Прага, 16 лютого 2004 року.
У світі Україну репрезентує міністр закордонних справ Ґрищенко, фігуристка Ґалина Маньяченко, а невдовзі і національна валюта може почати йменуватися ґривнею. Бо саме літера «Ґ», а точніше, її латинський відповідник «G» є в планах Національного банку України для офіційного символьного позначення гривні. Незнання доволі простих правил транслітерації, тобто передачі українських літер латинськими і навпаки, призводить до кумедних, але частіше прикрих ситуацій, бо створюють враження про брак елементарних знань власної мови.
На початку лютого голова Національного банку України Сергій Тигипко повідомив, що подібно до інших світових валют - долара, фунта, євра, українська гривня також незабаром матиме своє офіційне символьне позначення. Йдеться про всім відомий значок перекресленої латинської літери «S» - для долара, «L» - для британського фунта, «Е» - для євро і так далі. (Латинські літери я називаю в їхньому англійському звучанні, з огляду на те, що англійська мова була найбільш поширеною у школах, тож сподіваюсь, слухачі ще пам’ятають, про що йдеться).
Що ж до української валюти, то вона вже має міжнародне літерне позначення UAH, де «UA» є загальним позначенням України, а «Н» є першою літерою у слові «hryvnia». Чого вона не має, так це символьного значка, що й збирається виправити НБУ. Згідно зі словами голови Нацбанку, в результаті відбору спеціальної комісії, у фінал вийшли два можливих варіанти: латинська «U», з якої починається назва України та латинська «G». Що означає оця остання? Якщо гривня у латинській транслітерації починається з «Н», то звідки береться літера «G»?
Директор департаменту готівково-грошового обігу і одночасно член комісії, яка розглядала різні варіанти, Ніна Дорофеєва цього не пояснила, пославшись на те, що варіантів з часу виступу голови Нацбанку знову побільшало, і вона не може коментувати кожний, але запевнила нас, що Банк у своєму виборі спирався на фахівців.
«Є відповідні заключення, офіційні, ми одержали багато. Від Інституту мовознавства, Центру перекладів, ще декілька - керівники цих організацій. Є, безумовно, питання, де може бути неправильно, але на нього є офіційні заключення» - сказала в інтерв’ю радіо “Свобода” пані Дорофеєва.
Проте у головних профільних інститутах про жодні ними зроблені висновки, чи то «заключення», як кажуть у Національному банку, ніхто не знав. В секретаріаті Інституту мовознавства нам відповіли, що офіційних запитів від НБУ не надходило. І директор Інституту української мови академік Василь Німчук також сказав, що вперше про це чує. «Ніхто ніколи до дирекції Інституту української мови не звертався стосовного того, якою латинською літерою позначати нашу національну валюту чи якийсь символ». А його думка звучала однозначно: «Ця назва чи символ має вибиратися на основі звучання назви валюти українською літературною мовою. Ми кажемо «гривня», отже символом має бути літера «Н».
Як підозрює інший відомий мовознавець, голова відділу слов''янських мов та літератур Гарвардського університету (який в Україні інколи помилково називають Ґарвардським) професор Майкл Флаєр вважає, що проблему породжує звичка ще з радянських часів все перекладати російською мовою перед тим, як передавати звучання українських слів іншими мовами. Тоді навіть Шевченко ставав Тарасом Ґріґорьєвічем, Чернігів – Ченіґовом і навіть Галич –Ґалічем. «Я гадаю, що за цією плутаниною стоїть той факт, що є літера, яка в українській мові вимовляється як «Г », а в російській як «Ґ». Впродовж довгого часу за Радянської влади літеру «Ґ» було вилучено з українського алфавіту, і тоді в радянській Україні різницю в звуках було дійсно неможливо відтворити. Але тепер в українській мові є дві різні літери, «Г » і «Ґ», для яких в англійській мові є два різні відповідники «Н» та «G». Тому, оскільки назва української валюти є «гривня» немає жодної причини позначати її літерою «G».
Доктор філологічних наук та колишній член Правописної комісії Олександр Пономарів, говорить, що і для нього ця справа абсолютно проста: «Для українського фрикативного «Г» є латинський відповідник «Н» і тільки так потрібно позначати. «G» ніяк не підходить, бо для нього є в українській мові проривний звук, задньоязиковий, «Ґ», як ,наприклад, у прізвищі Ґалаґан». На думку професора Пономарева, національна валюта є таким же символом держави, як прапор, герб чи гімн, тому спиратися на вимову сусідніх країн є неприпустимим: «Ну, хто буде путньої думки про таку країну?»
Усі мовознавці, до яких зверталось радіо “Свобода” з цього питання, наголошували, що означений вище спосіб транслітерації є єдино можливий. При цьому вони звертали увагу на те, що незнання правил чи нехтування ними заради звички призводять до прикрих помилок і під час зворотного відтворення літер латинської абетки українською мовою. Так колишній президент Чехії Вацлав Гавел стає Ґавелом (Havel). Один з героїв нещодавнього протистояння британського уряду та телерадіокомпанії ВВС через війну в Іраку лорд Гаттон (Hatton) стає лордом Ґаттоном, а керівник ВВС, який мусив піти у відставку із Ґреґа Дайка (Greg Dyke) став Грегом та ще й Дейком.
Ці приклади з українського телебачення, але невігластво сягає і найповажніших українських видань. Відомий український літературознавець, поет та перекладач Ігор Качуровський з болем згадує про те, як було спотворено його працю в одному київському товстому журналі, що друкує твори іноземної літератури: «Пишуть, як прийдеться чи як заманеться. Була німецька чи германська династія Гогенштауфенів - звичайно ж через «Г», бо у німців є і «Г» і «Ґ». Але в одному журналі, друкуючи мої переклади, «виправили» моє «Г» на «Ґ» і вийшло Ґоґенштауфен. Жахливо звучить. Журнал був призначений для німецької публіки - пописатися, так би мовити, перед німцями, які ми мудрі, а вийшов скандал».
Рецидиви радянського правопису грають з українцями ще зліші жарти, бо багато людей і не здогадуються, як кардинально лише одна літера може змінити значення слова або спотворити його до невпізнання. У західних наукових колах і досі розповідають стару історію про те, як один доповідач на науковій конференції весь час з ненавистю згадував якогось нікому невідомого пана Ґітлера, і тільки на половині його доповіді стало зрозуміло про кого йдеться (Hitler). Називати «гускою», тобто Ґансом німецького політика Ганса-Дитриха Ґеншера хоч і негарно, але не смертельно образливо. А от коли до Києва мав приїхати попередній американський віце-президент Ал Ґор, американські українці ледь не благали не вимовляти його прізвище через «Г», бо в такому виконанні воно означало «жінку легкої поведінки», і могло б призвести до серйозних дипломатичних конфузів.
У випадку сумніву щодо транслітерації вчені радять звертатися до норм Держстандарту. «Держстандарт України розробив правила відтворення українських звуків, букв, літерами латинської абетки. І там чітко зазначено, що четверта літера українського алфавіту «Г» передається латинським «Н». А п’ята літера українського алфавіту передається латинським «G», - говорить професор Пономарів. Крім цих правил існує відповідна постанова Верховної Ради від 1996 року, а за межами України такі ж правила є в таблицях американської бібліотеки Конгресу.
Дехто з філологів радить якнайшвидше запровадити курс транслітерації у школах, а копію таблиць надіслати до паспортних столів, щоб там перестали записувати усіх ґаннами, ґалинами чи ґрищенками, як ото з міністром закордонних справ.
А поки що, якщо у Києві якийсь іноземець запитає вас, як проїхати у «Дороґоґічі», не лякайтесь і не думайте, що це десь у Сербії, а знайте, що це Дорогожичі і до такої кумедної вимови підштовхує план Києва, виданий у місцевій друкарні.
У світі Україну репрезентує міністр закордонних справ Ґрищенко, фігуристка Ґалина Маньяченко, а невдовзі і національна валюта може почати йменуватися ґривнею. Бо саме літера «Ґ», а точніше, її латинський відповідник «G» є в планах Національного банку України для офіційного символьного позначення гривні. Незнання доволі простих правил транслітерації, тобто передачі українських літер латинськими і навпаки, призводить до кумедних, але частіше прикрих ситуацій, бо створюють враження про брак елементарних знань власної мови.
На початку лютого голова Національного банку України Сергій Тигипко повідомив, що подібно до інших світових валют - долара, фунта, євра, українська гривня також незабаром матиме своє офіційне символьне позначення. Йдеться про всім відомий значок перекресленої латинської літери «S» - для долара, «L» - для британського фунта, «Е» - для євро і так далі. (Латинські літери я називаю в їхньому англійському звучанні, з огляду на те, що англійська мова була найбільш поширеною у школах, тож сподіваюсь, слухачі ще пам’ятають, про що йдеться).
Що ж до української валюти, то вона вже має міжнародне літерне позначення UAH, де «UA» є загальним позначенням України, а «Н» є першою літерою у слові «hryvnia». Чого вона не має, так це символьного значка, що й збирається виправити НБУ. Згідно зі словами голови Нацбанку, в результаті відбору спеціальної комісії, у фінал вийшли два можливих варіанти: латинська «U», з якої починається назва України та латинська «G». Що означає оця остання? Якщо гривня у латинській транслітерації починається з «Н», то звідки береться літера «G»?
Директор департаменту готівково-грошового обігу і одночасно член комісії, яка розглядала різні варіанти, Ніна Дорофеєва цього не пояснила, пославшись на те, що варіантів з часу виступу голови Нацбанку знову побільшало, і вона не може коментувати кожний, але запевнила нас, що Банк у своєму виборі спирався на фахівців.
«Є відповідні заключення, офіційні, ми одержали багато. Від Інституту мовознавства, Центру перекладів, ще декілька - керівники цих організацій. Є, безумовно, питання, де може бути неправильно, але на нього є офіційні заключення» - сказала в інтерв’ю радіо “Свобода” пані Дорофеєва.
Проте у головних профільних інститутах про жодні ними зроблені висновки, чи то «заключення», як кажуть у Національному банку, ніхто не знав. В секретаріаті Інституту мовознавства нам відповіли, що офіційних запитів від НБУ не надходило. І директор Інституту української мови академік Василь Німчук також сказав, що вперше про це чує. «Ніхто ніколи до дирекції Інституту української мови не звертався стосовного того, якою латинською літерою позначати нашу національну валюту чи якийсь символ». А його думка звучала однозначно: «Ця назва чи символ має вибиратися на основі звучання назви валюти українською літературною мовою. Ми кажемо «гривня», отже символом має бути літера «Н».
Як підозрює інший відомий мовознавець, голова відділу слов''янських мов та літератур Гарвардського університету (який в Україні інколи помилково називають Ґарвардським) професор Майкл Флаєр вважає, що проблему породжує звичка ще з радянських часів все перекладати російською мовою перед тим, як передавати звучання українських слів іншими мовами. Тоді навіть Шевченко ставав Тарасом Ґріґорьєвічем, Чернігів – Ченіґовом і навіть Галич –Ґалічем. «Я гадаю, що за цією плутаниною стоїть той факт, що є літера, яка в українській мові вимовляється як «Г », а в російській як «Ґ». Впродовж довгого часу за Радянської влади літеру «Ґ» було вилучено з українського алфавіту, і тоді в радянській Україні різницю в звуках було дійсно неможливо відтворити. Але тепер в українській мові є дві різні літери, «Г » і «Ґ», для яких в англійській мові є два різні відповідники «Н» та «G». Тому, оскільки назва української валюти є «гривня» немає жодної причини позначати її літерою «G».
Доктор філологічних наук та колишній член Правописної комісії Олександр Пономарів, говорить, що і для нього ця справа абсолютно проста: «Для українського фрикативного «Г» є латинський відповідник «Н» і тільки так потрібно позначати. «G» ніяк не підходить, бо для нього є в українській мові проривний звук, задньоязиковий, «Ґ», як ,наприклад, у прізвищі Ґалаґан». На думку професора Пономарева, національна валюта є таким же символом держави, як прапор, герб чи гімн, тому спиратися на вимову сусідніх країн є неприпустимим: «Ну, хто буде путньої думки про таку країну?»
Усі мовознавці, до яких зверталось радіо “Свобода” з цього питання, наголошували, що означений вище спосіб транслітерації є єдино можливий. При цьому вони звертали увагу на те, що незнання правил чи нехтування ними заради звички призводять до прикрих помилок і під час зворотного відтворення літер латинської абетки українською мовою. Так колишній президент Чехії Вацлав Гавел стає Ґавелом (Havel). Один з героїв нещодавнього протистояння британського уряду та телерадіокомпанії ВВС через війну в Іраку лорд Гаттон (Hatton) стає лордом Ґаттоном, а керівник ВВС, який мусив піти у відставку із Ґреґа Дайка (Greg Dyke) став Грегом та ще й Дейком.
Ці приклади з українського телебачення, але невігластво сягає і найповажніших українських видань. Відомий український літературознавець, поет та перекладач Ігор Качуровський з болем згадує про те, як було спотворено його працю в одному київському товстому журналі, що друкує твори іноземної літератури: «Пишуть, як прийдеться чи як заманеться. Була німецька чи германська династія Гогенштауфенів - звичайно ж через «Г», бо у німців є і «Г» і «Ґ». Але в одному журналі, друкуючи мої переклади, «виправили» моє «Г» на «Ґ» і вийшло Ґоґенштауфен. Жахливо звучить. Журнал був призначений для німецької публіки - пописатися, так би мовити, перед німцями, які ми мудрі, а вийшов скандал».
Рецидиви радянського правопису грають з українцями ще зліші жарти, бо багато людей і не здогадуються, як кардинально лише одна літера може змінити значення слова або спотворити його до невпізнання. У західних наукових колах і досі розповідають стару історію про те, як один доповідач на науковій конференції весь час з ненавистю згадував якогось нікому невідомого пана Ґітлера, і тільки на половині його доповіді стало зрозуміло про кого йдеться (Hitler). Називати «гускою», тобто Ґансом німецького політика Ганса-Дитриха Ґеншера хоч і негарно, але не смертельно образливо. А от коли до Києва мав приїхати попередній американський віце-президент Ал Ґор, американські українці ледь не благали не вимовляти його прізвище через «Г», бо в такому виконанні воно означало «жінку легкої поведінки», і могло б призвести до серйозних дипломатичних конфузів.
У випадку сумніву щодо транслітерації вчені радять звертатися до норм Держстандарту. «Держстандарт України розробив правила відтворення українських звуків, букв, літерами латинської абетки. І там чітко зазначено, що четверта літера українського алфавіту «Г» передається латинським «Н». А п’ята літера українського алфавіту передається латинським «G», - говорить професор Пономарів. Крім цих правил існує відповідна постанова Верховної Ради від 1996 року, а за межами України такі ж правила є в таблицях американської бібліотеки Конгресу.
Дехто з філологів радить якнайшвидше запровадити курс транслітерації у школах, а копію таблиць надіслати до паспортних столів, щоб там перестали записувати усіх ґаннами, ґалинами чи ґрищенками, як ото з міністром закордонних справ.
А поки що, якщо у Києві якийсь іноземець запитає вас, як проїхати у «Дороґоґічі», не лякайтесь і не думайте, що це десь у Сербії, а знайте, що це Дорогожичі і до такої кумедної вимови підштовхує план Києва, виданий у місцевій друкарні.
