Варшава, 22 квітня 2002 - Те, що трапилося, стало ще одним прикладом на користь переконання про непередбачуваність поведінки Москви. Відтак мимоволі увагу поляків привертає толерантність України, і не лише в питаннях міжконфесійних. А це в черговий раз ллє воду на млин тієї концепції взаємин між Варшавою та Києвом, яка реалізовувалася попереднім правим урядом, і була піддана певній ревізії з приходом до влади в Польщі лівої коаліції.
Варшава краплина за краплиною позбувається ілюзій стосовно того,що Москва може стати більш вирозумілою і ,так би мовити, лагідною , коли йдеться про ті чи інші російські інтереси в Польщі чи польські – в Росії. Ейфорія, яку можна було спостерігати після візиту Володимира Путіна до Варшави, потроху розвіюється. Жорсткість стилю російської політики стосовно Польщі у Варшаві сприймають може з деяким розчаруванням, особливо ті кола, які дуже лічили на те, що з приходом лівих до влади можна буде очікувати з Кремля певних поступок у сферах як економічних, так і політичних. Бачимо, одначе, що окрім гарних слів не видно якогось реального потепління. З плином часу навіть навпаки дається зауважити, що Україна, яка наче була відсунута на другий план у східній політиці нового лівого польського уряду, потихеньку але , крок за кроком починає повертати собі втрачені позиції. І то в справах цілком конкретних. Візьмемо, наприклад, візову політику. Тепер, коли в Польщі говорять про польсько-російську візову війну , останнє слово в лапках, звичайно ж, коли йдеться про непоступливість сторін і про те, що як візи для поляків в Росію, так візи для росіян до Польщі можуть бути досить дорогими, то робочі групи , які працюють у Києві та Варшаві, досягли достатньо відчутного успіху. Ціна візи для громадянина України (поки що її розмір офіційно не називається з певних причин) але можемо стверджувати, посилаючись на дуже достовірні польські джерела, що буде “ як там у тій рекламі “ Ну просто смєшниє цени” і стане доступною навіть для тих українців, які заробляють менше середнього. Така домовленість уже досягнута і це можна віднести на рахунок останніх успіхів у польсько-українському партнерстві. Тепер далі. Ще цього місяця відновить працю польсько-українська постійно діюча конференція для справ інтеграції України в Євросоюз – це орган, який був покликаний ще міністрами закордонних справ Борисом Тарасюком та Броніславом Геремиком для того, аби на практиці помагати достосовувати державотворчі процеси в Україні до європейських стандартів
Про потребу повернути Україні пріоритетне місце в польській східній політиці все частіше говорить польська опозиція але , здається, починає замислюватися над цим і ліва коаліція. Особливо під тиском громадської думки, яка, зокрема, обурена останніми подіями з видворенням з Росії польського єпископа, якого визнали особою нон-грата без пояснень причин. Польське суспільство вимагає від свого уряду більш принципової реакції на цей антидемократичний чин збоку Росії. До слова скажу, що 22 квітня Посол Росії у Варшаві був запрошений для пояснень до Міністерства закордонних справ Польщі. Але громадськість вважає цей крок недостатнім. Сам прем'єр Польщі при таких настроях у суспільстві змушений заявити, що очікує від Москви перегляду рішення стосовно польського єпископа. Якщо ж перегляду не буде, це може означати, що президент Путін підтримує таку позицію Росії і таке розуміння права російських католиків до свободи совісті, сказав прем'єр Польщі Лєшек Міллєр.
Словом, у той час , коли польсько-російські контакти з'їжджають , так би мовити , з рівня ейфорії до деякого розчарування, українсько-польські взаємини поступово , крок за кроком посуваються до попереднього, уже здавалося б втраченого щабля. До цього додам, що у Варшаві вже побували деякі новообрані депутати Верховної Ради і відбулися консультації щодо формування українсько-польської парламентської групи. А польські центристи вже запросили відвідати Варшаву ... Зрештою, із цією інформацією ще почекаємо.
Варшава краплина за краплиною позбувається ілюзій стосовно того,що Москва може стати більш вирозумілою і ,так би мовити, лагідною , коли йдеться про ті чи інші російські інтереси в Польщі чи польські – в Росії. Ейфорія, яку можна було спостерігати після візиту Володимира Путіна до Варшави, потроху розвіюється. Жорсткість стилю російської політики стосовно Польщі у Варшаві сприймають може з деяким розчаруванням, особливо ті кола, які дуже лічили на те, що з приходом лівих до влади можна буде очікувати з Кремля певних поступок у сферах як економічних, так і політичних. Бачимо, одначе, що окрім гарних слів не видно якогось реального потепління. З плином часу навіть навпаки дається зауважити, що Україна, яка наче була відсунута на другий план у східній політиці нового лівого польського уряду, потихеньку але , крок за кроком починає повертати собі втрачені позиції. І то в справах цілком конкретних. Візьмемо, наприклад, візову політику. Тепер, коли в Польщі говорять про польсько-російську візову війну , останнє слово в лапках, звичайно ж, коли йдеться про непоступливість сторін і про те, що як візи для поляків в Росію, так візи для росіян до Польщі можуть бути досить дорогими, то робочі групи , які працюють у Києві та Варшаві, досягли достатньо відчутного успіху. Ціна візи для громадянина України (поки що її розмір офіційно не називається з певних причин) але можемо стверджувати, посилаючись на дуже достовірні польські джерела, що буде “ як там у тій рекламі “ Ну просто смєшниє цени” і стане доступною навіть для тих українців, які заробляють менше середнього. Така домовленість уже досягнута і це можна віднести на рахунок останніх успіхів у польсько-українському партнерстві. Тепер далі. Ще цього місяця відновить працю польсько-українська постійно діюча конференція для справ інтеграції України в Євросоюз – це орган, який був покликаний ще міністрами закордонних справ Борисом Тарасюком та Броніславом Геремиком для того, аби на практиці помагати достосовувати державотворчі процеси в Україні до європейських стандартів
Про потребу повернути Україні пріоритетне місце в польській східній політиці все частіше говорить польська опозиція але , здається, починає замислюватися над цим і ліва коаліція. Особливо під тиском громадської думки, яка, зокрема, обурена останніми подіями з видворенням з Росії польського єпископа, якого визнали особою нон-грата без пояснень причин. Польське суспільство вимагає від свого уряду більш принципової реакції на цей антидемократичний чин збоку Росії. До слова скажу, що 22 квітня Посол Росії у Варшаві був запрошений для пояснень до Міністерства закордонних справ Польщі. Але громадськість вважає цей крок недостатнім. Сам прем'єр Польщі при таких настроях у суспільстві змушений заявити, що очікує від Москви перегляду рішення стосовно польського єпископа. Якщо ж перегляду не буде, це може означати, що президент Путін підтримує таку позицію Росії і таке розуміння права російських католиків до свободи совісті, сказав прем'єр Польщі Лєшек Міллєр.
Словом, у той час , коли польсько-російські контакти з'їжджають , так би мовити , з рівня ейфорії до деякого розчарування, українсько-польські взаємини поступово , крок за кроком посуваються до попереднього, уже здавалося б втраченого щабля. До цього додам, що у Варшаві вже побували деякі новообрані депутати Верховної Ради і відбулися консультації щодо формування українсько-польської парламентської групи. А польські центристи вже запросили відвідати Варшаву ... Зрештою, із цією інформацією ще почекаємо.
