Організаторами Днів добросусідства є волинська Асоціація молодих реформаторів, львівська молодіжна громадська організація «Академія української молоді» та люблінська Асоціація духовної культури пограниччя. За сприяння міністерств закордонних справ України і Польщі, а також місцевої влади, молоді люди намагаються звернути увагу земляків на стан кордону, популяризувати українську культуру й економіку, сприяти подоланню взаємних негативних стереотипів і підтримати співпрацю прикордонних регіонів.
Між селами Кречів в Україні та Крилів у Польщі, кордон між якими позначає смугастий стовпчик ч. 835, фестиваль проводять утретє. Щоправда, переходу тут досі немає, а представники влади наголошують, що для його спорудження потрібно учетверо більше коштів, ніж, скажімо, на Львівщині, де не потрібно будувати річковий міст, і вдесятеро більше, ніж на кордоні з Росією, де немає візового режиму.
А все ж і міст, і перехід у Кречові потрібні, наголосив міський голова Нововолинська Віктор Сапожин. Він нагадав, що до Другої світової саме в цьому місці існував міст, котрий об’єднував мешканців сіл Кречів та Крилів. З його руйнацією тісні зв’язки були втрачені.
Нині, щоб дістатися протилежного берега ріки, необхідно подолати великий шлях. Це абсолютно не сприяє співпраці в туристичній галузі обох країн, каже міський голова.
Відкриття переходу Крилів-Кречів вирішило б цю проблему, як і проблему збільшення прохідності кордону. Адже цей регіон із погляду локального туризму є дуже привабливим. Це також сприяло б розвиткові прилеглих територій, їхньої інфраструктури, відкриттю додаткових робочих місць, вважає Сапожин.
Плюси і мінуси західноукраїнського кордону
Тим часом у перебігу дискусії про перспективи введення безвізового режиму керівник відділу політики Представництва Європейського Союзу в Україні Золтан Салаї зауважив, що має добру і погану новину.
«Погана – це те, що ніхто нині не знає, коли на західноукраїнському кордоні буде безвізовий рух. Але є й добра – це те, що це залежить тільки від України», – сказав він.
За словами представника ЄС, у червні на засіданні Ради Європейського Союзу було наголошено, що Євросоюз дає Україні план дій, у якому є дві фази.
«Перша – політична. Вона не є важкою. Україна повинна підписати певні конвенції й угоди, зокрема, стосовно убезпечення персональних даних. Але це не є такою важкою справою. Натомість інші, технічні питання, є складнішими. Звісно, Євросоюз прагне, щоб Україна гарантувала безпеку своїх кордонів, у тому числі східних. Нині Росія й Україна мають завершити демаркацію кордону і належно його охороняти – гадаю, це не буде так швидко», – сказав він.
Нині на Волині два автомобільні пункти пропуску – у Ягодині та Устилузі; триває їхня модернізація, розширення та реконструкція. Саме Ягодин є найбільшим пунктом пропуску на кордоні України з Польщею за кількістю вантажів. Водночас саме в Генеральному консульстві Польщі в Луцьку, за результатами опитування, яке провели незалежні експерти, оформлення віз українцям відбувається з найбільшим комфортом і швидкістю.
Нинішнього року форум транскордонної співпраці був би неможливим, якби ініціаторів не підтримали міжнародні фонди – «Відродження» та Конрада Аденауера, – а також міністерства закордонних справ Польщі і Норвегії, розповіла представник Фонду «Відродження» Ольга Квашук. Уже впродовж семи років, додала вона, діє програма «Європа без бар’єрів», спрямована на усунення бар’єрів у контактах між людьми та усунення паперової завіси Шенгену.
Подібні зустрічі і фестивалі відбувалися цього літа на Львівщині, тиждень тому українці і поляки провели міжнародний фест на місці майбутнього переходу Адамчуки-Збереже. А вже у Кирилівському форумі взяли участь не лише польські, а й німецькі експерти, котрі поділилися своїм досвідом подолання міждержавних бар’єрів.
Народна дипломатія «Кордону-835»
Ціла низка заходів, серед яких виступи співаків і театрів, спортивні змагання, ярмарки ремесел, євроквест, відбуваються одночасно по обидва боки кордону, який упродовж двох днів з’єднує понтонний міст, символічно поставлений у місці, де русло Бугу найвужче. Учасники фестивалю та місцеві мешканці мали змогу переходити на протилежний бік і безпосередньо спілкуватися з близькими закордонними сусідами. Щоправда, з українського боку таку можливість мали не всі, а лише ті, хто мав візи або спеціальні перепустки.
Надія та Ольга, мешканки Кречова, кажуть: навіть у часи «залізної завіси» вони відчували певну спорідненість із людьми, котрі мешкають за Бугом. А нині – й поготів:
«Хороші культурні зв’язки, розвинуте навчання – ось у мене племінниця в Замосці навчається. Родичі там живуть, моя мама сама родом з нинішньої польської території, з Лужкова…»
«А ось сина сюди не пустили, хоч хотілося б, щоб він тут побував і поспілкувався з польською молоддю».
Подружжя Адам і Ельжбета Ґронкевичі прийшли до кордону з сувенірами.
«Чекаємо біля кордону на приятеля Сергія з України. Якщо є така нагода – чому б не зустрітися… Мешкаємо в Грубешівському повіті, маємо багато друзів на території України, дуже любимо Карпати, Яремче… І цього разу поїдемо, бо дуже гарне місце. А ще дуже любимо Світязь, де буваємо кілька разів на рік», – розповідає Адам Ґронкевич.
За два фестивальні дні на Форумі говорили про співпрацю в галузі екології та туризму, окреслили чинники, які стоять на перешкоді інтенсифікації транскордонної співпраці та намітили способи, як їх подолати.
Обабіч кордону відбулася ціла низка інтеграційних та культурних заходів – спільна екуменічна молитва за участю духовенства з України та Польщі, транскордонний ярмарок народних ремесел, євроквест «Лабіринтами Європи», виступи художніх колективів. Кульмінацією фестивалю стало музичне свято за участю українських гуртів «Тартак», «Mad Heads XL» та польського «Sidney Polaк».
Традиційно під час Форуму відбулося вручення почесної нагороди Капітули польсько-українського єднання. Цьогорічними її лауреатами стали журналісти Мартін Войцеховський та Юрій Макаров, а також Польський інститут у Києві та Фундація Святого Володимира у Кракові.