Прага, 29 березня 2002 - Країни – кандидати на вступ до Європейського Союзу довгими роками підготовки до нього вважали, що їхні зусилля буде відшкодовано широким колом субсидій та ґрантів від ЄС. Їхні уряди цим пояснюють своїм громадянам, що членство в Євросоюзі несе для них серед іншого й фінансові вигоди.
І ось останній звіт віденського Інституту міжнародних економічних досліджень дає несподіваний висновок: нові члени ЄС, виявляється, можуть уже від самого моменту вступу стати не отримувачами коштів із б’юджету Євросоюзу, а фактично платниками до нього, тобто вносити до нього більше, ніж отримувати. І справа не в тому, що ЄС їм недоплачуватиме - вони просто не здатні будуть використати весь обсяг належної їм допомоги, а от власні внески до євроб’юджету доведеться платити сповна.
Європейська Комісія ці дані не заперечує - і тільки обіцяє, що не допустить такого становища.
Група майбутніх нових членів Європейського Союзу, що становитиме, можливо, до десяти країн, уже перший рік свого членства (імовірно, 2004-й) може скінчити винною 400 мільйонів євро до б’юджету ЄС. І це ще оптимістична оцінка, стверджує її автор, старший дослідник Інституту міжнародних економічних досліджень у Відні Шандор Рихтер.
Таке становище завдало б тяжкого політичного удару по урядах держав-кандидатів, які все заявляли своїм громадянам, що тяжкий шлях до членства в ЄС буде сповна винагороджено, зокрема й матеріяльно.
Потенційні члени вже сьогодні отримують із Брюсселя передвступну допомогу. Але коли зараз кошти йдуть у цьому одному напрямку, то після вступу цих країн усе принципово зміниться: допомога від ЄС не зупиниться, ба й зросте, - але й самі нові члени почнуть подавати свої внески до євроб’юджету. В обсягах цих сум і криється небезпека - яка з них буде більша?
Як пояснив Шандор Рихтер нашому радіо, головним чинником у його розрахунках була здатність вичерпати й використати перекази з Брюсселя, в першу чергу в вигляді допомоги на реґіональний розвиток і сільське господарство, - а ця здатність у сьогоднішніх кандидатів, а завтрашніх нових членів значно менша, ніж розмір європейських субсидій.
На прикладі Польщі дослідник пояснює: 2001 року ця країна змогла витратити тільки 28 відсотків від тієї суми, яка могла їй бути надана як передвступна допомога. І хоча Польща, як і інші країни-кандидати, дуже старається, щоби збільшити цей відсоток, їм усім дуже непросто: все робиться вперше. Досвід із використання передвступної допомоги корисний, каже Рихтер, але й його не обов’язково вистачить, щоби дістати всі теоретично можливі ресурси допомоги членської.
Отож мало підстав уважати, що та сама Польща, ще й із її адміністративними перешкодами й нерозвиненою інфраструктурою, вже після вступу до ЄС зможе дієво використати більше від кількохдесяти відсотків від пропонованих їй уже як членові Євросоюзу сум. А недостатній рівень використання допомоги означатиме, що така країна стане в підсумку платником до б’юджету ЄС.
І хоча не всі держави-кандидати так слабкі, як Польща, навіть оптимістичний сценарій у підрахунках Шандора Рихтера дає число в 75 відсотків - приблизно такий буде середній рівень використання європейської допомоги по всіх десяти провідних країнах-кандидатах разом. Звідси й його результат: колективний борг цих країн перед Брюсселем у 400 мільйонів євро вже до кінця першого року членства.
Підрахунки дослідника наразі суто теоретичні - але Європейська комісія не може заперечити їхньої загальної безхибності. Та виконавчий орган ЄС усіляко заперечує, що сам отримуватиме кошти від нових членів, і обіцяє не допустити цього - ця різниця, кажуть у Єврокомісії, покриватиметься зі спеціяльного фонду.
«Ми пропонуємо, – каже речник Єврокомісії Жан-Крістоф Філорі, – для того, щоб уникнути їхніх сплат до євроб’юджету в підсумку першого року, - щоб нові члени отримали компенсаційні виплати, які ще має бути обговорено. Комісар ЄС (із розширення ¢юнтер) Фергойґен три мільярди разів чітко пояснював - не може бути й мови, щоб вони в підсумку стали платниками вже першого року. Це виключено».
Та Філорі визнає, що графік реґулярних виплат ЄС може змусити декого із нових членів ще зачекати на ці кошти. Але, за його словами, ці затримки матимуть значення тільки протягом першого року після вступу, і нові члени в будь-якому разі отримають відшкодування з інших джерел.
І ось останній звіт віденського Інституту міжнародних економічних досліджень дає несподіваний висновок: нові члени ЄС, виявляється, можуть уже від самого моменту вступу стати не отримувачами коштів із б’юджету Євросоюзу, а фактично платниками до нього, тобто вносити до нього більше, ніж отримувати. І справа не в тому, що ЄС їм недоплачуватиме - вони просто не здатні будуть використати весь обсяг належної їм допомоги, а от власні внески до євроб’юджету доведеться платити сповна.
Європейська Комісія ці дані не заперечує - і тільки обіцяє, що не допустить такого становища.
Група майбутніх нових членів Європейського Союзу, що становитиме, можливо, до десяти країн, уже перший рік свого членства (імовірно, 2004-й) може скінчити винною 400 мільйонів євро до б’юджету ЄС. І це ще оптимістична оцінка, стверджує її автор, старший дослідник Інституту міжнародних економічних досліджень у Відні Шандор Рихтер.
Таке становище завдало б тяжкого політичного удару по урядах держав-кандидатів, які все заявляли своїм громадянам, що тяжкий шлях до членства в ЄС буде сповна винагороджено, зокрема й матеріяльно.
Потенційні члени вже сьогодні отримують із Брюсселя передвступну допомогу. Але коли зараз кошти йдуть у цьому одному напрямку, то після вступу цих країн усе принципово зміниться: допомога від ЄС не зупиниться, ба й зросте, - але й самі нові члени почнуть подавати свої внески до євроб’юджету. В обсягах цих сум і криється небезпека - яка з них буде більша?
Як пояснив Шандор Рихтер нашому радіо, головним чинником у його розрахунках була здатність вичерпати й використати перекази з Брюсселя, в першу чергу в вигляді допомоги на реґіональний розвиток і сільське господарство, - а ця здатність у сьогоднішніх кандидатів, а завтрашніх нових членів значно менша, ніж розмір європейських субсидій.
На прикладі Польщі дослідник пояснює: 2001 року ця країна змогла витратити тільки 28 відсотків від тієї суми, яка могла їй бути надана як передвступна допомога. І хоча Польща, як і інші країни-кандидати, дуже старається, щоби збільшити цей відсоток, їм усім дуже непросто: все робиться вперше. Досвід із використання передвступної допомоги корисний, каже Рихтер, але й його не обов’язково вистачить, щоби дістати всі теоретично можливі ресурси допомоги членської.
Отож мало підстав уважати, що та сама Польща, ще й із її адміністративними перешкодами й нерозвиненою інфраструктурою, вже після вступу до ЄС зможе дієво використати більше від кількохдесяти відсотків від пропонованих їй уже як членові Євросоюзу сум. А недостатній рівень використання допомоги означатиме, що така країна стане в підсумку платником до б’юджету ЄС.
І хоча не всі держави-кандидати так слабкі, як Польща, навіть оптимістичний сценарій у підрахунках Шандора Рихтера дає число в 75 відсотків - приблизно такий буде середній рівень використання європейської допомоги по всіх десяти провідних країнах-кандидатах разом. Звідси й його результат: колективний борг цих країн перед Брюсселем у 400 мільйонів євро вже до кінця першого року членства.
Підрахунки дослідника наразі суто теоретичні - але Європейська комісія не може заперечити їхньої загальної безхибності. Та виконавчий орган ЄС усіляко заперечує, що сам отримуватиме кошти від нових членів, і обіцяє не допустити цього - ця різниця, кажуть у Єврокомісії, покриватиметься зі спеціяльного фонду.
«Ми пропонуємо, – каже речник Єврокомісії Жан-Крістоф Філорі, – для того, щоб уникнути їхніх сплат до євроб’юджету в підсумку першого року, - щоб нові члени отримали компенсаційні виплати, які ще має бути обговорено. Комісар ЄС (із розширення ¢юнтер) Фергойґен три мільярди разів чітко пояснював - не може бути й мови, щоб вони в підсумку стали платниками вже першого року. Це виключено».
Та Філорі визнає, що графік реґулярних виплат ЄС може змусити декого із нових членів ще зачекати на ці кошти. Але, за його словами, ці затримки матимуть значення тільки протягом першого року після вступу, і нові члени в будь-якому разі отримають відшкодування з інших джерел.
