Варшава, 3 вересня 2003 - Передача американцями контролю над центрально-південним сектором Іраку міжнародній дивізії під польським командуванням – це сьогодні тема № 1 усіх польських засобів масової інформації. З цієї ж нагоди звернувся до співвітчизників у радіовиступі і президент Польщі Олександр Квасневський, котрий зокрема попередив, що поляки повинні бути готові до жертв серед польських військових.
З моменту перебрання польським командуванням контролю над окремим сектором Іраку головне запитання останніх днів, чи поляки дадуть собі раду з виконанням завдань, які стоять перед ними в “іракській місії”, переходить з розряду теоретичних у практичне. Питання це можна вважати одним із головних, оскільки більшість громадян Польщі переконані, що коли їхнім солдатам не вдасться утримати порядку і вони почнуть гинути, то влада повинна негайно відкликати польський військовий контингент на батьківщину. Подібні настрої панують і в країнах союзників Польщі по міжнародній дивізії. Теоретичний вихід котрогось з них із польської дивізії може бути менш або більш болісним, вважає колишній міністр оборони Польщі Януш Онишкевич:
“Це буде залежати від того, наскільки великою була б втрата. Якщо б це було спричинене виходом країни, вклад якої є невеликим (сто, двісті, а є й країни, що відрядили лише по кілька десятків військових), то цю прогалину Польща була б у змозі заповнити. Але якби з”явилася країна зі значним вкладом, що хотіла б відмовитись від участі (як Болгарія чи, не дай Боже, Україна, не кажучи вже про Іспанію, то ця втрата була б надзвичайно болючою. Однак маю надію, що так не станеться. У всякому разі надіємось на повноцінну співпрацю з Україною”.
Поляки приділяють українським військовим особливу увагу не тільки через їхню чисельність, але й через те, що перед українцями стоїть нове і важливе завдання. Говорить Януш Онишкевич:
“В українсько-польському батальйоні у Косові українці ( офіцери і солдати) справлялися дуже добре, але потрібно пам”ятати, що це була порівняно невелика група. Натомість в Іраку українська складова є дуже значною і крім того, що має особливе значення, Україна буде відповідати за цілий підсектор. А це вже не буде чисто виконавчою функцією, як наприклад у Косові, це буде щось значно більше. І маймо надію, що це допоможе збройним силам України в продовженні і прискоренні процесу модернізації армії і в підготовці, дай Боже, недалекого членства в НАТО”.
Поки що у Варшаві дуже задоволені українським союзником, котрий на відміну від болгар чи іспанців, досі не створював жодних проблем.
З моменту перебрання польським командуванням контролю над окремим сектором Іраку головне запитання останніх днів, чи поляки дадуть собі раду з виконанням завдань, які стоять перед ними в “іракській місії”, переходить з розряду теоретичних у практичне. Питання це можна вважати одним із головних, оскільки більшість громадян Польщі переконані, що коли їхнім солдатам не вдасться утримати порядку і вони почнуть гинути, то влада повинна негайно відкликати польський військовий контингент на батьківщину. Подібні настрої панують і в країнах союзників Польщі по міжнародній дивізії. Теоретичний вихід котрогось з них із польської дивізії може бути менш або більш болісним, вважає колишній міністр оборони Польщі Януш Онишкевич:
“Це буде залежати від того, наскільки великою була б втрата. Якщо б це було спричинене виходом країни, вклад якої є невеликим (сто, двісті, а є й країни, що відрядили лише по кілька десятків військових), то цю прогалину Польща була б у змозі заповнити. Але якби з”явилася країна зі значним вкладом, що хотіла б відмовитись від участі (як Болгарія чи, не дай Боже, Україна, не кажучи вже про Іспанію, то ця втрата була б надзвичайно болючою. Однак маю надію, що так не станеться. У всякому разі надіємось на повноцінну співпрацю з Україною”.
Поляки приділяють українським військовим особливу увагу не тільки через їхню чисельність, але й через те, що перед українцями стоїть нове і важливе завдання. Говорить Януш Онишкевич:
“В українсько-польському батальйоні у Косові українці ( офіцери і солдати) справлялися дуже добре, але потрібно пам”ятати, що це була порівняно невелика група. Натомість в Іраку українська складова є дуже значною і крім того, що має особливе значення, Україна буде відповідати за цілий підсектор. А це вже не буде чисто виконавчою функцією, як наприклад у Косові, це буде щось значно більше. І маймо надію, що це допоможе збройним силам України в продовженні і прискоренні процесу модернізації армії і в підготовці, дай Боже, недалекого членства в НАТО”.
Поки що у Варшаві дуже задоволені українським союзником, котрий на відміну від болгар чи іспанців, досі не створював жодних проблем.
