Ціна на харчі та воду в окупованому Криму: чому «кримчани ідуть із бідності у злидні»?

До кінця 2020 року кримчани звикли віддавати більше грошей за мінімальний набір продуктів, ніж на початку того року. Зростання цін на продукти в Криму фіксує підконтрольна Росії служба державної статистики на рівні 11,1 відсотка. До витрат на продукти на тлі посухи додалися й витрати на чисту воду. За останні декілька місяців бутильована вода на окупованому півострові значно подорожчала. Російський уряд Криму готує меморандум з торговельними мережами, так на півострові хочуть зупинити зростання цін на соціально важливі продукти. Кримські чиновники порівнюють півострів з регіонами Південного федерального округу сусідньої Росії, де нібито ціни ростуть ще стрімкіше. Однак вартість споживчого кошика в Криму та Севастополі все одно вища, ніж, наприклад, у Краснодарському краї сусідньої Росії.

Чи зможуть у Криму утримати ціни на продукти й чого чекати кримчанам на ринку в найближчі місяці, з'ясовували у студії Радіо Крим.Реалії ведуча ток-шоу «Кримський вечір» Олена Ремовська та її гості.

Згідно з опублікованими відомостями, вартість мінімального набору продуктів у середньому в Криму в розрахунку на одну людину на кінець грудня становила 4644,81 рубля. Мінімальний набір харчування ‒ це хлібобулочні вироби, картопля, овочі, фрукти, цукор та кондитерські товари, м'ясопродукти, рибопродукти, молоко й молочні продукти, яйця, олія та інше (сіль, чай, кава, какао, спеції).

У сусідній Росії тема подорожчання продуктів порушувалася на рівні президента та уряду наприкінці 2020 року, тоді було оголошено про заходи стримування. А підконтрольний Росії міністр сільського господарства Криму Андрій Рюмшин тоді запевнив, що ситуація з цінами на продукти в Криму стабільна.

При цьому в Кримстаті фіксують, що на деякі продукти сьогодні спостерігається зниження вартості, наприклад, на цукор або яйця, а ось цінник на овочеву групу товарів продовжує рости.

Нагадаємо, що наприкінці 2020 року підконтрольні Росії кримські чиновники та російська влада вирішили вплинути на ситуацію з цінами. Зокрема:

‒ запровадили моніторинг цін на соціально важливі продукти в магазинах великих торгових мереж Криму;

‒ оголосили про меморандум між урядом Криму й торговими мережами щодо цін на соціально важливі продукти,

‒ регулярно проходять сільськогосподарські ярмарки (зокрема, найближчі анонсували на 30 січня).

Наприкінці грудня 2020 року Держдума Росії ухвалила закон про державне регулювання цін на соціально значущі товари, спростивши таким чином для уряду механізм контролю роздрібних цін.

Однак такі заходи не дали результатів у Криму, вважає кримський економічний оглядач Олександр Басов. В ефірі Радіо Крим.Реалії він висловив занепокоєння, що скоро «кримчани затягуватимуть паски й переходитимуть з бідності у злидні».

‒ Ціни невпинно зростають, ця повзуча інфляція позначається на продуктах. Середній кримчанин 70 відсотків сімейного бюджету витрачає на харчування. Причина криється у відсутності конкуренції, в Росії відсутня ринкова економіка, замість неї існує олігархічна та монополістична. На пальцях однієї руки можна перерахувати торговельні мережі в Криму, власники яких могутні, живуть з московською пропискою та європейською реєстрацією підприємств, як це не дивно. Монополізм веде до того, що ціни будуть рости, а споживач буде у програші й уряд Криму не може впливати на ситуацію.

Згадаймо, що у 2014 році Путін запровадив продуктове ембарго на продукти з європейських країн, воно стало фактично внутрішніми санкціями проти населення Росії, адже якість тих продуктів була вища, а ціни ‒ часто нижчі.

Тепер уже немає конкуренції у внутрішнього виробника, і він диктує ціни на ринку. Для того щоб знизити ціни, мають бути десятки торгових мереж і центрів, сотні, тисячі постачальників.

Ще потрібно ставити питання про забезпечення компенсацій населенню коштів за купівлю чистої питної води.

Вважаю, що якщо влада не змогла забезпечити воду, то потрібно компенсувати витрати населенню. Моя сім'я витрачає до 1000 рублів на чисту бутильовану воду на місяць, при низьких кримських зарплатах це суттєва сума.

За інформацією нинішнього Мінпромполітики Криму, ціна за півлітрову пляшку мінеральної води становить 50 рублів. Голова відомства Олександр Трянов розповів телеканалу «Крым-24» про те, що раніше міністерство підписало меморандум з торговельними мережами в Криму, згідно з яким націнка на воду не може перевищувати 15 відсотків. На сайті Мінпромполітики Криму регулярно публікують звіти про моніторинг цін на соціально значущі продукти в магазинах півострова, до цього переліку входить і вода у пляшках.

• Крим. Реалії

Міст стоїть, ціни ростуть

Телеканал «Крым 24» у січні підготував декілька сюжетів на тему ціноутворення на продукти в Криму. Знімальна група поспілкувалася з Тетяною Васильченко, продавчиею м'яса на ринку в Керчі. Жінка вважає, що знижувати ціни на м'ясо нема куди, оскільки м'ясо місцевих виробників і так дороге (мається на увазі його собівартість) і націнка мінімальна. Закуповувати його, наприклад, у Краснодарському краї сусідньої Росії, теж не варіант, каже продавчиня.

«Говорили, що після будівництва Кримського мосту ціни впадуть, але вони не падають, від чого це залежить, ми не знаємо, але багато людей їздять, куди дешевше», ‒ розповідає Тетяна Васильченко.

Те, що ціни на багато продуктів у Криму вищі, ніж у регіонах сусідньої Росії, ‒ не новина. Нинішній глава Криму Сергій Аксенов у грудні оголосив, що з 2014 року тричі звертався до російського уряду «щодо можливості запровадження заходів держрегулювання цінової політики... Жодного разу ця пропозиція підтримана не була, вважали, що ринок сам відрегулює цю ситуацію».

За словами Аксенова, він не може вплинути на ціни на продукти в Криму. «Сьогодні окрім того, що я можу звернутися до прокуратури чи у Федеральну антимонопольну службу, інших важелів і аргументів у мене немає ‒ від слова «ніяких», ‒ сказав він.

У грудні Голова асоціації «Сприяння торгівлі Криму» Сергій Макєєв сказав у розмові з Крим.Реалії, що півострів має свою специфіку у плані ціноутворення: «І раніше, і зараз Крим ‒ логістичний глухий кут. Він виробляє близько 60 відсотків свого, а 40 відсотків завозить із материка (з Росії ‒ КР). Зараз уже магістралі нормальні, логістика полегшена, але доставка все одно тягне за собою витрати. Плюс до всього ‒ оптова торгівля в Криму не налагоджена, що дозволяє дистриб'юторам робити свою накрутку, тому й відбувається перекіс. На окремі продукти націнка доходить до 200 відсотків. Як тільки на півострові створять мережу оптово-логістичних центрів, ці перекоси будуть мінімізовані».

Голова Союзу промисловців і підприємців Криму Артем Євтушенко вважає, що через місяць після впровадження спроб держави регулювати ціни на продукти «катастрофи не сталося», він сказав це у коментарі Крим.Реалії.

‒ Триває діалог, є ринок, і ніхто не працюватиме у збиток. Ми працюємо, вирішуємо питання з доставкою та розповсюдженням продуктів, кожен з учасників ринку зацікавлений зробити це максимально ефективно. Є ринок, конкуренція, формування цінника відбувається в цих умовах. Причина зростання цін у тому, що закупівля виходить дорожчою, плюс логістика. Крим ‒ незручна логістична точка, плюс щорічна інфляція та коронавірусне накладання. Регулювати ринок і ціни потрібно в діалозі. Ми перебуваємо в ринковій економіці й не може бути змушений магазин торгувати собі у збиток. Можливо, варто було б запровадити якусь систему заохочень, наприклад, за зниження ціни: скорочували б податки чи звільняли від обов'язкових платежів. Катастрофічного зростання цін не буде, все залишиться в межах сезонного подорожчання, відповідно до інфляції.

Крим.Реалії намагалися зв'язатися з представниками торговельних мереж Криму, хотіли почути їхню позицію, але на момент підготовки ефіру вони або не відповідали, або й зовсім відмовлялися коментувати.

• Крим. Реалії

Субсидії ‒ явище тимчасове й дозоване

Прем'єр-міністр Росії Михайло Мішустін 26 січня встановив розмір експортних мит на пшеницю, ячмінь і кукурудзу. Передбачається, що коригування мит дозволить стабілізувати ціни на цю продукцію на внутрішньому ринку, пише «Коммерсант».

До цього російський уряд вже запровадив мита на пшеницю, соняшник, ріпак. Також влада Росії уклала спеціальну угоду з учасниками ринку та регуляторами про стабілізацію цін, а у грудні Держдума спростила для уряду Росії механізм регулювання роздрібних цін.

«Такі спроби прямого цінового контролю ‒ це радянська економіка, якій, здавалося, немає вже місця в нашій економіці, але ось все відроджується», ‒ вважає директор Центру досліджень економічної політики при економічному факультеті МДУ Олег Буклемішев.

‒ Що стосується субсидій споживачам ‒ їх можна застосовувати тимчасово й дозовано. Коли йдеться про тотальне субсидування, це заходи, які допомагають не тим, кому треба. Таке може трапитися з водою для кримчан, треба субсидувати бідних, а не всіх підряд. Регулювання цін на соціально важливі продукти завдає шкоди, спричиняє дефіцит і не полегшує долю споживача. Мабуть, у керівництва країни є бачення на соціальний запит ‒ допомогти людям хочеться ‒ як би це зробити швидше й сказати по телебаченню: «я регулюю ціни та паную над усім». Поєднання PR-ефекту та ілюзія простого рішення вабить і змушує обирати такий шлях.

Угоди про регулювання цін на деякі продукти, укладені наприкінці 2020 року, можуть спричинити дефіцит товарів або ще швидше зростання їх вартості після того, як закінчиться дія стримувальних заходів. Про це йдеться в економічному моніторингу Департаменту аудиту економічного розвитку Рахункової палати Росії.

Про практику регулювання цін на продукти у країнах світу розповів в ефірі Радіо Крим.Реалії член українського Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.

‒ Доступність продуктів показує співвідношення ціни й прибутків громадян. Так, у середньоєвропейських сім'ях витрачають на продукти від 12 до 18 відсотків ‒ це говорить про те, що ціни комфортні. Яким чином держави впливають на це? Є податок на додану вартість (ПДВ) у директивах Євросоюзу: якщо промислові товари мають 20 відсотків ПДВ, то для сільськогосподарських товарів ПДВ ‒ від п'яти до семи відсотків. Це ринковий спосіб здешевлення цін на продукти. Є й державні дотації сільським господарствам. В окремих країнах є можливості запровадження цінових обмежень. Американці не втручаються в ринкове ціноутворення, але є програма на 70-80 мільярдів на рік ‒ програма безкоштовного роздавання продуктів бідним. Талони на продукти можна використовувати в супермаркетах, близько 42 мільйонів американців залучені в ці програми.

Коли говоримо про бідні країни, у них частіше використовуються механізми прямого держрегулювання цін на соціально важливі продукти. Є ринкові механізми ‒ створення ринкових фондів державою, наприклад коли швидко зростає ціна на якийсь продукт. В Україні є така форма стабілізації цін як аграрний фонд ‒ забезпечення ринкових запасів, коли ціна йде вгору. Наприклад, у посуху ціна на пшеницю йде вгору, пекарі говорять, що ціна на продукт може зрости серйозно, тоді із запасів агрофонду підприємствам реалізовують запаси зерна за встановленими цінами, щоб на хліб ціна не злетіла.

Читайте ще:

Із Сибіру в Крим: як змінюється населення півострова у зв'язку з російською окупацією?