І НАТО, і Україна підходили останнім часом до двосторонніх стосунків надто формально і політично, вважає Джеймс Шерр. Особливо зменшився діалог під час війни між Росією та Грузією та останньої газової кризи. Він дивується, що такі два важливих партнери, як Україна та НАТО говорять між собою: «бюрократично, механічно та абстрактно, не обговорюючи конкретні питання».
Україну не було чути
Коли це було особливо необхідним, українського голосу на Заході чути не було. Принаймні, британець його не почув. Газова криза показала, що відповідні владні структури в Україні не мають жодного уявлення про комунікацію на державному та медійному рівнях.
Джеймс Шерр зазначає: «Представники Росії були кожного дня біля кожних дверей: в урядових кабінетах, студіях телеканалів, на громадських зустрічах. Вони представляли своє бачення того, що відбувалося, дати, імена, об’єми, умови, ціни. Коли Росія звинувачувала Україну в крадіжці газу, Україна відповідала: ми не крадемо газ, ми його беремо із технічних причин. Без будь-якого пояснення. Якби ви таке почули, що би ви подумали?»
Існує думка, що так звана «Нова Європа» – нові країни ЄС, – більш прихильно ставляться до України. Але прем’єр Чехії, президентство якої співпало з початком газової кризи, заявив, що газовий конфлікт – був лише комерційною суперечкою. Джеймс Шерр із ним не погоджується, він вважає, що суперечка була політичною. Також Європейський Союз в особі чеського прем’єра не захотів вставати на чиюсь сторону. Чому ж такі думки прозвучали в Центральній Європі?
«Я б припустив, – каже Шерр, – що на сьогодні в професійних колах було виховане ціле покоління Центральної Європи, цілком сфокусоване на інтеграції з ЄС. Ці люди хочуть розглядати будь-яку проблему, як проблему технічну чи економічну. Вони разом із усіма країнами ЄС применшили очевидну важливість політичного виміру».
Якою ж мала бути позиція Євросоюзу? Із цього приводу британський політолог Джеймс Шерр зауважив: «ЄС мало зразу ж сказати: «Ми дуже схвильовані, незважаючи на комерційну сторону справи». Мали б запропонувати на найвищому рівні створення політичної та експертної груп для вивчення проблем української енергетичного сектору та шляхів його входу в енергетичну систему ЄС. Якщо такі групи будуть створені, я думаю, це збільшить вплив ЄС не тільки в Україні, але і в Росії».
Що чекає ГТС?
Головна мета Росії – це виведення газотранспортної системи з-під українського контролю, – вважає політолог. І цього разу, Росія не буде такою ж прямолінійною, щоб сказати: «Газотранспортна система має належати Газпрому». «Вони хочуть – щоб європейський консорціум, частиною якого вони є, створив інші близькі до «Газпрому» компанії, через які він би контролював газотранспортну систему під прикриттям європейського фігового листка», – зазначив Джеймс Шерр.
Крім негативів, він говорить про уроки, винесені з газового конфлікту, які можуть зіграти на руку Україні. По-перше, в результаті газової кризи стало зрозумілим, що в цій ситуації змішані політичні, економічні та комерційні компоненти. По-друге, Україна та Росія не можуть самостійно розв’язати конфлікт такого рівня без шкідливих наслідків для обох країн, – а наслідки виявилися особливо шкідливими для України. І по-третє, газотранспортна система України і енергетика України взагалі – це елемент енергетичної безпеки Європи, про що не можна забувати.
(Київ – Прага)
Україну не було чути
Коли це було особливо необхідним, українського голосу на Заході чути не було. Принаймні, британець його не почув. Газова криза показала, що відповідні владні структури в Україні не мають жодного уявлення про комунікацію на державному та медійному рівнях.
Джеймс Шерр зазначає: «Представники Росії були кожного дня біля кожних дверей: в урядових кабінетах, студіях телеканалів, на громадських зустрічах. Вони представляли своє бачення того, що відбувалося, дати, імена, об’єми, умови, ціни. Коли Росія звинувачувала Україну в крадіжці газу, Україна відповідала: ми не крадемо газ, ми його беремо із технічних причин. Без будь-якого пояснення. Якби ви таке почули, що би ви подумали?»
Існує думка, що так звана «Нова Європа» – нові країни ЄС, – більш прихильно ставляться до України. Але прем’єр Чехії, президентство якої співпало з початком газової кризи, заявив, що газовий конфлікт – був лише комерційною суперечкою. Джеймс Шерр із ним не погоджується, він вважає, що суперечка була політичною. Також Європейський Союз в особі чеського прем’єра не захотів вставати на чиюсь сторону. Чому ж такі думки прозвучали в Центральній Європі?
«Я б припустив, – каже Шерр, – що на сьогодні в професійних колах було виховане ціле покоління Центральної Європи, цілком сфокусоване на інтеграції з ЄС. Ці люди хочуть розглядати будь-яку проблему, як проблему технічну чи економічну. Вони разом із усіма країнами ЄС применшили очевидну важливість політичного виміру».
Якою ж мала бути позиція Євросоюзу? Із цього приводу британський політолог Джеймс Шерр зауважив: «ЄС мало зразу ж сказати: «Ми дуже схвильовані, незважаючи на комерційну сторону справи». Мали б запропонувати на найвищому рівні створення політичної та експертної груп для вивчення проблем української енергетичного сектору та шляхів його входу в енергетичну систему ЄС. Якщо такі групи будуть створені, я думаю, це збільшить вплив ЄС не тільки в Україні, але і в Росії».
Що чекає ГТС?
Головна мета Росії – це виведення газотранспортної системи з-під українського контролю, – вважає політолог. І цього разу, Росія не буде такою ж прямолінійною, щоб сказати: «Газотранспортна система має належати Газпрому». «Вони хочуть – щоб європейський консорціум, частиною якого вони є, створив інші близькі до «Газпрому» компанії, через які він би контролював газотранспортну систему під прикриттям європейського фігового листка», – зазначив Джеймс Шерр.
Крім негативів, він говорить про уроки, винесені з газового конфлікту, які можуть зіграти на руку Україні. По-перше, в результаті газової кризи стало зрозумілим, що в цій ситуації змішані політичні, економічні та комерційні компоненти. По-друге, Україна та Росія не можуть самостійно розв’язати конфлікт такого рівня без шкідливих наслідків для обох країн, – а наслідки виявилися особливо шкідливими для України. І по-третє, газотранспортна система України і енергетика України взагалі – це елемент енергетичної безпеки Європи, про що не можна забувати.
(Київ – Прага)
