Київ, 9 жовтня 2003 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі, зокрема, ви почуєте:
- Плюси і мінуси нового Цивільного кодексу.
- Чи порушуються права репатріантів на Південному узбережжі Криму?
- Справа “Лаврські ієрархи – проти київського робітника” у рубриці “Голоси скривджених.”
З 1 січня 2004 року набуває чинності новий Цивільний кодекс України. Проте вже сьогодні фахівці, як юристи, так і правозахисники, активно обговорюють статті нового закону і виявляють невідповідності деяких статей кодексу українському законодавству.
Розповідає Вікторія Маренич з Харкова.
Вікторія Маренич
Юристи і правозахисники чекають на новий Цивільний кодекс України з особливою увагою. Василь Бринцев, голова Харківського обласного апеляційного суду вважає, що цей закон є прогресивний.
Василь Бринцев
Я здивувався заголовкам газет, що це жах, що це страшніше, як сталінсько-брежнівський. Я вважаю, що це не так, а навпаки. Статті закону розвиток міжнародних правових актів ратифікованих Україною.
Вікторія Маренич
Якщо юристи задоволені тими кодексами, на які вони у роботі спираються щодня, то правозахисники б’ють сьогодні на сполох. Наприклад, з приводу статей кодексу, які присвячені наданню медичних послуг.
На думку правозахисників Харківської обласної групи, не можна створювати демократичні закони, не узгоджуючи нові з вже існуючими.
Інна Сухорукова, редактор бюлетеня “Права людини” не розуміє, чому мовчить медична громадськість України, і коментує деякі статті нового кодексу.
Інна Сухорукова
За Конституцією, фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла 14 років і яка звернулася з проханням про надання їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та на вибір лікування відповідно до його рекомендації.
Вікторія Маренич
Ця стаття є актуальною для України, де ще існує масова армія.
Інна Сухорукова
Ми цим закладаємо міну уповільненої дії в армію.
Вікторія Маренич
Тим більше, що протягом 3-х років Харківська обласна спілка солдатських матерів проводила моніторинг стану здоров’я призовників. Результат – 18% молодих людей не можуть служити через стан здоров’я.
Майя Крюкова
Мова йде про те, що ми говоримо, б’ємо на сполох, наприклад, коли хлопець з оноресом потрапив до армії. Коли почали розбиратися, то вияснилося, що він до 9-го класу навчався у психоневрологічному інтернаті, а потім – навчання в ПТУ. Хто знає про його хворобу у військкоматі? Ми говоримо, що не можна не зберігати інформаційний ланцюжок: дитячий лікар – підлітковий – райвійськкомат. А в результаті виходить, що це все підкріплюється новим законом.
Вікторія Маренич
Правозахисники впевнені, якщо статті, про які йшлося, не буде змінено та доповнено, то держава заплутається у власних правових нормах, а українське суспільство буде мати великі проблеми.
Надія Шерстюк
У Криму увага громадськості прикута до подій на Південному узбережжі. Тут в середині літа кілька сотень репатріантів – кримських татар – самовільно зайняли 9 земельних масивів. Щоб з’ясувати ситуацію, минулого тижня сюди прибула спеціальна комісія Генеральної прокуратури України, яка затримала мерів 4-х населених пунктів Південного узбережжя Криму і головного архітектора Ялти за зловживання у земельній сфері.
Детальніше про причини кримськотатарських акцій, що призвели до активізації правоохоронців у Криму - розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
У своїх коментарях до останніх подій на Південному узбережжі Криму і спікер кримського парламенту Борис Дейч, і глава уряду автономії Сергій Куницин звинуватили голів сільських і селищних рад у тому, що ті "ведуть себе як удільні князьки, відверто і брутально зневажаючи норми права, розпоряджаються землею і власністю на своїй території".
Втім, про таку позицію місцевих властей на Південнобережжі Меджліс кримськотатарського народу говорив уже давно і давно звертав на неї увагу і Києва, і Симферополя. Але лише після того, як факти захоплення землі, чи як це називають самі репатріанти – самоповернення – стали масовими, у столиці відреагували з усією серйозністю, розпочавши комплексну перевірку Великої Ялти і Великої Алушти.
Розповідає голова Меджлісу, народний депутат України Мустафа Джемілєв.
Мустафа Джемілєв
До депортації приблизно 75% населення Південного узбережжя Криму були кримські татари. Після повернення в силу відомих обставин нам нічого не повертали, кримські татари розселялися лише у степовій частині півострова: там, де вони могли придбати житло.
Водночас, на очах у кримських татар найбезсоромнішим чином земля розпродувалася і роздавалася високим чиновникам і бізнесменам. І зараз це продовжується. Ось приклад: в Симеїзі 25 соток були виділені кримському татарину. Але тодішній спікер Леонід Грач сів на телефон і цю землю, а ще на додачу 10 гектарів передають його зятю під будівництво аква-парку. І таке відбувається скрізь, скрізь кримським татарам зачиняють двері.
У Великій Ялті зібралися близько 4-х тисяч заяв репатріантів на виділення землі. Вони не вимагають повернення своїх будинків, а лише – хоча б шматочка землі під будівництво житла. Але влада ігнорувала ці вимоги. А якщо видавалися ділянки, то навмисно у таких місцях, де явно не можна було будувати житло.
Володимир Притула
Він каже, що де-не-де влада йде назустріч репатріантам, але схожа на ялтинську ситуація у багатьох регіонах автономії, тож Меджліс сподівається, що дії Генпрокуратури на Південному узбережжі Криму примусять місцеві власті в автономії більш уважніше ставитися до проблеми відновлення прав раніше депортованих кримських татар.
Надія Шерстюк
І знову “земельне” питання, на цей раз у Києві. Проблеми стосунків між державною (світською) і церковною владами для України явище не нове. Справа, про яку ідеться у матеріалі нашої кореспондентки Богдани Костюк, акумулює як цю проблему, так і проблему пересічної людини, котра опинилась у вирі пристрастей навколо землі, точніше – земельної ділянки, що належала її родині упродовж дев’яноста років. Отже, слово Богдані Костюк.
Богдана Костюк
Робітник заводу “Арсенал” із 50-річним трудовим стажем Віктор Береговенко успадкував від батька, який 1944-го року загинув на війні, родинний будинок разом з 18 сотками землі по вулиці Землянській, що у Печерському районі Києва.
Пан Віктор має усі потрібні документи, навіть лист на право володіння цією ділянкою від 1913-го року. І шість років тому звернувся до Печерської райдержадміністрації Києва з приводу приватизації цього шматочка землі.
Але шматок виявився ласим для духовенства Києво-Печерської Лаври, котра підпорядковується Московському патріархату. І Віктор Береговенко був неприємно вражений, дізнавшись, що міська влада “подарувала” його земельну ділянку Церкві, точніше – ієрархові УПЦ Московського патріархату Сабодану.
Тим часом київська влада і представники Церкви коментувати ситуацію відмовились. Далі розповідає адвокат пана Береговенка – Андрій Загура.
Андрій Загура
Я у цьому процесі уже майже п’ять років, враження у мене від його перебігу двоїсте. Це пояснюється тим, що, з одного боку, з юридичної точки зору не має і не було у Київської міської влади підстав ухвалювати незаконне рішення і передавати ділянку Сабодану у приватну власність, для домобудівництва. Тобто хоч і мовиться про ієрархів Церкви, але у даному випадку їх розглядають як звичайних громадян України. І які мають такі самі права, як і Віктор Береговенко.
Тільки один з учасників процесу керує Московською Церквою в Україні, а другий упродовж півстоліття працює слюсарем на київському “Арсеналі”. І від травня 98-го року стосовно другого триває процес порушення його прав: права на земельну ділянку, яка належала ще його діду, і права на можливість захистити свою сімейну власність.
Якщо говорити коротко, Віктор Береговенко має право на цю землю, які підтверджені документами від 1913-го, 1926-го, 49-го і 56-го років.
Зазначу, що ці документи ніколи ніхто не відміняв. У 41-му році під час артобстрілів Києва, будинок береговенків постраждав, у ньому загинули родичі пана Віктора, а його, тоді ще малюка, витягли з-під уламків і врятували радянські солдати. Тому ця земля справді полита кров’ю і потом його предків.
Богдана Костюк
Тим часом судова влада вагається із винесенням рішення у справі Віктора Береговенка, що дає змогу Андрієві Загурі стверджувати...
Андрій Загура
На справі Береговенка судова система України продемонструвала свою повну безпорадність і безперспективність розв’язання пересічним громадянином пересічної цивільної справи. Позиція Церкви у цьому випадку змусила мене згадати слова Маркса про релігію панівного класу. А Береговенко, виявляється, мазаний іншим миром – у порівнянні з тими чиновниками, які вирішують його долю. І залишається очікувати на рішення Європейського суду з прав людини.
Богдана Костюк
А тим часом, невідомі зловмисники поламали паркан на ділянці Береговенків по Землянській вулиці і зруйнували сад. “Яблуньки плачуть”, - зітхає Віктор Береговенко.
Надія Шерстюк
Майже пів року у Луганську тривав конфлікт між мешканцями елітного мікрорайону і міською владою, котра ухвалила рішення спорудити у центрі міста багатоповерхового будинку. При цьому інтереси мешканців житлового масиву до уваги не бралися.
І от нещодавно ця справа вирішилась на користь луганчан. Вони добилися того, щоб будівництво багатоповерхівки припинилося. З подробицями – Василь Соколенко.
Василь Соколенко
Після тривалих акцій протесту, неодноразових заяв і звернень до вищих інстанцій мешканці мікрорайону, де планувалося будівництво елітного житла, нарешті звернулися до суду, а потім ініціювали створення органу територіального управління – Комітету району.
Відразу поставили питання про відкликання депутата міської ради Сергія Снаговського. Йому були пред’явлені претензії з приводу того, що він, як вважають мешканці мікрорайону, став на захист організації, що планувала звести елітній будинок, і не відстоював інтереси своїх виборців. А останні скаржилися на те, що на будівництві елітного будинку будуть знищені зелені насадження, порушені їхні права.
На підтримку вимог городян найактивніше виступила організація Громадський контроль. В інтерв’ю для радіо “Свобода” її лідер Віктор Бакуменко заявив наступне:
Віктор Бакуменко
Влітку цього року було прийняте рішення Луганського міськвиконкому про будівництво двох будинків у мікрорайонах: “Дворянське гніздо” та “Сніжинка”. Люди виступили проти цього, бо розуміли, що це реальна загроза існуючим будинкам. Ці будинки побудовані 30-35 років, і вони не витримають будівництва поруч з собою.
3 жовтня нам стало відомо, що виконком відмінив своє рішення за №35 про будівництво будинку за №18-А по вулиці 15-а лінія.
Так що, то є перемога?
Василь Соколенко
Прес-служба міського голови з приводу цього конфлікту нарешті заявила, що виконком міської ради постановив скасувати рішення про будівництво елітного будинку. “Міська влада будівництво підтримала. Спорудження дому дозволило б забезпечити безплатним житлом багаторічних черговиків, але мешканці, які виступили з протестом, такі ж городяни, як і ми. Їхня думка – вагомий аргумент і для міського голови, і для виконкому, і для міської ради.”
Здавалося б, що конфлікт вичерпано, але той же Віктор Бакуменко в місцевій пресі заявив, що 3 жовтня під час проведення зборів виборців згаданого мікрорайону на людей здійснила напад група молодиків. Правоохоронні органи і досі не з’ясували, хто ж з’ясував серед білого дня ту агресивну акцію в центрі міста.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Вітаю вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі, зокрема, ви почуєте:
- Плюси і мінуси нового Цивільного кодексу.
- Чи порушуються права репатріантів на Південному узбережжі Криму?
- Справа “Лаврські ієрархи – проти київського робітника” у рубриці “Голоси скривджених.”
З 1 січня 2004 року набуває чинності новий Цивільний кодекс України. Проте вже сьогодні фахівці, як юристи, так і правозахисники, активно обговорюють статті нового закону і виявляють невідповідності деяких статей кодексу українському законодавству.
Розповідає Вікторія Маренич з Харкова.
Вікторія Маренич
Юристи і правозахисники чекають на новий Цивільний кодекс України з особливою увагою. Василь Бринцев, голова Харківського обласного апеляційного суду вважає, що цей закон є прогресивний.
Василь Бринцев
Я здивувався заголовкам газет, що це жах, що це страшніше, як сталінсько-брежнівський. Я вважаю, що це не так, а навпаки. Статті закону розвиток міжнародних правових актів ратифікованих Україною.
Вікторія Маренич
Якщо юристи задоволені тими кодексами, на які вони у роботі спираються щодня, то правозахисники б’ють сьогодні на сполох. Наприклад, з приводу статей кодексу, які присвячені наданню медичних послуг.
На думку правозахисників Харківської обласної групи, не можна створювати демократичні закони, не узгоджуючи нові з вже існуючими.
Інна Сухорукова, редактор бюлетеня “Права людини” не розуміє, чому мовчить медична громадськість України, і коментує деякі статті нового кодексу.
Інна Сухорукова
За Конституцією, фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла 14 років і яка звернулася з проханням про надання їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та на вибір лікування відповідно до його рекомендації.
Вікторія Маренич
Ця стаття є актуальною для України, де ще існує масова армія.
Інна Сухорукова
Ми цим закладаємо міну уповільненої дії в армію.
Вікторія Маренич
Тим більше, що протягом 3-х років Харківська обласна спілка солдатських матерів проводила моніторинг стану здоров’я призовників. Результат – 18% молодих людей не можуть служити через стан здоров’я.
Майя Крюкова
Мова йде про те, що ми говоримо, б’ємо на сполох, наприклад, коли хлопець з оноресом потрапив до армії. Коли почали розбиратися, то вияснилося, що він до 9-го класу навчався у психоневрологічному інтернаті, а потім – навчання в ПТУ. Хто знає про його хворобу у військкоматі? Ми говоримо, що не можна не зберігати інформаційний ланцюжок: дитячий лікар – підлітковий – райвійськкомат. А в результаті виходить, що це все підкріплюється новим законом.
Вікторія Маренич
Правозахисники впевнені, якщо статті, про які йшлося, не буде змінено та доповнено, то держава заплутається у власних правових нормах, а українське суспільство буде мати великі проблеми.
Надія Шерстюк
У Криму увага громадськості прикута до подій на Південному узбережжі. Тут в середині літа кілька сотень репатріантів – кримських татар – самовільно зайняли 9 земельних масивів. Щоб з’ясувати ситуацію, минулого тижня сюди прибула спеціальна комісія Генеральної прокуратури України, яка затримала мерів 4-х населених пунктів Південного узбережжя Криму і головного архітектора Ялти за зловживання у земельній сфері.
Детальніше про причини кримськотатарських акцій, що призвели до активізації правоохоронців у Криму - розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
У своїх коментарях до останніх подій на Південному узбережжі Криму і спікер кримського парламенту Борис Дейч, і глава уряду автономії Сергій Куницин звинуватили голів сільських і селищних рад у тому, що ті "ведуть себе як удільні князьки, відверто і брутально зневажаючи норми права, розпоряджаються землею і власністю на своїй території".
Втім, про таку позицію місцевих властей на Південнобережжі Меджліс кримськотатарського народу говорив уже давно і давно звертав на неї увагу і Києва, і Симферополя. Але лише після того, як факти захоплення землі, чи як це називають самі репатріанти – самоповернення – стали масовими, у столиці відреагували з усією серйозністю, розпочавши комплексну перевірку Великої Ялти і Великої Алушти.
Розповідає голова Меджлісу, народний депутат України Мустафа Джемілєв.
Мустафа Джемілєв
До депортації приблизно 75% населення Південного узбережжя Криму були кримські татари. Після повернення в силу відомих обставин нам нічого не повертали, кримські татари розселялися лише у степовій частині півострова: там, де вони могли придбати житло.
Водночас, на очах у кримських татар найбезсоромнішим чином земля розпродувалася і роздавалася високим чиновникам і бізнесменам. І зараз це продовжується. Ось приклад: в Симеїзі 25 соток були виділені кримському татарину. Але тодішній спікер Леонід Грач сів на телефон і цю землю, а ще на додачу 10 гектарів передають його зятю під будівництво аква-парку. І таке відбувається скрізь, скрізь кримським татарам зачиняють двері.
У Великій Ялті зібралися близько 4-х тисяч заяв репатріантів на виділення землі. Вони не вимагають повернення своїх будинків, а лише – хоча б шматочка землі під будівництво житла. Але влада ігнорувала ці вимоги. А якщо видавалися ділянки, то навмисно у таких місцях, де явно не можна було будувати житло.
Володимир Притула
Він каже, що де-не-де влада йде назустріч репатріантам, але схожа на ялтинську ситуація у багатьох регіонах автономії, тож Меджліс сподівається, що дії Генпрокуратури на Південному узбережжі Криму примусять місцеві власті в автономії більш уважніше ставитися до проблеми відновлення прав раніше депортованих кримських татар.
Надія Шерстюк
І знову “земельне” питання, на цей раз у Києві. Проблеми стосунків між державною (світською) і церковною владами для України явище не нове. Справа, про яку ідеться у матеріалі нашої кореспондентки Богдани Костюк, акумулює як цю проблему, так і проблему пересічної людини, котра опинилась у вирі пристрастей навколо землі, точніше – земельної ділянки, що належала її родині упродовж дев’яноста років. Отже, слово Богдані Костюк.
Богдана Костюк
Робітник заводу “Арсенал” із 50-річним трудовим стажем Віктор Береговенко успадкував від батька, який 1944-го року загинув на війні, родинний будинок разом з 18 сотками землі по вулиці Землянській, що у Печерському районі Києва.
Пан Віктор має усі потрібні документи, навіть лист на право володіння цією ділянкою від 1913-го року. І шість років тому звернувся до Печерської райдержадміністрації Києва з приводу приватизації цього шматочка землі.
Але шматок виявився ласим для духовенства Києво-Печерської Лаври, котра підпорядковується Московському патріархату. І Віктор Береговенко був неприємно вражений, дізнавшись, що міська влада “подарувала” його земельну ділянку Церкві, точніше – ієрархові УПЦ Московського патріархату Сабодану.
Тим часом київська влада і представники Церкви коментувати ситуацію відмовились. Далі розповідає адвокат пана Береговенка – Андрій Загура.
Андрій Загура
Я у цьому процесі уже майже п’ять років, враження у мене від його перебігу двоїсте. Це пояснюється тим, що, з одного боку, з юридичної точки зору не має і не було у Київської міської влади підстав ухвалювати незаконне рішення і передавати ділянку Сабодану у приватну власність, для домобудівництва. Тобто хоч і мовиться про ієрархів Церкви, але у даному випадку їх розглядають як звичайних громадян України. І які мають такі самі права, як і Віктор Береговенко.
Тільки один з учасників процесу керує Московською Церквою в Україні, а другий упродовж півстоліття працює слюсарем на київському “Арсеналі”. І від травня 98-го року стосовно другого триває процес порушення його прав: права на земельну ділянку, яка належала ще його діду, і права на можливість захистити свою сімейну власність.
Якщо говорити коротко, Віктор Береговенко має право на цю землю, які підтверджені документами від 1913-го, 1926-го, 49-го і 56-го років.
Зазначу, що ці документи ніколи ніхто не відміняв. У 41-му році під час артобстрілів Києва, будинок береговенків постраждав, у ньому загинули родичі пана Віктора, а його, тоді ще малюка, витягли з-під уламків і врятували радянські солдати. Тому ця земля справді полита кров’ю і потом його предків.
Богдана Костюк
Тим часом судова влада вагається із винесенням рішення у справі Віктора Береговенка, що дає змогу Андрієві Загурі стверджувати...
Андрій Загура
На справі Береговенка судова система України продемонструвала свою повну безпорадність і безперспективність розв’язання пересічним громадянином пересічної цивільної справи. Позиція Церкви у цьому випадку змусила мене згадати слова Маркса про релігію панівного класу. А Береговенко, виявляється, мазаний іншим миром – у порівнянні з тими чиновниками, які вирішують його долю. І залишається очікувати на рішення Європейського суду з прав людини.
Богдана Костюк
А тим часом, невідомі зловмисники поламали паркан на ділянці Береговенків по Землянській вулиці і зруйнували сад. “Яблуньки плачуть”, - зітхає Віктор Береговенко.
Надія Шерстюк
Майже пів року у Луганську тривав конфлікт між мешканцями елітного мікрорайону і міською владою, котра ухвалила рішення спорудити у центрі міста багатоповерхового будинку. При цьому інтереси мешканців житлового масиву до уваги не бралися.
І от нещодавно ця справа вирішилась на користь луганчан. Вони добилися того, щоб будівництво багатоповерхівки припинилося. З подробицями – Василь Соколенко.
Василь Соколенко
Після тривалих акцій протесту, неодноразових заяв і звернень до вищих інстанцій мешканці мікрорайону, де планувалося будівництво елітного житла, нарешті звернулися до суду, а потім ініціювали створення органу територіального управління – Комітету району.
Відразу поставили питання про відкликання депутата міської ради Сергія Снаговського. Йому були пред’явлені претензії з приводу того, що він, як вважають мешканці мікрорайону, став на захист організації, що планувала звести елітній будинок, і не відстоював інтереси своїх виборців. А останні скаржилися на те, що на будівництві елітного будинку будуть знищені зелені насадження, порушені їхні права.
На підтримку вимог городян найактивніше виступила організація Громадський контроль. В інтерв’ю для радіо “Свобода” її лідер Віктор Бакуменко заявив наступне:
Віктор Бакуменко
Влітку цього року було прийняте рішення Луганського міськвиконкому про будівництво двох будинків у мікрорайонах: “Дворянське гніздо” та “Сніжинка”. Люди виступили проти цього, бо розуміли, що це реальна загроза існуючим будинкам. Ці будинки побудовані 30-35 років, і вони не витримають будівництва поруч з собою.
3 жовтня нам стало відомо, що виконком відмінив своє рішення за №35 про будівництво будинку за №18-А по вулиці 15-а лінія.
Так що, то є перемога?
Василь Соколенко
Прес-служба міського голови з приводу цього конфлікту нарешті заявила, що виконком міської ради постановив скасувати рішення про будівництво елітного будинку. “Міська влада будівництво підтримала. Спорудження дому дозволило б забезпечити безплатним житлом багаторічних черговиків, але мешканці, які виступили з протестом, такі ж городяни, як і ми. Їхня думка – вагомий аргумент і для міського голови, і для виконкому, і для міської ради.”
Здавалося б, що конфлікт вичерпано, але той же Віктор Бакуменко в місцевій пресі заявив, що 3 жовтня під час проведення зборів виборців згаданого мікрорайону на людей здійснила напад група молодиків. Правоохоронні органи і досі не з’ясували, хто ж з’ясував серед білого дня ту агресивну акцію в центрі міста.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
