Перелік найнеобхідніших продуктів із регульованими цінами («соціально значущих») у Мінекономіки пропонують такий: борошно пшеничне вищого і 1-го сортів, хліб масових сортів, макаронні вироби, крупи гречану та манну, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбаси варені, сосиски, сардельки (крім вищого ґатунку), молоко коров'яче 2,5-3,2% жирності, сир до 9% жирності, сметану до 20%, масло вершкове до 80% жирності, курячі яйця, цукор, соняшникову олію.
Роздрібна торгівля програє
У регулюванні цін варто дотримуватися золотої середини. З одного боку, щоб споживач не переплачував за такі харчі, як хліб, крупи, молоко тощо. З іншого, щоб не створювати перешкоди розвитку бізнесу. Зараз же склався конфлікт інтересів оптової та роздрібної торгівлі, зазначає заступник міністра економіки Михайло Русинський. І як наслідок, це гальмує нормальний розвиток бізнесу в цій сфері. Конфлікт виник через прописану законодавством граничну торгову надбавку 15 відсотків для оптової торгівлі. (Для об’єктів державного цінового регулювання існує гранична торговельна націнка на рівні 15 відсотків оптово-відпускної ціни виробника (митної вартості) до кінцевого споживача). Водночас гранична надбавка для роздрібної торгівлі – менша і 10%.
Від цього виникає штучний перекіс на користь оптовиків, а інші учасники купівлі-продажу незаслужено програють, говорить Русинський. «Суть полягає в тому, що, коли встановили граничну торгову надбавку і не поділили її (що має бути в оптовій торгівлі, а що у роздрібній), іноді йшли перекоси. Передбачені 15 відсотків надбавки значною мірою осідали в оптовика, а торгівля при цьому страждала. Це завдяки тому, що на сьогоднішній день такі норми існують у нормативно-правових актах».
У Мінекономіки пропонують змінити таке становище, зробивши чіткий розподіл, що має бути в оптовій торгівлі, а що у роздрібній. Остаточний варіант ще визначають. Можливі зміни стосуються і декларування цін на найнеобхідніші продукти харчування: якщо упродовж місяця вартість товару зросла до відсотка, виробник може підвищувати ціну без повідомлення. Якщо ж ціна зростає більше, ніж на один відсоток, але менше офіційного індексу інфляції, органи місцевої влади не уточнюють у Цінової інспекції, чи може бути така ціна. (Офіційний індекс інфляції визначає Держкомстат).
Регулювання цін на харчі
Киянка Лідія Сергіївна змушена на свою пенсію 800 гривень купувати лише певний набір продуктів. Щоб не голодувати, вистачає, але різноманітним раціон не назвеш. «Якби ціни регулювалися, то можна було б покращити раціон. Частіше купувати м’ясо, сир, хоч якісь фрукти, соки. А так, ми найчастіше купуємо крупи, молоко, кефір, яйця. Пенсіонери каші варять, а м’ясо рідко їдять», - розповідає вона.
А наскільки взагалі ринкова економіка допускає регулювання цін, навіть на найнеобхідніші продукти харчування? Якщо ринкова ціна на цукор, або, наприклад, на зерно чи борошно піднімається, тоді активніше діє Держрезерв зі своїми пропозиціями. Надаючи продукт за нижчими цінами, Держрезерв таким чином спроможний регулювати ринок не через нав’язування, а через «попит-пропозицію». «Найкраща роль держави в цій ситуації – це інтервенція на ринках, які є ключовими для продовольчого забезпечення країни. Тобто, втручання на ринок зерна, ринок цукру», - переконаний народний депутат Сергій Соболєв.
Адресна допомога
Державі краще не регулювати ціни на певні продукти харчування, а сприяти цільовою допомогою тим, у кого не вистачає коштів. Так вважає економіст Олександр Жолудь. За такого варіанту в незаможних людей з’явиться вибір, що саме купувати. «Регулювати ціни на продукти не досить коректно. Бо в такому випадку за регульованими цінами, які є нижчими від ринкових, купують не лише ті, хто цього дійсно потребує, а й заможніші люди, які можуть дозволити собі сплачувати ринкову ціну. Завжди краще передавати гроші напряму – людям, яким вони необхідні. А вони вже будуть вирішувати, який купувати продукт».
У радянські часи всі ціни так чи інакше контролювала держава – як на найнеобхідніші товари, так і на будь-які інші. У ринковій економіці регулювання цін можливе, але тільки в окремих випадках. І незахищеним верствам населення краще сприяти через цільову допомогу, зауважує фінансовий аналітик Ільдар Газізулін. А протидіяти штучно завищеним цінам варто активнішою боротьбою з монополізмом, це стосується, зокрема, і продуктів харчування. «Проблема в тому, що на деяких ринках є лише кілька виробників, і вони можуть штучно підвищувати ціни. Тут держава має втручатися і не допускати цього», - зауважує експерт.
Окрім того, за словами фахівців, якщо держава все ж намагається вторгатися на конкурентні ринки, то відразу проявляються негативні наслідки. Після такого втручання можливий і дефіцит певної продукції, і погіршення її якості, а в кінцевому результаті бізнесу стає просто невигідно займатися торгівлею.
Роздрібна торгівля програє
У регулюванні цін варто дотримуватися золотої середини. З одного боку, щоб споживач не переплачував за такі харчі, як хліб, крупи, молоко тощо. З іншого, щоб не створювати перешкоди розвитку бізнесу. Зараз же склався конфлікт інтересів оптової та роздрібної торгівлі, зазначає заступник міністра економіки Михайло Русинський. І як наслідок, це гальмує нормальний розвиток бізнесу в цій сфері. Конфлікт виник через прописану законодавством граничну торгову надбавку 15 відсотків для оптової торгівлі. (Для об’єктів державного цінового регулювання існує гранична торговельна націнка на рівні 15 відсотків оптово-відпускної ціни виробника (митної вартості) до кінцевого споживача). Водночас гранична надбавка для роздрібної торгівлі – менша і 10%.
Від цього виникає штучний перекіс на користь оптовиків, а інші учасники купівлі-продажу незаслужено програють, говорить Русинський. «Суть полягає в тому, що, коли встановили граничну торгову надбавку і не поділили її (що має бути в оптовій торгівлі, а що у роздрібній), іноді йшли перекоси. Передбачені 15 відсотків надбавки значною мірою осідали в оптовика, а торгівля при цьому страждала. Це завдяки тому, що на сьогоднішній день такі норми існують у нормативно-правових актах».
У Мінекономіки пропонують змінити таке становище, зробивши чіткий розподіл, що має бути в оптовій торгівлі, а що у роздрібній. Остаточний варіант ще визначають. Можливі зміни стосуються і декларування цін на найнеобхідніші продукти харчування: якщо упродовж місяця вартість товару зросла до відсотка, виробник може підвищувати ціну без повідомлення. Якщо ж ціна зростає більше, ніж на один відсоток, але менше офіційного індексу інфляції, органи місцевої влади не уточнюють у Цінової інспекції, чи може бути така ціна. (Офіційний індекс інфляції визначає Держкомстат).
Регулювання цін на харчі
Киянка Лідія Сергіївна змушена на свою пенсію 800 гривень купувати лише певний набір продуктів. Щоб не голодувати, вистачає, але різноманітним раціон не назвеш. «Якби ціни регулювалися, то можна було б покращити раціон. Частіше купувати м’ясо, сир, хоч якісь фрукти, соки. А так, ми найчастіше купуємо крупи, молоко, кефір, яйця. Пенсіонери каші варять, а м’ясо рідко їдять», - розповідає вона.
А наскільки взагалі ринкова економіка допускає регулювання цін, навіть на найнеобхідніші продукти харчування? Якщо ринкова ціна на цукор, або, наприклад, на зерно чи борошно піднімається, тоді активніше діє Держрезерв зі своїми пропозиціями. Надаючи продукт за нижчими цінами, Держрезерв таким чином спроможний регулювати ринок не через нав’язування, а через «попит-пропозицію». «Найкраща роль держави в цій ситуації – це інтервенція на ринках, які є ключовими для продовольчого забезпечення країни. Тобто, втручання на ринок зерна, ринок цукру», - переконаний народний депутат Сергій Соболєв.
Адресна допомога
Державі краще не регулювати ціни на певні продукти харчування, а сприяти цільовою допомогою тим, у кого не вистачає коштів. Так вважає економіст Олександр Жолудь. За такого варіанту в незаможних людей з’явиться вибір, що саме купувати. «Регулювати ціни на продукти не досить коректно. Бо в такому випадку за регульованими цінами, які є нижчими від ринкових, купують не лише ті, хто цього дійсно потребує, а й заможніші люди, які можуть дозволити собі сплачувати ринкову ціну. Завжди краще передавати гроші напряму – людям, яким вони необхідні. А вони вже будуть вирішувати, який купувати продукт».
У радянські часи всі ціни так чи інакше контролювала держава – як на найнеобхідніші товари, так і на будь-які інші. У ринковій економіці регулювання цін можливе, але тільки в окремих випадках. І незахищеним верствам населення краще сприяти через цільову допомогу, зауважує фінансовий аналітик Ільдар Газізулін. А протидіяти штучно завищеним цінам варто активнішою боротьбою з монополізмом, це стосується, зокрема, і продуктів харчування. «Проблема в тому, що на деяких ринках є лише кілька виробників, і вони можуть штучно підвищувати ціни. Тут держава має втручатися і не допускати цього», - зауважує експерт.
Окрім того, за словами фахівців, якщо держава все ж намагається вторгатися на конкурентні ринки, то відразу проявляються негативні наслідки. Після такого втручання можливий і дефіцит певної продукції, і погіршення її якості, а в кінцевому результаті бізнесу стає просто невигідно займатися торгівлею.
