Кирило Булкін
Київ – Україна є важливим партнером Євросоюзу у врегулюванні Придністровського конфлікту. Але, щоб уповні реалізувати цей партнерський потенціал, потрібні узгоджені підходи. Саме їх обговоренню був присвячений сьогоднішній круглий стіл «Україна-ЄС та Придністровський конфлікт: спільний виклик та спільний підхід», в якому, зокрема, взяв участь спеціальний представник ЄС у Молдові Калман Міжей. Організував захід Інститут зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України. Радіо Свобода запитало директора цього інституту Григорія Перепелицю, наскільки близькими є позиції України та ЄС щодо Придністровського конфлікту.
– Позиції дуже близькі. Вони обумовлені сусідством Європейського Союзу з такою конфліктогенною зоною, як Придністров’я. ЄС хоче стабілізувати свої східні кордони. Україна, в свою чергу, намагається реалізувати свій євроінтеграційний курс. Це створює поле спільних інтересів і спільних підходів у врегулюванні конфлікту через поширення процесу європейської інтеграції – безумовно, як поступового процесу. Цей процес має розпочатися із запровадження зони вільної торгівлі між Європейським Союзом, Україною і Молдовою. І в цей процес має бути захоплене і Придністров’я. Це є дуже важлива спільна позиція України і Євросоюзу. Далі це те, що в Європейському Союзі називають «єврорегіонами»: політика, спрямована на те, щоб через конкретне співробітництво України, Придністров’я і Молдови, особливо прикордонних сіл, містечок розтопити холод ворожості і недовіри між сторонами.
– ЄС і Україна мають спільні підходи ще в одному питанні: вони наполягають на відновленні переговорів по врегулюванню Придністровського конфлікту у форматі 5+2 (тобто, за участі представників Молдови, Придністров’я, а також Росії, України та Румунії і спостерігачів – ЄС та США). Росія має іншу позицію. Наскільки реальним є зближення поглядів?
– Неформально всі учасники «п’ятірки» і «двійки» погоджуються з необхідністю відновлення переговорів у форматі «5+2». Проте Росія намагається реалізувати свій сепаратний план поза межами формату «5+2». Росія хоче, звичайно, протягнути свої власні геополітичні інтереси – вони пов’язані з продовженням російської військової присутності в Придністров’ї – і одночасно Росія намагається затвердити нейтральний статус Молдови, щоб це було визнано в форматі «5+2». Проте Росія хоче сумістити несумісні речі: нейтралітет Молдови несумісний з російською військовою присутністю в Молдові. Тому ці сепаратні плани не матимуть успіху, на мій погляд. На жаль, на мій погляд, Молдова вибрала хибний шлях таких сепаратних переговорів. Хоча, як говорять експерти, у відповідних державних структурах Молдови розуміють, що вирішити питання Придністровського конфлікту в обхід формату «5+2» неможливо. І таке усвідомлення, власне, уже доходить і до придністровської сторони.
– Чи залишається актуальним на сьогодні так званий план Ющенка, адже нині про нього як про ефективну модель розв’язання конфлікту згадують набагато менше, ніж раніше?
– Сьогодні ситуація змінилася – зокрема, під впливом прецеденту Косово. При певних обставинах можна очікувати надання другого дихання плану Ющенка, тому що він дійсно спрямований на реалізацію стратегічної мети: остаточного врегулювання Придністровського конфлікту на принципах транспарентності, демократичності і конструктивності.