Здравко Толімир був офіцером збройних сил колишньої Югославії. На початку війни в Боснії і Герцеговині, в 1992 році, він став одним із найближчих співробітників генерала Ратка Младича, командувача армії боснійських сербів.
У генеральному штабі він очолював відділ розвідки й безпеки. Отож ідеться про офіцера, котрий знає чимало подробиць про воєнні дії та про депортацію й ліквідацію босняків у Сребрениці та інших місцевостях на сході Боснії.
Не важко припустити, що Толімир, так само, як і інші обвинувачені, намагатиметься розповідати суддям якомога менше. Генерал відмовився взяти адвоката й захищатиме себе сам, як і колишній політичний лідер боснійських сербів Радован Караджич.
Хто конкретно давав накази для ліквідації босняків?
На думку сербських оглядачів, Здравко Толімир захищатиме себе політичними гаслами. Він сподівається, що таким чином уникне відповіді на запитання про те, хто конкретно давав накази для ліквідації полонених босняків.
Хоча самі факти злочинів є доведеними. Відомі й подробиці про те, котрі сербські підрозділи розстрілювали босняків.
Збройними силами боснійських сербів у час, коли були скоєні масові злочини, командував генерал Ратко Младич. Його досі розшукують.
У четвер у Белграді спецполіція провела обшук вілли, в котрій мешкають його дружина й син. Виявили кільканадцять тисяч євро та деякі документи.
Підсудний Толімир належав до кола найближчих співробітників Младича. Згідно з документами, які досі були оприлюднені, він від липня до жовтня 1995 року перебував у регіоні, де були скоєні страшні злочини. Чи давав накази він особисто? Це мала б встановити прокуратура.
Белградські оглядачі кажуть, що легше довести вину військових, аніж політичних діячів. Це тому, що в збройних силах є чітко визначена ієрархія й правила, яких дотримуються навіть тоді, коли розстрілюють полонених.
Прокурор Нелсон Теєр на початку процесу сказав: «Це процес у справі генерала Здравка Толімира, який вдався до порушення законів ведення війни з метою створення сербської національної держави і котрий брав участь в організованому насильстві, хоча він знав, що цим порушує всі принципи своєї професії та офіцерський кодекс. При цьому він добре знав, що йдеться про злочини проти людяності».
У генеральному штабі він очолював відділ розвідки й безпеки. Отож ідеться про офіцера, котрий знає чимало подробиць про воєнні дії та про депортацію й ліквідацію босняків у Сребрениці та інших місцевостях на сході Боснії.
Не важко припустити, що Толімир, так само, як і інші обвинувачені, намагатиметься розповідати суддям якомога менше. Генерал відмовився взяти адвоката й захищатиме себе сам, як і колишній політичний лідер боснійських сербів Радован Караджич.
Хто конкретно давав накази для ліквідації босняків?
На думку сербських оглядачів, Здравко Толімир захищатиме себе політичними гаслами. Він сподівається, що таким чином уникне відповіді на запитання про те, хто конкретно давав накази для ліквідації полонених босняків.
Хоча самі факти злочинів є доведеними. Відомі й подробиці про те, котрі сербські підрозділи розстрілювали босняків.
Збройними силами боснійських сербів у час, коли були скоєні масові злочини, командував генерал Ратко Младич. Його досі розшукують.
У четвер у Белграді спецполіція провела обшук вілли, в котрій мешкають його дружина й син. Виявили кільканадцять тисяч євро та деякі документи.
Підсудний Толімир належав до кола найближчих співробітників Младича. Згідно з документами, які досі були оприлюднені, він від липня до жовтня 1995 року перебував у регіоні, де були скоєні страшні злочини. Чи давав накази він особисто? Це мала б встановити прокуратура.
Белградські оглядачі кажуть, що легше довести вину військових, аніж політичних діячів. Це тому, що в збройних силах є чітко визначена ієрархія й правила, яких дотримуються навіть тоді, коли розстрілюють полонених.
Прокурор Нелсон Теєр на початку процесу сказав: «Це процес у справі генерала Здравка Толімира, який вдався до порушення законів ведення війни з метою створення сербської національної держави і котрий брав участь в організованому насильстві, хоча він знав, що цим порушує всі принципи своєї професії та офіцерський кодекс. При цьому він добре знав, що йдеться про злочини проти людяності».
