При цьому середня зарплата двірників в Україні – близько тисячі гривень на місяць. І у більшості міст їх бракує.
Суспільно-корисна праця
Комунальним підприємствам Донецька бракує більше семисот двірників, повідомив міський голова Олександр Лук'янченко. І їхній штат не вдається укомплектувати вже кілька років. З потеплінням цю проблему вирішують, залучаючи до прибирання центральної частини міста засуджених з розконвойованих колоній або тих, хто скоїв адміністративне порушення. При цьому намагаються «вбити двох зайців» – ліквідувати кадрову нестачу та забезпечити відбуття покарання «суспільно-важливою працею».
В літній період вулиці Донецька прибирають до 3000 таких двірників, інформує донецька кореспондентка Радіо Свобода. Тобто, за даними міської ради, кожний четвертий двірник у Донецьку, таким чином, відбуває покарання. На мінімальну зарплату, яку отримає двірник за некваліфіковану працю, погоджуються і ті, хто стоїть на обліку служби зайнятості.
На думку заступника голови Донецької облдержадміністрації Олександра Аліпова, низька зарплата є причиною непрестижності професії, і, як наслідок, – бруду і сміття на вулицях і прибудинкових територіях. «Якщо ми підвищимо зарплату двірникам, двірники будуть. Хто зараз двірником працює? Це, в основному, бабусі, люди пенсійного віку, які працюють на тисячу гривень. У них пенсія теж тисяча гривень – тому вони і працюють. Щось покращити можна тільки, якщо ми зробимо реформу житлового господарства. Коли буде власник, і він заплатить двірнику п’ять тисяч гривень, тоді все блищатиме. Якщо будуть платити лише тисячу гривень двірнику, він прибиратиме лише те, що під ногами».
Перекрити нестачу двірників у Донецьку також допомагає радянська практика суботників. Цього тижня на вулиці Донецька мають вийти працівники усіх державних підприємств міста.
«Кращий двірник Львова»
У Львові двірник має прибрати понад дві тисячі квадратних метрів території на місяць, це приблизно 10 будинків щотижня. У Львівському міському центрі зайнятості – цілих 40 вакансій для двірників. Але безробітних львів’ян вони майже не цікавлять, говорить львівська кореспондентка Радіо Свобода.
Наприкінці минулого року львівським двірникам підняли зарплату на третину, але й попри це робочих рук бракує. Однак, у тих районах, де збільшили територію для прибирання і можна працювати на півтори ставки, людей вистачає.
Щоби підняти престиж професії двірника, у мерії щороку проводять конкурс на кращого працівника. Кілька років тому переможець, двірник з багаторічним стажем Марія Стахурська, побувала у Будапешті та Відні, правда, за гроші туристичної фірми. Жінку вразило те, що вулиці чистять машини, а двірники заробляють до 3 тисяч євро. А ще європейці, на відміну від львів’ян, не смітять, зауважила вона.
Цього року для львівських двірників мерія придбала комплекти літнього одягу, також планують закупити візочки для реманенту. А до Євро-2012, можливо, Львів прибиратимуть уже машини. Адже одне з львівських підприємств навіть розробило конструкторську документацію. Втім наразі місцеву владу ця ідея не зацікавила.
Куди підуть 4 мільйони гривень?
Київ потребує понад вісім із половиною тисяч двірників. Вистачає їх лише у деяких районах столиці. Платять по-різному – в середньому вище, ніж у більшості інших українських міст – півтори тисячі гривень на місяць. Хоча у приватних ЖКГ, організаціях співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) і житлових кооперативах можуть платити трохи більше. А загалом київським двірникам іноді немає навіть чим прибирати вулиці, зазначила Лариса Бондарчук, заступник голови Київської міської профспілки працівників житлово-комунального господарства. «Нема чим працювати, спецодягу немає, коштів немає – навіть щоб мітлу купити».
У Києві стимулювати двірників до якісної роботи вирішили наприкінці минулого року додатковим фінансуванням. Голова КМДА Олександр Попов пообіцяв виділити на це 4 мільйони гривень. Ці гроші надходять, але все одно на підвищення зарплати двірникам їх не вистачає, стверджує Лариса Бондарчук. «Виділяють потрошку. Але розумієте, там ще які борги перед житловиками! Субсидії, які надаються пільговим категоріям мешканців, вони не погашають, не повертають з бюджету ці гроші підприємцям. І зараз, якщо виділили якісь кошти – то це за рахунок погашення ось цих субсидій для пільговиків».
Чинні тарифи на житлово-комунальні послуги треба використовувати раціональніше, це могло б дозволити підняти зарплату двірникам, зауважує
колишній мер Києва Іван Салій. «Написано – за благоустрій або за обслуговування прибудинкової території – так от важливо, щоб ці гроші не розчинялися, а йшли саме на це. І тоді коштів вистачить. Це стимулювання працівників комунального господарства. А якщо ці гроші знов кинуть на борги по електроенергії , по теплу, то їх ніколи ніхто не знайде. І платити неможна, якщо чесно, там шалено великі суми на обслуговування прибудинкових територій», – стверджує екс-мер.
За часів колишнього СРСР двірників заохочували позачерговим житлом, зарплата їх була не захмарною, але і не мізерною; тепер такі стимули неможливі, констатує член парламентського комітету з питань будівництва, містобудування ЖКГ і регіональної політики Зіновій Шкутяк. «Якщо ми кажемо, що в нас ринкова економіка – то є 2 стимули: перший стимул – це гроші, а другий – це громадська думка. Тож, професія має бути престижною. Ми, як побачимо двірника на вулиці, то маємо підійти і з ним привітатися, бо він нам місто робить чистим. Ми його повинні поважати і руки йому цілувати. А у нас так: комунальник – це матюк одразу», – говорить депутат.
Престиж роботи двірника можна піднімати по-різному. У Полтаві, наприклад, вирішили провести конкурс «Міс двірник». У ньому забажали взяти участь троє працівниць. Перше місце і приз у 750 гривень (що майже дорівнює місячній зарплаті полтавських двірників) міська влада присудила кожній з учасниць.
Суспільно-корисна праця
Комунальним підприємствам Донецька бракує більше семисот двірників, повідомив міський голова Олександр Лук'янченко. І їхній штат не вдається укомплектувати вже кілька років. З потеплінням цю проблему вирішують, залучаючи до прибирання центральної частини міста засуджених з розконвойованих колоній або тих, хто скоїв адміністративне порушення. При цьому намагаються «вбити двох зайців» – ліквідувати кадрову нестачу та забезпечити відбуття покарання «суспільно-важливою працею».
В літній період вулиці Донецька прибирають до 3000 таких двірників, інформує донецька кореспондентка Радіо Свобода. Тобто, за даними міської ради, кожний четвертий двірник у Донецьку, таким чином, відбуває покарання. На мінімальну зарплату, яку отримає двірник за некваліфіковану працю, погоджуються і ті, хто стоїть на обліку служби зайнятості.
На думку заступника голови Донецької облдержадміністрації Олександра Аліпова, низька зарплата є причиною непрестижності професії, і, як наслідок, – бруду і сміття на вулицях і прибудинкових територіях. «Якщо ми підвищимо зарплату двірникам, двірники будуть. Хто зараз двірником працює? Це, в основному, бабусі, люди пенсійного віку, які працюють на тисячу гривень. У них пенсія теж тисяча гривень – тому вони і працюють. Щось покращити можна тільки, якщо ми зробимо реформу житлового господарства. Коли буде власник, і він заплатить двірнику п’ять тисяч гривень, тоді все блищатиме. Якщо будуть платити лише тисячу гривень двірнику, він прибиратиме лише те, що під ногами».
Перекрити нестачу двірників у Донецьку також допомагає радянська практика суботників. Цього тижня на вулиці Донецька мають вийти працівники усіх державних підприємств міста.
«Кращий двірник Львова»
У Львові двірник має прибрати понад дві тисячі квадратних метрів території на місяць, це приблизно 10 будинків щотижня. У Львівському міському центрі зайнятості – цілих 40 вакансій для двірників. Але безробітних львів’ян вони майже не цікавлять, говорить львівська кореспондентка Радіо Свобода.
Наприкінці минулого року львівським двірникам підняли зарплату на третину, але й попри це робочих рук бракує. Однак, у тих районах, де збільшили територію для прибирання і можна працювати на півтори ставки, людей вистачає.
Щоби підняти престиж професії двірника, у мерії щороку проводять конкурс на кращого працівника. Кілька років тому переможець, двірник з багаторічним стажем Марія Стахурська, побувала у Будапешті та Відні, правда, за гроші туристичної фірми. Жінку вразило те, що вулиці чистять машини, а двірники заробляють до 3 тисяч євро. А ще європейці, на відміну від львів’ян, не смітять, зауважила вона.
Цього року для львівських двірників мерія придбала комплекти літнього одягу, також планують закупити візочки для реманенту. А до Євро-2012, можливо, Львів прибиратимуть уже машини. Адже одне з львівських підприємств навіть розробило конструкторську документацію. Втім наразі місцеву владу ця ідея не зацікавила.
Куди підуть 4 мільйони гривень?
Київ потребує понад вісім із половиною тисяч двірників. Вистачає їх лише у деяких районах столиці. Платять по-різному – в середньому вище, ніж у більшості інших українських міст – півтори тисячі гривень на місяць. Хоча у приватних ЖКГ, організаціях співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) і житлових кооперативах можуть платити трохи більше. А загалом київським двірникам іноді немає навіть чим прибирати вулиці, зазначила Лариса Бондарчук, заступник голови Київської міської профспілки працівників житлово-комунального господарства. «Нема чим працювати, спецодягу немає, коштів немає – навіть щоб мітлу купити».
У Києві стимулювати двірників до якісної роботи вирішили наприкінці минулого року додатковим фінансуванням. Голова КМДА Олександр Попов пообіцяв виділити на це 4 мільйони гривень. Ці гроші надходять, але все одно на підвищення зарплати двірникам їх не вистачає, стверджує Лариса Бондарчук. «Виділяють потрошку. Але розумієте, там ще які борги перед житловиками! Субсидії, які надаються пільговим категоріям мешканців, вони не погашають, не повертають з бюджету ці гроші підприємцям. І зараз, якщо виділили якісь кошти – то це за рахунок погашення ось цих субсидій для пільговиків».
Чинні тарифи на житлово-комунальні послуги треба використовувати раціональніше, це могло б дозволити підняти зарплату двірникам, зауважує
колишній мер Києва Іван Салій. «Написано – за благоустрій або за обслуговування прибудинкової території – так от важливо, щоб ці гроші не розчинялися, а йшли саме на це. І тоді коштів вистачить. Це стимулювання працівників комунального господарства. А якщо ці гроші знов кинуть на борги по електроенергії , по теплу, то їх ніколи ніхто не знайде. І платити неможна, якщо чесно, там шалено великі суми на обслуговування прибудинкових територій», – стверджує екс-мер.
За часів колишнього СРСР двірників заохочували позачерговим житлом, зарплата їх була не захмарною, але і не мізерною; тепер такі стимули неможливі, констатує член парламентського комітету з питань будівництва, містобудування ЖКГ і регіональної політики Зіновій Шкутяк. «Якщо ми кажемо, що в нас ринкова економіка – то є 2 стимули: перший стимул – це гроші, а другий – це громадська думка. Тож, професія має бути престижною. Ми, як побачимо двірника на вулиці, то маємо підійти і з ним привітатися, бо він нам місто робить чистим. Ми його повинні поважати і руки йому цілувати. А у нас так: комунальник – це матюк одразу», – говорить депутат.
Престиж роботи двірника можна піднімати по-різному. У Полтаві, наприклад, вирішили провести конкурс «Міс двірник». У ньому забажали взяти участь троє працівниць. Перше місце і приз у 750 гривень (що майже дорівнює місячній зарплаті полтавських двірників) міська влада присудила кожній з учасниць.
