Взагалі доповідь Держдепартаменту вважається найавторитетнішим аналізом ставлення до прав людини у 194 країнах світу. Звіт надсилають також до ООН.
Державний секретар США Гілларі Клінтон з приводу цьогорічного звіту заявила: «Ця доповідь – важливий інструмент для активістів, котрі мужньо обстоюють захист прав у громадах в усьому світі, для журналістів і дослідників, які фіксують порушення прав людини, і для тих, хто захищає принижених, для урядів, включно з нашим власним, які працюють над стратегіями на користь захисту прав людини».
Права людини в Україні
Окремий розділ звіту присвячено Україні. Доповідь Держдепартаменту зазначає, що Україна є багатопартійною демократичною республікою, де цивільна влада контролює силові структури.
Щодо проблем із правами людини: відзначено серйозні порушення їх з боку міліції, випадки тортур до заарештованих та в’язнів, погані умови утримання у в’язницях, незаконне й тривале попереднє ув’язнення, неефективна й корумпована система правосуддя, інциденти антисемітизму. Корупція в уряді й суспільстві повсюдна. Є випадки насильства й дискримінації стосовно жінок, дітей, циган, кримських татар і людей із неслов’янською зовнішністю.
Щодо позитивних тенденцій – протягом року уряд створив комісію боротьби з корупцією.
Загальні тенденції щодо прав людини у світі
А стосовно прав людини у світі простежується декілька тенденцій. Перша – та, що дедалі більше стає країн, уряди яких жорсткіше контролюють і обмежують діяльність неурядових громадських організацій. Вони створюють штучні бар’єри для реєстрації таких організацій і намагаються перешкодити збиранню інформації про порушення прав людини. Уряди принаймні 25 держав ухвалили закони, що є заборолом для діяльності громадських правозахисних організацій.
Як зауважив Майкл Познер, помічник держсекретаря з проблем демократії та прав людини, друга тенденція виявилася останніми роками, а саме: у низці країн Західної півкулі права людини порушують не лише самі уряди, а й також озброєні угруповання, що протистоять урядам. Посилаючись на інтереси національної безпеки, уряди багатьох країн впроваджують драконівські обмеження на громадську діяльність.
Третя тенденція: правозахисники і урядові інституції широко використовують інтернет, але уряди усвідомили, що інтернет – не лише засіб комунікації, він може служити потужним знаряддям пропаганди й впливу на громадську думку, отож вони і намагаються контролювати кібер-простір.
Цікава новина в цьогорічній доповіді – вперше за понад три десятиріччя публікацій Держдепартаменту про становище прав людини у країнах світу окремий розділ присвячено дотриманню прав людини у самих Сполучених Штатах. І цей розділ доповіді теж скеровують до ООН, реагуючи на скарги критиків, мовляв, Америка пише про всі країни, крім себе.
Державний секретар США Гілларі Клінтон з приводу цьогорічного звіту заявила: «Ця доповідь – важливий інструмент для активістів, котрі мужньо обстоюють захист прав у громадах в усьому світі, для журналістів і дослідників, які фіксують порушення прав людини, і для тих, хто захищає принижених, для урядів, включно з нашим власним, які працюють над стратегіями на користь захисту прав людини».
Права людини в Україні
Окремий розділ звіту присвячено Україні. Доповідь Держдепартаменту зазначає, що Україна є багатопартійною демократичною республікою, де цивільна влада контролює силові структури.
Щодо проблем із правами людини: відзначено серйозні порушення їх з боку міліції, випадки тортур до заарештованих та в’язнів, погані умови утримання у в’язницях, незаконне й тривале попереднє ув’язнення, неефективна й корумпована система правосуддя, інциденти антисемітизму. Корупція в уряді й суспільстві повсюдна. Є випадки насильства й дискримінації стосовно жінок, дітей, циган, кримських татар і людей із неслов’янською зовнішністю.
Щодо позитивних тенденцій – протягом року уряд створив комісію боротьби з корупцією.
Загальні тенденції щодо прав людини у світі
А стосовно прав людини у світі простежується декілька тенденцій. Перша – та, що дедалі більше стає країн, уряди яких жорсткіше контролюють і обмежують діяльність неурядових громадських організацій. Вони створюють штучні бар’єри для реєстрації таких організацій і намагаються перешкодити збиранню інформації про порушення прав людини. Уряди принаймні 25 держав ухвалили закони, що є заборолом для діяльності громадських правозахисних організацій.
Як зауважив Майкл Познер, помічник держсекретаря з проблем демократії та прав людини, друга тенденція виявилася останніми роками, а саме: у низці країн Західної півкулі права людини порушують не лише самі уряди, а й також озброєні угруповання, що протистоять урядам. Посилаючись на інтереси національної безпеки, уряди багатьох країн впроваджують драконівські обмеження на громадську діяльність.
Третя тенденція: правозахисники і урядові інституції широко використовують інтернет, але уряди усвідомили, що інтернет – не лише засіб комунікації, він може служити потужним знаряддям пропаганди й впливу на громадську думку, отож вони і намагаються контролювати кібер-простір.
Цікава новина в цьогорічній доповіді – вперше за понад три десятиріччя публікацій Держдепартаменту про становище прав людини у країнах світу окремий розділ присвячено дотриманню прав людини у самих Сполучених Штатах. І цей розділ доповіді теж скеровують до ООН, реагуючи на скарги критиків, мовляв, Америка пише про всі країни, крім себе.
