50 років тому внаслідок інсульту помер Сталін. У книзі Утопія при Владі, автори Михаїл Геллер та Олександр Некрих пишуть, як Малінков і Берія та ще двоє чергували при ліжку вождя. Коли Сталін приходив до тями, Берія маніакально починав плакати і цілувати його руку. Тільки-но Сталін знову втрачав свідомість, Берія з огидою відкидав руку тирана. Коли народ почув, що Сталіна нестало, багато хто плакав, плакали навіть деякі члени української редакції радіо Свобода, як вони зараз про це розповідають. Щоправда, їм тоді було всього 8 років, і вони не розуміли в чому справа. Чи висохли ті сльози за 50 років? Відповіді на це запитання шукала Ірина Халупа.
Якщо судити за результатами громадської думки, то бодай в Росії сльози за Сталіним не висихають і досі. Опитування громадської думки вказує, 37% опитаних вважають, що Сталін зробив більш доброго ніж поганого, а 34 відсотки амбівалентно ставляться до Сталіна і бачать в ньому як позитиви так і негативи. Мені волосся дибки стало, коли почула, що за даними Київського Міжнародного Інституту Соціології, майже 40% опитаних українців вважають Сталіна великим вождем, а більше п’ятдесяти відсотків вірять, що сильний лідер може дати державі більше, ніж будь-які закони. На підставі таких цифр хіба можна говорити про те, що сльози за Сталіним висохли? Навпаки, треба говорити про те, що Сталін живе і виє дико в людських душах.
Недарма Сталін є ідеалом іракського диктатора Саддама Хуссейна, який має цілу бібліотеку, присвячену радянському вождю. Це не манія бібліофіла, це пошана учня перед учителем. Інший лідер, який також взяв собі Сталіна за приклад, це - президент Північної Кореї Кім Джен Ір. Минулого року, відвідуючи Москву поїздом, корейський президент похвалився, що броньований поїзд, яким він приїхав з Кореї був подарунком Сталіна його батькові Кім Ір Сену. Цей бермудський трикутник Сталіна, Саддама Хуссейна та Кім Джен Іра об’єднує те, що вони абсолютно не цінують людей і готові жертвувати тисячами а то й мільйонами людських життів, щоб осягнути і зберегти абсолюту владу. Один із них це зробив, а азійські послідовники підганяють досягнення свого кумира.
50-ту річницю смерті Сталіна на Заході відзначають спокійно. По БіБіСі вже другий день показують документальний фільм про Віссаріоновича, по німецьких каналах також розглядають історичне значення цієї особи, а уікендова британська Файненшел Таймс має спеціальний випуск, присвячений спадщині пана Джугашвілі.
Коли 1953-го року помер Сталін, в Східному Берліні на його честь було названо нову вулицю. 15 тисяч осіб поселилося в новозбудованих квартирах, їх було 2.700. Там жили партійні бонзи і деякі вибрані робітники. Коли в СРСР культ Сталіна став забороненою темою, вулицю перейменували на Алею Карла Макса. Пам’ятник Сталіну знято 1961-го року. Збудовано пам’ятник Марксу, який там, до речі, ще стоїть. Алея сьогодні є дуже модною вулицею. Там, де колись було кафе Москва, сьогодні - мексиканський ресторан, а на місці колишнього партійного кіно- театру, нині діє популярна дискотека для гомосексуалістів, де вас привітає чоловік, переодягнутий на Жаклін Кеннеді. Скільки сталінської спадщини в Берліні.
В 50-ту річницю смерті Сталіна, його правнук, Віссаріон Джугашвілі попросив політичного притулку в Сполучених Штатах, повідомляє Французьке пресове агентство. Йому 37 років, займається документальним кіно. Джугашвілі каже, що неможливо жити з цим прізвищем в Грузії, йому і його сім’ї постійно погрожують, їх ображають. Джугашвілі перебуває в США на туристичній візі, термін якої закінчується саме сьогодні, 5-го березня, в 50-ту річницю смерті його прадіда. Недарма кажуть, що гріхи батьків переносяться на дітей і внуків.
Якщо судити за результатами громадської думки, то бодай в Росії сльози за Сталіним не висихають і досі. Опитування громадської думки вказує, 37% опитаних вважають, що Сталін зробив більш доброго ніж поганого, а 34 відсотки амбівалентно ставляться до Сталіна і бачать в ньому як позитиви так і негативи. Мені волосся дибки стало, коли почула, що за даними Київського Міжнародного Інституту Соціології, майже 40% опитаних українців вважають Сталіна великим вождем, а більше п’ятдесяти відсотків вірять, що сильний лідер може дати державі більше, ніж будь-які закони. На підставі таких цифр хіба можна говорити про те, що сльози за Сталіним висохли? Навпаки, треба говорити про те, що Сталін живе і виє дико в людських душах.
Недарма Сталін є ідеалом іракського диктатора Саддама Хуссейна, який має цілу бібліотеку, присвячену радянському вождю. Це не манія бібліофіла, це пошана учня перед учителем. Інший лідер, який також взяв собі Сталіна за приклад, це - президент Північної Кореї Кім Джен Ір. Минулого року, відвідуючи Москву поїздом, корейський президент похвалився, що броньований поїзд, яким він приїхав з Кореї був подарунком Сталіна його батькові Кім Ір Сену. Цей бермудський трикутник Сталіна, Саддама Хуссейна та Кім Джен Іра об’єднує те, що вони абсолютно не цінують людей і готові жертвувати тисячами а то й мільйонами людських життів, щоб осягнути і зберегти абсолюту владу. Один із них це зробив, а азійські послідовники підганяють досягнення свого кумира.
50-ту річницю смерті Сталіна на Заході відзначають спокійно. По БіБіСі вже другий день показують документальний фільм про Віссаріоновича, по німецьких каналах також розглядають історичне значення цієї особи, а уікендова британська Файненшел Таймс має спеціальний випуск, присвячений спадщині пана Джугашвілі.
Коли 1953-го року помер Сталін, в Східному Берліні на його честь було названо нову вулицю. 15 тисяч осіб поселилося в новозбудованих квартирах, їх було 2.700. Там жили партійні бонзи і деякі вибрані робітники. Коли в СРСР культ Сталіна став забороненою темою, вулицю перейменували на Алею Карла Макса. Пам’ятник Сталіну знято 1961-го року. Збудовано пам’ятник Марксу, який там, до речі, ще стоїть. Алея сьогодні є дуже модною вулицею. Там, де колись було кафе Москва, сьогодні - мексиканський ресторан, а на місці колишнього партійного кіно- театру, нині діє популярна дискотека для гомосексуалістів, де вас привітає чоловік, переодягнутий на Жаклін Кеннеді. Скільки сталінської спадщини в Берліні.
В 50-ту річницю смерті Сталіна, його правнук, Віссаріон Джугашвілі попросив політичного притулку в Сполучених Штатах, повідомляє Французьке пресове агентство. Йому 37 років, займається документальним кіно. Джугашвілі каже, що неможливо жити з цим прізвищем в Грузії, йому і його сім’ї постійно погрожують, їх ображають. Джугашвілі перебуває в США на туристичній візі, термін якої закінчується саме сьогодні, 5-го березня, в 50-ту річницю смерті його прадіда. Недарма кажуть, що гріхи батьків переносяться на дітей і внуків.
