Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 17:08

"Сюжети"


Надія Степула

Аудіозапис програми:

Київ, 28 травня 2004 року.

Надія Степула

Дорогі слухачі! На хвилях радіо “Свобода” звучать “Сюжети” – радіожурнал про світ культури і культуру світу.

З вами автор і ведуча – я, Надія Степула.

Вітаю вас!

Звучить фрагмент із пісні “Сміються, плачуть солов’ї” на слова Олександра Олеся у виконанні Бориса Гмирі.

Якщо ви давно не чули солов’їв, шановні слухачі, то маєте змогу почути за якусь хвилину.

А спершу послухаємо про те, яким може бути розуміння культурного капіталу в нинішньому часі. Рада Європи визначає культурний капітал як надбання певної національної культури – музичної, живопису, літератури. Це надбання презентує ту чи іншу країну у світі. Своїми думками про культурний капітал і прибутковість культури ділиться посол ФРН в Україні Дітмар Штюдеманн.

Дітмар Штюдеманн (переклад)

Тривалий час у Німеччині ми не сприймали твердження про те, що культура може бути дотичною до економіки, до прибутку. Ми не звикли міряти економічними визначеннями такі поняття, яку культурна чи духовна спадщина – тобто усе те, що є основою культурного розвитку. Тепер зрозуміло, що то була помилка. І ми досі вивчаємо уроки цієї помилки. Першими їх засвоїли німецькі бізнесмени: розширюючи ринки збуту своєї продукції або послуг, вони спершу презентують свою державу, інвестуючи чималі кошти у проведення мистецьких акцій – виставок, концертів, театральних вистав – у країнах, де вони мають намір працювати.

А по-друге, бізнес підтримує німецькі музеї, художні галереї – той культурний продукт, який світ уособлює з Німеччиною. І тому німецькі концерни “Сімменс” би “БМВ” асоціюють з Німеччиною так само, як Гьоте чи Марлен Дітріх... Це те, що стосується німецького бізнесу і культурного капіталу Німеччини – але, думаю, те саме можна сказати і про Україну. Зазначу, що німецький досвід свідчить: культура є важливою прибутковою статтею бюджету, складовою сучасної економічної системи.

Надія Степула

Це був посол ФРН в Україні Дітмар Штюдеманн.

Солов’ї здавен живуть не тільки на деревах та в піснях, а й у художній літературі. У літературі європейській поетичний синонім солов’я називається “філомела”. У перекладі з грецької мови – “та, що любить спів”. Так називали героїню грецького міфу, перетворену на соловейка. В українській літературі самих поетів не раз прирівнюють до солов’їв. Ще з часів “Слова о полку Ігоревім” це порівняння зафіксоване в літературному обігу. “Соловейком української літератури” називають Василя Симоненка.

У багатьох народів світу традиційне оспівування солов’їв і троянд залишилося в численних пам’ятках культури, скажімо, у фольклорі та літературі древніх уйгурів...

Наприкінці 19 – на початку 20-го століть в тодішньому Східному Туркестані – тепер це Уйгурський автономний район Китаю – археологічні експедиції відкрили печерні замки, руїни монастирів, настінні розписи та віднайшли документи, мініатюри і книги давніх уйгурів. За час своєї історії уйгури сповідували і шаманство, і маніхейство, і буддизм, і християнство, і – з 10-го століття – іслам. В усі ті часи фольклор і література уйгурів осмислювали загальнолюдські цінності: значення і зміст людського життя, боротьба добра і зла, проблеми скромності і гонору, щедрості й жалюгідності – все це відбите і в оригіналььних творах, і в перекладах.

Зокрема, у перекладі відомого повчального твору “Від ранку блиску золотого” із санскриту , у поемі Ахмеда Югнакі “Хібат-ул Хакайіт”, у “Повісті про святих” Насреддіна Рабгузі та пізніших ліричних і епічних полотнах. Уйгурська література творчо засвоїла такі жанри, як газель, рубаї та інші. Відроджена древня література уйгурів за змістом відрізняється від класичної. Зберігши найкращі традиції, вона втратила тільки одне: відійшла, відсторонилася від традиційного оспівування солов’їв та троянд...

Агатангел Кримський, вчений-сходознавець світової слави, енциклопедист, перекладач з багатьох східних мов на мову українську називав “Поетом троянд і шіразьких солов’їв” Гафіза. Сюжет про творчість Гафіза – в діалозі моїх колег Наді Шерстюк і Віталія Пономарьова.

Надія Шерстюк

Шамсаддін Гафіз Ширазі - на прізвище Ширазі народився в Шеразі, це центральний Іран, на початку ХІV ст. І прожив досить довге життя. Саме це ім’я Гафіз, - власне, прізвисько, з арабської перекладається як людина, яка знає напам’ять Коран.

Гафіз був людиною освіченою. Гафіз дійсно відомий в перекладах Агатангела Кримського. Україномовні його переклади - в збірці “Пальмове гілля”. І от саме гафізові пісні, 48 газелей, які переклав Агатангел Кримський.

Чому саме Гафіз асоціюється з газелями? Саме Гафіз поєднав містичну газель і світську газель.

Віталій Пономарьов

І за свідченням сучасника, з газелі Гафіза починали свій зікр суфії, з неї починали дервіші свої радіння, з неї починалася вдала вечірка, її читали при дворі будь-якого перського правителя.

Надія Шерстюк

Крім того, що, звичайно, його газелі були високохудожніми.

Сам Кримський не міг сказати, чи був Гафіз стовідсотковим суфієм, чи був він все-таки більш світським поетом. В ньому настільки все переплетено, в його газелях, що там є і світські, й гедоністичні мотиви, і бунтарські мотиви, і є дійсно суто містичні мотиви.

Віталій Пономарьов

І саме тому в сучасному Ірані у кожній, навіть найбіднішій родині, є дві книги: Коран і “Диван” Гафіза.

Надія Шерстюк

В іранців є така приказка: “З Фірдуосі ми знаємо свою історію, з Сааді ми беремо мудрість, а з Гафізових газелей ми отримуємо насолоду”.

Віталій Пономарьов

Насолода полягає у поєднанні містики, еротики і штуки, тобто, художнього оброблення цих класичних для середньовічної східної поезії мотивів.

Багато газелей Гафіза присвячені коханню. І, власне, арабське слова “газал” і означає оспівування жінки. Кохана у Гафіза є істота досконала, але дуже земна. Він чуттєвими засобами передає свій земний досвід, який якимось чином переходить у досвід надчуттєвий, а потім - в містичний.

Надія Шерстюк

І ще є в нього один популярний образ, в його газелях, - це образ так званого ринда. Ринд – це той же самий містик, суфій, дервіш, тобто, прибічник містичної течії в ісламі – суфізму. І він себе часто асоціює саме з цим риндом. Тобто, я не потребую багатства, я не потребую земної слави, я хочу бути вільним в своїй душі і хочу пити вино, хочу насолоджуватися.

Отакий от самий образ, теж саме, що ми знаходимо і в Хайяма. Але в Гафіза він в більшому такому витонченому плані.

Віталій Пономарьов

І коли Гафіз оспівував вино, він пише в іншому місці: “Я п’ю вино вічності”. Він дивиться на вуста коханої і від її відповіді залежить його життя. Він це передає такою метафорою: “Моя душа знаходиться на вустах коханої, і від твоєї відповіді залежить, чи вона повернеться до тіла, чи вона відлетить до Бога”.

Надія Шерстюк

І, продовжуючи образ ринда, - в нього є в багатьох газелях полеміка з лицемірством, з ісламськими догмами і з тими людьми, які проповідують лицемірство.

Віталій Пономарьов

Коли Гафіз описує свою кохану, то це завжди межує з обожненням. Він наводить цей коранічний вислів: “Краса у світі є виявом милосердя Бога”. Так от краса коханої є виявом милосердя Бога. Її вуста не тільки солодко цілують, вони і солодко мовлять, вони промовляють божественну істину. Ми не завжди можемо помітити, як оспівування коханої переходить в оспівування Аллаха.

Надія Шерстюк

Гафіз прожив досить тривале життя- як на той час. Йому було за 60 років, і він був похований там, де і народився в рідному Ширазі. Йому спорудили мавзолей, до якого приходять дуже багато людей, відвідувачів, туристів.

Віталій Пономарьов

І на камені вибиті дві газелі Гафіза.

Надія Шерстюк

Там, здається, є такий вислів: “Не приходьте до мене без вина і музики”.

Віталій Пономарьов

Друга газель починається рядками: “Щоб дух у небо злетів, признач мені зустріч з тобою. Я птах, і мене на землі не втримати суєтою”.

Надія Степула

Щасливі ті, кому “сміються, плачуть солов’ї” від колиски і впродовж усього вікування.

Мій колега Володимир Ляшко зустрівся з одним із таких щасливців – дідом Василем.

Сюжет від Володимира Ляшка.

Володимир Ляшко

Вечоріло. Повновидий місяць завис над старою липою. Від Трубежу тягло прохолодою. Нечутно пролетіла якась крупна птиця, то “совушка”, - провів її поглядом дід Василь. Аж ось і той, під спів якого дід прокидається і вкладається спати . Холодно, не розспівається ніяк соловейко. Живе він зі своєю подругою у купі хмизу, яку дід не чіпає років п’ять. Подібних нетрів, де співуча птаха може гніздуватися, залишилося зовсім мало. Торік поблизу дідової хати гніздувалося дві солов’їні сім’ї. Та весною повернулася лише одна. “Де ж могла подітися друга пара, невже зрадила вас?” - запитую діда.

Дід Василь

Не вернулася вона, самчик, може, погиб, самиця то не співає. Цікава, дуже цікава птиця. В цей час ну просто умов немає, але того ну не розуміють люди.

Володимир Ляшко

А для нього умови потрібні? Якісь хащі?

Дід Василь

Хащі потрібні, щоб йому гніздиться було, щоб коти не добиралися.

Володимир Ляшко

Звичайні дерева для нього не годяться?

Дід Василь

Ні, він же низько гніздиться, така його природа. Зараз же бідність дуже велика, Ви знаєте, дуже велика. Колись же не було городів понад річкою. Там десь приток Трубіжа є, там за лісом він впадає, так ніколи ж не розпахували, а були невади.

Володимир Ляшко

То якраз гарні місця для гніздування.

Дід Василь

Гарні місця для гніздування, гарні для всього. Зараз цього нічого немає, тому що все-все рухнуло, тому що ми влізли туди, куди не треба влазити

Володимир Ляшко

Дід Василь вважає, що природі дуже зашкодила непродумана меліорація. А ці ж місця над Трубежем - були наймальовничіші на Київщині. Сюди приїжджав на полювання сам Остап Вишня. Живе дід самотиною. Дерева, птахи, всяка живність у дворі – то його друзі. Дехто з селян вважає діда дивакуватим. Тому, мабуть, і підкидають йому немічних собак і котів.

Він їх лікує, випоює молоком і ставить на ноги. Відданіших істот, каже він, - не знайти. Він ще знаходить сили порати корівчину і заготовляти їй корми.

Дід Василь

То що ти робиш?

Володимир Ляшко

То кішка чи кіт?

Дід Василь

Кішка, подкидиш і все. Глянь!

Володимир Ляшко

Любить Вас кішка.

Дід Василь

Була ото собачка, так вона ганялася за нею, а та царапає, так її боялась. Така агресивна кішка.

Володимир Ляшко

Дивлюся на дідові покручені роками руки і по-молодечому сині-сині очі. Скільки Вам зараз років?

Дід Василь

Мені? Та багато вже.

Володимир Ляшко

До 70-ти?

Дід Василь

Які до 70-ти! Та Ви що! О-хо-хо! Мені до 80-ти іде, плететься, я з 27-го року. Я ще застав це, застав красоту цю. А що робилося у нас на лугах! Боже мій! Оця річка, так навіть випь водилася там, бугай отой, той що бу-бу. Шкідлива птиця.

Володимир Ляшко

То водяний бугай? Так?

Дід Василь

Шкідлива птиця надзвичайно. Але вона дуже осторожна.

Володимир Ляшко

А чим вона шкідлива?

Дід Василь

Він, по-моєму, гнізда розрушає чужі і рибу ж ловить, звичайно. Отож він і лякає рибу, бухає у воду.

Володимир Ляшко

У цих благодатних краях завжди було багато риби, розповідав дід. Саме вона й врятувала багатьох у голодному 33-у.

Дід Василь

Усі оці болота були зариблені: карась, в’юн, карась, в’юн. Добрі в’юни.

Володимир Ляшко

У дідовій пам’яті залишився колишній панський сад з яблунь-антонівок, з дивним запахом стиглих плодів, який восени плив селом, роздольні левади, колишній панський будинок з мезоніном серед лип.

Дід Василь

Там такий аромат стояв! Яка там фабрика парфумерна може зрівнятися з тим запахом. Там спеціальні були построєні клуні на низьких сваях.

Так там мати розкладені були, а на матах були яблука.

Володимир Ляшко

Життя діда завершує ту епоху, коли людина жила у справжній гармонії з природою. І в цьому було велике її щастя.

Надія Степула

Радіожурнал Сюжети відзвучав, дорогі слухачі. З вами були – автор і ведуча Надія Степула та звукорежисер Наталя Антоненко. Дякуємо за увагу.

Хай солов’ї не минають ваших осель і ваших сердець. На все добре! До нових зустрічей на хвилях радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG