(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: Колеги мої, пишучи анонс, написали: «Чому він знову хоче стати міністром оборони?»
Це запитання поставимо Вам. Є таке бажання?
Юрій Єхануров: Питання не стільки в бажанні або чого. Коли людину облили брудом, оббрехали, то я повинен був захищати свою честь. Суд першої інстанції виніс своє рішення і сказав, що це було політичне звільнення.
Але ж тоді Тимошенко оббрехала не тільки мене, вона оббрехала ЗСУ. Вона говорила про отруєння, вона розповідала різні казки. Це все доказано, що цього не було, що все це брехня. І тому мені треба це, як кажуть, довести до логічного завершення.
- Про це говорила не тільки прем’єр-міністр, а й голова Парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони так само говорив про корупцію в армії.
- Я думаю, там трошки інша тема. У того товариша, коли не він на господарстві, то все погано. Я не хотів би коментувати…
- Добре. Тим паче, що їх тут немає.
- Він кудись там йде.
- Їх тут немає, і ми про це говорити не будемо.
Але Ви говорили про те, що хотіли б повернути собі цю посаду через суд. Але це повернути, аби повернути, чи все-таки Ви хотіли б працювати міністром оборони?
- Справа в тому, що ми добре розуміємо, що вибори президента. Оскільки президент - Верховний Головнокомандувач ЗСУ, він саме подає кандидатуру міністра оборони до парламенту, то, звичайно, після вибрів має бути зміна міністра оборони. І небагато часу.
Зараз дуже важкі часи в ЗСУ. Серце болить від того, що там відбувається. Потрібні досвідчені люди, які змогли б зараз якось довести цю ситуацію.
- Чому Президент України не подає до парламенту кандидатуру міністра оборони?
- Віктор Андрійович під час навчань в Криму вичерпно відповів на це запитання. Він сказав, що він дає можливість мені виправитися перед громадськістю. В принципі я це вже зробив. І в нас була така відверта, пряма розмова з президентом. І він дав мені ще час для роботи. Суди працюють так, як і належить…
- З одного боку, армія без міністра це теж погано…
- Дуже погано.
Але справа в тому, що зараз обстановка моральна ще погана, тому що були великі заявки, наприклад, про контрактну армію, були обіцянки, що, наприклад, у сфері зв’язку буде вкладено 2 мільярди гривень разово, потім по мільярду щороку, щоби перейти на цифру.
Але, на жаль, всі ці обіцянки не були виконані, тому армійський бюджет складний. Звичайно, прикро…
- Чи бачите в цьому Ви власну вину?
- Я бачу свою вину в тому, що я проголосував за Тимошенко. Саме завдяки тому вона стала прем’єр-міністром. Це була моя помилка. І я вибачаюся перед українським народом.
- Не зовсім приємні у нас розмови стосовно армії чи стосовно голосувань.
Стосовно армії, стосовно того, яке її фінансування, то в нас минулого тижня в день, коли розглядалися проблеми фінансування армії на РНБО, були гості. Військовий експерт Сергій Згурець говорив не ро досить приємні речі.
Маємо можливість послухати.
Сергій Згурець: Мені здається, що про армію згадують лише тоді, коли виникає серйозна зовнішня загроза. Пам’ятаєте, була історія з Тузлою, коли всі бігали, в біноклі дивилися, як там росіяни добудовують дамбу, купа генералів була. Тобто, була певна реальна загроза і всі згадали про армію.
Чи означає це, що влада спроможна адекватно реагувати на проблеми армії? Коли була ситуація в Грузії, в Осетії, було сказано, що в цих умовах забезпечити безпеку країни ми може лише власними силами. Це означає, що треба було збільшити фінансування ЗСУ. Говорив президент, тодішній міністр оборони, розумів це прем’єр.
Ситуація буквально через півроку - ухвалення бюджету - і всі забувають свої обіцянки навіть на тлі реальних викликів і ризиків. Це говорить про те, що, окрім нерозуміння, ми маємо занадто коротку пам'ять, коли говоримо про ризики для країни.
- От я про ризики і виклики. Якими вони є на сьогодні?
- Якщо бути реалістами, то зараз вже треба ставити дуже вузькі питання, які треба вирішити до кінця року. Я так думаю, що ніхто не залишить наших солдат голодними. Я так думаю, що все-таки зберуть кошти для того, щоб одягнути набір осінній.
Але є дуже важлива перспективна тема. Тема, наприклад, корвету. І коли Верховний Головнокомандувач Президент України слухав доповідь начальника Генерального штабу, командувача ВМС України, то зрозуміло, що люди в Миколаєві дуже відповідально працюють. При чому працюють на рівні світових стандартів.
Ми сьогодні маємо на завершенні практично один з кращих корветів, які тільки можуть бути зараз у світі. Але буде стояти питання, що треба заплатити. Заплатити треба. І мова йде десь біля 300 мільйонів гривень. Це зарплата проектувальників. І це початок роботи. І це наше майбутнє.
І тому, наприклад, отаку річ… Ви якраз згадали колегу Згурця, то він якраз добре розбирається в цих питаннях.
Ну, і потім є питання, пов’язані з вертолітною ініціативою, є питання протиповітряної оборони, наших льотчиків. І оці конкретні, цільові питання треба було б вирішити.
- У нас є слухач.
Вітаємо Вас!
Слухач: Вітаю вас! Анатолій. Київ.
Пане Єхануров, крім Вас, враховуючи стільки генералів досвідчених, хіба немає нікого кращого, ніж Ви?
І ще одна репліка. Враховуючи милість нашого суду, я не сумніваюся, що Ви там були замішані в корупції, тому що всім депутатам не можна вірити - всі однакові.
- Пане Анатолію, якщо Ви вже такий «просунутий», то було б дуже добре, якби Ви знали, що ми – європейська країна і в нас генерали не мають бути міністрами оборони, а в нас це має бути цивільна людина.
А все інше? Ваша налаштованність зрозуміла. Дай Вам Боже здоров’я.
- Ми говорили про корвети і зарплату проектувальників…
Корвети – це добре, але з іншого боку, це наш оборонно-промисловий комплекс. Ми думаємо про те, а чи допоможе нам один чи максимум чотири корвети зберегти обороноздатність?
Або ще є там чотири танки. Президент сказав: без того, що ми не дамо гроші на фінансування нових танків «Оплот», проект бюджету не буде підписаний.
Чи воюють зараз в сучасному світі танками?
- Воюють, по-перше.
По-друге, корвети - це серія. Вона передбачена. І це було вирішено вже декілька років тому. І дуже правильно, до речі, за часів мого попередника було розплановано будівництво цих корветів. І я маю надію, що, можливо, це буде Миколаївський суднобудівний завод імені 61 комунара. Він стане основним в будівництві цього корвету.
Плюс там досить сучасне обладнання і озброєння планується. І це десятки українських підприємств, які будуть задіяні в його виробництві.
Стосовно танків, то, звичайно, зараз вже застосування значно менше, ніж було раніше. Але це є зараз якби переозброєння українського війська. І мова йде про дійсно кращі у світі зразки. Це «Оплот» і те, що ми можемо зараз зробити в Україні. Як тільки ми почнемо у себе брати на озброєння, то відразу це будуть купувати й інші країни.
- Це добре, коли будуть купувати. Але головне – це обороноздатність власна.
Останнім часом виглядає так, що взагалі українська ментальність така, скажімо, моя хата скраю, я ні проти кого не воюю, і проти мене ніхто не воює.
Сьогодні президент сказав про те, що війни між Україною і Росією не буде. Приємно чути. Це він заяви в інтерв’ю бельгійській газеті.
Але стосунки між Україною і Росією доволі гострі. Новий проект військової доктрини теж з превентивними ядерними ударами трохи лякає.
- Найкращі відносини з сусідами – це коли ти сильний. І якщо ти маєш сучасну армію, сучасне озброєння, то прекрасні, чудові відносини з сусідами.
- Але ми слабкі і армія у нас слабка.
- До речі, зараз російська армія переходить на стандарти НАТО по своїй організаційній структурі.
За те, що нас весь час там тикали, що ми хочемо працювати по стандартах НАТО, вони зараз це роблять досить інтенсивно, і ніхто про це не говорить, що це саме стандарти НАТО. А в них зникають дивізії, є вже зараз бригади. І досить інтенсивно ця робота ведеться.
Дуже хотілося б, щоб ми на ці сучасні виклики теж відповідали. Бо, бачите, грузинській події засвідчили, що все відбувається. Якщо ти слабак, то дуже багато є країн, які хочуть подивитися на твою територію...
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: Колеги мої, пишучи анонс, написали: «Чому він знову хоче стати міністром оборони?»
Це запитання поставимо Вам. Є таке бажання?
Юрій Єхануров: Питання не стільки в бажанні або чого. Коли людину облили брудом, оббрехали, то я повинен був захищати свою честь. Суд першої інстанції виніс своє рішення і сказав, що це було політичне звільнення.
Але ж тоді Тимошенко оббрехала не тільки мене, вона оббрехала ЗСУ. Вона говорила про отруєння, вона розповідала різні казки. Це все доказано, що цього не було, що все це брехня. І тому мені треба це, як кажуть, довести до логічного завершення.
- Про це говорила не тільки прем’єр-міністр, а й голова Парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони так само говорив про корупцію в армії.
- Я думаю, там трошки інша тема. У того товариша, коли не він на господарстві, то все погано. Я не хотів би коментувати…
- Добре. Тим паче, що їх тут немає.
- Він кудись там йде.
- Їх тут немає, і ми про це говорити не будемо.
Але Ви говорили про те, що хотіли б повернути собі цю посаду через суд. Але це повернути, аби повернути, чи все-таки Ви хотіли б працювати міністром оборони?
Юрій Єхануров: Президент - Верховний Головнокомандувач ЗСУ, він саме подає кандидатуру міністра оборони до парламенту, то, звичайно, після вибрів має бути зміна міністра оборони.
- Справа в тому, що ми добре розуміємо, що вибори президента. Оскільки президент - Верховний Головнокомандувач ЗСУ, він саме подає кандидатуру міністра оборони до парламенту, то, звичайно, після вибрів має бути зміна міністра оборони. І небагато часу.
Зараз дуже важкі часи в ЗСУ. Серце болить від того, що там відбувається. Потрібні досвідчені люди, які змогли б зараз якось довести цю ситуацію.
- Чому Президент України не подає до парламенту кандидатуру міністра оборони?
- Віктор Андрійович під час навчань в Криму вичерпно відповів на це запитання. Він сказав, що він дає можливість мені виправитися перед громадськістю. В принципі я це вже зробив. І в нас була така відверта, пряма розмова з президентом. І він дав мені ще час для роботи. Суди працюють так, як і належить…
- З одного боку, армія без міністра це теж погано…
- Дуже погано.
Але справа в тому, що зараз обстановка моральна ще погана, тому що були великі заявки, наприклад, про контрактну армію, були обіцянки, що, наприклад, у сфері зв’язку буде вкладено 2 мільярди гривень разово, потім по мільярду щороку, щоби перейти на цифру.
Але, на жаль, всі ці обіцянки не були виконані, тому армійський бюджет складний. Звичайно, прикро…
- Чи бачите в цьому Ви власну вину?
- Не зовсім приємні у нас розмови стосовно армії чи стосовно голосувань.
Стосовно армії, стосовно того, яке її фінансування, то в нас минулого тижня в день, коли розглядалися проблеми фінансування армії на РНБО, були гості. Військовий експерт Сергій Згурець говорив не ро досить приємні речі.
Маємо можливість послухати.
Сергій Згурець: Мені здається, що про армію згадують лише тоді, коли виникає серйозна зовнішня загроза. Пам’ятаєте, була історія з Тузлою, коли всі бігали, в біноклі дивилися, як там росіяни добудовують дамбу, купа генералів була. Тобто, була певна реальна загроза і всі згадали про армію.
Чи означає це, що влада спроможна адекватно реагувати на проблеми армії? Коли була ситуація в Грузії, в Осетії, було сказано, що в цих умовах забезпечити безпеку країни ми може лише власними силами. Це означає, що треба було збільшити фінансування ЗСУ. Говорив президент, тодішній міністр оборони, розумів це прем’єр.
Ситуація буквально через півроку - ухвалення бюджету - і всі забувають свої обіцянки навіть на тлі реальних викликів і ризиків. Це говорить про те, що, окрім нерозуміння, ми маємо занадто коротку пам'ять, коли говоримо про ризики для країни.
- От я про ризики і виклики. Якими вони є на сьогодні?
- Якщо бути реалістами, то зараз вже треба ставити дуже вузькі питання, які треба вирішити до кінця року. Я так думаю, що ніхто не залишить наших солдат голодними. Я так думаю, що все-таки зберуть кошти для того, щоб одягнути набір осінній.
Але є дуже важлива перспективна тема. Тема, наприклад, корвету. І коли Верховний Головнокомандувач Президент України слухав доповідь начальника Генерального штабу, командувача ВМС України, то зрозуміло, що люди в Миколаєві дуже відповідально працюють. При чому працюють на рівні світових стандартів.
Ми сьогодні маємо на завершенні практично один з кращих корветів, які тільки можуть бути зараз у світі. Але буде стояти питання, що треба заплатити. Заплатити треба. І мова йде десь біля 300 мільйонів гривень. Це зарплата проектувальників. І це початок роботи. І це наше майбутнє.
І тому, наприклад, отаку річ… Ви якраз згадали колегу Згурця, то він якраз добре розбирається в цих питаннях.
Ну, і потім є питання, пов’язані з вертолітною ініціативою, є питання протиповітряної оборони, наших льотчиків. І оці конкретні, цільові питання треба було б вирішити.
- У нас є слухач.
Вітаємо Вас!
Слухач: Вітаю вас! Анатолій. Київ.
Пане Єхануров, крім Вас, враховуючи стільки генералів досвідчених, хіба немає нікого кращого, ніж Ви?
І ще одна репліка. Враховуючи милість нашого суду, я не сумніваюся, що Ви там були замішані в корупції, тому що всім депутатам не можна вірити - всі однакові.
- Пане Анатолію, якщо Ви вже такий «просунутий», то було б дуже добре, якби Ви знали, що ми – європейська країна і в нас генерали не мають бути міністрами оборони, а в нас це має бути цивільна людина.
А все інше? Ваша налаштованність зрозуміла. Дай Вам Боже здоров’я.
- Ми говорили про корвети і зарплату проектувальників…
Корвети – це добре, але з іншого боку, це наш оборонно-промисловий комплекс. Ми думаємо про те, а чи допоможе нам один чи максимум чотири корвети зберегти обороноздатність?
Або ще є там чотири танки. Президент сказав: без того, що ми не дамо гроші на фінансування нових танків «Оплот», проект бюджету не буде підписаний.
Чи воюють зараз в сучасному світі танками?
- Воюють, по-перше.
Плюс там досить сучасне обладнання і озброєння планується. І це десятки українських підприємств, які будуть задіяні в його виробництві.
Стосовно танків, то, звичайно, зараз вже застосування значно менше, ніж було раніше. Але це є зараз якби переозброєння українського війська. І мова йде про дійсно кращі у світі зразки. Це «Оплот» і те, що ми можемо зараз зробити в Україні. Як тільки ми почнемо у себе брати на озброєння, то відразу це будуть купувати й інші країни.
- Це добре, коли будуть купувати. Але головне – це обороноздатність власна.
Останнім часом виглядає так, що взагалі українська ментальність така, скажімо, моя хата скраю, я ні проти кого не воюю, і проти мене ніхто не воює.
Сьогодні президент сказав про те, що війни між Україною і Росією не буде. Приємно чути. Це він заяви в інтерв’ю бельгійській газеті.
Але стосунки між Україною і Росією доволі гострі. Новий проект військової доктрини теж з превентивними ядерними ударами трохи лякає.
- Найкращі відносини з сусідами – це коли ти сильний. І якщо ти маєш сучасну армію, сучасне озброєння, то прекрасні, чудові відносини з сусідами.
- Але ми слабкі і армія у нас слабка.
- До речі, зараз російська армія переходить на стандарти НАТО по своїй організаційній структурі.
За те, що нас весь час там тикали, що ми хочемо працювати по стандартах НАТО, вони зараз це роблять досить інтенсивно, і ніхто про це не говорить, що це саме стандарти НАТО. А в них зникають дивізії, є вже зараз бригади. І досить інтенсивно ця робота ведеться.
Дуже хотілося б, щоб ми на ці сучасні виклики теж відповідали. Бо, бачите, грузинській події засвідчили, що все відбувається. Якщо ти слабак, то дуже багато є країн, які хочуть подивитися на твою територію...
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
