П'ятий день триває спротив України російській воєнній агресії. Репортаж кореспондента Радіо Свобода із Одеси
Вранці 28 лютого я їду в центр Одеси – перевірити, що там відбувається та поспілкуватись із людьми. Вмикаю радіо та чую поради, по яких зонах бронетехніки краще кидати «коктейлі Молотова».
«Вікна, колеса, люки», – цитує ведучий поради військових. Це наша нова реальність. Така сама як блокпости поблизу військової частини, повз якої я проїжджаю дорогою до центру.
Центр Одеси пустий – Дерибасівська, Грецька площа, Соборна площа… Людей майже немає. На Приморський бульвар не пройти. Декілька днів тому бійці викладали у фейсбук фото із технікою в тому районі – журналістам фотографувати військових заборонено, тому її, скоріш за все, вже сховали.
У центрі міста можна побачити протитанкові їжаки, бетонні блоки та інші укріплення.
Військовим допомагають волонтери – люди із жовтими пов’язками. Вони скеровують поодиноких пішоходів в обхід заборонених зон.
Один з них розповідає Радіо Свобода, що привіз кавоварку та безкоштовно поїть кавою бійців та інших волонтерів.
Одна з точок збору гуманітарної допомоги – в центрі міста в приміщенні волонтерського центру.
Мене пропускають на прохання представника штабу Національного спротиву Сергія Братчука. В останні дні він фактично виступає спікером військових – говорить про роботу засобів протиповітряної оборони, ліквідацію та затримання диверсійних груп тощо.
Добровольчі загони – це складова національної оборони України згідно з законом «Про основи національного спротиву», говорить Братчук. В Одесі, за його словами, дії добровольців координує начальник штабу Української добровольчої армії із позивним «Сокіл». Ситуація в місті контрольована, говорить Братчук.
«Люди озброєні, люди виконують поставленні завдання у повній взаємодії зі Збройними силами України, Нацполіцією, СБУ, прикордонниками та органами місцевого самоврядування. Ми маємо загрози з моря та повітря. Першими і основним у цьому театрі бойових дій є збройні сили, і вони, я впевнений, свій завдання виконають», – розповідає він.
На подвір’ї добровольчого штабу бачу колишнього генерального консула Грузії Тімура Нішніанідзе – він озброєний автоматом та записується до добровольчого загону.
«В мене нема жодних сумнівів, що у Грузії та України єдиний ворог. Грузія це проходила не один раз, востаннє це було у 2008 році, коли ми переконались у тому, що з росіянами неможливо ані дружити, ані домовлятись, ані знаходити спільну мову. В такі часи грузини не мають права стояти осторонь, ба більше я понад 20 років живу в цій країні, в цьому місті», – говорить він. В Одесі велика грузинська діаспора та є грузинське консульство – жоден дипломат не виїхав з міста, стверджує Нішніанідзе. Пересічні грузини допомагають продуктами та медикаментами.
Братчук та волонтери зокрема координують отримання допомоги від пересічних одеситів, складають списки бажаючих стати добровольцями або увійти до територіальної оборони, та розподіляють та доставляють продукти та інші корисні речі, які приносять одесити.
Активно затримують диверсантів
На Одещині та навіть в самій Одесі вже неодноразово затримували диверсійні групи, розповідає він. Вони були здебільшого з так званого Придністров’я, щодо російських громадян інформації немає.
Частину диверсантів затримували прикордонники, частину добровольці, частину поліція та спецслужби. Групу диверсантів знищили і військові – 28 бригада на березі у Коблево.
Втрати з російського боку склали до 20 людей та один катер, повідомляв генеральний штаб ЗСУ. Інші диверсійні групи просочились на територію України – в деяких затриманих знайшли вибухівку та протитанкові міни.
Штаб 122-ї бригади територіальної оборони Збройних сил України знаходиться в іншому районі Одеси і частину волонтерської допомоги туди переправляють з волонтерського центру. Втім багато хто привозить допомогу напряму – друзям, знайомим та усім іншим добровольцям, хто записався до бригади.
«Волонтери допомагають організувати побут солдатам, тобто забезпечити їм харчування, забезпечити їх необхідним обладнанням з того, що їм ще не встигла надати держава. Забезпечити все, що їм потрібно. Людей, які допомагають, величезна кількість – телефони у всіх червоні від того, що люди питають, що треба і що завести, та привозять величезними об’ємами. Я ще такого не бачив», – говорить керівник волонтерського штабу бригади Олексій Чорний.
Територіальна бригада займається охороною інфраструктурних об’єктів у місті та області, допомогою поліції та Службі безпеки у боротьбі з диверсійними групами. 27 лютого був важко поранений керівник регіонального управління сил територіальної оборони «Південь» Станіслав Ярмола, який входив до групи з нейтралізації диверсійної групи в Одесі.
Бажаючих записатись до одеської тероборони дуже багато, говорять бійці. Я на власні очі три дні поспіль бачив чергу на пункту прийому до 122-ї бригади і зараз штат бригади повністю укомплектований. Це 7 батальйонів, що мають захищати Одещину.
«Дуже не вистачає, і підозрюю, що не вистачає у всіх, людей з гарними менеджерськими якостями. Тому таким людям потрібно знаходити військові підрозділи, не обов’язково тероборону, і питати, чи забезпечені вони всім чим треба. Якщо не забезпечені, то організовувати волонтерські штаби, які будуть підтримувати конкретні підрозділи. Або створювати штаби для забезпечення, або приїхати та ми задіємо їх у нашому штабі», – говорить Чорний. Точне місце їхнього розташування не розкривається.
В одеський військовий шпиталь вже почали привозити поранених. Їхня точна кількість зараз не розкривається, станом на 26 лютого таких було 14, повідомляв волонтер шпиталю Андрій Танцюра.
Російські війська обстрілювали Одесу та населені пункти області
По самій Одесі ракети прилітали в перший день війни – потрапили в будівлі поблизу двох військових частин. Потім єдине, що чули мешканці міста, донедавна була тільки стрілецька зброя при затриманні диверсантів, та вибухи ракетно-зенітних комплексів.
Війська ППО збивали і російські літаки, і безпілотники. Вдень 28 лютого дві ракети влучили в Куяльницький лиман, неподалік від міста, ближче, аніж влучали раніше. Також обстрілювали курортні селища Грибівка та Кароліно-Бугаз і аеродром Буялик за 100 кілометрів від Одеси.
«Я думаю, що в окупантів є відчуття символізму. І Одесу вони вважають символом імперії, ідея Новоросії для них на жаль не померла, напевно і планували зайти сюди як «освободітєлі». Але за настроями одеситів ми розуміємо, що формування оборони трохи сплутало плани щодо висадки цього десанту. Там стали розуміти, що тут їх тут не чекають», – говорить Братчук.
Із сьомої вечора в Одесі комендантська година. Супермаркети працюють здебільшого до шостої, а переважна більшість кафе, ресторанів та магазинів закриті. Одесити обговорюють частково перекриті траси на під’їздах до міста та нові блокпости.
