Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 02:46

Закон чи змова: як розв’язуватимуть кризу українські політики – через судові рішення чи політичні домовленості?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучі: Кирило Булкін, Юлія Жмакіна
Гост Свободи: Заступник міністра юстиції Інна Богословська та адвокат Олексій Резников.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Юлія Жмакіна: Припинити провадження справи про Указ Президента щодо розпуску парламенту. Такий проект рішення сьогодні запропонував суддя Конституційного Суду Володимир Кампо. Його аргументи: процес перейшов з юридичної у суто політичну сферу.

Чи може Конституційний Суд пристати на пропозицію судді? І які перспективи мають у такому разі політичні домовленості?

Шановні гості, чи погоджуєтеся ви з судженням пана Кампо, що слухання цієї справи перейшли з площини юридичної у площину політичну?

Інна Богословська: Ні, я не можу категорично з цим погодитися, бо є Конституція, є Указ Президента, є конституційне подання щодо відповідності Указу Президента Конституції. Це, безумовно, входить до компетенції КСУ і тільки його компетенції, тому він повинен вирішити з точки зору закону це питання, а вже політичні домовленості – це решта питань, які виходять за поле визначення за законом, щоб розв’язати політичну кризу... Юлія Жмакіна: Ну, чомусь так здалося конституційному судді, що перейшли на обговорення суто політичної ситуації.

Інна Богословська: Справа в тому, що цей суддя взагалі має... багато запитань до нього і щодо його компетенції. Але залишмо це поза розмовою сьогодні.

Але це той суддя, який разом з чотирма своїми колегами вийшов ще до розгляду справи на відкриту прес-конференцію, на якій фактично вже зробив частково судження щодо свогоставлення до цього питання. Тобто, є проблема.

Коли в самих суддів не вистачає компетентності, фахової підготовки і моральної підготовки волі, щоб вести себе як суддя КСУ, а не як громадянин...

Кирило Булкін: Це, власне, лише одна із проблем з суддями КСУ. З Сюзанною Станик, власне, не менше, мабуть, проблема була, коли її звинуватили...

Інна Богословська: Немає зараз проблеми з Сюзанною Станик, бо немає жодної кримінальної справи.

Коли б була СБУ порушена кримінальна справа і наведені хоч якісь обставини, щодо яких можна створити судження щодо вини чи не вини...

Кирило Булкін: Пане Резников, яке Ваше ставлення до пропозиції судді Володимира Кампо?

Олексій Резников: По-перше, я все ж таки шкодую, що КСУ не прийняв рішення, щоб цей процес висвітлювався в ЗМІ в прямому ефірі, тобто, щоб вся країна мала можливість спостерігати саме по телебаченню, як це відбувається. Як це було, до речі, в 2004 році: були люди, які згодні з рішенням ВСУ, були, які не згодні з ним, але, принаймні, вся спільнота, і не тільки українська, а й закордонна, мали можливість оцінити самостійно, що відбувається в судовому процесі.

Я думаю, що на користь всім було б, якби КСУ слухав цю справу публічно...

Юлія Жмакіна: А чому це не сталося?

Олексій Рєзніков: Це рішення, наскільки я знаю, колегіальне суду. А чому? Які причини? Які обставини? Нам це не відомо.

Але давати коментар, що саме прозвучало від пана Кампо, мені здається, якщо суддя вже говорив про це, то мабуть, мова йшла не про припинення, а, мабуть, про закриття провадження у справі. Є такий термін.

До речі, щодо компетенції, то пан Кампо, якщо я не помиляюся, мінімум з 1986 року викладає конституційне право, багато публікацій, тому, як юрист-теоретик, він обізнаний в конституційному праві і не тільки України, а й зарубіжних країн.

Але знову ж таки питання кваліфікації суддів КСУ виникає з усіх боків.

Що стосується пані Станик, то, мені здається, все ж таки, що, принаймні, якщо ті звинувачення прозвучали від СБУ, яка займається в тому числі і корупцією в найвищих ешелонах влади, як це називається, принаймні, як суддя-доповідач, мабуть, для чистоти процесу їй варто було, принаймні, самостійно відмовитися від статусу судді-доповідача для того, щоб рішення КСУ, яке ми всі очікуємо, менше ставилося під сумнів.

Кирило Булкін: У нас є слухач.

Добрий вечір!


Слухач: Добрий вечір!

Євген. Київ.

Пані Богословська, депутатське звернення – це офіційний документ? Йому можна вірити? Це не просто заява?

Інна Богословська: Депутатське звернення – це депутатське звернення, це судження депутата про якісь обставини.

Слухач: А якщо в цьому депутатському зверненні наводяться цифри, факти, посилання на документи, на рішення про, в тому числі, придбання чотирьох земельних ділянок пані Станик через родичів, в тому числі квартир у Києві і Львові, в тому числі автомобілів, в тому числі і суми тут по кілька мільйонів, і все це записано на її маму....

Кирило Булкін: Ви маєте на увазі, що було таке депутатське звернення?

Слухач: Депутатське звернення Президенту України Ющенку, підписане: “З повагою народний депутат України Григорій Омельченко”. Воно опубліковане у сьогоднішньому номері “Свобода” № 15.

Інна Богословська: На превеликий жаль, Григорій Омельченко за своє життя і роботу депутатом надіслав дуже багато звернень, з яких більше половини не підтвердилося жодним правоохоронним органом. Це перше.

По-друге, я хочу сказати, що ми з вами маємо в новітній історії України такий факт, коли Україну звинувачували в тому, що вона поставляла до Іраку "Кольчуги", але ніхто цих "Кольчуг" не знайшов. І це було зроблено на рівні значно вищому, ніж рівень (органів) внутрішніх наших справ.

Кирило Булкін: Пане Біденко, ми чули міркування переважно юридичні. Хотілося б почути, якими можуть бути політичні міркування для розв’язання нинішньої кризи?

Артем Біденко: На сьогоднішній день, мені здається, вся суть проблеми вже давно звелася в пошук компромісу між основними політичними силами. Причому, я сказав би, що це 4-5 політичних сил, це фракції чи партії та блоки, представлені у ВР.

Очевидно, КСУ, мені так видається, свідомо затягує вирішення питання, очікуючи, що проблема буде вирішена у верхніх ешелонах, тобто, наприклад, між Ющенком та Януковичем. Рішення КСУ, яким би воно не було, насправді не змінить ситуації.

Очевидно, розуміють це і політики, які на сьогоднішній день є основними гравцями в цьому питанні. Для них рішення КСУ вже не є самоціллю, а є,скоріше, якимось підтвердженням правильності обраного сценарію. Саме тому ми постійно бачимо, що Ющенко з Януковичем зустрічаються, зустрічаються Ющенко з Тимошенко. Йде постійний переговорний процес.

Я сказав би, що сьогодні ситуація абсолютно протилежна тому, що була під час Помаранчевої революції, коли від круглого столу і від рішення ВСУ залежало все.

На сьогоднішній день все залежить від певних практичних нюансів, домовленостей між Президентом, Прем’єр-міністром і опозицією. Зокрема, між питаннями, коли проводити вибори, чи будуть водночас проведені вибори президентські, чи збереться ВР для вирішення додаткових якихось питань нормотворчих. Тобто, це не тільки нюанси проведення виборів, але й нюанси, зокрема, приватизації, ухвалення певних нормативних актів, збереження певних статусних набутків депутатів.

Вже тільки після цього буде побачений сценарій щодо того, як треба виходити з цієї ситуації: чи відкликати Указ, чи скорегувати, чи просто сказати, що є компроміс і суть не в Указі.

Юлія Жмакіна: Опосередковано з відповіді пана Біденка відчувається, що і на вустах політиків, і на вустах політологів така ситуація, що, наче, КСУ нікому й не потрібен зі своїм рішенням.

Пані Богословська, у Вас немає такого враження? Чи не лякає ця ситуація в принципі?


Інна Богословська: Ця ситуація дуже лякає тих, хто вміє думати трошки вперед, хоча б на два кроки вперед.

На превеликий жаль, сьогодні політики, а також те, що робиться навколо політики, розуміється тільки на ситуації он-лайн, сьогодні на сьогодні.

Уявіть собі ситуацію, наприклад, що завтра будь-яка посадова особа вищого рангу зможе прийняти будь-яке неконституційне рішення і поставити на коліна всю країну, яка вимушена буде доказувати, що це не конституційно!

Олексій Резников: Мені здається, що, по-перше, даремно відмовилися від мажоритарної системи виборів, тобто тоді, коли людина особисто несла відповідальність перед виборцями. І, до речі, її можна було відкликати. Це перший момент.

Я погоджуюся абсолютно, що нам потрібні зміни як Конституції існуючої, бо вона є недолуга. Я реально бачу проблеми в цьому Основному Законі. Закон “Про вибори народних депутатів” не ідеальний. Закон “Про Кабінет Міністрів” потребує змін. Закон про Президента взагалі відсутній на сьогоднішній день.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Матеріали до теми:

• Майдан на замовлення. Чи вербують в Інтернеті на мітинги? • Молодь на Майданах. Хто? За кого? Чому? • Чия крапка розв’яже політичну кризу в Україні? • Встановлення конституційності – другий тиждень

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG