих компонентів українських політиків?
А що управляє нині Україною? Гідність, честь чи насильство, брехня, а може ще якась моральна сила?
