Прага, 15 липня 2003 - Кубинська музика цими днями заполонила теле- і радіоефір. Такий вибух нового інтересу до стилю "куба-сан-м"юзік" (сонячна кубинська музика) знову виник після смерті найвідомішого представника цього стилю – 95-літнього легендарного Компая Сегундо...
Помер музикант в ніч з неділі на понеділок у Гавані, а поховали його – під звуки тієї ж музики – у вівторок на батьківщині, у місті Сантьяго, де він 80 років тому починав свою творчу діяльність.
Капелюх у стилі "Борзаліно" – такий собі пом"ятий, крислатий, сигара в устах, які завжди посміхаються....... Таким згадують фани цього кубинця – вічно молодого оптиміста Компая Сегундо.
Свій останній сольний концерт музикант відіграв щойно в травні, а потім мав ще довжелезні плани на майбутнє, але важка хвороба нирок не дала змоги виступити цим літом у концертних залах Іспанії і Великої Британії.
Максимо Франціско Репіладо Муньос – а саме таким є справжнє ім"я Компая Сегундо – був протягом довгого часу найстаршим у світі музикантом-гастролером. Його називають "дідусем сонячної музики".
Почав співати під гітару ще у 20-ті роки минулого століття, грав у відомих оркестрах, таких як "К"юбен старс", а в 50-ті, про які кажуть, що то були золоті роки кубинської музики, написав сотні пісень.
Однак справжня популярність прийшла у 1999-му, після того, як німецький кінорежисер Кім Вендерс зняв фільм "Буена віста сошил клаб" – про кубинських музикантів. Відтоді Компай Сегундо безперестанку подорожував світом, виробляючи на сцені справжні чудеса своїм хриплуватим голосом і семиструнною гітарою "армонікою", яку й сам створив.
У той час музикант давав і безліч інтерв"ю, і в них завжди вирізнявся особливим гумором. Скажімо, вже у віці 90 років він заявив, що працює над проектом нового дитяти – це коли у нього було вже п"ятеро. А про куріння сигар і вживання міцного кубинського рому він розповідав, що почав ще змалку. Каже, "бабуся порадила – потягни, я й потягнув. І досі тягну."
Сьогодні критики кажуть, що ім"я Сегундо – це частина кубинського прапора, а президент Фідель Кастро особисто прислав квіти на похорони музиканта.
Поряд із труною лежала безліч нагород та медалей, спеціальна скринька з сигарами і... капелюх у стилі Борзаліно, з яким Компай Сегундо ніколи не розлучався.
І, звичайно, усі слухали славетну Чан-Чан, яку завжди так охоче виконував своїм прокуреним сигарами голосом вічно молодий Сегундо.
Помер музикант в ніч з неділі на понеділок у Гавані, а поховали його – під звуки тієї ж музики – у вівторок на батьківщині, у місті Сантьяго, де він 80 років тому починав свою творчу діяльність.
Капелюх у стилі "Борзаліно" – такий собі пом"ятий, крислатий, сигара в устах, які завжди посміхаються....... Таким згадують фани цього кубинця – вічно молодого оптиміста Компая Сегундо.
Свій останній сольний концерт музикант відіграв щойно в травні, а потім мав ще довжелезні плани на майбутнє, але важка хвороба нирок не дала змоги виступити цим літом у концертних залах Іспанії і Великої Британії.
Максимо Франціско Репіладо Муньос – а саме таким є справжнє ім"я Компая Сегундо – був протягом довгого часу найстаршим у світі музикантом-гастролером. Його називають "дідусем сонячної музики".
Почав співати під гітару ще у 20-ті роки минулого століття, грав у відомих оркестрах, таких як "К"юбен старс", а в 50-ті, про які кажуть, що то були золоті роки кубинської музики, написав сотні пісень.
Однак справжня популярність прийшла у 1999-му, після того, як німецький кінорежисер Кім Вендерс зняв фільм "Буена віста сошил клаб" – про кубинських музикантів. Відтоді Компай Сегундо безперестанку подорожував світом, виробляючи на сцені справжні чудеса своїм хриплуватим голосом і семиструнною гітарою "армонікою", яку й сам створив.
У той час музикант давав і безліч інтерв"ю, і в них завжди вирізнявся особливим гумором. Скажімо, вже у віці 90 років він заявив, що працює над проектом нового дитяти – це коли у нього було вже п"ятеро. А про куріння сигар і вживання міцного кубинського рому він розповідав, що почав ще змалку. Каже, "бабуся порадила – потягни, я й потягнув. І досі тягну."
Сьогодні критики кажуть, що ім"я Сегундо – це частина кубинського прапора, а президент Фідель Кастро особисто прислав квіти на похорони музиканта.
Поряд із труною лежала безліч нагород та медалей, спеціальна скринька з сигарами і... капелюх у стилі Борзаліно, з яким Компай Сегундо ніколи не розлучався.
І, звичайно, усі слухали славетну Чан-Чан, яку завжди так охоче виконував своїм прокуреним сигарами голосом вічно молодий Сегундо.
