Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 20:32

“7 днів Демократії”: Візит в Україні, відомого американського політолога Збіґнєва Бжезинського; Трагедія в Запорізькій області; Білоруська опозиція вважає, що президент Олександр Лукашенко свідомо принижує Україну; В США оновлено слідство у справі вбивства негритянського підлітка майже півстоліття тому.


Людмила Литовченко

Аудіозапис програми:

Прага, 15 травня 2004 року.

Людмила Литовченко

В ефірі українська програма “Радіо Свобода”. Ви слухаєте передачу “7 днів Демократії”. У ній ми ще раз нагадаємо про події тижня, що минає, які, на нашу думку, свідчать про стан демократії в Україні і поза її межами. Передачу підготувала Людмила Литовченко. Вітаю вас, шановні слухачі!

Перебуваючи з візитом в Україні, відомий американський політолог Збіґнєв Бжезинський у п’ятницю виступив у Києво-Могилянській академії з лекцією на тему “Україна і світ”. До того він зустрівся з прем’єр-міністром Віктором Януковичем і зробив заяву, яку зараз чи не найбільше цитують засоби масової інформації. Ідеться про те, що, на відміну від голови Європейської комісії Романо Проді, політолог Збіґнєв Бжезинський бачить перспективи вступу України до Європейського Союзу. Заяву ж Романо Проді Бжезинський назвав “типовим проявом європейської бюрократії”. Американський політолог нагадав, що не так давно, ще 5 років тому представники ЄС так само говорили і про Прибалтику.

Та повернімось до лекції у Києво-Могилянській академії. Там побував наш кореспондент Сергій Кисельов. Ось його репортаж.

Сергій Кисельов

Лекція пана Бжезинського на тему “Україна і світ” тривала 25 хвилин. Він розпочав її з того, що дав оцінку ролі та місцю України в сучасному світі. Американський політолог серед іншого сказав:

Збіґнєв Бжезинський

Я вважаю незалежність України справді дуже важливою історичною подією, яка має надзвичайно велике історичне значення в міжнародному масштабі. Це спочатку не всі зрозуміли, особливо на Заході, зокрема, в Сполучених Штатах Америки. Навіть зараз, з моєї точки зору, немає достатнього розуміння в світі саме міжнародного значення України. Слід підкреслити, ще раз і ще раз, що незалежна Україна по-новому визначила кордони, які існують в Європі. І незалежна Україна трансформує Росію в національну державу. Це події надзвичайної ваги.

Сергій Кисельов

Пан Бжезинський також звернув увагу слухачів на те, що за 15 років незалежності Україна зуміла чимало досягти. Вона визначила кордони Європи, зуміла зберегти територіальну цілісність і уникнути конфліктів на міжетнічному ґрунті, попри Крим і Тузлу. Україна відмовилась від ядерної зброї. Економічне зростання України – найвище в Європі. Україна бере участь у встановленні миру в Іраку та на Балканах.

Разом з тим, на думку американського політолога, існують і серйозні проблеми, які Україна отримала у спадок від попереднього панування тут іноземних держав та комуністичного ярма, під яким ходила. Це і корупція, і надто повільна демократизація та подолання наслідків господарювання чужинців, й інші негативні чинники.

Колишній радник з питань національної безпеки президента США Джиммі Картера закликав Україну не поспішати із нашвидкуруч підготовленими конституційними реформами, натомість докласти всіх зусиль, аби президентські вибори були і чесними, і прозорими. А також не втішати себе тим, що, можливо, в Росії ситуація ще гірша – за його словами, слід брати приклад і рівнятися на балтійські держави чи на ту ж таки Польщу.

При цьому Збіґнєв Бжезинський спитав, чи не ображаються на нього слухачі за критичні зауваження на адресу України, і нагадав, що він є давнім її симпатиком і пропагандистом у Східній Європі і світі в цілому.

Присутні на лекції звернули увагу й на пророцтво пана Бжезинського щодо геополітичних та економічних змін у світі. На думку американського політолога, якщо розвиткові людства нічого не заважатиме й не станеться жодних глобальних змін, то років за десять перша п’ятірка провідних розвинених держав виглядатиме так: на першому місці США, потім Європейський Союз, до складу якого на той час увійдуть і Україна, і Туреччина, третє місце посяде Китай, далі йтимуть Японія та Індія.

Пан Бжезинський заявив, що бачить серйозні перспективи вступу України до ЄС, але вона теж повинна докласти до цього вагомих зусиль. І ще одне сенсаційне пророцтво Збігнева Бжезинського. За його словами, уже на червневому саміті НАТО в Стамбулі одним із напрямків його роботи повинне стати створення реального плану дій Північноатлантичного альянсу щодо України.

Сергій Кисельов для “Радіо Свобода”, Київ.

Людмила Литовченко

Цього тижня увагу українських і не лише українських засобів масової інформації було прикуто до трагедії в Запорізькій області, де під Мелітополем вибухнув склад зі зброєю.

Справжньою причиною катастрофи, на думку командного складу військової частини А-2985, яка згоріла під Новобогданівкою, стала, серед іншого, поспішність, перевантаженість складу. Та на думку гостя нашої студії, письменника Євгена Сверстюка, причину слід шукати у тому, що відбулося задовго до пожежі. Слово – Євгенові Сверстюкові.

Євген Сверстюк

В холоді і голоді ми виготовили аж 500 мільйонів тон ракет, бомб, снарядів, але, не знаючи, куди їх запускати, закопали біля своєї хати. І ось під “мудрим” керівництвом Комуністичної партії ми зробили склади боєприпасів біля усіх наших міст. Їх нема куди відвозити, бо вся земля наша акуратно заповнена бомбами. Уже 15 років, як нема кого визволяти. Вже десятки років ми знаємо, що усе це застаріло і нікому не потрібне. Але злий розум державотворчого совка не вміє думати, як рятувати себе і людей від катастроф. А чому? Бо він думає про те, як їх знову одурити. Він не вміє роззброюватися, як пес не вміє віддавати кістку.

Людмила Литовченко

Тут я дозволю собі перебити пана Сверстюка, щоб нагадати, що всього на території України розміщено 184 склади зі зброєю. А половина всіх боєприпасів України, це близько 1 млн. тонн ракетно-артилерійського спорядження, зберігається в її західних регіонах. Якщо це спорядження завантажити у вагони, такий ешелон налічуватиме 22 тис. вагонів, тобто, 660 км. зброї – і це лише на території Західної України.

А якщо в цій арифметиці піти далі? І підрахувати, скільком людським життям це загрожує? Аж раптом блимне блискавка, чи хтось кине запалену цигарку, або спокуситься на святковий феєрверк? І хтось же мав за це відповідати?

Євген Сверстюк продовжує.

Євген Сверстюк

Але ж ми маємо Верховного головнокомандуючого! Наш головнокомандуючий називає себе ракетником! Він ще і президент з неймовірно широкими повноваженнями. Що ж він думає після того, як дощ погасив пожежу? Виявляється, він забув, що він – головнокомандуючий. Він навіть не знає, що йому треба щось думати, що робити з тими складами. Може, він думає, що очолює товариство з обмеженою відповідальністю? Прості лоботряси в Артемівську, і ті додумалися, що треба демонтувати. Вони притягли на склади зварювальний апарат, і почали колупати дорогі метали. Аж поки не зробили пожежу і вибухи. А головнокомандувач каже, що треба взятися за цю справу. А за яку саме справу – неясно.

Тим часом в голові українців, особливо, виселених з загроженої зони, вибухають непередбачені думки. І то зовсім не в честь “побєди”, якій минуло 59 років. Люди думають: “Нам потрібна зверху голова. І то – добра голова. Не та, яка думає про кишеню, не та, як меле язиком про свої успіхи. Потрібна добра голова господаря, який розуміє, що чорнобилі, мукачеві, мелітополі віщують “капут”, і то не тільки людям, але і владі.

Людмила Литовченко

Це був президент українського ПЕН-клубу, письменник Євген Сверстюк.

Говорить “Радіо Свобода”!

Ще не забулися вибухи ракет і снарядів на складі боєприпасів в Артемівську Донецької області, як подібне, але вже з людськими жертвами, сталося на артилерійських складах військової частини Мелітопольського району Запорізької області.

Події, що починають повторюватися з сумною регулярністю, знову спричинили в суспільстві активну дискусію, в центрі якої – реформування українського війська. Армія, яка покликана захищати спокій співвітчизників, стає дедалі частіше приводом для занепокоєння. Неменшим приводом для занепокоєння є також стан збереження боєприпасів в Україні. Як нещодавно заявив міністр оборони Євген Марчук, проблема надлишкових боєприпасів, які залишилися для Збройних сил України ще від Радянського Союзу, є однією з найболючіших. Що слід робити, аби уникнути в подальшому подібних надзвичайних і трагічних несподіванок, намагається з’ясувати Ірина Біла.

Ірина Біла

В Україні майже всі склади, де зберігаються боєприпаси ще від часів Радянського Союзу, переповнені на 110-120%. І таких складів нині в державі нараховується 184. Загалом у них зберігається близько двох з половиною мільйонів (2,5 млн.) тонн боєприпасів, більша частина з яких Україні не потрібна і підлягає утилізації. Спроможність України утилізувати боєприпаси за рік близько 35 тисяч тонн. Фактично ця процедура зусиллями лише України може розтягнутися майже на 40 років. З огляду на те, що небезпека утримання боєприпасів надзвичайно велика, свідченням чого є нещодавні вибухи в Запорізький області, держава повинна якнайшвидше позбутися цієї “порохової діжки”, на якій сидять мільйони українців.

Для першочергових заходів з утилізації небезпечних боєприпасів, за словами міністра оборони України Євгена Марчука, потрібно 800 000 гривень. Зважаючи на масштабність суми, яка складає майже шосту частину нинішнього оборонного бюджету, знайти її в найкоротший термін Україна навряд чи зможе.

Відтак, на думку керівника дослідницьких програм Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння Сергія Згурця, існують два оптимальні шляхи виходу із цієї ситуації:

Сергій Згурець

Один варіант – це створення державної реально діючої програми з утилізації боєприпасів на підставі оголошення тендеру між різними фірмами, які мають оптимальні технології утилізації боєприпасів. Інший шлях – спробувати добитися допомоги з боку країн НАТО на процес утилізації небезпечних боєприпасів.

Ірина Біла

Втім, утилізація боєприпасів далеко не єдина проблема в нинішньому українському військові, яке зараз, на думку Сергія Згурця, переживає період глибокої стагнації:

Сергій Згурець

Події, що сталися біля Мелітополя, дуже тісно пов’язані з реформою в армії. Тому, що ми бачимо катастрофічний стан армії, і навіть вже міністр оборони визнає, що дисципліна в армії є поганою...Фактично ми маємо наслідки такі стагнації в силовій структурі, що її потрібно нагально реформувати. Це та проблема, яка має вирішуватися силами нового Міністерства оборони і силами загалом і державних структур, і громадськості, яка має шукати можливості впливати на цей процес реформування українського війська.

Ірина Біла

Говорячи про необхідність контролю за армією громадськості, Сергій Згурець мав на увазі і громадську неурядову організацію - Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння. Адже центр створений з метою сприяти розвитку демократизації українського суспільства шляхом цивільного контролю над силовими структурами, дослідженням процесів роззброєння і озброєння тощо.

Взагалі, на думку керівника дослідницьких програм центру Сергія Згурця, вибухи боєприпасів в Запорізькій області вкотре засвідчили необхідність своєчасної роботи із запобігання подібних надзвичайних ситуацій. А коли лишаєш щось, так би мовити, “на потім”, потрібно пам’ятати, що це “потім” рано чи пізно наступає. І його наслідки можуть бути трагічні і невиправні:

Сергій Згурець

Перевантаженість сховища застарілими боєприпасами саме по собі створює небезпеку, тому, що перевантажене сховище неможливо оберігати згідно з заходами безпеки, які виписані нормативними документами. Але упродовж останніх 9 років на цю проблему не звертали увагу, а залишали її, скажімо так, “на потім”. Так от оце “потім” вже наступило. І тепер треба вже змінити пріоритети і дивитися на заходи, які є найбільш нагальними, які створюють загрозу для країни...

Ірина Біла

Наразі ж однією з проблем, що створюють загрозу для країни, окрім, звичайно ж, переповнених складів боєприпасів, є Збройні Сили, з вини яких майже щороку в державі виникають трагедії, що забирають життя мирних громадян. Ірина Біла, Український освітній центр реформ, для “Радіо Свобода”.

Людмила Литовченко

Термінова гуманітарна допомога з Угорщини надійде кільком тисячам жителів Мелітопольського району Запорізької області. Вона адресована потерпілим, чиє житло опинилося поблизу пожежі на складі артилерійських боєприпасів в селі Новобогданівка. Про це у четвер повідомив представник МЗС Угорщини. Розповідає наш кореспондент Василь Плоскіна.

Василь Плоскіна

Міністерство закордонних справ Угорщини виділило зі своїх фондів 1,5 мільйона форинтів ( це близько 10 тис. американських доларів) на закупівлю продуктів і предметів першої необхідності потерпілим мелітопольцям. За словами прес-секретаря цього міністерства Томаша Тота, гуманітарну місію здійснять працівники угорської філії міжнародної Екуменічної служби милосердя. Ця організація вже не перший рік працює на теренах Співдружності Незалежних Держав переважно у зонах військових конфліктів на Північному Кавказі та стихійних катастроф. В Україні Екуменічну службу милосердя добре знають на Закарпатті. Саме через неї в гірські райони, що постраждали від паводку на Тисі наприкінці 1998 року, надходили гуманітарні вантажі.

Працівники служби мають великий досвід оперативної доставки продуктів і предметів гігієни. Саме в них мають зараз потребу майже 7 тисяч мешканців сіл Мелітопольського району Запорізької області, евакуйованих через пожежу на складі артилерійських боєприпасів у селі Новобогданівка, сказав Томаш Тот. Звичайно, йдеться про відносно невелику гуманітарну допомогу – в межах 7 тис. доларів США. Однак організатори цієї доброчинної акції з міністерства закордонних справ Угорщини і безпосередні виконавці від Екуменічної служби милосердя сподіваються, що поміч буде адресною і дійде саме до тих потерпілих українських громадян, які дійсно цього потребують. У перерахунку на українську валюту це дорівнюватиме приблизно 5 тисячам гривень на одну особу. Звичайно, для української глибинки це аж ніяк не малі гроші.

Василь Плоскіна для “Радіо Свобода”, Будапешт.

Людмила Литовченко

Нагадаю, в українській програмі “Радіо Свобода” ви слухаєте передачу “7 днів Демократії”. Її уклала і веде Людмила Литовченко.

Білоруська опозиція вважає, що президент Олександр Лукашенко свідомо принижує Україну. Він не приймає губернаторів українських регіонів, які відвідують Мінськ, проте персонально вітає кожного російського губернатора. Про це з Мінська інформує наш кореспондент Юрій Свірко.

Юрій Свірко

Свій черговий брифінг цього четверга речник білоруського МЗС Андрій Савіних розпочав повідомленням про те, що 17 травня до Мінська приїде керівник адміністрації Волгоградської області Росії Микола Максюта, з яким зустрінеться президент Білорусі Олександр Лукашенко. Це буде перший російський губернатор, який відвідає білоруського президента після того, як російський “Газпром” у лютому припинив постачання газу, та взагалі за останні півроку. Раніше повідомлялося про неофіційну заборону Кремля лідерам суб’єктів Російської Федерації їздити до Білорусі та зустрічатися з її президентом.

А напередодні в Мінську перебував губернатор Дніпропетровської області України, з яким президент Лукашенко не зустрівся. Опозиція в Мінську вважає, що Олександр Лукашенко вирішив помститися за те, що Україну до нової програми Євросоюзу “Політика європейського сусідства” внесли, а Білорусь – ні.

Ось що сказав в інтерв’ю “Радіо Свобода” лідер партії Білоруського Народного Фронту Вінцук Вячорка: “Це є черговим способом показати Москві, що Лукашенко, незважаючи на всі відомі конфлікти, і надалі залишається головним проросійським політиком у Східній Європі. Це теж, як я вважаю, має показати об’єднаній Європі, що Лукашенко реагує на останні рішення Європейської комісії про виключення Білорусі із програми нового сусідства. Україна є нашим добрим сусідом, не менш значним, ніж Росія, і таке демонстративно різне ставлення є приниженням України”.

Яке ж офіційне пояснення того, що президент Білорусі так ставиться до українських губернаторів порівняно з російськими? Речник МЗС Андрій Савіних відповідати на це відмовився, сказавши лише: “Це дурне запитання”.

Він також заявив, що, дякуючи Україні, Білорусь таки співпрацює з Євросоюзом, і про це свідчить “Політика європейського сусідства”.

Андрій Савіних: “У принципі, у цьому документі відзначається, що на Білорусь вже цього часу поширюється дія трьох програм сусідства Євросоюзу – це програма Балтійського моря, програма Литва-Латвія–Білорусь та програма Польща–Україна–Білорусь”.

Речник білоруського МЗС додав, що президенти Білорусі та України планують зустрітися на саміті Єдиного економічного простору в Ялті 23 травня.

Юрій Свірко для «Радіо Свобода», Мінськ.

Людмила Литовченко

Продовжуємо передачу «7 днів Демократії». Державний міністр у британському міністерстві оборони Адам Інграм у четвер заявив у палаті громад парламенту, що слідство військової поліції, підтверджене експертизою, встановило факт фальшування знімків, які оприлюднив щоденник “Дейлі міррор”. Це видання викликало політичну бурю в країні, коли на початку травня вмістило фото, на яких начебто було зображено сцени знущань британських вояків з іракських полонених. Повідомляє Олекса Семенченко.

Олекса Семенченко

Драматичні світлини британського щоденника “Дейлі міррор”, які зображають сцени знущань британських військовиків з в’язнів в Іраку, було однозначно названо в парламенті фальшивкою. Міністр Збройних сил Адам Інграм закликав редактора часопису Пірса Моргана і редакцію до повної співпраці зі слідством військової поліції. Деякі парламентарі закликали притягти Моргана до карної відповідальності за очорнення британської армії. Як повідомив Інграм, фахівці визначили, що світлини “Дейлі міррор” було зроблено за межами Іраку, і що військова вантажівка, в якій, начебто, було зображено сцени знущань з іракського полоненого, ніколи не була в тій країні.

Інграм послідовно заперечував закиди опозиції щодо того, що він, начебто, раніше ввів в оману парламент. Раніше він казав, що не бачив звіту Міжнародного Червоного хреста, в якому містилися факти жорстокого ставлення до полонених. Проте, нині Інграм підтвердив, що звіту, дійсно, не бачив, але знав про факти, які в ньому містилися. Тому міністерство оборони вжило відповідних заходів.

Тепер дві справи щодо порушень з боку британських вояків є на просунутому етапі розслідування. Коли дійде до суду, деталі справи стануть надбанням громадськості. Нині уряд наполягає, що не має права оприлюднювати подробиці звіту Червоного хреста, бо він є закритим. Конфіденційність є засадничим принципом діяльності цієї міжнародної організації. Оприлюднення їхніх даних може наразити на ризик персонал Червоного хреста, а тому Інграму закидали брак реакції на поведінку американських військ, адже факти знущань з їх боку, також, як вважають, були у звіті Червоного хреста. На це член кабінету Блера відповів, що як міністр Британських збройних сил він не має повноважень відповідати за поведінку військ усіх сорока країн, що входять до міжнародної коаліції в Іраку.

Людмила Литовченко

Як стало відомо, редактор британського бульварного щоденника “Дейлі міррор” Пірс Морган подав у п’ятницю увечері у відставку, коли з’ясувалося, що газета друкувала сфальшовані знімки нібито знущань британських військовослужбовців над іракськими в’язнями. Як мовиться в заяві щоденника: “Тепер є досить доказів, що ці знімки було сфальшовано, і що “Дейлі міррор” став об’єктом прорахованого і зловмисного обману”. А відтак редакторові було б негоже залишатись на посаді.

Водночас міністр закордонних справ Великобританії Джек Строу викликав здивування, заявивши, що британські військовики в Іраку подають приклад поведінки для військ міжнародної коаліції. Заява Строу є відображенням занепокоєння його колег в уряді фактами жорстокої поведінки американських вояків. Одначе, ці висловлювання були б виправдані, якби самі британські війська були чистими від звинувачень. Олекса Семенченко продовжує.

Олекса Семенченко

Виступаючи у британському парламенті, міністр закордонних справ Великої Британії Джек Строу порушив негласне правило мовчання щодо американської політики в Іраку, яке існує в його кабінеті. Відповідаючи на питання про скандали у Сполучених Штатах щодо знущань американських військовиків з іракських в’язнів, він сказав: “У своєму південному секторі Іраку ми працюємо по-своєму, показуючи приклад”. У виступі, який фахівці розцінюють як найсуворіше досі засудження фактів катувань і знущань у в’язниці Абу-Грейб, британський міністр говорив про жахливі і обурливі порушення прав людини.

Занепокоєння британського уряду пов’язане з тим, що скандали навколо американських зловживань завдають величезних політичних збитків Тоні Блеру, який стрімко втрачає популярність у виборців через події в Іраку. Джек Строу уже обговорював цю проблему з американським колегою Коліном Пауелом. Очікується, що свої критичні зауваження він знову повторить у п’ятницю у Вашингтоні, де братиме участь у засіданні міністрів закордонних справ країн Великої вісімки.

Проте, такий праведний гнів щодо поведінки американських військовиків з боку Великої Британії був би більш виправданий, якби самі британські військовики справді були прикладом поведінки. Але це не зовсім так. Хоча кричущих доказів знущань британських вояків нема, але є багато свідчень. Зокрема, у середу ще два військовослужбовці розповіли, що бачили катування полонених в газеті “Дейлі міррор”, а правозахисна організація “Емнесті Інтернешнл” у вівторок у своєму звіті зазначила, що британці відповідальні за вбивство щонайменше тридцяти семи іракських цивільних, і що вони не спромоглися відповідним чином розслідувати ці інциденти. “Емнесті” говорить про порушення Женевської конвенції. Верховний суд Англії визнав за сім’ями дванадцяти загиблих іракців право вимагати від британського уряду незалежного розслідування їх смерти і компенсації за цю смерть.

Олекса Семенченко для “Радіо Свобода”, Лондон.

Людмила Литовченко

І на завершення передачі “7 днів Демократії” – до Сполучених Штатів, де оновлено слідство у справі вбивства негритянського підлітка майже півстоліття тому. Це вбивство дало поштовх рухові за громадянські права темношкірого населення Америки. Розповідає Юрій Дулерайн.

Юрій Дулерайн

Для більшості американців це вже – сива історія, якщо вони взагалі чули про неї. Але для афроамериканців, як тепер називають негрів, це досі залишалось незагоєною раною. У серпні 1955 року у південному штаті Міссісіпі 14-річного хлопчика Емета Тіла звинуватили в тому, що він, нібито, свиснув білій жінці Керолін Брайан. За ним прийшли вночі, підняли з ліжка, забрали з хати, жорстоко побили, застрілили, а тіло вкинули в річку Талагачі. Там були свідки. Вони вказали на двох білих, один з яких був чоловіком тієї жінки. Їх судили, але журі присяжних засідателів, яке складалося поспіль з білих, виправдало вбивць. Ті згодом похвалялися перед приятелями і навіть в інтерв’ю журналові “Look” подали подробиці тортурування і вбивства чорношкірого підлітка. Справа спричинилася до масових демонстрацій на півдні Америки – негри вимагали справедливості. Але якщо вирок суду вже був, то, згідно законові, вдруге судити не можна.

Відтоді минуло майже півстоліття. Померли ті двоє расистів, померла і мати вбитого хлопчика. Федеральний уряд на той час справою не займався, хоча то було вбивство явно на расовому ґрунті. І от тепер міністерство юстиції несподівано оголосило, що слідство відновлюється. Бо з документальних фільмів, присвячених справі вбивства, стало відомо, що в ньому брали участь, або, принаймні, мовчазно спостерігали, десятеро людей. Їх можуть судити.

“Ми заборгували перед Еметом Тілом, перед його матір’ю, перед усією його родиною, та й перед собою”, - сказав Александр Акоста, заступник міністра юстиції у ділянці громадянських прав. “Ми повинні з’ясувати, чи ще можливі додаткові заходи правосуддя”.

Це вже не перший подібний випадок. 1994 року в місті Джексон, штат Міссісіпі, журі присяжних засідателів: чорних і білих, засудило 73-річного Байрона де ла Беквіта, прихильника расової сегрегації, за вбивство активіста негритянського правозахисту Медгара Еверса, скоєне ще 1963 року. Торік міністерство юстиції допомогло засудити 72-річного ку-клукс-кланівця Ернеста Авенса за вбивство 1966 року чорношкірого батрака Бена Честера Вайта. Два роки тому було засуджено двох ку-клукс-кланівців, які 1964 року підклали бомбу до негритянської церкви у Бірмінгемі, штат Алабама, наслідком чого загинули чотири дівчинки.

Юрій Дулерайн для “Радіо Свобода”, Нью-Йорк.

Людмила Литовченко

Передача “7 днів Демократії” добігла кінця. З вами, шановні слухачі, прощається її ведуча Людмила Литовченко.

На все добре!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG