Чому стільки галасу навколо приватизації Одеського припортового заводу?

Антон Стамбульський

12 травня 2015 року Кабінет міністрів України ухвалив постанову «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації», в якій визначив перелік об’єктів, що підлягають приватизації у 2015 році. Уряд виокремив 302 державних підприємства, які продадуть на аукціонах у найближчі 2-3 роки. У переліку можна знайти і Одеський припортовий завод, навколо якого постійно точаться політичні та бізнесові війни.

Нещодавно голова Фонду Державного майна України Ігор Білоус заявляв про те, що днями розпочнеться процес приватизації Одеського припортового заводу, адже у Фонді хочуть першим продати саме це потужне підприємство. Білоус стверджував, що продавши деякі об’єкти державної власності, український уряд позбудеться тягаря неефективних і збиткових державних підприємств і не витрачатиме на них бюджетних коштів.

Основним аргументом приватизації декількох сотень державних підприємств Білоус вважає суму коштів, яку отримає Україна у держбюджет, а це майже 17 мільярдів. гривень, також проведення широкомасштабної приватизації держмайна підвищить ефективність економіки і конкурентоспроможність країни.

«Україна і в мирний час не мала коштів для інвестування в підприємства, а під час війни – тим більше. Залишаючи ці підприємства в державній власності, ми заважатимемо їм розвиватися, вони втрачатимуть ефективність і через це в майбутньому теж не будуть коштувати дорожче, ніж зараз. За продаж Одеського припортового заводу ми плануємо виручити не менше 500 мільйонів доларів. Цим підприємством вже почали цікавитись крупні інвестори», – заявив Білоус.

Одеський припортовий завод, який є важливим стратегічним об’єктом в Україні і лідером виробництва та реалізації хімічної продукції – аміаку та карбаміду, став ласим шматком для різних олігархічних груп, які останніми роками ведуть боротьбу за право приватизації цього державного об’єкту.

Гіркий досвід першої спроби приватизувати ОПЗ

Вперше конкурс із приватизації ОПЗ було проведено у 2009 році. Тоді переможцем стала компанія «Нортима», яка запропонувала на торгах купити підприємство за 5 мільярдів гривень. «Нортима» підконтрольна дніпропетровській фінансово-промисловій групі «Приват» Ігоря Коломойського. Втім, тоді конкурсна комісія відмовилася визнати компанію переможцем. Тодішній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко звинуватила учасників торгів у змові з метою приватизації підприємства за заниженою ціною.

Окрім Ігоря Коломойського, на Одеський портовий завод може претендувати Дмитро Фірташ. Але в цьому випадку бізнесмен може просто «віджати» державне підприємство. А вся справа у тому, що хімічний завод боргує різним газовим структурам Фірташа 1,3 мільярда гривень за спожитий газ. Існує ризик, що олігарх може забрати підприємство за борги і таким чином отримати контрольний пакет акцій.

На думку деяких українських експертів, такий стан справ в Одеському припортовому заводі може відлякати потенційних інвесторів брати участь у торгах, які періодично анонсують у Фонді Держмайна України. Адже на плечі покупця хімічного заводу «ляжуть» і багатомільйонні борги підприємства.

Екс-голова Фонду державного майна України 1998–2003 років Олександр Бондар розповів, що Коломойський досі судиться за продаж Одеського припортового заводу у 2009 році і може будь-коли заблокувати усі спроби продати цей об’єкт якомусь іншому бізнесмену. А з іншої сторони Фірташ може шантажувати боргами нового власника хімічного заводу.

«У 2009 році ОПЗ виставлявся на торги за 4 мільярди гривень, що складало на той момент 500 мільйонів доларів, при курсі 8 гривень за долар. Структура Коломойського його купила за 5 мільярдів гривень. Якщо Фонд Держмайна продасть у 2015 році продасть хімічний завод дешевше ніж 5 мільярдів гривень, то Коломойський матиме усі підстави подати на Фонд держмайна у суд за нанесення збитків державі», – зазначив Бондар.

Експерт вважає, що люди, які нині керують Фондом Держмайна, не орієнтуються у ситуації навколо ОПЗ, роблять гучні заяви і не кажуть суспільству правди. Він переконує, що з Одеським припортовим заводом є безліч проблем, які нова влада за минулий рік навіть не почала вирішувати.

«Процесом приватизації хімзаводу повинні займатись люди, які проводили аукціон у 2009 році. Але, нині вони відсторонені від продажу цього підприємства або вже звільнені з Фонду. Зараз прийшли нові люди, які починають нам розповідати казки, що цікаві для іноземних інвесторів. Я скептично ставлюсь до таких заяв. Потенційні покупці знають про існуючі проблеми із заводом? Вони готові сплачувати величезні борги підприємства?» – мовив Бондар.

Зі зменшенням ціни на газ ОПЗ стало прибутковим підприємством

Натомість попередник Ігоря Білоуса на посаді голови Фонду Держмайна України Олександр Рябченко впевнений, що процес приватизації Одеського припортового заводу варто було проводити вже давно. Він переконує, що нині це підприємство є прибутковим, а тому до нього особливо підвищений інтерес окремих бізнесменів.

«Я думаю, що під час самих торгів стартова ціна 500 мільйонів доларів, яку пропонує Фонд Держмайна, буде значно перевищена і до українського бюджету надійде значно більша сума коштів. Приватизувати це підприємство і залучити до нього хорошого інвестора – це правильне рішення. Що з того, якщо ОПЗ залишать у державній власності? Будь-які коливання цін на газ можуть знову кинути хімзавод у боргову яму», – переконує Рябченко.

Експерт також зазначив, що аміакопровід, який пролягає через територію підприємства, не належить ОПЗ і не знаходиться на його балансі. Його власником є «Укрхім Аміак». На території підприємства є дійсно перевалочна база аміаку, але жодного стосунку до аміакопроводу ОПЗ немає. Тому він не включений до об’єктів, які перейдуть у власність покупця після приватизації хімічного заводу.

Голова спеціальної контролюючої комісії з питань приватизації Борис Філатов особисто проти приватизації будь-яких підприємств, особливо тих, які мають стратегічне значення для держави у той час, коли кондитерський холдинг президента України процвітає і його ніхто не збирається продавати.

«Продаж ОПЗ – це персональна відповідальність президента та уряду країни. Функція нашої комісії полягає у контролі за процесом приватизації держмайна. Це рішення прийняте «зверху» і його навряд чи хто змінить. Я не впевнений, що вдасться продати усі заплановані об’єкти, які є у переліку приватизації. Я думаю, що з українських інвесторів кошти на придбання окремих стратегічних державних підприємств є в Петра Олексійовича, Рената Леонідовича та Ігоря Валерійовича. Більше ні у кого в цій країні немає грошей», – зауважив Філатов.

Але попри все народний депутат вважає, що процес продажу Одеського припортового заводу пройде прозоро і жодному учаснику торгів не надаватимуть особливих привілегій приватизації. Він вважає, що купувати ОПЗ буде доцільно компанії, яка має вільний доступ до ринку дешевого газу.

Одеський припортовий завод може поповнити список монополістів України

​Доктор економічних наук , а також виконувач обов’язків голови Фонду державного майна України у 1997–1998 роках Володимир Лановий переконаний, що приватизація великих і надпотужних підприємств повинна створювати певні умови на ринку. А саме уникати того, щоб крупні заводи, фабрики та підприємства купувались не одноосібно, різними фінансово-промисловими групами, а приватизовувались компаніями, з акціонерною власністю.

Лановий переконаний, що українська держава не отримає значних прибутків від продажу ОПЗ. Він прогнозує, що можливо торги затягнуться на декілька місяців, тому стартова ціна на Одеський портовий завод у розмірі 500 мільйонів гривень значно впаде.

«Нелегко продавати такі потужні підприємства у кризовий період для України. Очевидно ОПЗ – це тягар для нашої країни і напевно туди ніхто і не збирався направляти кошти. Припортовий завод потребує капітальної модернізації та чималих інвестицій. Я не поділяю ідею керівництва Фонду Держмайна проводити аукціон по ОПЗ за схемою торгів по «Криворіжсталі» у 2005 році. Пройшло 10 років, система приватизації змінилася, але не до кінця. Нам потрібно брати приклад як проводяться приватизації у Європі», – зазначив Володимир Лановий.

У Фонді Держмайна поки що не відкривають назви компаній, які вестимуть на торгах боротьбу за Одеський припортовий завод. Але більшість експертів сходиться на тому, що це підприємство потребує реальної модернізації та чималих інвестиції. Ніхто не може дати гарантій тому, що ОПЗ після приватизації працюватиме ефективніше і більше ніколи не очолить списки збиткових заводів України, але час покаже.