Київ, 13 вересня 2005 р.
2005 рік – рік перелому в Україні, рік, який підтверджує: у країні закінчилось формування інституцій державності і розпочався активний процес формування суспільства. На цій, трохи парадоксальній тезі наполягають вчені Інституту соціології Національної академії наук України та міжнародного центру “Демократичні ініціативи”, які 13-го вересня провели у Києві презентацію унікального моніторингу “Українське суспільство 1994 – 2005”.
Соціолог Наталя Паніна у моніторингу вирізняє наступне:
“Завдання дослідження – панорамне бачення процесів, які відбувалися в Україні, на основі повного вивчення усіх показників розвитку України. Від часу проголошення нею незалежності у 1991-му році і руйнування старої системи – і аж до Помаранчевої революції та перших показників розвитку 2005-го року. Що відбулося цього року?
Перше, на що ми звернули увагу – це економічні погляди населення: повний відхід назад, по всіх індикаторах. Зафіксовані антиринкові настрої населення; різко зменшилася кількість людей, які воліли б розпочати власну справу. Натомість є ностальгія за економічними цінностями, притаманними соціалістичному ладу. Найголовніше, що ми зафіксували – це високий рівень так званої “суспільної анемії”, яка полягає у розгубленості населення перед соціальними негараздами повсякденного життя і політичними баталіями у верхівці влади. У підсумку – масова свідомість починає шукати нові авторитети”.
За словами професорки Паніної, у зв’ку з цим поява Віктора Ющенка як високоморальної, авторитетної людини була обумовлена вимогами українського суспільства. Щоправда, відповісти на запитання, чи здатен Президент Ющенко подолати анемію у державі, соціологи поки що не змогли. Натомість соціолог Євген Головаха розповів, що наприкінці 1990-х років, згідно з опитуваннями у різних регіонах держави, українці воліли би жити “у Білорусі з Президентом Клінтоном”, а ще три роки тому – “у путінській Росії”. Тепер вони хочуть жити в Україні з Президентом Ющенком, - каже професор Головаха і додає, розповідаючи про моніторинг:
“Тут єдиний у пострадянському просторі систематичний обґрунтований моніторинг. Як на мій погляд, за цими матеріалами можна реально бачити, що суспільство за останні роки суттєво змінилось. Дуже цікаве останнє дослідження, бо воно здійснене після революційних подій (2004 – 2005 рр.). Це відгомін такого романтичного періоду масового сприйняття, коли дуже багато надій було, дуже багато сподівань на краще у суспільстві, значного підвищення довіри до влади і політичних інституцій суспільства. Але було багато негативних суперечливих тенденцій зміни у масовій свідомості”.
Серед названих вище таких тенденцій Євген Головаха згадав і наступні: збереження високого рівня ксенофобії, недовіра до місцевої влади.
Водночас моніторинг зафіксував зростання рішучості так званих “маленьких українців” відстоювати демократичні надбання і власні права. І саме це викликає у фахівців найбільше оптимізму.
2005 рік – рік перелому в Україні, рік, який підтверджує: у країні закінчилось формування інституцій державності і розпочався активний процес формування суспільства. На цій, трохи парадоксальній тезі наполягають вчені Інституту соціології Національної академії наук України та міжнародного центру “Демократичні ініціативи”, які 13-го вересня провели у Києві презентацію унікального моніторингу “Українське суспільство 1994 – 2005”.
Соціолог Наталя Паніна у моніторингу вирізняє наступне:
“Завдання дослідження – панорамне бачення процесів, які відбувалися в Україні, на основі повного вивчення усіх показників розвитку України. Від часу проголошення нею незалежності у 1991-му році і руйнування старої системи – і аж до Помаранчевої революції та перших показників розвитку 2005-го року. Що відбулося цього року?
Перше, на що ми звернули увагу – це економічні погляди населення: повний відхід назад, по всіх індикаторах. Зафіксовані антиринкові настрої населення; різко зменшилася кількість людей, які воліли б розпочати власну справу. Натомість є ностальгія за економічними цінностями, притаманними соціалістичному ладу. Найголовніше, що ми зафіксували – це високий рівень так званої “суспільної анемії”, яка полягає у розгубленості населення перед соціальними негараздами повсякденного життя і політичними баталіями у верхівці влади. У підсумку – масова свідомість починає шукати нові авторитети”.
За словами професорки Паніної, у зв’ку з цим поява Віктора Ющенка як високоморальної, авторитетної людини була обумовлена вимогами українського суспільства. Щоправда, відповісти на запитання, чи здатен Президент Ющенко подолати анемію у державі, соціологи поки що не змогли. Натомість соціолог Євген Головаха розповів, що наприкінці 1990-х років, згідно з опитуваннями у різних регіонах держави, українці воліли би жити “у Білорусі з Президентом Клінтоном”, а ще три роки тому – “у путінській Росії”. Тепер вони хочуть жити в Україні з Президентом Ющенком, - каже професор Головаха і додає, розповідаючи про моніторинг:
“Тут єдиний у пострадянському просторі систематичний обґрунтований моніторинг. Як на мій погляд, за цими матеріалами можна реально бачити, що суспільство за останні роки суттєво змінилось. Дуже цікаве останнє дослідження, бо воно здійснене після революційних подій (2004 – 2005 рр.). Це відгомін такого романтичного періоду масового сприйняття, коли дуже багато надій було, дуже багато сподівань на краще у суспільстві, значного підвищення довіри до влади і політичних інституцій суспільства. Але було багато негативних суперечливих тенденцій зміни у масовій свідомості”.
Серед названих вище таких тенденцій Євген Головаха згадав і наступні: збереження високого рівня ксенофобії, недовіра до місцевої влади.
Водночас моніторинг зафіксував зростання рішучості так званих “маленьких українців” відстоювати демократичні надбання і власні права. І саме це викликає у фахівців найбільше оптимізму.
