Українське інтернет-видання «Тексти» щотижня аналізує теми та інтонації у проросійських сайтах, сайтах «зливних бачках» в ОРДЛО. Чи є одна «методичка» для українських інтернет-видань з проросійським іміджем та сайтів в ОРДЛО? Як ЗМІ, які фінансуються Росією, змушують вірити саме їм?
Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили головний редактор «Текстів» Роман Кульчинський та журналістка «Текстів» Надія Романенко.
– Аналізується дуже великий обсяг інформації. Кожного тижня, це 18 сайтів, які працюють в окупованому Донецьку у Луганську, та 61 сайт, які працюють по всій Україні. Яким чином аналізується такий величезний масив інформації?
Роман Кульчинський: Тут уточнення, всі сайти, які виходять на території України, не обов’язково проросійські.
Ми аналізуємо так звані «зливні бачки», тобто сайти з дуже низькою якістю. Де можуть бути вигадані, нафантазовані, переписані новини. І на цих сайтах багато проросійської пропаганди. Ми передбачаємо, що вона туди потрапляє за гроші. Є і кластер суто проросійських сайтів, наприклад, всім відома «Страна».
Наприклад, якщо на великих проросійських сайтах удають, що ще дотримуються журналістських стандартів, то на цих сайтах – ні. Все, що хоче сказати російська пропаганда, вони це кажуть і вивалюють.
– Можна припустити, що ці «зливні бачки» пов’язані з Російською Федерацією чи це просто агрегатори новин?
Роман Кульчинський: Деякі пов'язані, деякі ні. Як правило, ті які виходять на території ОРДЛО, пов’язані. Інші, які виходять на території України, це бізнес людей. Окрім великих проросійських сайтів, як «Страна», «112 канал» і так далі. Але туди завдяки різним каналам та агентствам заходить багато російської «заказухи».
Як ми це робимо, детальніше розкаже Надія.
Надія Романенко: У мене є алгоритм, який ми зробили. В першу чергу, ми знаходимо маніпулятивні новини на обраних сайтах. Тобто ми скомпілювали список сайтів, на яких понад 10% від усіх новин про Україну – це маніпуляція, а потім серед цих новин виділяємо автоматично теми.
Щотижня ми працюємо із 3-4 тисячами дезінформаційних новин, які ми відсіюємо автоматично. Автоматизуємо їх, отримуючи в результаті теми, з яких вибираємо ті, які можуть підігрувати російській пропаганді або і є російською «дезою». До таких тем потрапляє десь 60% новин з України, і близько 80-90% повідомлень з сайтів, які знаходяться та працюють на інтереси окупантів.
Роман Кульчинський: Принцип російської пропаганди в усьому світі – це видавати повідомлення з тисячі джерел. Щоб ви з усіх дірок чули різні повідомлення з приблизно однаковим меседжем.
Людська психіка так влаштована, що коли ви знаєте, що BBC сказали правду, а десять разів з ненадійних джерел ви почуєте неправду, в результаті у вас в голові відкладеться брехня.
Український читач, хоч в ОРДЛО, хоч по всій Україні, не розбирається в якості ЗМІРоман Кульчинський
Український читач, хоч в ОРДЛО, хоч по всій Україні, не розбирається в якості ЗМІ. Вони знають, що це написали в інтернеті й це читають.
– Відповідно до повідомлення одного з цих так званих «зливних бачків» «Кабінет міністрів – це збірна нікому невідомих, навіть одне одному, нікчем» і так далі. У такому тоні подається інформація про українську владу.
Надія Романенко: Подача емоційна, неправильна, безумовно, не відповідає стандартам журналістики. Важливо, що ми майже не помічаємо фейків.
Будь-яка внутрішня проблема, внутрішній розкол, використана для того, щоб її перекрутити, обернути й виставити як наша слабкість, недолік. Безумовно, це неправда. Ми як медійники, журналісти, свідомі громадяни можуть продовжувати критикувати владу. Але є різниця між тим, що політика Кабміну недостатньо розвинена у тій та тій області, і між прикладом, який ви навели. Саме у цій збоченій подачі й криється основна небезпека російської дезінформації.
Роман Кульчинський: Я прекрасно уявляю людей, які читають ці заголовки. Ідея цього проєкту почалася з того, що ми в редакції помітили, коли розмовляти з людьми, які не втаємничені в політику, наприклад, таксисти, люди на ресепшені в якомусь готелі. Я пам’ятаю, як мені таксист розказав, що гроші Міжнародного валютного фонду не доходять в Україну, тому що їх розкрадають по дорозі. Він, мабуть, думав, що їх везуть вагонами, заскакує Порошенко і гребе собі мішки.
Ми почали думати, а звідки вони це черпають. Дослідили й вийшли на російську пропаганду. Не тільки в Україні, але у світі мейнстрімна думка, що всі політики цинічні, всі крадуть і всі брешуть. Насправді це не так. Але людям щось таке вкидається, воно звучить красиво і його хочеться повторити. Люди про це не замислюються.
– Ви робите ці огляди щотижня. Для чого та для кого?
Під час останніх президентських виборів, дуже багато українських політиків повторювали російську пропагандуРоман Кульчинський
Роман Кульчинський: Під час останніх президентських виборів дуже багато українських політиків повторювали російську пропаганду не розуміючи що вони роблять.
– Наприклад?
Роман Кульчинський: Всі критикували медичну реформу і практично тими ж мемами, які почалися з російських пропагандистських сайтів. Дуже популярний міф, що війна на Донбасі – це війна олігархів. Це також пішло з Росії.
Тому це для тих людей, які хочуть розібратися, журналістів, політиків, які не хочуть несвідомо повторювати меседжі російської пропаганди.
– Колеги, якщо у вашому моніторингу відокремити сайти, які працюють в ОРДЛО, від проросійських сайтів, «зливних бачків», чи схожі вони? Видно, що працюється за однією методичкою?
Надія Романенко: Це різні ресурси. На окупованих територіях взагалі немає обмежень на якість контенту. В Україні не можна відверто брехати.
Роман Кульчинський: Такого, як при Медведчуку, написав один темник і всі як барани повторили, немає. Ми не знаємо, яка їхня модель при поширенні їхньої інформації.
Але у них є кілька тез, до яких вони підводять при подачі будь-яких новин. Перше, що Україна це недодержава, «помилка 404». Будь-що вони викручують так, що в Україні все погано і буде все гірше. Друге, що Україна під зовнішнім управлінням, і з другого боку, Україною керують олігархи. Завжди дискредитація українського політичного керівництва. Чи це Порошенко, чи Зеленський, Гройсман чи Гончарук, це завжди висміювання у жорсткій формі.
Надія Романенко: Багато «зливних бачків» часто можуть друкувати контент з відверто проросійських джерел, навіть з ОРДЛО, тому що їм потрібні кліки.
– Вже вийшло 13 випусків так званої «дези» з Росії. Можна зайти на сайт «Текстів», подивитися короткий зміст, про що писали «зливні бачки», сайти в ОРДЛО та проросійські сайти. Після обрання Зеленського з’явилося щось нове на цих сайтах, змінився наратив?
Надія Романенко: Зеленський спочатку сприймався нейтрально, навіть висловлювалися надії, що він позбудеться українського скаженого курсу, як вони його називають. Ми помітили, що просувають тезу, що чим далі, тим більше Зеленський нагадує Порошенка. До того Порошенко нагадував Януковича, тепер іноді Зеленський нагадує Януковича. З’явиться у нас ще президент, почнуться складніші фігури.
– У Російської Федерації є імідж пропагандистської всемогутності. Росія дійсно настільки могутня машина?
Надія Романенко: Кажуть, що у КГБ 20% використовували, щоб вигадували брехню. Набагато простіше створити 100 «зливних бачків», аніж купити один танк. Штука в тому, що якщо подивитися, з ким намагається конкурувати Росія, Китай, США, у неї немає грошей конкурувати. Тому необхідно бути дуже винахідливими. Світове панування не по кишені, але їм це потрібно і для внутрішніх потреб, і для імперських амбіцій. Вони це роблять завдяки тим, хто не може захиститися.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите)
