Дослідники Голодомору вважають, що Великий Голод було використано для: придушення прагнення українців до незалежності, знищення соціально-економічної бази української національної ідеї та задля знищення української нації як такої. На цьому наголосив на брифінгу заступник голови Інституту національної пам‘яті Владислав Верстюк.
Він також зазначив: «Факт Голодомору був однією з найстрашніших таємниць СРСР. Фактично про Голод було заборонено говорити аж до кінця 1987 року, коли під тиском світової громадськості, широких дій Конгресу США перший секретар ЦК Компартії України Щербицький змушений був визнати факт самого Голоду».
«Щоб українці вже не могли мріяти про вихід із СРСР, про незалежність»
Головними причинами Голодомору керівник кафедри міжнародного права Києво-Могилянської академії Мирослава Антонович назвала такі: «По-перше, страх перед українізацією, яка вийшла за рамки, що їх собі передбачав Сталін та його оточення. По-друге, бажання якщо не знищити повністю (українців було занадто багато, щоб їх усіх знищити), то ослабити до такої міри, щоб українці вже не могли мріяти про вихід із СРСР, про незалежність. І – тоталітарний, авторитарний режим».
Науковці наголошують: фактичними доказами зумисності Голодомору було складання переліку українських сіл, які «не виконували плану хлібозаготівель» – унаслідок чого селяни зазнали жорстоких репресій. Йдеться, зокрема, про збір «натуральних податків» з українського населення, обмеження переміщення українців, відмова від закордонної гуманітарної допомоги.
Детальну інформацію про причини і наслідки Великого Голоду науковці збирають у Національній книзі пам’яті Голодомору, яка щороку поповнюється новими фактами і свідченнями.
(Київ – Прага)