Київ, 8 січня 2003 – Напередодні Нового року, коли більша частина переписаних у грудні 2001 року громадян жила швидким приходом довгих свят, газета “Урядовий кур’єр” надрукувала документ під назвою “Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року”. Результати перепису у деяких розділах виявилися несподіваними.
Оприлюднені дані, як мені підтвердили сьогодні у Державному комітеті статистики України, є офіційними й остаточними. Щоправда, деякі дані будуть уточнені й опубліковані протягом року.
Всеукраїнський перепис населення відбив об’єктивні тенденції, які спостерігаються вже не один рік. Зокрема, загальна чисельність громадян України зменшилася на три мільйони осіб – з 51 мільйона 450 тисяч до 48 мільйонів 457 тисяч. Кількість міщан становить 67,2%, а селян – 32,8% від усього населення. Ця пропорція відповідає даним попереднього перепису 1989 року. Водночас за 12 років кількість міст в Україні збільшилася на 20 і на 5 грудня 2001 року склала 454 міста. З них 37 – міста з населенням від 100 до 500 тисяч мешканців, 9 – від 500 тисяч і більше. В Україні залишається 5 міст з понад мільйоном мешканців. Найбільше – у столиці: 2 мільйони 611 тисяч.
Крім цих об’єктивних даних, у звіті про Всеукраїнський перепис є й інші дані, що їх можна вважати об’єктивними. Такі, наприклад, як співвідношення чоловіків і жінок. Проте два важливі розділи – національно-етнічний склад громадян України та мовні ознаки – ще з часу перепису і до сьогодні багато хто ставить під сумнів.
Відповідно до опублікованих даних, кількість українців склала 37 мільйонів 541 тисячу осіб, що трохи більше, як 12 років тому, але питома вага українців зросла з 72,7 % до 77,8%. У той же час кількість росіян в Україні різко скоротилася до 8 мільйонів 334 тисяч. Це скорочення склало 26,6% до їхньої кількости у 1989 році. Тепер питома вага росіян – 17,3%, що майже на 5% менше, як 12 років тому.
Цікаво, що українську мову рідною визнали 67,5% населення, що на 2,8% більше, а російську назвали рідною 29,6% громадян України, що на 3,2% менше, як під час попереднього перепису.
На цифрах етнічного складу і мовних ознак продовжується маніпуляція з боку деяких політиків. Як повідомило сьогодні агентство УНІАН, народний депутат України, голова Всеукраїнського об’єднання “Спадкоємці Богдана Хмельницького” Леонід Ґрач уважає, що багато громадян України російського походження вимушені приховувати свою національність. Зробити такий висновок йому дозволяє незбіг скорочення росіян і носіїв російської мови. Далі цитую: “Цілком очевидно, що в умовах насильницького витіснення російської мови з усіх сфер життя і переведення системи освіти виключно на українську мову навіть у відвічно руських регіонах країни відбуваються відверті третирування і дискримінація російської мови”. Нагадаю, це була цитати з заяви Леоніда Ґрача.
А професор Анатолій Погрібний, автор недавно виданої книжки “Світовий мовний досвід та українські реалії”, де є окремий розділ “Про мовний аспект Всеукраїнського перепису населення”, вважає, що кількість російськомовних була штучно завищена через дії переписувачів, осіб, (цитую) “тяжко вражених більшовицько-шовіністичною ідеологією”. На підтвердження цієї думки він наводить десятки прикладів із надісланих йому листів з усіх кінців України, за винятком Галичини. У цій книжці наведено цілу низку порушень, через що Анатолій Погрібний вважає, що Верховна Рада України мала б скасувати результати перепису у цій частині.
Отже, мовно-етнічне протистояння, на цей раз на статистичному ґрунті триває. І це зрозуміло. Штучно завищена кількість росіян у 1989 році мала б символізувати створення єдиного, радянського, народу з однією мовою. Але, образно кажучи, “тигри” виявилися ще більш “паперовими”, ніж насправді. Ситуація, яка склалася в державі між двома найчисельнішими етносами, нагадує повість Фазіля Іскандера “Удав і кролик”. Як тільки кролик перестає боятися, удав втрачає свою гіпнотичну силу.
Думаю, що наступний перепис покаже більшу відвагу “кроликів” і дальший відступ “удавів”.
Оприлюднені дані, як мені підтвердили сьогодні у Державному комітеті статистики України, є офіційними й остаточними. Щоправда, деякі дані будуть уточнені й опубліковані протягом року.
Всеукраїнський перепис населення відбив об’єктивні тенденції, які спостерігаються вже не один рік. Зокрема, загальна чисельність громадян України зменшилася на три мільйони осіб – з 51 мільйона 450 тисяч до 48 мільйонів 457 тисяч. Кількість міщан становить 67,2%, а селян – 32,8% від усього населення. Ця пропорція відповідає даним попереднього перепису 1989 року. Водночас за 12 років кількість міст в Україні збільшилася на 20 і на 5 грудня 2001 року склала 454 міста. З них 37 – міста з населенням від 100 до 500 тисяч мешканців, 9 – від 500 тисяч і більше. В Україні залишається 5 міст з понад мільйоном мешканців. Найбільше – у столиці: 2 мільйони 611 тисяч.
Крім цих об’єктивних даних, у звіті про Всеукраїнський перепис є й інші дані, що їх можна вважати об’єктивними. Такі, наприклад, як співвідношення чоловіків і жінок. Проте два важливі розділи – національно-етнічний склад громадян України та мовні ознаки – ще з часу перепису і до сьогодні багато хто ставить під сумнів.
Відповідно до опублікованих даних, кількість українців склала 37 мільйонів 541 тисячу осіб, що трохи більше, як 12 років тому, але питома вага українців зросла з 72,7 % до 77,8%. У той же час кількість росіян в Україні різко скоротилася до 8 мільйонів 334 тисяч. Це скорочення склало 26,6% до їхньої кількости у 1989 році. Тепер питома вага росіян – 17,3%, що майже на 5% менше, як 12 років тому.
Цікаво, що українську мову рідною визнали 67,5% населення, що на 2,8% більше, а російську назвали рідною 29,6% громадян України, що на 3,2% менше, як під час попереднього перепису.
На цифрах етнічного складу і мовних ознак продовжується маніпуляція з боку деяких політиків. Як повідомило сьогодні агентство УНІАН, народний депутат України, голова Всеукраїнського об’єднання “Спадкоємці Богдана Хмельницького” Леонід Ґрач уважає, що багато громадян України російського походження вимушені приховувати свою національність. Зробити такий висновок йому дозволяє незбіг скорочення росіян і носіїв російської мови. Далі цитую: “Цілком очевидно, що в умовах насильницького витіснення російської мови з усіх сфер життя і переведення системи освіти виключно на українську мову навіть у відвічно руських регіонах країни відбуваються відверті третирування і дискримінація російської мови”. Нагадаю, це була цитати з заяви Леоніда Ґрача.
А професор Анатолій Погрібний, автор недавно виданої книжки “Світовий мовний досвід та українські реалії”, де є окремий розділ “Про мовний аспект Всеукраїнського перепису населення”, вважає, що кількість російськомовних була штучно завищена через дії переписувачів, осіб, (цитую) “тяжко вражених більшовицько-шовіністичною ідеологією”. На підтвердження цієї думки він наводить десятки прикладів із надісланих йому листів з усіх кінців України, за винятком Галичини. У цій книжці наведено цілу низку порушень, через що Анатолій Погрібний вважає, що Верховна Рада України мала б скасувати результати перепису у цій частині.
Отже, мовно-етнічне протистояння, на цей раз на статистичному ґрунті триває. І це зрозуміло. Штучно завищена кількість росіян у 1989 році мала б символізувати створення єдиного, радянського, народу з однією мовою. Але, образно кажучи, “тигри” виявилися ще більш “паперовими”, ніж насправді. Ситуація, яка склалася в державі між двома найчисельнішими етносами, нагадує повість Фазіля Іскандера “Удав і кролик”. Як тільки кролик перестає боятися, удав втрачає свою гіпнотичну силу.
Думаю, що наступний перепис покаже більшу відвагу “кроликів” і дальший відступ “удавів”.
