Київ – Більш як двадцятеро народних депутатів України виступили з ініціативою відмовитись від святкування релігійних свят за старим Юліанським календарем і перейти на чинний Григоріанський, який використовує абсолютна більшість християн світу. Депутати пропонують перенести святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня, щоправда, залишивши «юліанське Різдво» святковим неробочим днем. Чи така законодавча ініціатива є спробою «європеїзувати» українське православ’я, і взагалі в який бік наразі рухається українське православ’я?
Православні священники різних конфесій у ці дні організовують благодійні заходи для підтримки українських військовослужбовців і добровольців; у храмах збирають подарунки для родин переселенців, дітей з багатодітних родин і сиріт. Наприклад, 19 грудня – у день Святого Миколая за Юліанським календарем – у Києві православні священники і капелани подарували свято (звісно, за участю самого Святого Миколая) для більш як п’ятисот дітей із багатодітних родин, із дитячих будинків, для дітей з сімей військовослужбовців та з родин переселенців. Про це повідомила на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook українська співачка, волонтер Анжеліка Рудницька.
А каравани автомобілів від різних релігійних благодійних організацій вирушили на схід України з гуманітарною допомогою і українським військовим, і жителям звільненої частини Донбасу.
Священики різних православних конфесій з перших днів військової агресії Росії проти України виконують душпастирські функції як військові капелани – благословляють бійців на захист України і відспівують загиблих на передовій.
Власне, ще кілька років тому важко було уявити спільні заходи за участю священнослужителів різних православних конфесій, наразі – це вже дійсність, визнають і самі священники, і релігієзнавці.
При цьому науковці упевнені: це – результат розвитку суспільства, адже українська громада вимагає змін як у державній релігійній політиці, так і у середовищі українського православ’я.
Так, як зазначив директор департаменту у справах релігій Міністерства культури Андрій Юраш у лекції з проблематики сучасного українського православ’я (у Відкритому православному університеті Святої Софії), у критичний для держави і суспільства час (Революція гідності і військова агресія Росії проти України) церква стала вірним супутником і частиною суспільного розвитку, як це відбувається у церквах Європи.
До того ж, за словами Юраша, на сьогодні наявні об’єктивні і суб’єктивні моменти, які дозволяють українській державі перейти до рішучих дій у плані нормалізації стосунків усередині православної спільноти.
Сама держава переходить до активнішої системної позиції, яка пов’язана з реалізацією державної політики у цій сфері, відбувається координація зусиль усіх гілок владиАндрій Юраш
«По-перше, сама держава переходить до активнішої системної позиції, яка пов’язана з реалізацією державної політики у цій сфері, відбувається координація зусиль усіх гілок влади, які займаються цим питанням. По-друге, реакція суспільства стає більш зрозумілою. По-третє, самі церкви повинні усвідомити: ті суперечності, які існують поміж ними, які вони мають, повинні вирішуватись. Кожна церква, яка хоче себе зберегти для своєї спільноти і в ім’я тих богословських ідеалів, які вона сповідує, вона повинна об’єктивно відповідати часу», – пояснює Юраш.
«Українське православ’я повинно бути універсальним» – представник УПЦ МП
Не менш важливо те, що зовнішні обставини також грають на руку реформаторам українського православ’я, каже Юраш і як приклад наводить проведення цього року Всеправославного собору на Криті. І як би не воліла РПЦ переконати, що процеси усередині УПЦ різних конфесій мають внутрішній характер – ця проблема давно виходить на міжнародний рівень, вважає Юраш.
Всеправославний собор, хоч і не розглядав проблематику українського православ’я, тим не менше вказав напрямок і для українських служителів та вірян – це прагнення до подолання наявних проблем поміж конфесіями і пошук спільних дій задля подолання цих проблем і розбіжностей. Це завдання вкрай важливе для православних конфесій в Україні, зазначає представник УПЦ Московського патріархату, отець Миколай (Данилевич) в інтерв’ю для Радіо Свобода.
УПЦ як така не може собі дозволити бути у культурному ареалі або тільки українському, або лише російському, або тільки в «русском мире» чи лише в українському просторіМиколай (Данилевич)
«Особливістю православ’я в Україні має бути те, що воно має бути не національним – воно має бути універсальним. В Україні мешкають як україномовні, так і російськомовні люди, є і національні меншини. Тут багато людей і багато общин, які моляться: одні – українською, інші – церковнослов’янською мовою. Тож православ’я в Україні мусить бути універсальним. УПЦ як така не може собі дозволити бути у культурному ареалі або тільки українському, або лише російському, або тільки в «русском мире» чи лише в українському просторі. Українське православ’я має включати у себе всіх віруючих православних – громадян України», – зазначив отець Миколай.
Тому в Україні необхідно створити такі умови, щоб кожна віруюча людина відчувала себе «як вдома», і щоб мала змогу молитися рідно мовою, водночас не порушуючи прав інших людей молитись своєю мовою. Не менш важливою місією УПЦ є і надалі має бути функція своєрідного «духовного мосту» між Заходом і Сходом – між католицизмом і православ’ям, каже отець Миколай.
Отець Сергій (Дмитрієв), який опікується проблемами соціального служіння УПЦ Київського патріархату, вважає: українське православ’я має посилювати своє добровільне душпастирське, соціальне і матеріальне служіння тим, хто потребує цього, а також – не стояти осторонь проблем і розвитку українського суспільства. Не менш важливо, щоб православ’я виконувало і функцію оберега українських традицій і культури, підтримувало оборонців України та їхніх рідних. Водночас Українська православна церква Київського патріархату в центр ставить людину, її проблеми, а не її національну чи релігійну приналежність, каже священик.
Ми стоїмо на засадах міжконфесійної і міжрелігійної співпраці: для нас важлива просто людина, яка стоїть у центрі суспільства, а не її релігія чи національністьСергій (Дмитрієв)
«Пріоритети – це реалізація програм, які спрямовані на вирішення соціальних проблем, а також розбудова мережі соціального служіння і в Україні, і поза її межами на рівні православних церков та громадських організацій. Наразі ж працюємо і далі маємо працювати в Україні в таких напрямках, як допомога вимушеним переселенцям і людям з особливими потребами (обмеженими можливостями), соціально-психологічна допомога людям з важкими хворобами – такими як ВІЛ/СНІД тощо. Ми також опікуємось людьми похилого віку. При цьому ми стоїмо на засадах міжконфесійної і міжрелігійної співпраці: для нас важлива просто людина, яка стоїть у центрі суспільства, а не її релігія чи національність», – зазначив отець Сергій у розмові з Радіо Свобода.
Наразі, як зазначають фахівці, українське православ’я залишається у трикутнику впливів між Києвом, Москвою і Константинополем. Адже, як розповідав Андрій Юраш в інтерв’ю ВВС, Україна і за кількістю храмів, і за кількістю віруючих є чи не найчисельнішою православною громадою у світі.
