– Свого часу в одному з інтерв’ю, ви сказали, що злочин Сталіна проти латиського народу 1941 року, коли величезна кількість латвійців були депортовані, це злочин не лише проти етнічних латишів – це перш за все злочин проти інтелігенції та політичних і економічних еліт, до яких входили також євреї, німці, росіяни. Що ж до Голодомору в Україні 1932-1933 років, чи погоджуєтеся ви з думкою Міністра освіти України, а також директора Інституту Національної пам’яті про те, що Голодомор, спричинений сталінським режимом, не слід вважати геноцидом українського народу?–
Сталін мав намір знищити будь-який потенціал опору в Україні, навіть, якщо для цього потрібно було знищити мільйони людей
Я думаю, що в Україні слід було б поширити демонстрацію латвійського фільму під назвою «Радянська історія», який, до речі, у вас вже показували. У цій стрічці, поміж іншими проблемами, йдеться з одного боку про розвиток нацизму в Німеччині, а з іншого – пригноблюючого комунізму в Радянському Союзі. Фільм розповідає про спільні риси цих двох режимів і про те, як вони насправді тісно співпрацювали між собою, перш ніж розпочали війну один проти одного.
У цьому фільмі також є епізод і про Голодомор. Адже існують конкретні письмові історичні джерела, які проливають світло на ті події. Це була навмисна політика Сталіна забрати не лише урожай зернових тих років, але всі запаси харчів і призвести до голодного знищення українських родин. «Голодомор став засобом зрештою поставити Україну на коліна перед Сталіним. Тому що він бачив загрозу того, що Україна спробує відокремитися від Союзу». Сталін взагалі у всьому бачив потенційну загрозу. Але так сталося, що ці події припали на той час, коли на міжнародному ринку ціна на зерно була дуже високою. Тому він просто відібрав зерно, вивіз із України та продав закордон. Пропагуючи, що в країні нібито надлишок урожаю. Ці гроші були використані для впровадження індустріалізації в Радянському Союзі, яку Сталін розпочав. І це було його визначальною політикою, якщо хочете, головною частиною якої було винищити всіх тих, хто був потенційною проблемою, навіть, якщо це була величезна маса людей. Але він не формулював свою політику за національною ознакою, як Гітлер, який хотів позбутися євреїв. Але Сталін створив такі умови, і з його наказів це було цілком зрозуміло, що він мав намір знищити будь-який потенціал опору в Україні, навіть, якщо для цього потрібно було знищити мільйони людей.
– Чи вбачаєте ви чергову загрозу втрати енергетичної та можливо економічної незалежності України в пропозиціях російського «Газпрому» щодо об’єднання з українським «Нафтогазом» та фактично обміну української компанії на дешевий газ для українців?–
Росія, як великий постачальник газу, замовляє музику, на відміну від Німеччини та Латвії
Постачання блакитного палива – це велика проблема, особливо для Європи, яка дуже залежить від Росії. Ми бачимо, як країни одна за одною підписують спеціальні домовленості з Росією, тому що їм потрібен газ. У нас в Латвії ми маємо газопровід, який за радянських часів був прокладений від газових родовищ Росії. У нас відбувається зберігання об’ємів газу, яке дозволяє регулювати сезонне постачання палива. Влітку воно зберігається в Латвії, а взимку, коли їм потрібно, перекачується в Росію, Латвійська газова компанія має три власники: Латвію, як державного власника, російську компанію «Газпром», та німецьку «Рургаз». Звичайно, ми хотіли б, щоб ці компанії були рівноправними, але, як ви розумієте, саме Росія, як великий постачальник газу, замовляє музику, на відміну від Німеччини та Латвії.
– Днями міністр оборони України оголосив про наміри чергового скорочення української армії. З погляду латвійського досвіду військових реформ, чи вважаєте ви за необхідне радикальне скорочення військового сектору в Україні?–
Будь-яка одинока, ізольована країна, завжди слабкіша, ніж та, що в альянсі
Це не обов’язково потрібно. Я думаю, ви маєте подивитися окремо на дві такі речі: по всій Європі ми маємо два мільйони озброєних людей. Але Європейський Союз не спроможний надати хоча б п’ять тисяч осіб, коли вони потрібні в Африці чи ще десь. Нині нам не потрібні великі армії, не потрібна обов’язкова військова повинність, якщо йдеться про захист країни.
Україні необхідні добре оснащені, мобільні військові загони. Але я маю сказати, що вам перш за все потрібен добрий альянс. Якщо з’явиться загроза країні, а ми ніколи не знаємо, звідки вона може прийти, будь-яка одинока, ізольована країна, завжди слабкіша, ніж та, що в альянсі.
– У якому військовому альянсі ви бачите Україну?– Очевидно, що Росія чекає на Україну з розкритими обіймами, готова прийняти її до себе. Тому це дуже важливий політичний вибір, який країна має зробити.