Київ – До двох мільйонів доларів витратили провідні українські політичні сили на роботу з електоратом у соцмережах під час парламентської виборчої кампанії. Це констатували експерти у коментарі Радіо Свобода. Політики намагалися передусім не пропагувати власну передвиборну програму, а «мочити» конкурентів. Однак не в усіх партій виборець виявився «фейсбучним» – масштабні вливання у рекламу в соцмережах не всім принесли результат під час голосування.
Соціальні мережі вже давно відіграють важливу роль у передвиборчій кампанії, констатують експерти. Так і під час парламентських виборчих перегонів цієї осені немає жодної політичної сили, яка б не вела свій профіль у «Фейсбуку», «ВКонтакті» чи «Твіттері». Порівняно з телебаченням чи друкованими ЗМІ, це набагато дешевший механізм самопіару, втім, не всі політики зуміли перетворити «лайки» у бажані голоси.
Соціальні мережі українські політики використовують переважно для того, щоб «мочити» конкурента, зауважує експерт із соціальних мереж Максим Саваневський. На це політики витрачають 80% виділеного на мережу бюджету. Інколи ці суми сягають кількох мільйонів доларів.
Щодо кількості відео, яке було зроблене на цих виборах, то його було зроблено більше, ніж за всі попередні вибори загалом. Неймовірна кількість і «ботів»Максим Саваневський
«Найбільш ефективний метод роботи, який багатьма використовується, – це закидування різноманітних картинок і відео. До речі, щодо кількості відео, яке було зроблене на цих виборах, то його було зроблено більше, ніж за всі попередні вибори загалом. Неймовірна кількість і «ботів», якими під популярними постами популярних сторінок чи людей, де є якась дискусія, вкидується картинка, адже коли картинка потрапляє в якусь дискусію, де є, наприклад, сто людей, всім приходить повідомлення, що там ще хтось щось написав», – наводить приклад він.
Інтернет-партією стала «Самопоміч», а не одноіменна політична сила
Найдинамічнішим політиком у соціальних мережах під час парламентських перегонів став Андрій Садовий з його «Об’єднанням «Самопоміч», каже експерт з комунікацій у соціальних мережах Центру підтримки молодіжних ініціатив «Євромолодь» Іван Омелян. Сторінку Садового у «Фейсбуку» читають 76 тисяч користувачів, й саме вони, за словами експерта, частково принесли львівському меру і його політичній силі неочікувано великий результат.
Левова частка тих, хто проголосував за «Самопоміч», – це мешканці міст-мільйонників, і це напряму пов’язується з тим, що у нас 3 мільйони користувачів «Фейсбуку»Іван Омелян
«Левова частка тих, хто проголосував за «Самопоміч», – це мешканці міст-мільйонників, і це напряму пов’язується з тим, що у нас 3 мільйони користувачів «Фейсбуку», з яких 2,5 мільйони – це жителі міст-мільйонників», – каже експерт.
Натомість не менш активна присутність у соціальних медіа не принесла такого результату «Опозиційному блоку» та «Батьківщині». Їхній виборець – не «фейсбучний», пояснює Іван Омелян.
Великі шанси скористатися соціальними мережами у політичних цілях мали «Народний фронт» і «Блок Петра Порошенка». Втім, як і в першому, так і в другому випадку на заваді стала лідероцентричність цих партій.
«Скажу за Порошенка. У нього – найкрутіші блогери в країні, і ті лідери думок у «Фейсбуку» стали частиною списків, але їх не використали. Ви бачили, щоб Лещенко чи Найєм, чи Сюмар подавали конкретні меседжі, які б йшли в один резонанс із політикою партії чи президента? Не було такого. Це промах піарників партії чи їхніх комунікаційних експертів», – пояснює Омелян.
Не словами, а ділами?
Що ж до Радикальної партії, то її лідер Олег Ляшко був абсолютним рекордсменом в самопіарі. Особливо активно його команда розкручувала головного радикала на каналі у YouTube, але цього теж виявилось замало. Час «понтів» минув, зазначив президент Української PR-ліги Андрій Ротовський. І додав: настав час справ.
Виборець почав дуже прискіпливо ставитись до тих картинок, які не підкріплені справамиАндрій Ротовський
«Виборець почав дуже прискіпливо ставитись до тих картинок, які не підкріплені справами. Ілюстрація – це те, що сталося з Ляшком, а ми бачимо, що за результатами він зменшився до голосів земляків. Всі інші виборці показали, що такий тип політичної діяльності не має перспектив, і це дуже важливо, бо в гру вступає такий важливий чинник, як репутація», – каже він.
Саме репутація стала основної вимогою виборця під час цієї політичної кампанії, узагальнюють експерти і над її формуванням радять працювати під час наступних виборів. Із розвитком громадянського суспільства, основою якого є люди до 30 років, перемогу політикові принесе робота з електоратом у соцмережах і здобуття довіри у так званої «диванної сотні», а не щоденна участь у політичних ток-шоу чи тонни політичної реклами у друкованих медіа.
