Прага, 12 травня 2003 – На травень 1933 року прийшовся пік Голодомору, штучного голоду, організованого сталінським режимом. Цей злочин проти людяності, що і досі залишається непокараним, забрав життя 5 мільйонів українців та загалом 14 мільйонів людей на території колишнього Радянського Союзу, на Північному Кавказі, Казахстані та Росії. У першому матеріалі, присвяченому річниці Голодомору, ми розповідаємо про те, що передувало Великому Голоду. Перед мікрофоном Марія Щур.
На думку західних істориків та соціологів, уся подальша історія України 20 століття повинна розглядатися під кутом зору Голодомору. Відомий американський дослідник цієї трагедії, точніше,злочину, Джеймс Мейс не називає нинішню Україну інакше, ніж пост-геноцидним суспільством. Німецький історик Другої світової війни Дітер Поль також говорить, що будь-яке дослідження цього періоду в Україні повинно виходити із катастроф 30х років, яких він називає три: колективізацію, голодомор та великий терор 1937-38 років.
Штучний голод небачених масштабів був кульмінацією спроб знищення економічного класу, який комуністи вважали своїм головним ворогом. Він також був спрямований проти українців, у тому числі і українських комуністів, котрі не зраджували своєї національної тотожності. Сільський господар для сталінських комуністів був небезпечним прикладом самостійності та капіталізму. А українські селяни були на передовій національного руху. Сталін важко переживав компроміси, на які Москва мала піти у стосунках з українськими комуністами, які вибороли для себе високий ступінь автономії. А Україна того часу переживала національний підйом.
Перша хвиля репресій, яка розпочалася 1929 року проти «куркулів» знищила близько 7 з половиною мільйонів селян, в основному, в Україні, на Кубані та у Казахстані. Радянська пропаганда змальовувала заможних селян гіршими ворогами, ніж ворожа армія. Відповідно з ними і поводились: бригади активістів позбавляли куркулів усього, що їм належало, і депортували до Далекий Схід та Сибір. Багато з них не виживали у дорозі, а тих, хто чинив опір, розстрілювали.
Теодорі Сороці було 11 років, коли розкуркулили її родину у 1931 році. Ось, як вона про це згадує
Теодора Сорока
Мій дід наймав на працю людей у жнива і в полівку, коли треба було полоти і в жнива, коли треба було збирати збіжжя і за те, совєтська влада над ним страшно познущалася. Не лише над ним, але з цілої родини, тому що він рахувався як експлуататор. Родину мою знищили в нелюдський спосіб.
Марія Щур
Батька і діда Теодори Сороки було заслано у Сибір і родина, яка залишилася на Полтавщині, вже ніколи про них нічого не чула.
Після розкуркулення розпочалася колективізація. З Росії було надіслано 25 тисяч активістів для того, щоб організувати колгоспи. Проте навіть незаможні селяни не хотіли віддавати своє добро. Хтось волів зарізати скотину, чи продати її, аби лиш не віддавати у колгосп дармо. Таких могли розстріляти на місці або класифікувати як куркуля.
Проте колгоспи були неефективними, а рознарядки щодо заготівлі продуктів ставали дедалі більшими. Голод виглядав неминучим. Проте влітку-восени 1932 року селяни раділи великому врожаю. Згадує Теодора Сорока.
Теодора Сорока
У 1932 році то почалося вже після збору хліба. У 1932 році був дуже великий урожай. Я пам’ятаю, що казали, що жито було таке високе, що як людина зайшла, то не видно голови було, а колиски такі повні були, що просто відламувалися. Урожай був просто такий неймовірно великий у 1932 році, а не як «совєти» твердять, що був не урожайний рік. Не правда. Урожай був на все.
Марія Щур
По мірі того, як голод почав косити мешканців сіл, радянська влада пильно доглядала за тим, щоб у селян було вилучено усі продукти харчування, включно із тим, що було у печі. Тисячі селян, що намагалися приховати зерно, були розстріляні.
Як зауважує у своїй книзі «Жнива розпуки» відомий британський дослідник Голодомору Роберт Конквест, Сталін знав про те, що надмірне вилучення зерна означає смерть для селян, він продовжував здійснення свого плану, який одночасно вдаряв і по селянству і по носіях українського. Теодора Сорока не має сумніву, що план був саме такий: «Вони придумали штучно створити голод і цим найлегше вони зломлять українцям шиї і опанують цілу Україну. І це їм не коштуватиме дуже багато».
Голод досяг піку у 1933 році і забрав життя щонайменше 5 мільйонів українців.
У нашій наступній передачі ми розповімо про перебіг Голодомору, оцінку істориків та дамо вам можливість почути свідчення тих, хто вижив.
На думку західних істориків та соціологів, уся подальша історія України 20 століття повинна розглядатися під кутом зору Голодомору. Відомий американський дослідник цієї трагедії, точніше,злочину, Джеймс Мейс не називає нинішню Україну інакше, ніж пост-геноцидним суспільством. Німецький історик Другої світової війни Дітер Поль також говорить, що будь-яке дослідження цього періоду в Україні повинно виходити із катастроф 30х років, яких він називає три: колективізацію, голодомор та великий терор 1937-38 років.
Штучний голод небачених масштабів був кульмінацією спроб знищення економічного класу, який комуністи вважали своїм головним ворогом. Він також був спрямований проти українців, у тому числі і українських комуністів, котрі не зраджували своєї національної тотожності. Сільський господар для сталінських комуністів був небезпечним прикладом самостійності та капіталізму. А українські селяни були на передовій національного руху. Сталін важко переживав компроміси, на які Москва мала піти у стосунках з українськими комуністами, які вибороли для себе високий ступінь автономії. А Україна того часу переживала національний підйом.
Перша хвиля репресій, яка розпочалася 1929 року проти «куркулів» знищила близько 7 з половиною мільйонів селян, в основному, в Україні, на Кубані та у Казахстані. Радянська пропаганда змальовувала заможних селян гіршими ворогами, ніж ворожа армія. Відповідно з ними і поводились: бригади активістів позбавляли куркулів усього, що їм належало, і депортували до Далекий Схід та Сибір. Багато з них не виживали у дорозі, а тих, хто чинив опір, розстрілювали.
Теодорі Сороці було 11 років, коли розкуркулили її родину у 1931 році. Ось, як вона про це згадує
Теодора Сорока
Мій дід наймав на працю людей у жнива і в полівку, коли треба було полоти і в жнива, коли треба було збирати збіжжя і за те, совєтська влада над ним страшно познущалася. Не лише над ним, але з цілої родини, тому що він рахувався як експлуататор. Родину мою знищили в нелюдський спосіб.
Марія Щур
Батька і діда Теодори Сороки було заслано у Сибір і родина, яка залишилася на Полтавщині, вже ніколи про них нічого не чула.
Після розкуркулення розпочалася колективізація. З Росії було надіслано 25 тисяч активістів для того, щоб організувати колгоспи. Проте навіть незаможні селяни не хотіли віддавати своє добро. Хтось волів зарізати скотину, чи продати її, аби лиш не віддавати у колгосп дармо. Таких могли розстріляти на місці або класифікувати як куркуля.
Проте колгоспи були неефективними, а рознарядки щодо заготівлі продуктів ставали дедалі більшими. Голод виглядав неминучим. Проте влітку-восени 1932 року селяни раділи великому врожаю. Згадує Теодора Сорока.
Теодора Сорока
У 1932 році то почалося вже після збору хліба. У 1932 році був дуже великий урожай. Я пам’ятаю, що казали, що жито було таке високе, що як людина зайшла, то не видно голови було, а колиски такі повні були, що просто відламувалися. Урожай був просто такий неймовірно великий у 1932 році, а не як «совєти» твердять, що був не урожайний рік. Не правда. Урожай був на все.
Марія Щур
По мірі того, як голод почав косити мешканців сіл, радянська влада пильно доглядала за тим, щоб у селян було вилучено усі продукти харчування, включно із тим, що було у печі. Тисячі селян, що намагалися приховати зерно, були розстріляні.
Як зауважує у своїй книзі «Жнива розпуки» відомий британський дослідник Голодомору Роберт Конквест, Сталін знав про те, що надмірне вилучення зерна означає смерть для селян, він продовжував здійснення свого плану, який одночасно вдаряв і по селянству і по носіях українського. Теодора Сорока не має сумніву, що план був саме такий: «Вони придумали штучно створити голод і цим найлегше вони зломлять українцям шиї і опанують цілу Україну. І це їм не коштуватиме дуже багато».
Голод досяг піку у 1933 році і забрав життя щонайменше 5 мільйонів українців.
У нашій наступній передачі ми розповімо про перебіг Голодомору, оцінку істориків та дамо вам можливість почути свідчення тих, хто вижив.
