Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 16:24

“Економічний журнал”


Михайло Мигалисько “Економічний журнал”

Прага, 14 вересня 2003 року.

Михайло Мигалисько

Вітаю Вас, шановні слухачі на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».

Справа Єдиного економічного простору була минулого тижня та й наступного тижня ще залишиться в центрі уваги. Президенти Росії й України заявили, що документи слід підписувати. Тим часом, зокрема, у Києві виринуло чимало запитань щодо економічної доцільності та конституційної відповідності згаданих документів. Деякі міністри про це відкрито заявили на засіданні кабміну у середу 10 вересня. Однак, лідер політичної партії «Трудова Україна» й глава Національного банку Сергій Тигіпко вже у четвер попередив трьох членів кабміну, делегованих від цієї фракції, що їх відкличуть з уряду, якщо вони не виконають доручення партії - підтримати формування Єдиного економічного простору при ухваленні рішення уряду з цього питання. Картина однак виглядала дещо інакше ще у середу.

Віктор Міняйло

Засідання кабінету-міністрів відбувалося за планом. Говорить прем’єр-міністр України Віктор Янукович.

Віктор Янукович

Сьогодні ми також розглянемо, і я дивлюсь тут багато прийшло депутатів на засідання кабінету-міністрів, дуже важливе питання для нашої держави - угоду про формування Єдиного економічного простору за участю 4 держав - України, Росії, Казахстану та Білорусі. І сьогодні нам треба ухвалити остаточне рішення.

Віктор Міняйло

Попри слова Віктора Януковича, остаточне рішення так і не було ухвалене. За словами депутатів від опозиції, які були присутні в залі засідань, найбільше проти угоди про Єдиний економічний простір виступали 3 міністерства: юстиції, закордонних справ і Міністерства економіки та європейської інтеграції. Саме ці міністри прийшли на підсумковий брифінг. Говорить міністр економіки Валерій Хорошковський.

Валерій Хорошковський

Це питання було достатньо таким гострим щодо обговорення, тобто, ухвалено рішення, що треба доопрацювати з врахуванням тих зауважень, які були висловлені спільно трьома міністерствами.

Віктор Міняйло

Головний дипломат України Костянтин Грищенко висловився максимально дипломатично:

Костянтин Грищенко

Я хотів би додати, що для нас надзвичайно важливо врахувати всі аспекти, пов’язані з цим документом. У нас є конкретні думки з цього приводу і ми будемо працювати разом - три міністерства.

Віктор Міняйло

Про юридичні аспекти угоди про Єдиний економічний простір розповідав міністр юстиції України Олександр Лавринович.

Олександр Лавринович

Ми, на жаль, опинилися в ситуації, коли велика кількість норм, закладених у проекті, які б були предметом розгляду, не узгоджуються з українським законодавством і з низкою статей Конституції. У зв’язку з цим, ми будемо готувати далі матеріали постатейного аналізу і я сподіваюся, що буде можливість повернення до переговорного процесу щодо можливості узгодження позицій, які б відповідали законодавству України.

Віктор Міняйло

Наступне засідання кабінету-міністрів України відбудеться 17 вересня.

Михайло Мигалисько

Український уряд у середу 10 вересня відправив на доопрацювання проекти документів про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП). Прем''єр-міністр України Віктор Янукович зі свого боку у четвер дав зрозуміти, що уряд підтримує підписання документів по ЄЕП у Ялті, де 18-19 вересня, президенти Білорусі, Казахстану, Російської Федерації й України планують підписати угоду про створення Єдиного економічного простору.

На справу ЄЕП поглянемо, ще з точки зору офіційного Мінська. Хоча ялтинський самміт розпочнеться 18 вересня, ще 15 вересня президент Білорусі Олександр Лукашенко зустрінеться в Сочі з російським колегою Володимиром Путіним, а наступного дня, тобто 16 вересня, вже в Ялті – з Леонідом Кучмою. Білоруська влада до створення «союзу чотирьох» ставиться дуже скептично, особливо після заяв українських представників, що новий союз знов матиме різні рівні інтеграції, у Мінську почали казати, що «другої СНД не треба». Репортаж Юрія Свірка з білоруської столиці.

Юрій Свірко

Як вважають білоруські оглядачі, український президент тепер значно ближчий російському, ніж колишній головний союзник Кремля Олександр Лукашенко і це підтверджує останній візит Кучми до Москви (нагадаю, що Лукашенко чекає на запрошення Володимира Путіна з квітня). Тепер аудієнцію в Сочі підтверджено, але мінський політолог Віталій Сіліцький, заявив, що зустріч Путін - Лукашенко буде прологом до зустрічі Лукашенко-Кучма. «Путін і Кучма намагатимуться вдвох утихомирити Лукашенка. Тому що й Путіну, й Кучмі угода про «четвірку» вигідна, а Лукашенкові – ні», - заявив він. Віталій Сіліцький пояснює, що раніше Олександр Лукашенко був чемпіоном інтеграції на теренах СНД, а тепер він губиться на тлі Назарбаєва та Кучми.

Цікаво, що білоруська опозиція є солідарною з президентом Олександром Лукашенком у негативному ставленні до нового союзу. Говорить лідер партії Білоруського Народного Фронту Вінцук Вячорка:

Вінцук Вячорка

Взагалі я вважаю, що всі ці проекти, скеровані на творення якогось альтернативного спільноєвропейському економічного простору, приречені на провал. Нічого з цього не буде. І з цієї точки зору не мають сенсу спроби затягнути туди ще й Білорусь. Все це – тільки пропагандистська гра. Це буде чемпіонат демагогів – кожний буде говорити про необхідність творення цього простору, а насправді кожний буде тільки дбати про власну політичну популярність у своїх країнах.

Юрій Свірко

Треба зазначити, що напередодні самміту в Ялті російський «Газпром» відмовився брати участь у приватизації «Бєлтрансгазу» та закликав уряд Росії скасувати угоди з Білоруссю про пільгову вартість газу. За словами начальника інформаційно-аналітичного управління «Газпрому« Ігоря Плотнікова, Мінську замість 29 доларів за тисячу кубометрів газу запропонують платити 80 доларів, як платять Молдова й країни Балтії. Для України газ буде дешевший – по 50 доларів за тисячу кубометрів, і ось чому:

Ігор Плотніков

До України ми не постачаємо газ, ми газом платимо за український транзит.

Юрій Свірко

Але й через Білорусь триває російський газовий транзит. Ось як прокоментував такі розбіжності в цінах на газ один з лідерів білоруської опозиції Вінцук Вячорка.

Вінцук Вячорка

Це тільки закони ринку і коли є на сьогодні вигідним для «Газпрому» мати такі ціни для України, він їх має, такі ціни. Щодо цієї заяви, то я вважаю, що це очевидний тиск на Лукашенка, щоб примусити його грати за російськими правилами.

Юрій Свірко

Вінцук Вячорка додав, що цей тиск відбувається саме напередодні самміту СНД в Ялті.

Михайло Мигалисько

Справа ЄЕП та Європейської інтеграції України була на порядку денному візиту 11-12 вересня до України комісара Євросоюзу з питань розширення Ґунтера Фергойгена. Репортаж Богдани Костюк з Києва.

Ґунтер Ферхойген, підсумовуючи свій візит до України повідомив:

Ґунтер Ферхойген

Я задоволений результатами нинішнього візиту. З чільними українськими посадовцями ми погодилися розпочати спільну роботу над планом дій між Україною та Євросоюзом, який, ми сподіваємося, буде готовий навесні наступного року. Цей документ визначить проекти та акції, які наблизять Україну до структур Європейського Союзу. Я наголошував під час нинішнього візиту, що у цьому контексті стратегічний інтерес ЄС зрозумілий. Він полягає у підтримці суверенітету, демократичних змін, політичної стабільності та економічного розвитку України. У цьому зацікавлені, як самі українці, так і вся Європа - мати стабільність і добробут у цій частині континенту.

Богдана Костюк

За словами Ґунтера Ферхойгена план дій Україна - ЄС розроблятиметься згідно з новою концепцією, яку підготувала Європейська комісія і яка відома під назвою «Ширша Європа», або «План сусідства». Пан Ферхойген деталізував її положення і основною метою назвав забезпечення рамок для розвитку відносин між ЄС і державами сусідами, які у середньостроковому періоді не стануть членами Євросоюзу. Концепція відкриває таким країнам доступ до єдиного ринку, відкритого інвестиційного режиму, зближення законодавства з Євросоюзом і використання «євро», як основної валюти у двосторонніх розрахунках.

Торкаючись питання ймовірного вступу України до Єдиного економічного простору з Білоруссю, Росією та Казахстаном Ґунтер Ферхойген зауважив, що українська держава сама обирає стратегію співпраці з сусідніми державами, але її участь у митному союзі ЄЕП може ускладнити для офіційного Києва процес в ступу до Світової організації торгівлі. Про це комісар Єврокомісії повідомив, виступаючи перед студентами Інституту міжнародних відносин у Києві.

А міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко по закінченні переговорів з Ґунтером Ферхойгеном наголосив:

Костянтин Грищенко

Я вважаю, що перед Україною існує реальна європейська перспектива. Вона значною мірою залежить від нас. Для мене було надзвичайно важливим почути від чільного представника Європейської комісії, що всі можливості перед нами відкриті.

Богдана Костюк

Наскільки широко відкриті європейські двері для України стане зрозумілим після жовтневого самміту «Україна-Євросоюз».

Михайло Мигалисько

На Економічному форумі у польському містечку Криниця, який відбувся 4-6 вересня, представники Індустріального Союзу Донбасу ознайомили журналістів із своїми планами інвестування в польський металургійний завод – Гута Ченстохова. Окрім донеччан, в конкурсі на приватизацію цього підприємства, беруть участь ще три іноземні фірми – американська «Steel Capital», британська LNM та індійська Ispat. Попередні результати конкурсу стануть відомі 15 вересня. Повідомляє наш кореспондент Володимир Павлів.

Володимир Павлів

Гута Ченстохова – це один із найсучасніших металургійних заводів у Польщі. Ще у 90-х роках польська держава, покладаючи на це підприємство великі надії, інвестувала в нього 400 мільйонів доларів. Однак, це не допомогло, і на сьогодні Гута Ченстохова, як і інші польські металургійні заводи, практично збанкрутувала. Єдиним способом врятувати підприємство є його приватизація.

До приватизаційного конкурсу зголосилися спочатку три закордонні фірми і одна польська. В перебігу ознайомлення із дійсним станом речей на підприємстві польська фірма участі у конкурсі не взяла. Натомість, буквально чотири місяці тому з’явився новий претендент на роль інвестора: український концерн Індустріальний союз Донбасу. Сама ця інформація викликала у Польщі значне здивування. Однак, після кількох відвідин донеччанами Ченстохової, ставлення до них змінилося на краще. Говорить керівник торгового відділу фінансового товариства “Сілезія”, яке займається продажем Гути Ченстохової, Ян Пстрась.

Ян Пстрась

Я вважаю, що під час зустрічей було помітне добре ставлення до цієї пропозиції. Тут знають, чим є Індустріальний союз Донбасу, знають чим він займається і розуміють, що Гута Ченстохова може опинитися в серйозній фінансовій групі.

Володимир Павлів

На сьогодні відомо, що Індустріальний союз Донбасу, в разі перемоги в конкурсі, упродовж перших 5 років збирається інвестувати у польське підприємство щонайменше 83 мільйони доларів. Тішить ченстоховських металургів і те, що донеччани запропонували значний соціальний пакет для працівників, як твердять самі донеччани, кращий, ніж у їхніх конкурентів.

Дипломатичне представництво України у Польщі теж з особливим зацікавленням стежить за цим проектом. Адже в разі успіху донеччан це була б перша така значна українська інвестиція в польську економіку, яка могла б відкрити дорогу і для інших інвестиційних проектів. Говорить працівник торгового відділу посольства у Варшаві Костянтин Литвинов.

Костянтин Литвинов

Не перебільшуючи, хочу сказати, це була б історія творчої інвестиції, тому що це б відразу стимулювало ріст інфраструктури. Металургія - це металургія, і з нею пов’язано дуже багато галузей. Тобто, це було б продовження наших українських потенціальних можливостей, якщо йдеться про руду, про вугілля, коксохімію, про наші напівфабрикати металургійні. Це була б справжня кооперація навколо. Дійсно почалася б справжня співпраця, про яку ми так багато говоримо, але якої насправді немає.

Володимир Павлів

Чи реалізуються інвестиційні плани Індустріального союзу Донбасу у Польщі, стане відомо вже 15 вересня, але чи стане це проривом українського бізнесу на польський ринок, буде видно значно пізніше.

Михайло Мигалисько

Світова організація торгівлі провела в мексиканському місті Канкуні засідання, на якому міністри торгівлі з усього світу планували досягти поступу до всесвітнього пакту про лібералізацію торгівлі. Мета такого пакту – полегшити становище бідніших країн, а таких у СОТ більшість – майже три чверті. Перед мікрофоном Сергій Драчук.

Сергій Драчук

Головна тема п’ятиденної зустрічі міністрів торгівлі 146 країн – членів СОТ – розширення торгівлі таким чином, щоб це допомогло незаможним країнам. Сподівання покладаються на те, що договору про вільну торгівлю буде досягнуто до кінця наступного року. Але бідніші країни наголошують: увесь уже зроблений поступ буде приречено на поразку, якщо багатші країни не підуть на поступки щодо сільськогосподарських субсидій. Провідний дослідник вашингтонського Центру міжнародного миру Карнеґі, Джон Одлі, так бачить значення канкунської зустрічі:

Джон Одлі

Це було спершу розраховано як проміжна зупинка на шляху до завершення переговорів, запланованого на 2005 рік. Але брак поступу з тих питань, які особливо важливі для країн, що розвиваються, по суті перетворив цю проміжну зупинку на кризовий цент.

Сергій Драчук

Таким особливо важливим питанням нинішньої зустрічі є лібералізація торгівлі продуктами сільського господарства, так щоб надати країнам, що розвиваються, більші торговельні переваги й зменшити їхню залежність від допомоги від заможніших країн.

Іще 2001 року багатші країни пообіцяли відкрити свої ринки, в першу чергу для продуктів сільського господарства й текстилю. Але й досі країни менш заможні скаржаться на несправедливу конкуренцію – через значні субсидії, що їх виплачують фермерам у Сполучених Штатах Америки, країнах Європейського Союзу чи в Японії. Зрушення настало лише минулого місяця, коли про скорочення сільськогосподарських субсидій домовилися США й ЄС. Але й нині між цими двома найпотужнішими гравцями на світовому ринку залишається чимало суперечностей. І оглядачі не схильні вважати, що нинішнє засідання СОТ здійснить усі сподівання. Воно є лише крок на шляху до остаточної угоди про вільну торгівлю і переговори про неї триватимуть далі незалежно від нинішніх досягнень, каже, наприклад, Джефрі Шот із вашингтонськго Інституту міжнародної економіки:

Джефрі Шот

Канкунська зустріч – це частина тривалого процесу переговорів. Ця зустріч має на меті не досягти остаточної домовленості, а дати політичні вказівки членам делегацій від їхніх міністрів…

Сергій Драчук

Свої власні думки про те, як подолати бідність, мають і супротивники глобалізації, які теж тисячами збираються до Канкуна: для цього, вважають вони, треба зліквідувати саму Світову організацію торгівлі, або хоча би щонайбільше зірвати її зустріч.

Михайло Мигалисько

У рубриці «Українські підприємці в історії» ми продовжуємо розповідати про економічне піднесення Гетьманщини та про козацьку старшину.

Ім’я Павла Полуботка зазвичай асоціюється з так званим «скарбом Полуботка» та із смертю гетьмана у казематі Петропавловської фортеці Петербурга. Насправді ж Павло і його батько Леонтій Полуботки були не тільки військовими, адміністраторами та політиками, а ще і одними з провідних підприємців Гетьманщини. Про батька і сина Полуботків розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

1708 року полковник і підприємець Павло Полуботок не підтримав повстання гетьмана Івана Мазепи, за що був щедро нагороджений царем Петром Першим. А через 14 років він сам намагався протистояти поневоленню Гетьманщини Російською імперією.

1619 року чернігівський купець Ярема Полуботок був обраний райцею, тобто членом ради магістрату. Упродовж півстоліття Полуботки покозачилися і 1668 року Леонтій Полуботок став чернігівським полковим писарем, згодом – переяславським полковником. У своїх маєтках у Чернігівському і Переяславському полках він виготовляв селітру та скло, видобував і переробляв залізну руду. Серед його найбільших підприємств були гута (тобто, склодувний завод) Момотова, рудні Медведівка, Губицька, Радкова. 1689 року Іван Мазепа своїм універсалом замовив Леонтієві, «аби тую руду для потреб наших войскових постарался на желєзо переробити». А переяславці скаржилися, що Полуботок навіть «предків наших на селітру кості з гробів хотів варити».

Син Леонтія, Павло закінчив Києво-Могилянську академію і отримав ранг значкового товариша, тобто підпорядковувався безпосередньо полковнику і виконував його доручення. 1692 року обидва Полуботки були заарештовані за звинуваченням у змові проти Мазепи. Леонтій втратив полковничий уряд і більшість маєтностей. Павлові був закритий шлях до значних посад і лише через 13 років він був обраний чернігівським полковником. Під час повстання Мазепи Павло перейшов на російський бік. Проте Петро Перший не погодився затвердити Полуботка гетьманом, хоча і надав йому компенсацію у вигляді маєтків Мазепи, Орлика та інших мазепинців.

Маєтності Полуботка у Чернігівському, Лубенському, Ніжинському, Гадяцькому, Сумському, Охтирському полках оцінювалися у 3200 дворів. Він споруджував млини, ґуральні, рудні, гути, у межах Чернігівського полку контролював торгівлю зерном, горілкою і тютюном, а за посередництва польських купців займався закордонною торгівлею. Приміром, 1705 року Полуботок продав на експорт 575 пудів тютюну та 100 куф (тобто, бочок) горілки, отримавши натомість 600 пудів міді.

Після смерті гетьмана Івана Скоропадського 1722 року Полуботок був обраний наказним гетьманом. Його намагання відстояти автономію Гетьманщини і обмежити втручання петербурзького уряду в українську економіку привели до конфлікту з Малоросійською Колегією – російським державним органом управління Лівобережною Україною. Гетьман Полуботок був викликаний до Петербурга і ув’язнений у Петропавлівській цитаделі. Там він помер (на думку деяких істориків, був закатований) 29 грудня 1724 року.

Його нащадки були найзаможнішими землевласниками Гетьманщини. У другій половині ХVІІІ століття рід Полуботків по чоловічій лінії вигас, і їхні маєтки перейшли до Лашкевичів та Милорадовичів.

Михайло Мигалисько

Серед конфіскованих у Леонтія Полуботка маєтностей була місцевість Круча на березі річки Удай неподалік Пирятина. Розповідь про те, як лубенський полковник Леонтій Свічка нелегально будував там млини, слухайте у нашій наступній передачі.

Літня криза на продовольчому ринку спричинила неабиякий переполох, як на владній верхівці, так і серед пересічних громадян. Дехто прогнозує повторення кризи, а дехто переконаний, що уряд зможе впоратися із ситуацією. Про те, як на селі ставляться до цієї проблеми, як взагалі живеться сьогодні підприємцям на далеких сільських околицях вирішила з’ясувати ведуча рубрики “«Своя справа» Ірина Біла.

Ірина Біла

В селі Парафієвка, Ічнянського району, що на Чернігівщині, ніколи не скаржилися на відсутність роботящих рук та підприємницьких ідей, хоча часи бували різні. Дехто в пошуках кращої долі їхав до міста, а дехто, серед них і житель Парафієвки Олексій Струк, вирішили не нарікати на життя, а розпочати свою справу. Майже з нуля.

Олексій Струк

Почали практично з нічого. У знайомого був автомобіль, у мене якісь знання. Грошей практично не було. І саме життя показало, що потрібно людям. Йшли до людей і що люди питали, якраз це ніша була з зерном, з кормами для худоби. Колгоспи розвалені. Тяжко було пенсіонерам діставати оце все. Це треба було у райцентр їхати, на місці не було. Почали з цього.

Перших 3 місяці ми взагалі не отримували ні зарплати, нічого, а жили за рахунок жінок. Всі кошти йшли на розвиток.

Ірина Біла

Сьогодні Олексій Струк з напарником вже мають власний склад, подрібнювач для зернових, крамницю. Адже, коли працюєш, щось та й накопиться, - переконаний Олексій. А працювати доводилося не так вже й мало.

Олексій Струк

Мінімальний робочий день - це 14 годин. Як розпочинали працювати, то привозили, наприклад, висівки у 10 годин вечора, до 12 розвантажували у мене в гаражі, бо нікуди було. Машина легкова на дворі була. У гараж розвантажували до 12, йшли на ставок купалися, о першій годині лягали спати, а в 6 ранку вже вставали, потрібно було фасувати, навантажувати і виїжджати. Так що тоді 20 годин працювали.

Зараз трохи легше... Вже 14 годин працюємо.

Ірина Біла

Звикши розраховувати лише на себе, Олексій Струк не надто сподівається на допомогу від держави, на якісь додаткові пільги. «Головне, - наголошує він, - аби не заважали».

Олексій Струк

Мені, аби лише не заважали працювати, аби якась в законодавстві була допомога, щоб, дійсно, те, що говорилося зверху, те робилося і тут. А не так, що зверху закони одні ухвалюються, як оце зараз робиться, ринкові відносини у нас, а контроль за продукцією через Податкову інспекцію встановлюється, через санстанцію. Цього не можна робити. Справа у тому, що я купую дорожче, ніж мене змушують зараз продавати.

Ірина Біла

Відомо, що силові або ж адміністративні методи управління на селі ніколи не приносили бажаного наслідку. Підприємці або ж переходили в тінь, або припиняли діяльність. Мабуть, сьогодні ні те, ні друге не є прийнятним для України.

Михайло Мигалисько

Цією розповіддю Ірини Білої мизавершили передачу «Економічний журна. Я Мигалисько з Вами, дорогі слухачі. На все добре й залишаєтесь на хвилі «Свободи».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG