Аудіозапис програми:
Київ, 19 липня 2004 року.
Павло Вольвач
Доброго дня, шановні радіослухачі! В ефірі радіожурнал “Віта Нова”.
Новизна життя – це, звісно ж, трюїзм, але, як не крути, кожне покоління землян відкриває для себе планету по-своєму. І до кожного з них вона повертається якоюсь неповторною гранню.
Ми з вами стаємо свідками нових, небачених ще процесів: зміни клімату на материках, зміни магнітних полюсів Землі. Хоча мудрі вчені сьогодні запевняють: “Все це на Землі вже колись було, було...”
Слово Володимиру Ляшку.
Володимир Ляшко
Усе змінюється в цьому світі. Змінюється і бабуся-Земля. Навіть більше, висловлюючись відомим сленгом, у неї, схоже, поїхала “стріха”.
По-науковому спеціалісти пояснюють це так: магнітні полюси землі поступово міняються місцями. При цьому вчені заспокоюють: таке відбувається не вперше. Останній раз магнітні полюси мінялися місцями 780 тисяч років тому, коли пращури людини освоювали виготовлення кам’яних знарядь.
Усі ці процеси, їх наслідки важко уявити, але можна. Приміром, ви берете компас, а він, замість рідної хати, виведе вас до куми в сусіднє село.
Але ви не дуже близько беріть все це до серця - подібне станеться років через тисячу, саме тоді магнітний потік планети може повністю знівелюватися.
“Хоча вже зараз у спеціальні магнітні карти вносяться відповідні поправки,” - каже доктор геологічних наук, співробітник Інституту геофізики Володимир Бахмутов. І тут уже не до жартів.
Володимир Бахмутов
Це дуже важливо враховувати, тому що ці карти, карти магнітного поля, топографічні карти, які мають магнітне схилення, вони протягом років, магнітне поле змінюється і змінюється схилення магнітного поля.
Володимир Ляшко
До того ж, спеціальна пошукова система з використанням тих же штучних супутників підстраховує мореплавців чи пілотів від різних несподіванок.
Володимир Бахмутов
Останні роки ця система так розвинулася, що можна з точністю відзначити своє місце розташування.
Володимир Ляшко
Під час перехідного періоду, як вважають вчені, Земля зміститься зі своєї осі і стане беззахисною перед сонячним випромінюванням, ослаблення магнітного поля виведе з ладу усі супутники, збільшить озонові дірки в атмосфері, порушить міграційні шляхи живих організмів, які звикли орієнтуватися по магнітних потоках.
Зі змінами в напруженні магнітного поля фахівці пов’язують вимирання деяких видів тварин.
Останні дослідження засвідчили, як пише “Нью-Йорк Таймс”, що Північний магнітний полюс, який ще недавно розташовувався під арктичними паковими льодами в Канаді, почав переміщуватися далі на північ через географічний Північний полюс на територію Росії.
Крім глобального потепління і нестійкого клімату, бабуся-Земля приготувала нам ще багато сюрпризів, і кожен зі “спецефектами”. А всі вони мають стати людині пересторогою - їй не варто переступати межу раціонального. Тоді ми ще довго милуватимемося чарівними куточками планети Земля. А їх так багато!
Володимир Бахмутов розповів мені, що на все життя полюбив сувору Антарктику, де кілька разів був у складі українських наукових експедицій.
Володимир Бахмутов
Там вражаючі схід і захід Сонця! Там такі підсвітки, там такі фантастичні пейзажі!
Там картина феєрична, сніги під час сходу Сонця рожевіють, жовтіють. Краще, якщо така можливість є, то краще самому потрапити туди і все це подивитися.
Володимир Ляшко
Зараз на Південному полюсі зима з морозами 20-25 градусів, але є там і суворіші місця. Влітку ж теплішає і термометр показує 1-2 градуси морозу. Не повторне в Антарктиці й літо.
Володимир Бахмутов
Влітку сонце над Антарктикою не сідає, воно обертається і ніч, і день навколо вас.
Володимир Ляшко
Вічне тяжіння Антарктики... У наших земляків є й така ностальгія та для більшості з нас поки що зі сфери фантастики. Павло Вольвач
Недосяжною для багатьох, зазначимо, є не лише антарктичне тяжіння, а й долучення, скажімо, до справжньої української культури. Натомість, рясніє “культурка” у виконанні Вєрки Сердючки із сивушним віддихом і масними від сала пальцями.
Поза тим, справжність у цьому світі, на щастя, таки існує. Глибинну автентику, дбайливо плекану протягом сторіч, з покоління в покоління передають народні митці: ковалі, різьбярі, ткалі.
Ця культура майже завжди існує не “завдяки”, а “всупереч”, але таки існує і, більше того, розвивається. Свідченням цього стала з’ява “Містечка майстрів”, що відбулося у Києві у рамках Першого міжнародного етно-фестивалю “Країна мрій”.
Послухаймо репортаж Богдани Костюк.
Богдана Костюк
Назва фестивалю “Країна мрій” напрочуд добре відтворила атмосферу нескінченного свята, народної казки, які панували навколо київського Співочого поля. Люди: молоді і старі, кияни і львів’яни, одесити і донеччани, поляки і литовці, росіяни і чехи слухали запальний гуцульський “Аркан” і спостерігали за роботою ткаль, писанка рів та ковалів.
І, за словами етнографа Олексія Долі...
Олекса Доля
Одна із особливостей цього містечка, що майстри працюють. Це не продаж, а це виставка, містечко майстрів, де працюють майстри.
Богдана Костюк
А на твою думку, яка найважливіша функція цього фестивалю?
Олекса Доля
Це не є чергова тусня, тут навіть якщо хтось йде на чергову тусню, і коли він ці речі чує чи бачить, і якщо це в людині закладено генетично, то людина згадує і запам’ятовує, і вона знатиме, що воно в нас є, що ми маємо, що воно в нас не втрачене, що Україну можна представляти не тільки матрьошками скрізь, закордоном, як це робить Міністерство культури, а наше народне мистецтво – це те, що можна на сьогодні представляти у всьому світі, і це є речі високохудожні, мистецькі.
На жаль, це в нас робиться на ентузіазмі, на державному рівні це у нас не підтримується. Я не знаю жодної програми підтримки народних промислів.
Богдана Костюк
“Тим не менше, - стверджує О.Доля, - народне мистецтво повертається з небуття, розвивається, зачаровує численних прихильників з різних куточків світу фантастичними візерунками, ритмами, веселкою почуттів та настроїв”.
Павло Вольвач
Фестивалі, конкурси - їх, треба зазначити, останнім часом і в Україні, і в Києві зокрема, не бракує, що вже саме собою є позитивом. А надто ж, якщо йдеться про молоді покоління митців.
Для юних музикантів виконавський конкурс – це не тільки екзамен на професійну підготовку та витримку, а й певний етап для пошуку життєвого шляху. Зрештою, саме з цього етапу розпочинається їхнє нове життя, наразі творче.
Щойно в Каневі завершився Міжнародний фестиваль-конкурс молодих скрипалів, віолончелістів та гітаристів.
У номінації “віолончель” Гран-Прі та Першу премію отримала студентка Львівської музичної академії Ольга Бойчук.
Про подальші плани молодого українського музиканта спробувала з’ясувати Леся Олійник.
Леся Олійник
Для Ольги Бойчук перемога в Каневі не перша. Вона є лауреатом першої премії Всеукраїнського конкурсу у Львові. Гастролювала вже у Швейцарії, Польщі, Україні. Але здобуття Гран Прі на міжнародному конкурсі є можливим стартовим стрибком для кар’єри.
Я не вперше спілкуюсь з молодими талановитими музикантами України, але на моє запитання про майбутні плани, відповідь, зазвичай, однакова, як у Ольги Бойчук:
Ольга Бойчук
Їхати вчитися.
Леся Олійник
А куди саме?
Ольга Бойчук
Закордон.
Леся Олійник
А чому саме закордон. Викладачі кращі, чи можливості більші?
Ольга Бойчук
Перспектива просто краща. Влаштуватися там, можливо, тяжче, але просто забезпечити себе на майбутнє.
Леся Олійник
На моє запитання, чому музична молодь України прагне виїхати закордон, педагог Ольги, відомий український композитор та віолончеліст Юрій Ланюк відповів:
Юрій Ланюк
Я думаю, в першу чергу матеріальні проблеми, які існують в нашій державі. В першу чергу те, що музиканти, на жаль, належать до категорії до найменш забезпечених людей, і, якщо, скажімо, ще в Києві ще сякі-такі можливості ще існують, то навіть у нас, у Львові таких можливостей не так багато.
І це, очевидно, є перша така найважливіша причина того, що молоді люди, а навіть ще й діти, які тільки вступають до консерваторії, вони вже починають говорити, що ми тимчасово вчимося, потім будемо намагатися десь виїхати.
І, на жаль, з цим тяжко боротися, тому що треба розуміти, що перспектива їхнього росту залежить від того, як людина себе почуває матеріально і морально.
Леся Олійник
А чи не виникає у вас гіркоти, що ви виховуєте, навчаєте музикантів не для своєї, а чужих країн?
Юрій Ланюк
Звичайно, виникає, але я намагаюсь стати вище своїх власних амбіцій, тому що в таких випадках, коли у мене в класі навчаються добрі діти, які закінчують і потім їдуть закордон, то я можу тільки сказати, ну що ж, вони роблять певний вибір, хоча мені і шкода, і я жалкую за цим, але я розумію, що вони будуть мати якісь умови і можливості.
В цій ситуації я завжди бажаю їм щасливої і успішної дороги в житті. Хто знає, може будуть вертатися, бо життя музиканта є всюди нелегке.
Леся Олійник
Так, життя музикантів непросте, але юні таланти обирають саме цей, непростий, але захоплюючий шлях.
Павло Вольвач
І наостанок невеличкий анонс однієї з майбутніх тем. Вона теж стосується творчості, а вже про модуль новизни, закодований в проблемі, годі й говорити.
Отож, мовна творчість в українських збройних формаціях, українська військова та парамілітарна лексика.
Про це в розмові з гостем студії, мовознавцем Василем Задорожним.
Існує думка, що мовотворчим середовищем є саме армія, табір в значенні тюрми, чому це так?
Василь Задорожній
Маргінальні середовища є мовотворчими, тому що вони мінімально скуті гальмівними явищами, такими як норма і так далі. А армія – це той момент, коли щось в мові створене, щось відстояне через військову дисципліну, через мову команд, через стандартні звороти статутів, скажімо, нав’язуються, стають зобов’язуючими для всіх, а через військо проходить половина населення всієї нації.
Армія, безперечно, відіграє величезну роль у формуванні літературного мовлення. Коли ми подивимося, якщо українці перебували в антиукраїнському суспільстві, то армія була колосальним засобом для націоналізації: денаціоналізовані чоловіки поверталися після служби в армії у своє середовище і були продовжувачами того потенціалу, закладеного в них в Радянській армії.
Павло Вольвач
Пане професоре, зараз українська армія є, але я впевнений, що знання про українську лексику в армії, про українські команди у більшості загалу, та й, власне, в мене, обмежуються десь в межах жартів, там, залізяку на пузяку кроком руш.
Василь Задорожній
Цю фразу я Вам можу навіть паспортизувати: Ви її прочитали у творі...
Павло Вольвач
Я її чув.
Василь Задорожній
Ну Ви її чули, і Ви могли її навіть прочитати у творі українського, з дозволу сказати, радянського письменника М.Стельмаха, де такі фрази вводилися для того, щоб збезчестити українську мову і збезчестити саму ідею, саме поняття “українська зброя”.
Я Вам мушу сказати так: була тривала пауза в розвитку українського війська, аж наприкінці 19-го – на початку 20-го століття в Україні з’явилися люди, які зрозуміли, що треба в українському народі плекати, яка казала О.Кобилянська, до речі, традиції серця героїчні, тобто відновлювати традиції збройної боротьби.
Павло Вольвач
Більш повно розмова з кандидатом філологічних наук Василем Задорожним прозвучить в одному з наступних випусків “Віта Нови”.
А я голошу слухняно: час наш добіг кінця, отож чота, спочинь і розійдись! Звісно, до наступного разу.
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 19 липня 2004 року.
Павло Вольвач
Доброго дня, шановні радіослухачі! В ефірі радіожурнал “Віта Нова”.
Новизна життя – це, звісно ж, трюїзм, але, як не крути, кожне покоління землян відкриває для себе планету по-своєму. І до кожного з них вона повертається якоюсь неповторною гранню.
Ми з вами стаємо свідками нових, небачених ще процесів: зміни клімату на материках, зміни магнітних полюсів Землі. Хоча мудрі вчені сьогодні запевняють: “Все це на Землі вже колись було, було...”
Слово Володимиру Ляшку.
Володимир Ляшко
Усе змінюється в цьому світі. Змінюється і бабуся-Земля. Навіть більше, висловлюючись відомим сленгом, у неї, схоже, поїхала “стріха”.
По-науковому спеціалісти пояснюють це так: магнітні полюси землі поступово міняються місцями. При цьому вчені заспокоюють: таке відбувається не вперше. Останній раз магнітні полюси мінялися місцями 780 тисяч років тому, коли пращури людини освоювали виготовлення кам’яних знарядь.
Усі ці процеси, їх наслідки важко уявити, але можна. Приміром, ви берете компас, а він, замість рідної хати, виведе вас до куми в сусіднє село.
Але ви не дуже близько беріть все це до серця - подібне станеться років через тисячу, саме тоді магнітний потік планети може повністю знівелюватися.
“Хоча вже зараз у спеціальні магнітні карти вносяться відповідні поправки,” - каже доктор геологічних наук, співробітник Інституту геофізики Володимир Бахмутов. І тут уже не до жартів.
Володимир Бахмутов
Це дуже важливо враховувати, тому що ці карти, карти магнітного поля, топографічні карти, які мають магнітне схилення, вони протягом років, магнітне поле змінюється і змінюється схилення магнітного поля.
Володимир Ляшко
До того ж, спеціальна пошукова система з використанням тих же штучних супутників підстраховує мореплавців чи пілотів від різних несподіванок.
Володимир Бахмутов
Останні роки ця система так розвинулася, що можна з точністю відзначити своє місце розташування.
Володимир Ляшко
Під час перехідного періоду, як вважають вчені, Земля зміститься зі своєї осі і стане беззахисною перед сонячним випромінюванням, ослаблення магнітного поля виведе з ладу усі супутники, збільшить озонові дірки в атмосфері, порушить міграційні шляхи живих організмів, які звикли орієнтуватися по магнітних потоках.
Зі змінами в напруженні магнітного поля фахівці пов’язують вимирання деяких видів тварин.
Останні дослідження засвідчили, як пише “Нью-Йорк Таймс”, що Північний магнітний полюс, який ще недавно розташовувався під арктичними паковими льодами в Канаді, почав переміщуватися далі на північ через географічний Північний полюс на територію Росії.
Крім глобального потепління і нестійкого клімату, бабуся-Земля приготувала нам ще багато сюрпризів, і кожен зі “спецефектами”. А всі вони мають стати людині пересторогою - їй не варто переступати межу раціонального. Тоді ми ще довго милуватимемося чарівними куточками планети Земля. А їх так багато!
Володимир Бахмутов розповів мені, що на все життя полюбив сувору Антарктику, де кілька разів був у складі українських наукових експедицій.
Володимир Бахмутов
Там вражаючі схід і захід Сонця! Там такі підсвітки, там такі фантастичні пейзажі!
Там картина феєрична, сніги під час сходу Сонця рожевіють, жовтіють. Краще, якщо така можливість є, то краще самому потрапити туди і все це подивитися.
Володимир Ляшко
Зараз на Південному полюсі зима з морозами 20-25 градусів, але є там і суворіші місця. Влітку ж теплішає і термометр показує 1-2 градуси морозу. Не повторне в Антарктиці й літо.
Володимир Бахмутов
Влітку сонце над Антарктикою не сідає, воно обертається і ніч, і день навколо вас.
Володимир Ляшко
Вічне тяжіння Антарктики... У наших земляків є й така ностальгія та для більшості з нас поки що зі сфери фантастики. Павло Вольвач
Недосяжною для багатьох, зазначимо, є не лише антарктичне тяжіння, а й долучення, скажімо, до справжньої української культури. Натомість, рясніє “культурка” у виконанні Вєрки Сердючки із сивушним віддихом і масними від сала пальцями.
Поза тим, справжність у цьому світі, на щастя, таки існує. Глибинну автентику, дбайливо плекану протягом сторіч, з покоління в покоління передають народні митці: ковалі, різьбярі, ткалі.
Ця культура майже завжди існує не “завдяки”, а “всупереч”, але таки існує і, більше того, розвивається. Свідченням цього стала з’ява “Містечка майстрів”, що відбулося у Києві у рамках Першого міжнародного етно-фестивалю “Країна мрій”.
Послухаймо репортаж Богдани Костюк.
Богдана Костюк
Назва фестивалю “Країна мрій” напрочуд добре відтворила атмосферу нескінченного свята, народної казки, які панували навколо київського Співочого поля. Люди: молоді і старі, кияни і львів’яни, одесити і донеччани, поляки і литовці, росіяни і чехи слухали запальний гуцульський “Аркан” і спостерігали за роботою ткаль, писанка рів та ковалів.
І, за словами етнографа Олексія Долі...
Олекса Доля
Одна із особливостей цього містечка, що майстри працюють. Це не продаж, а це виставка, містечко майстрів, де працюють майстри.
Богдана Костюк
А на твою думку, яка найважливіша функція цього фестивалю?
Олекса Доля
Це не є чергова тусня, тут навіть якщо хтось йде на чергову тусню, і коли він ці речі чує чи бачить, і якщо це в людині закладено генетично, то людина згадує і запам’ятовує, і вона знатиме, що воно в нас є, що ми маємо, що воно в нас не втрачене, що Україну можна представляти не тільки матрьошками скрізь, закордоном, як це робить Міністерство культури, а наше народне мистецтво – це те, що можна на сьогодні представляти у всьому світі, і це є речі високохудожні, мистецькі.
На жаль, це в нас робиться на ентузіазмі, на державному рівні це у нас не підтримується. Я не знаю жодної програми підтримки народних промислів.
Богдана Костюк
“Тим не менше, - стверджує О.Доля, - народне мистецтво повертається з небуття, розвивається, зачаровує численних прихильників з різних куточків світу фантастичними візерунками, ритмами, веселкою почуттів та настроїв”.
Павло Вольвач
Фестивалі, конкурси - їх, треба зазначити, останнім часом і в Україні, і в Києві зокрема, не бракує, що вже саме собою є позитивом. А надто ж, якщо йдеться про молоді покоління митців.
Для юних музикантів виконавський конкурс – це не тільки екзамен на професійну підготовку та витримку, а й певний етап для пошуку життєвого шляху. Зрештою, саме з цього етапу розпочинається їхнє нове життя, наразі творче.
Щойно в Каневі завершився Міжнародний фестиваль-конкурс молодих скрипалів, віолончелістів та гітаристів.
У номінації “віолончель” Гран-Прі та Першу премію отримала студентка Львівської музичної академії Ольга Бойчук.
Про подальші плани молодого українського музиканта спробувала з’ясувати Леся Олійник.
Леся Олійник
Для Ольги Бойчук перемога в Каневі не перша. Вона є лауреатом першої премії Всеукраїнського конкурсу у Львові. Гастролювала вже у Швейцарії, Польщі, Україні. Але здобуття Гран Прі на міжнародному конкурсі є можливим стартовим стрибком для кар’єри.
Я не вперше спілкуюсь з молодими талановитими музикантами України, але на моє запитання про майбутні плани, відповідь, зазвичай, однакова, як у Ольги Бойчук:
Ольга Бойчук
Їхати вчитися.
Леся Олійник
А куди саме?
Ольга Бойчук
Закордон.
Леся Олійник
А чому саме закордон. Викладачі кращі, чи можливості більші?
Ольга Бойчук
Перспектива просто краща. Влаштуватися там, можливо, тяжче, але просто забезпечити себе на майбутнє.
Леся Олійник
На моє запитання, чому музична молодь України прагне виїхати закордон, педагог Ольги, відомий український композитор та віолончеліст Юрій Ланюк відповів:
Юрій Ланюк
Я думаю, в першу чергу матеріальні проблеми, які існують в нашій державі. В першу чергу те, що музиканти, на жаль, належать до категорії до найменш забезпечених людей, і, якщо, скажімо, ще в Києві ще сякі-такі можливості ще існують, то навіть у нас, у Львові таких можливостей не так багато.
І це, очевидно, є перша така найважливіша причина того, що молоді люди, а навіть ще й діти, які тільки вступають до консерваторії, вони вже починають говорити, що ми тимчасово вчимося, потім будемо намагатися десь виїхати.
І, на жаль, з цим тяжко боротися, тому що треба розуміти, що перспектива їхнього росту залежить від того, як людина себе почуває матеріально і морально.
Леся Олійник
А чи не виникає у вас гіркоти, що ви виховуєте, навчаєте музикантів не для своєї, а чужих країн?
Юрій Ланюк
Звичайно, виникає, але я намагаюсь стати вище своїх власних амбіцій, тому що в таких випадках, коли у мене в класі навчаються добрі діти, які закінчують і потім їдуть закордон, то я можу тільки сказати, ну що ж, вони роблять певний вибір, хоча мені і шкода, і я жалкую за цим, але я розумію, що вони будуть мати якісь умови і можливості.
В цій ситуації я завжди бажаю їм щасливої і успішної дороги в житті. Хто знає, може будуть вертатися, бо життя музиканта є всюди нелегке.
Леся Олійник
Так, життя музикантів непросте, але юні таланти обирають саме цей, непростий, але захоплюючий шлях.
Павло Вольвач
І наостанок невеличкий анонс однієї з майбутніх тем. Вона теж стосується творчості, а вже про модуль новизни, закодований в проблемі, годі й говорити.
Отож, мовна творчість в українських збройних формаціях, українська військова та парамілітарна лексика.
Про це в розмові з гостем студії, мовознавцем Василем Задорожним.
Існує думка, що мовотворчим середовищем є саме армія, табір в значенні тюрми, чому це так?
Василь Задорожній
Маргінальні середовища є мовотворчими, тому що вони мінімально скуті гальмівними явищами, такими як норма і так далі. А армія – це той момент, коли щось в мові створене, щось відстояне через військову дисципліну, через мову команд, через стандартні звороти статутів, скажімо, нав’язуються, стають зобов’язуючими для всіх, а через військо проходить половина населення всієї нації.
Армія, безперечно, відіграє величезну роль у формуванні літературного мовлення. Коли ми подивимося, якщо українці перебували в антиукраїнському суспільстві, то армія була колосальним засобом для націоналізації: денаціоналізовані чоловіки поверталися після служби в армії у своє середовище і були продовжувачами того потенціалу, закладеного в них в Радянській армії.
Павло Вольвач
Пане професоре, зараз українська армія є, але я впевнений, що знання про українську лексику в армії, про українські команди у більшості загалу, та й, власне, в мене, обмежуються десь в межах жартів, там, залізяку на пузяку кроком руш.
Василь Задорожній
Цю фразу я Вам можу навіть паспортизувати: Ви її прочитали у творі...
Павло Вольвач
Я її чув.
Василь Задорожній
Ну Ви її чули, і Ви могли її навіть прочитати у творі українського, з дозволу сказати, радянського письменника М.Стельмаха, де такі фрази вводилися для того, щоб збезчестити українську мову і збезчестити саму ідею, саме поняття “українська зброя”.
Я Вам мушу сказати так: була тривала пауза в розвитку українського війська, аж наприкінці 19-го – на початку 20-го століття в Україні з’явилися люди, які зрозуміли, що треба в українському народі плекати, яка казала О.Кобилянська, до речі, традиції серця героїчні, тобто відновлювати традиції збройної боротьби.
Павло Вольвач
Більш повно розмова з кандидатом філологічних наук Василем Задорожним прозвучить в одному з наступних випусків “Віта Нови”.
А я голошу слухняно: час наш добіг кінця, отож чота, спочинь і розійдись! Звісно, до наступного разу.
Говорить радіо “Свобода”!
