Луганськ – Вибори в місцеві органи влади стартували від моменту оприлюднення відповідного Закону. Відтоді активізувалась і робота територіальних виборчих комісій (ТВК).
Кілька днів тому моя давня знайома, що зараз працює членом однієї з таких ТВК на Луганщині, розповіла цікавий факт. Під час засідання комісії їхній голова зачитав списки голів, заступників голів і секретарів сільських і селищних комісій, що входять до цього виборчого округу. Як він висловився, ці списки були узгоджені з відповідними партіями десь «ТАМ», до тих списків увійшли, за його словами, «достойні люди».
На зауваження одного з його колег про те, що на минулих виборах керівництво дільничних виборчих комісій (ДВК) визначалось за квотним партійним принципом шляхом жеребкування, голова ТВК відповів: «То було колись, а тепер буде ось так».
З метою пересвідчитися в законності дій цієї особи порівняємо минулу і чинну редакції Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».
Читаємо частину 7 статті 22 цього Закону від 2005 року: «Розподіл керівних посад у дільничній виборчій комісії здійснюється шляхом жеребкування»; далі з посиланням на частини 8 і 9 цієї ж статті зауважено, що голова, заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії не можуть бути представниками однієї місцевої організації, партії або блоку, а також що ДВК може утворюватися відповідною ТВК за поданням її голови лише в разі, якщо подання щодо кандидатур до складу ДВК не надійшли вчасно.
А в Законі 2010 року вже йдеться про те, що «територіальні виборчі комісії одночасно з утворенням відповідної дільничної виборчої комісії призначають голову, заступника голови, секретаря такої дільничної виборчої комісії з урахуванням досвіду роботи осіб у виборчих комісіях, комісіях референдуму за пропозиціями голови територіальної виборчої комісії, що утворює дільничну виборчу комісію відповідно до внесених подань» (частина 6 статті 23).
З об’єктивної точки зору, спосіб призначення керівництва ДВК в останній редакції Закону про вибори змінено суттєво, причому явно не в демократичний бік.
У нашому ж випадку керівників ДВК призначила на своєму засіданні навіть не ТВК у повному складі. Її голова зробив це одноосібно, щоправда, порадившись перед цим із невідомими особами зі структури під загадковою назвою «ТАМ». Хотілось би знати, за яким насправді принципом обирались «там» керівники ДВК?
Я поцікавилась у тих, хто разом із цим головою вже працював раніше як член комісії чи як довірена особа від одного з кандидатів у президенти: за які заслуги ЦВК могла призначити його головою ТВК?
Як з’ясувалося, Віталій Королевський на останніх президентських виборах був заступником голови окружної комісії (у першому турі) та її головою (у другому), працював відповідно від кандидата у президенти Ратушняка, а потім – від Януковича. Він уміло відкидав звинувачення спостерігачів у фальсифікаціях; довірених осіб від Віктора Ющенка та Арсенія Яценюка, які подали позов до Луганського адміністративного суду відносно непропорційного розподілу керівних посад у ДВК (до речі, цей суд довірені особи виграли), став безпідставно звинувачувати в підробці документів з метою припинити їхню участь у контролі за роботою комісії; штучно створював умови, за яких опозиційна меншість не могла реалізувати своє право відстоювати інтереси своїх кандидатів. А коли в процесі виборів стали надходити з виборчих дільниць скарги, Королевський, прихопивши з собою печатку, взагалі кудись утік.
І я чомусь припускаю, що цього разу в Києві Віталія Королевського призначили головою ТВК на Луганщині зовсім не за його високі професійні та моральні якості. Швидше, задля того, щоб із його допомогою ще більше «демократизувати» процес виборів до місцевих органів влади у найсхіднішій області України (і не думаю, що подібні призначення є поодинокими).
Але та моя знайома висловила з приводу описаного вище факту пропозицію, яку вона хотіла б донести й до членів ЦВК: навіщо витрачати на ці вибори чималі державні кошти, якщо їх результати і так усім відомі? Не краще було б відшкодувати їх на роботу шкільних гуртків, які не працюють саме через брак тих самих коштів?
Спостереження показують, що моя знайома має рацію робити такі висновки.
«Єдино правильна на Донбасі партія» – Партія регіонів?
Так, останнім часом усе частіше з’являється інформація про те, що в Луганську в шкільних приміщеннях місцева влада збирає так званих квартальних і голів вуличних комітетів з метою дати цим людям відповідні «настанови». Так, минулого тижня у спортзалі школи № 14 їм організовували багатий бенкет, подарували кожному по годиннику і вручили по 800 гривень. Як ви думаєте, за які заслуги? Правильно: щоб вони агітували людей на своїх територіях за «єдино правильну на Донбасі партію» – Партію регіонів. А також за кандидата від цієї політичної сили на посаду голови Луганської міськради Сергія Кравченка. Саме цю людину настійно рекомендують нам обрати наші «високоповажні» земляки – О. Єфремов і В. Тихонов.
І якщо Кравченко таки буде обраний, то аж ніяк не демократичним шляхом, адже в нього серед мешканців Луганська зараз найменший рейтинг. Розповідають, що за Кравченка агітують навіть «професійні» агітатори від компартії, хоча вони мають свого офіційного кандидата – Спиридона Кілінкарова. Що за дива? Невже нардеп-комуніст Кілінкаров є технічним кандидатом від Партії регіонів?
Таке припущення про домовленість між Партії регіонів і КПУ на місцевому рівні цілком імовірне. Домовленість існує не лише між цими двома політичними партіями. Навіть Сергій Тігіпко не схотів виставляти свого представника на вибори міського голови Луганська, заявивши С. Давидову (саме він мав стати кандидатом від «Трудової України»), що в міським головою тут має бути «регіонал», чим дуже здивував Сергія Івановича.
Дивно виглядає й фактичний керівник Луганського обласного штабу «Батьківщини» Наталія Королевська, коли на пропозицію однопартійців увести до виборчих комісій «розумних людей» заявляє, що такі люди їй не потрібні. А що, хіба «нерозумні» члени комісій зможуть виявити фальсифікації й вибороти правду?
Особисто я не повірю ніяким заявам про те, що ці вибори будуть чесними. Знову, як і раніше, в комісіях працюватимуть не професіонали, а «заробітчани», які погоджуються на таку роботу, аби поправити сімейний бюджет. І директори та вчителі шкіл, яким за «правильну» роботу влада пообіцяє дати гроші на ремонт школи/класу і закупить фарбу. Знову порядних людей у комісіях влада залякуватиме чи то звільненням із роботи, чи то ліквідацією їхнього малого бізнесу за «неправильну», з їхньої точки зору, поведінку. Знову, як і на останніх президентських виборах, до нас на схід приїдуть спостерігачі з західних областей, яких місцева влада так само буде смачно поїти й годувати в той час, коли фальсифікуватимуться результати виборів, а наостанок подарує їм по трилітровій банці меду, щоб вони «нічого не бачили». Знову поодинокі закордонні спостерігачі не зможуть побачити жодних суттєвих порушень виборчого законодавства, оскільки вони не обізнані з вишуканими маніпулятивними технологіями місцевої влади.
Я переконана в тому, що нинішні вибори в Україні, як ніякі попередні, будуть дуже схожі на «вибори» в одній сусідній країні з її фактично однопартійною системою. І тоді точно вчителі з тієї країни (з прикордонних з Луганщиною сіл), які теж працювали у своїх виборчих комісіях, порівнюючи наші вибори 2004 і 2007 років із своїми, вже не казатимуть, що їхні вибори – це зовсім не вибори, а лише пародія на них (бо їхня влада вишиковує їх, учителів, «по шнурочку»), а наші ж вибори – справді європейські, демократичні. І не робитимуть на цій підставі висновок, що Україна для них – це Європа, а їхня країна – Азія.
Отож, фактично ми рухаємось не в Європу, а зовсім в іншу сторону…
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Кілька днів тому моя давня знайома, що зараз працює членом однієї з таких ТВК на Луганщині, розповіла цікавий факт. Під час засідання комісії їхній голова зачитав списки голів, заступників голів і секретарів сільських і селищних комісій, що входять до цього виборчого округу. Як він висловився, ці списки були узгоджені з відповідними партіями десь «ТАМ», до тих списків увійшли, за його словами, «достойні люди».
На зауваження одного з його колег про те, що на минулих виборах керівництво дільничних виборчих комісій (ДВК) визначалось за квотним партійним принципом шляхом жеребкування, голова ТВК відповів: «То було колись, а тепер буде ось так».
З метою пересвідчитися в законності дій цієї особи порівняємо минулу і чинну редакції Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».
Читаємо частину 7 статті 22 цього Закону від 2005 року: «Розподіл керівних посад у дільничній виборчій комісії здійснюється шляхом жеребкування»; далі з посиланням на частини 8 і 9 цієї ж статті зауважено, що голова, заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії не можуть бути представниками однієї місцевої організації, партії або блоку, а також що ДВК може утворюватися відповідною ТВК за поданням її голови лише в разі, якщо подання щодо кандидатур до складу ДВК не надійшли вчасно.
А в Законі 2010 року вже йдеться про те, що «територіальні виборчі комісії одночасно з утворенням відповідної дільничної виборчої комісії призначають голову, заступника голови, секретаря такої дільничної виборчої комісії з урахуванням досвіду роботи осіб у виборчих комісіях, комісіях референдуму за пропозиціями голови територіальної виборчої комісії, що утворює дільничну виборчу комісію відповідно до внесених подань» (частина 6 статті 23).
З об’єктивної точки зору, спосіб призначення керівництва ДВК в останній редакції Закону про вибори змінено суттєво, причому явно не в демократичний бік.
У нашому ж випадку керівників ДВК призначила на своєму засіданні навіть не ТВК у повному складі. Її голова зробив це одноосібно, щоправда, порадившись перед цим із невідомими особами зі структури під загадковою назвою «ТАМ». Хотілось би знати, за яким насправді принципом обирались «там» керівники ДВК?
Я поцікавилась у тих, хто разом із цим головою вже працював раніше як член комісії чи як довірена особа від одного з кандидатів у президенти: за які заслуги ЦВК могла призначити його головою ТВК?
Як з’ясувалося, Віталій Королевський на останніх президентських виборах був заступником голови окружної комісії (у першому турі) та її головою (у другому), працював відповідно від кандидата у президенти Ратушняка, а потім – від Януковича. Він уміло відкидав звинувачення спостерігачів у фальсифікаціях; довірених осіб від Віктора Ющенка та Арсенія Яценюка, які подали позов до Луганського адміністративного суду відносно непропорційного розподілу керівних посад у ДВК (до речі, цей суд довірені особи виграли), став безпідставно звинувачувати в підробці документів з метою припинити їхню участь у контролі за роботою комісії; штучно створював умови, за яких опозиційна меншість не могла реалізувати своє право відстоювати інтереси своїх кандидатів. А коли в процесі виборів стали надходити з виборчих дільниць скарги, Королевський, прихопивши з собою печатку, взагалі кудись утік.
І я чомусь припускаю, що цього разу в Києві Віталія Королевського призначили головою ТВК на Луганщині зовсім не за його високі професійні та моральні якості. Швидше, задля того, щоб із його допомогою ще більше «демократизувати» процес виборів до місцевих органів влади у найсхіднішій області України (і не думаю, що подібні призначення є поодинокими).
Але та моя знайома висловила з приводу описаного вище факту пропозицію, яку вона хотіла б донести й до членів ЦВК: навіщо витрачати на ці вибори чималі державні кошти, якщо їх результати і так усім відомі? Не краще було б відшкодувати їх на роботу шкільних гуртків, які не працюють саме через брак тих самих коштів?
Спостереження показують, що моя знайома має рацію робити такі висновки.
«Єдино правильна на Донбасі партія» – Партія регіонів?
Так, останнім часом усе частіше з’являється інформація про те, що в Луганську в шкільних приміщеннях місцева влада збирає так званих квартальних і голів вуличних комітетів з метою дати цим людям відповідні «настанови». Так, минулого тижня у спортзалі школи № 14 їм організовували багатий бенкет, подарували кожному по годиннику і вручили по 800 гривень. Як ви думаєте, за які заслуги? Правильно: щоб вони агітували людей на своїх територіях за «єдино правильну на Донбасі партію» – Партію регіонів. А також за кандидата від цієї політичної сили на посаду голови Луганської міськради Сергія Кравченка. Саме цю людину настійно рекомендують нам обрати наші «високоповажні» земляки – О. Єфремов і В. Тихонов.
І якщо Кравченко таки буде обраний, то аж ніяк не демократичним шляхом, адже в нього серед мешканців Луганська зараз найменший рейтинг. Розповідають, що за Кравченка агітують навіть «професійні» агітатори від компартії, хоча вони мають свого офіційного кандидата – Спиридона Кілінкарова. Що за дива? Невже нардеп-комуніст Кілінкаров є технічним кандидатом від Партії регіонів?
Таке припущення про домовленість між Партії регіонів і КПУ на місцевому рівні цілком імовірне. Домовленість існує не лише між цими двома політичними партіями. Навіть Сергій Тігіпко не схотів виставляти свого представника на вибори міського голови Луганська, заявивши С. Давидову (саме він мав стати кандидатом від «Трудової України»), що в міським головою тут має бути «регіонал», чим дуже здивував Сергія Івановича.
Дивно виглядає й фактичний керівник Луганського обласного штабу «Батьківщини» Наталія Королевська, коли на пропозицію однопартійців увести до виборчих комісій «розумних людей» заявляє, що такі люди їй не потрібні. А що, хіба «нерозумні» члени комісій зможуть виявити фальсифікації й вибороти правду?
Особисто я не повірю ніяким заявам про те, що ці вибори будуть чесними. Знову, як і раніше, в комісіях працюватимуть не професіонали, а «заробітчани», які погоджуються на таку роботу, аби поправити сімейний бюджет. І директори та вчителі шкіл, яким за «правильну» роботу влада пообіцяє дати гроші на ремонт школи/класу і закупить фарбу. Знову порядних людей у комісіях влада залякуватиме чи то звільненням із роботи, чи то ліквідацією їхнього малого бізнесу за «неправильну», з їхньої точки зору, поведінку. Знову, як і на останніх президентських виборах, до нас на схід приїдуть спостерігачі з західних областей, яких місцева влада так само буде смачно поїти й годувати в той час, коли фальсифікуватимуться результати виборів, а наостанок подарує їм по трилітровій банці меду, щоб вони «нічого не бачили». Знову поодинокі закордонні спостерігачі не зможуть побачити жодних суттєвих порушень виборчого законодавства, оскільки вони не обізнані з вишуканими маніпулятивними технологіями місцевої влади.
Я переконана в тому, що нинішні вибори в Україні, як ніякі попередні, будуть дуже схожі на «вибори» в одній сусідній країні з її фактично однопартійною системою. І тоді точно вчителі з тієї країни (з прикордонних з Луганщиною сіл), які теж працювали у своїх виборчих комісіях, порівнюючи наші вибори 2004 і 2007 років із своїми, вже не казатимуть, що їхні вибори – це зовсім не вибори, а лише пародія на них (бо їхня влада вишиковує їх, учителів, «по шнурочку»), а наші ж вибори – справді європейські, демократичні. І не робитимуть на цій підставі висновок, що Україна для них – це Європа, а їхня країна – Азія.
Отож, фактично ми рухаємось не в Європу, а зовсім в іншу сторону…
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
