Київ – Україна застрягла в перехідному, пострадянському періоді. Про це йдеться у дослідженні Інституту світової політики. На думку експертів, багатьом українцям властиво вдавати із себе європейців, залишаючись за суттю «совковими» людьми. Водночас фахівці розробили 10 рекомендацій, як позбутися пострадянського синдрому у політиці та інших сферах життя.
Всупереч понад 20 рокам незалежності, більшість українців (і політиків, і пересічних людей) живуть за радянськими звичками. Про це йдеться у дослідженні «Як позбутися пострадянськості?», що презентував Інститут світової політики. Експерти проаналізували феномен «постсовка» не лише в Україні, а й у Молдові та Грузії. Річ не лише в тому, що ці три держави були складовою колишнього Радянського Союзу. І Україна, і Молдова, і Грузія офіційно декларують «європейський вибір».
Як зазначив молдовський експерт Леонід Літра, всі три країни так і не позбулися «пострадянськості». І «родимі плями» СРСР можна спостерігати всюди і на всіх рівнях. Одна з таких «плям» – непотизм.
«І в Україні, і у Молдові, і в Грузії є випадки кумівства, фаворитизму. Найближчі родичі деяких політиків обіймають посади у державі», – зауважив Леонід Літра.
«Для цього потрібна політична воля»
Хоча Грузія, при всіх проблемах, є (або принаймні була) винятком у трійці держав, взятих для аналізу. Команді Саакашвілі вдалося зробити те, на що поки що не здатні практично всі країни колишнього СРСР (крім країн Балтії). У Грузії успішно боролися з корупцією, знищивши поширений міф про неможливість викорінення цього явища на пострадянському просторі, про те, що хабарництво нібито стало частиною менталітету. Це констатував Сергій Солодкий, перший заступник директора Інституту світової політики.
«Це реально, це можливо. Просто для цього потрібно докладати зусилля, для цього потрібна політична воля», – наголосив Сергій Солодкий.
Банальний патерналізм переміг
Але на парламентських виборах політична сила Саакашвілі зазнала поразки. І це не є випадковим, констатував політолог Володимир Фесенко. І для «Грузинської мрії» постала дилема: або продовження реформ, або скочування до популізму. Адже популістські мотиви у партії нового прем’єра Грузії Іванішвілі виявилися дуже сильно. А багатьох виборців «Грузинської мрії» привабив банальний соціальний, політичний патерналізм.
Відповідаючи на запитання Радіо Свобода, чи не виявиться, зрештою, приклад Грузії втраченою можливістю, Володимир Фесенко закликав не поспішати із «апокаліптичними висновками».
«У принципі, такий маятник дуже часто виявляється у демократичній політиці. Наприклад, у більш спокійній Європі ми бачимо такі коливання. Коли треба зробити акцент на реформах, приходять ліберали і роблять реформи. Потім, коли потрібна певна соціальна стабілізація, коли слід підтягнути тили, приходять інші політичні сили, з іншими завданнями», – вважає політолог.
Експерти Інституту світової політики розробили 10 рекомендацій, як позбутися «совка»:
Всупереч понад 20 рокам незалежності, більшість українців (і політиків, і пересічних людей) живуть за радянськими звичками. Про це йдеться у дослідженні «Як позбутися пострадянськості?», що презентував Інститут світової політики. Експерти проаналізували феномен «постсовка» не лише в Україні, а й у Молдові та Грузії. Річ не лише в тому, що ці три держави були складовою колишнього Радянського Союзу. І Україна, і Молдова, і Грузія офіційно декларують «європейський вибір».
Як зазначив молдовський експерт Леонід Літра, всі три країни так і не позбулися «пострадянськості». І «родимі плями» СРСР можна спостерігати всюди і на всіх рівнях. Одна з таких «плям» – непотизм.
«І в Україні, і у Молдові, і в Грузії є випадки кумівства, фаворитизму. Найближчі родичі деяких політиків обіймають посади у державі», – зауважив Леонід Літра.
«Для цього потрібна політична воля»
Хоча Грузія, при всіх проблемах, є (або принаймні була) винятком у трійці держав, взятих для аналізу. Команді Саакашвілі вдалося зробити те, на що поки що не здатні практично всі країни колишнього СРСР (крім країн Балтії). У Грузії успішно боролися з корупцією, знищивши поширений міф про неможливість викорінення цього явища на пострадянському просторі, про те, що хабарництво нібито стало частиною менталітету. Це констатував Сергій Солодкий, перший заступник директора Інституту світової політики.
«Це реально, це можливо. Просто для цього потрібно докладати зусилля, для цього потрібна політична воля», – наголосив Сергій Солодкий.
Банальний патерналізм переміг
Але на парламентських виборах політична сила Саакашвілі зазнала поразки. І це не є випадковим, констатував політолог Володимир Фесенко. І для «Грузинської мрії» постала дилема: або продовження реформ, або скочування до популізму. Адже популістські мотиви у партії нового прем’єра Грузії Іванішвілі виявилися дуже сильно. А багатьох виборців «Грузинської мрії» привабив банальний соціальний, політичний патерналізм.
Відповідаючи на запитання Радіо Свобода, чи не виявиться, зрештою, приклад Грузії втраченою можливістю, Володимир Фесенко закликав не поспішати із «апокаліптичними висновками».
«У принципі, такий маятник дуже часто виявляється у демократичній політиці. Наприклад, у більш спокійній Європі ми бачимо такі коливання. Коли треба зробити акцент на реформах, приходять ліберали і роблять реформи. Потім, коли потрібна певна соціальна стабілізація, коли слід підтягнути тили, приходять інші політичні сили, з іншими завданнями», – вважає політолог.
Експерти Інституту світової політики розробили 10 рекомендацій, як позбутися «совка»:
- європеїзація і соціалізація – тобто, виконання країнами комплексу реформ, які б наблизили їх до ЄС
- відмова від міфів радянської спадщини,
- громадянська активність,
- ключова роль мас-медіа,
- впровадження електронного врядування – використання новітніх електронних технологій зменшить рівень корупції,
- міжрегіональні обміни – подорожі громадян у рамках своїх країн зменшуватимуть суспільне напруження,
- конкурси для державних посад,
- боротьба з корупцією з використанням досвіду Грузії,
- дебюрократизація – скорочення кількості чиновників та спрощення процедур отримання документів у державних органах,
- поліпшення освітніх стандартів – цей пункт передбачає децентралізацію вищої освіти, суворе покарання за будь-який плагіат на рівні університетів і залучення до держапарату службовців із західною освітою.
- відмова від міфів радянської спадщини,
- громадянська активність,
- ключова роль мас-медіа,
- впровадження електронного врядування – використання новітніх електронних технологій зменшить рівень корупції,
- міжрегіональні обміни – подорожі громадян у рамках своїх країн зменшуватимуть суспільне напруження,
- конкурси для державних посад,
- боротьба з корупцією з використанням досвіду Грузії,
- дебюрократизація – скорочення кількості чиновників та спрощення процедур отримання документів у державних органах,
- поліпшення освітніх стандартів – цей пункт передбачає децентралізацію вищої освіти, суворе покарання за будь-який плагіат на рівні університетів і залучення до держапарату службовців із західною освітою.
