Доступність посилання

ТОП новини

Відставка Яценюка: Хто давав санкцію?


Виступ Арсенія Яценюка під час пленарного засідання Верховної Ради України, Київ, 11 листопада 2008 р.
Виступ Арсенія Яценюка під час пленарного засідання Верховної Ради України, Київ, 11 листопада 2008 р.

Київ – Верховна Рада відправила у відставку спікера Арсенія Яценюка. Найімовірнішим претендентом на вакантну посаду голови вважають першого віце-спікера, «регіонала» Олександра Лавриновича. Щоправда, перспективи обезголовленої Верховної Ради наразі є доволі невизначеними. Так само, як і перспективи депутата Арсенія Яценюка.

За відставку Арсенія Яценюка проголосували 233 народні обранці, зокрема, фракції Партії регіонів, Блоку Литвина та Компартії у повному складі, а також 10 нашоукраїнців і один бютівець.

«Дорогі друзі, я вам скажу тільки одне: «мене пішли», щоб я повернувся, але вже не сюди», – так дещо загадково прокоментував свою відставку тепер уже колишній Голова Верховної Ради.

Тепер у планах Яценюка знову взятися за творення власної політичної сили.

Напередодні йшлося про те, що він може стати одним із лідерів пропрезидентського блоку. Проте тепер, на думку політолога Володимира Фесенка, в Арсенія Яценюка більше підстав піти в самостійне політичне плавання.

«Зараз різко зменшилася ймовірність того, що Яценюк буде в команді Президента, – каже політолог. – Зменшилася довіра до нього. Інакше не відбулася б його відставка».

Президент і Секретаріат – чи свита грає короля?

Вирішальну роль у відставці зіграла позиція депутатської групи «Єдиний центр», що входить до складу фракції НУНС. Неформальним лідером «Єдиного центру» є голова президентського Секретаріату Віктор Балога. Відтак оглядачі кажуть про його вирішальну роль у відставці спікера.

Однак доволі незрозумілою є позиція Президента. Адже депутати від Народного союзу «Наша Україна», почесним лідером якого є Віктор Ющенко, за відставку не голосували. Натомість політична сила, близька до голови президентського Секретаріату, зайняла протилежну позицію.

Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко прямо звинуватила Президента в причетності до відставки спікера. Віктор Ющенко натомість засудив рішення парламенту, а слова Тимошенко назвав цинічними і брехливими.

Нашоукраїнці розділилися в оцінках

У фракції НУНС щодо цього питання є різні думки. «Це була величезна несподіванка для нашої фракції, коли члени «Єдиного центру», а також Іван Плющ і картка Бута (депутата, що вийшов з більшості влітку) проголосували за відставку Яценюка, – каже член фракції від партії «Народний союз «Наша Україна» Андрій Парубій. – Особливо прикро від того, що, коли фракція НУНС зустрічалася з Президентом, це питання піднімалося, і Президент чітко сказав, що сьогодні є повна довіра до Голови Верховної Ради і не може стояти питання про його відставку».

Натомість член НУНС від «Народної самооборони» Тарас Стецьків вважає, що це сталося за прямої участі Президента. «Ми є свідками закулісної політичної змови, – переконаний Стецьків. – Учасники змови: Партія регіонів, Секретаріат Президента і Президент, Блок Литвина і комуністи. Мета змови: або дострокові вибори, або лишити парламент у паралізованому стані – і нехай уряд справляється з економічною кризою, не маючи підтримки у парламенті. У такий спосіб Президент розраховує політично утопити Юлію Тимошенко. Те, що він такими діями може утопити українську державу, на жаль, його не хвилює».

На думку Володимира Фесенка, Віктор Ющенко не був ініціатором цієї відставки, але й не став на захист Арсенія Яценюка. «Це один з недоліків Президента, що він не вміє або не хоче захищати представників своєї команди, – вважає політолог. – Мені здається, що однією з причин відставки стали підозри в Секретаріаті Президента відносно можливої співпраці Яценюка і Тимошенко».

Політичні оглядачі припускають, що Яценюк може повторити політичний шлях Юрія Луценка – від президентського фаворита до опонента Глави держави.

(Київ – Прага)

  • Зображення 16x9

    Дмитро Шурхало

    Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG