18-19 січня 1946 року, до Единбурга з’їхалися делегати від розрізнених груп українців, які на той час опинилися на британській території. Велику частку українців тоді становили українські вояки, що входили до складу польського корпусу генерала Андерса. Його разом з іншими громадянами Польщі звільнили з радянського ув’язнення, щоб він взяв участь у війні проти Німеччини у складі британської армії. Відтак багато з цих українців опинилися з польськими відділами у Британії. Українці були і в складі канадських з’єднань, що перебували в цій країні. Ще перед війною у Манчестері вже була невелика українська громада.
Як тільки закінчилася війна, у Лондоні була створена ініціативна групу, якій знадобилося лише кілька місяців, щоб провести всі приготування. Понад сто делегатів вирішили, що треба об’єднатися, щоб спільно відстоювати свої інтереси й інтереси України. Делегати заснували Союз Українців у Великій Британії (СУБ), затвердили його правильник та одностайно обрали управу та першого голову Микиту Буру, який до війни був українським депутатом у польському Сеймі.
«Жити і творити для нашого народу і для незалежної України»
Федір Курляк, нинішній генеральний секретар Союзу Українців, зазначає: «Шлях розвитку громади на чужині, хоча і в умовах духовного та інтелектуального розкріпачення, не був легким. Але їх єднали одна ціль і одне гасло: жити і творити для нашого народу і для незалежної України. Вони зрозуміли, що мусять об’єднатися в одну організацію, щоб зберегти свою віру, мову, культуру і традиції, а водночас пропагувати справу незалежної і вільної Української держави».
Вже в найперші роки членами СУБ стали тисячі українців. Організація на членські внески спромоглася придбати численні будинки для своїх відділів у різних британських містах та будинок для інвалідів-українців. Союз має і власну газету.
Упародовж 65 років Союз Українців невтомно лобіював британський уряд із багатьох питань, пов'язаних із українцями й Україною. Зокрема, у перші роки існування він доклав зусиль для того, щоб Британія прийняла до себе вояків української дивізії, які воювали проти СРСР, замість того, щоб видати їх Сталіну на певну загибель. СУБ активно підтримував українських дисидентів, домагався і домагається визнання Голодомору в Україні актом геноциду. Завдяки зусиллям організації шість місцевих рад у Британії в останні роки офіційно визнали Голодомор. СУБ проводив численні гуманітарні акції для України. Його танцювальні та співочі ансамблі представляють українську культуру на Заході.
Як тільки закінчилася війна, у Лондоні була створена ініціативна групу, якій знадобилося лише кілька місяців, щоб провести всі приготування. Понад сто делегатів вирішили, що треба об’єднатися, щоб спільно відстоювати свої інтереси й інтереси України. Делегати заснували Союз Українців у Великій Британії (СУБ), затвердили його правильник та одностайно обрали управу та першого голову Микиту Буру, який до війни був українським депутатом у польському Сеймі.
«Жити і творити для нашого народу і для незалежної України»
Федір Курляк, нинішній генеральний секретар Союзу Українців, зазначає: «Шлях розвитку громади на чужині, хоча і в умовах духовного та інтелектуального розкріпачення, не був легким. Але їх єднали одна ціль і одне гасло: жити і творити для нашого народу і для незалежної України. Вони зрозуміли, що мусять об’єднатися в одну організацію, щоб зберегти свою віру, мову, культуру і традиції, а водночас пропагувати справу незалежної і вільної Української держави».
Вже в найперші роки членами СУБ стали тисячі українців. Організація на членські внески спромоглася придбати численні будинки для своїх відділів у різних британських містах та будинок для інвалідів-українців. Союз має і власну газету.
Упародовж 65 років Союз Українців невтомно лобіював британський уряд із багатьох питань, пов'язаних із українцями й Україною. Зокрема, у перші роки існування він доклав зусиль для того, щоб Британія прийняла до себе вояків української дивізії, які воювали проти СРСР, замість того, щоб видати їх Сталіну на певну загибель. СУБ активно підтримував українських дисидентів, домагався і домагається визнання Голодомору в Україні актом геноциду. Завдяки зусиллям організації шість місцевих рад у Британії в останні роки офіційно визнали Голодомор. СУБ проводив численні гуманітарні акції для України. Його танцювальні та співочі ансамблі представляють українську культуру на Заході.
