10 лютого 2016, Київ 23:48

    Культура

    Як уберегти українські пам’ятки історії і культури від руйнації?

    Із понад 20 тисяч пам’яток архітектури і містобудування в Україні – понад 1000 перебувають в аварійному стані. Про це в ефірі програми «Ми разом» сказав Микола Пархоменко, заступник голови Українського товариства охорони пам’яток історії і культури. Причиною руйнації культурної спадщини, за його словами, є катастрофічне недофінансування і байдужість до проблеми як влади, так і пересічних українців.

    На ремонт та реставрацію пам’яток історії та культури в Україні щорічно виділяють не більше ніж 100 мільйонів гривень. Водночас, зазначив Микола Пархоменко, здійснена кілька років тому реставрація лише Будинку з химерами на вулиці Банковій у Києві коштувала бюджетові понад половину цієї суми. А відновлення Михайлівського Золотоверхого собору – майже всю.
     
    Тож насправді щороку витрачати треба близько мільярда гривень. Інакше багатьом українським об’єктам загрожує руйнація.


    Найшвидше в Україні зникають старовинні дерев’яні церкви, які є незахищеними, деякі з них навіть не мають статусу пам’яток. Крім того, вони зазнають втручання непрофесіоналів – їх обшивають вагонкою чи покривають бляхою. Тож вони втрачають автентичність і ознаки пам’ятки взагалі.
     
    Так сталося і в селі Ужок на Закарпатті, дерев’яна церква якої все-таки потрапила до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

    Парафіяни церкви, яку внесли до списку ЮНЕСКО, налякані02.07.2013
    Парафіяни церкви, яку внесли до списку ЮНЕСКО, налякані

    «Ми переконуємо, що церква як була, так є і буде діюча» – сільський голова далі

    Це одна із 8 церков на території України, яка потрапила минулого місяця до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.


    Якщо не підтримувати українські пам’ятки в належному стані, може постати питання про внесення їх до переліку об’єктів під загрозою, його теж складають експерти ЮНЕСКО. Таке питання вже стояло щодо Києво-Печерської лаври і Софії Київської.
     
    Україна може отримати від ЮНЕСКО «червону картку» – Яковина03.07.2013
    Україна може отримати від ЮНЕСКО «червону картку» – Яковина

    «В Україні понад 100 тисяч пам’яток, а в реєстрі – всього кілька тисяч» далі

    Марічка Набока

    NabokaM+rferl.org

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.



    Щоб залишити коментар і мати більшу можливість у спілкуванні з іншими учасниками форуму, Ви можете зареєструватися. Частина важливих публікацій потрапляє і на сторінку Радіо Свобода у Facebook. Там коментувати можна без участі модератора.


    ПОВЕРНУТИСЯ НА ГОЛОВНУ
    Форум закрито
    Відсортувати коментарі:
    Коментарі
         
    від: Алекс Місто: Київ
    05.07.2013 14:42
    Попередній висновок, який хочу зробити - усі ці зловживання, афери і крадіжки стали можливими тому, що діяльність пов'язана з кукльтурною СПАДЩИНОЮ (ключове слово - спадщина) стала відстороненою та закритою (ососбливо в фінансово-матеріальному аспекті) від спадкоємців, тобто від нас з вами.

    Після приняття Закону знадобилось не більше 10 - 15 років, щоб спритні ділки в різних галузях та просто недоброчесні керівники і адміністратори, призвичаїлись використовувати цей законний навдлишок собі на користь. Так було і в реставрації, так було і в археології. так стало і в пам'яткоохоронній справі - дуже важливому чиннику, який саме присвоює статус пам'ятки, веде їх облік.
    Потім настав 1991 рік. Описувати процеси, які відбувались тоді ми з вами звикли визначати одним виразом - лихі 90-і...
    І якщо, приміром, за радянськитх часів, з відпущених на реставрацію Новгород-Сіверського монастиря ДЕВ'ЯНОСТО ШЕСТИ вагонів дубового брусу та дошки до об'єкту доходило 10-12, з яких на місці "дерибанилось" відсотків 80, то в часи вільної України і процеси стали вільними. Так, приміром, унікальне реставраційне виробництво. Чернігівські міжобласні реставраційні майстерні, просто розтягнули до фундаменту.
    Якщо до 91-го року начальник археологічної госпрозрахункової експедиції просто мав певний "надлишок", то потім - на роботи витрачалось часто не більше 15 відсотків кошторису. Потім краще - взагалі без проведення реальних робіт видавався дозвіл на будівництво, як 2002-го з Укрнафтою в Сумській області.
    Ньюанси обліку пм'яток разкрили нову нішу в бізнесі будівельних майданчиків...
    Зрозуміло - причиною були необізнаність громадськорсті і її фактична відсутність прав втрутться в процес, поставити його під громадський контроль, "кругова порука" лихих чиновників, жадібність інвесторів...
    Люди дивились на це усе і зневірялись.... Ще з радянських часів...
    До того-ж. певні керманичі пам'яткоохоронного бізнесу нової незалежної України зміцнили свої позиції Депутатськими мандатами, присутністю в Раді... там маркетингові рішення з використання культурного спадку набували своєї чарівності та казкових розмірів...
    Тобто - процес зрозумілий. З одного боку безнаказаність та свавілля, з іншого - відстороненість та зневіреність у цінності та мажливе подолання цієї гидоти. Доля будівлі Укрреставрації на Контрактовій може достойно завершити перелік прикладів.

    Висновок, на мою думку, може бути такий - треба повернути самоповагу у людей та повагу громадськості до власного культурно-історичного надбання. Спадкоємець має повірити в те, що має реальне право розпоряджатися власною спадщиною та, використовувати її на власну користь.
    Занадто багато "вторинних" та "супутніх" вигод бажають зазвичай включити в проекти Законів наші "слуги народу" - треба ж забезпечити собі можливость для "розвитику"...
    А систему охорони, мабуть, треба просто "зачистити" повністю - як поліцію в Грузії, як робить це хирург з кісткою, яка загноїлась...
    Тоді, можливо, спадкоємці повірять у свій спадок, а спадщина принесе корист.

    від: Алекс Місто: Київ
    05.07.2013 14:40
    Справа з охороною пам'яток в Україні дійсно, напревеликий жаль, жахлива!
    В чому причина? Чому пам'ятки, які є фактично гордістю усього нашого народу, відображенням його історії, в тому рахунку і місця у всесвітній історії, стали такими занедбаними та покинутими? Чому людям це усерівно?
    Можливо аналіз історії питання поможе це зрозуміти?
    Початок було покладено у 70-і роки минулого століття. Чергові завдання партії та уряду започаткували цілу низку великих мегапроектів, які мали сприяти народу СРСР в нелегкій справі будівництва комунізму. В першу чергу це були проекти реконструкції міського середовища в індустріальних районах та проекти гідробудівництва - гідрокаскади та зрошувальні системи. Підготовка до цих робіт наприкінці 50-х - 60-х роках показала, що в процесі руйнується багато пам'яток, це викликало певну реакцію громадськості.
    У 1976 році, здається (ймовірно, це була не перша редакція) було прийнято Закон "Про охорону і використання пам'яток ісчторії і культури".
    Оскільки усе в СРСР було плановим, фінансування робіт, пов'язаних з охороною та реставрацією, було забезпечено шляхом відображення в ДБН - Державних будівельних нормах. Відповідно, коли виконавці на практиці почали використовувати чинні тоді ДБН для формування кошторисів, виникла проблема - коштів, які відводяться на будівництво сучасної споруди мало для дослідження чи реставрації пам'ятки. Мало, з об'єктивних причин.

    В цьому місці хочу зупинитись для зауваження. Те, що відбувалось далі, робилось з виключно добрими намірами! Звинувачувати людей, які розробляли і впроваджували цей Закон - безглуздя! Але - саме цей Закон і правило виняткового фінансування спричинили наступні зловживання! Зловживання, розмір яких можливо порівняти хіба з зовнішньою торгівлею...

    ДОЛУЧАЙСЯ!
    Facebook Радіо Свобода Twitter Радіо Свобода VKontakte Радіо Свобода Радіо Свобода в www.odnoklassniki.ru Радіо Свобода на Google Plus YouTube Радіо Свобода SoundCloud Радіо Свобода Підписка Радіо Свобода

    Відеопрограми Радіо Свобода

    «Донбас.Реалії» | Переселенці з Донбасу та Криму. Культурний опір окупації і відчуженню

    РОЗКЛАД ПРОГРАМ​

    Священик благословляє у Донецьку російського полковника Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), який на той час був одним із ватажків угруповання «ДНР», що визнане в Україні терористичним. Липень 2014 року

    Кат у рясі. Яку роль відіграє релігійний фактор у війні на Донбасі?

    Він просив «Моторолу», щоб йому дали «пару рабів» – боєць про чоловіка, який у рясі священика катував його побратимів 

    Рішення про наступ на Дебальцеве ухвалював сам Путін – дослідження СІТ

    Російського танкіста Усова за бої під Дебальцевом нагородив особисто міністр оброни Росії 

    Айварас Абромавичус, архівне фото

    Абромавичус заявив, що може лишитися в уряді на певних умовах

    Він вимагає від влади очищення від корупційних принципів лобіювання та «сірого кардинальства» 

    ВИБРАНЕ ВІДЕО

    Біля Мар'їнки на міні підірвався цивільний мікроавтобус 

     

    Джамала виконала «1944» для читачів Радіо Свобода 

     

    Безкоштовні курси української мови у Маріуполі викликали ажіотаж

    Ситуація в зоні бойових дій

    Ситуація в зоні бойових дій на Донбасі 10 лютого

    Ситуація в зоні бойових дій на Донбасі 10 лютого

    Хронологія
    Актуальне фото
    10 лютого близько 8:00 біля КПП «Новомихайлівка», що в Мар’їнському районі Донецької області, внаслідок виїзду на узбіччя, підірвався мікроавтобус із пасажирами. Троє осіб загинуло. На фото – рештки мікроавтобусу

    10 лютого близько 8:00 біля КПП «Новомихайлівка», що в Мар’їнському районі Донецької області, внаслідок виїзду на узбіччя, підірвався мікроавтобус із пасажирами. Троє осіб загинуло. На фото – рештки мікроавтобусу

    ФОТОЩОДЕННИК РАДІО СВОБОДА
    В інших ЗМІ
    В інших ЗМІ