Київ, 18 квітня 2002 – У той час як із боку американської преси лунають звинувачення на адресу України щодо можних несанкціонованих постачань зброї до Іраку, сам Київ намагається розвивати співробітництво ще з однією країною, до якої в Вашингтоні також ставляться з підозрою. Йдеться про Лівію.
Наш кореспондент мав розмову з послом України в Лівії Олексієм Рибаком, який уважає Лівію надзвичайно перспективним ринком. Отже, про деякі з цих перспектив.
Після того, як у 1999 році санкції ООН щодо Лівії були призупинені, в англомовній газеті "Тріполі пост" з'явилася стаття за назвою "Чому ти повинний інвестувати в Лівію". Країні з населенням у 5 мільйонів і щомісячним заробітком на експорті нафти понад 1 мільярд доларів. потрібні не гроші, а розумні голови і допомога для перебудови всіх галузей промисловості. У Лівії відразу активізувалися фірми Італії, ФРН, Іспанії і Франції, що є головними споживачами лівійської нафти.
Україна, яка відкрила своє посольство в Лівії в січні минулого року, нині довела свій товарообіг між двома країнами з нуля до 87 мільйонів доларів. Посол України в Лівії Олексій Рибак оптимістично каже, що кожен лівієць хоче торгувати з Україною, але це важко – і не лише тому, що в Києві зважають на можливу негативну реакцію з боку США на занадто активні контакти з Тріполі: "Лівія демонструє свою величезну зацікавленість у відносинах із нашою країною заради того, щоб одержати можливість вести взаємовигідний бізнес. Але сьогодні це дуже ускладнене, оскільки нашої присутності, представництв фірм у нас там немає. А бізнес мають вести люди фахові, це не посольська справа".
А ще в Києві плекали плани, які можна було б охрестити так – у Європу через Африку. Тобто потоваришувати з європейськими країнами на африканському континенті.
"Що стосується Європи, ми проробляли і думали про те, щоб використовувати коопераційні можливості для здійснення деяких проектів у цьому новому напрямі. На жаль, це не виходить, не просувається дуже активно цей напрям, і взагалі я відчуваю, що ЄС як організація хоче виходити своїм власним потенціалом, своїми власними потужностями", – каже Олексій Рибак.
Відтак кожен іде власним шляхом. Нині в планах Києва та Тріполі є низка проектів, серед яких, наприклад, створення на території Лівії центру з ремонту кораблів і літаків, будівництво ліній електропередач, постачання устаткування для нафтової промисловості, проведення робіт із розвідки і видобутку нафти. А ще Лівія хоче побудувати собі залізниці і запропонувала Україні взяти участь у будівництві ділянки від Єгипту до Тунісу за 600 мільйонів доларів. Весь залізничний проект через Лівію оцінюється в 10 мільярдів доларів. Головні конкуренти України – Китай і Великобританія.
На тлі цієї залаштункової боротьби 17 березня в Лівію було відправлено рішуче знакове послання міністра закордонних справ України Анатолія Зленка, у якому стверджувалося, що санкції проти Лівії не можуть бути продовжені «ні за часом, ні за обставинами».
Це теза лунає в дисонанс із підходами США до Лівії, але ж Україна – держава багатовекторна. Проте самі ж дипломати натякають, що реального прориву в економічних відносинах Києва і Тріполі не буде доти, поки не відбудеться зустріч Муамарра Каддафі і Леоніда Кучми. Сторони вже обмінялися запрошеннями на такі візити. Проте й досі не зрозуміло, хто ж до кого поїде. І коли. Проте в самому Києві найближчим часом очікують потужну делегацію з Лівії для проведення переговорів щодо економічної співпраці.
Також варто згадати, що армія Лівії на 90 відсотків оснащена радянською зброєю, яка потребує модернізації. У Тріполі на постійній основі вже почали роботу військові аташе Росії, Італії, побували міністри оборони Італії, Австрії. Україна поки не ризикує. Посол України в Лівії Олексій Рибак каже, що у військово-технічній царині Україна та Лівія лише придивляються один до одного. Проте навряд чи від дипломатів варто чекати відвертості, коли мова заходить про зброю.
Наш кореспондент мав розмову з послом України в Лівії Олексієм Рибаком, який уважає Лівію надзвичайно перспективним ринком. Отже, про деякі з цих перспектив.
Після того, як у 1999 році санкції ООН щодо Лівії були призупинені, в англомовній газеті "Тріполі пост" з'явилася стаття за назвою "Чому ти повинний інвестувати в Лівію". Країні з населенням у 5 мільйонів і щомісячним заробітком на експорті нафти понад 1 мільярд доларів. потрібні не гроші, а розумні голови і допомога для перебудови всіх галузей промисловості. У Лівії відразу активізувалися фірми Італії, ФРН, Іспанії і Франції, що є головними споживачами лівійської нафти.
Україна, яка відкрила своє посольство в Лівії в січні минулого року, нині довела свій товарообіг між двома країнами з нуля до 87 мільйонів доларів. Посол України в Лівії Олексій Рибак оптимістично каже, що кожен лівієць хоче торгувати з Україною, але це важко – і не лише тому, що в Києві зважають на можливу негативну реакцію з боку США на занадто активні контакти з Тріполі: "Лівія демонструє свою величезну зацікавленість у відносинах із нашою країною заради того, щоб одержати можливість вести взаємовигідний бізнес. Але сьогодні це дуже ускладнене, оскільки нашої присутності, представництв фірм у нас там немає. А бізнес мають вести люди фахові, це не посольська справа".
А ще в Києві плекали плани, які можна було б охрестити так – у Європу через Африку. Тобто потоваришувати з європейськими країнами на африканському континенті.
"Що стосується Європи, ми проробляли і думали про те, щоб використовувати коопераційні можливості для здійснення деяких проектів у цьому новому напрямі. На жаль, це не виходить, не просувається дуже активно цей напрям, і взагалі я відчуваю, що ЄС як організація хоче виходити своїм власним потенціалом, своїми власними потужностями", – каже Олексій Рибак.
Відтак кожен іде власним шляхом. Нині в планах Києва та Тріполі є низка проектів, серед яких, наприклад, створення на території Лівії центру з ремонту кораблів і літаків, будівництво ліній електропередач, постачання устаткування для нафтової промисловості, проведення робіт із розвідки і видобутку нафти. А ще Лівія хоче побудувати собі залізниці і запропонувала Україні взяти участь у будівництві ділянки від Єгипту до Тунісу за 600 мільйонів доларів. Весь залізничний проект через Лівію оцінюється в 10 мільярдів доларів. Головні конкуренти України – Китай і Великобританія.
На тлі цієї залаштункової боротьби 17 березня в Лівію було відправлено рішуче знакове послання міністра закордонних справ України Анатолія Зленка, у якому стверджувалося, що санкції проти Лівії не можуть бути продовжені «ні за часом, ні за обставинами».
Це теза лунає в дисонанс із підходами США до Лівії, але ж Україна – держава багатовекторна. Проте самі ж дипломати натякають, що реального прориву в економічних відносинах Києва і Тріполі не буде доти, поки не відбудеться зустріч Муамарра Каддафі і Леоніда Кучми. Сторони вже обмінялися запрошеннями на такі візити. Проте й досі не зрозуміло, хто ж до кого поїде. І коли. Проте в самому Києві найближчим часом очікують потужну делегацію з Лівії для проведення переговорів щодо економічної співпраці.
Також варто згадати, що армія Лівії на 90 відсотків оснащена радянською зброєю, яка потребує модернізації. У Тріполі на постійній основі вже почали роботу військові аташе Росії, Італії, побували міністри оборони Італії, Австрії. Україна поки не ризикує. Посол України в Лівії Олексій Рибак каже, що у військово-технічній царині Україна та Лівія лише придивляються один до одного. Проте навряд чи від дипломатів варто чекати відвертості, коли мова заходить про зброю.
