«Не лише плацдарм»: як Білорусь розбудовує військову інфраструктуру
«Схеми» разом із Білоруською службою Радіо Свобода проаналізували супутникові знімки та відкриті джерела і нанесли на мапу 150 ключових об’єктів військової інфраструктури Білорусі: від аеродромів і складів боєприпасів – до закинутих радянських баз.
Від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році офіційний Мінськ намагався дотримуватись риторики про «пасивний статус» країни – що Білорусь нібито не бере прямої участі у війні РФ проти України. Проте територія республіки стала повноцінним «плацдармом» для агресії Росії: саме звідси йшов наступ армійців РФ на Київ, з білоруських аеродромів злітали винищувачі та запускали ракети, а полігони перетворилися на бази підготовки російських військ.
Крім того, на початку повномасштабного вторгнення на території республіки функціонували так звані «фільтраційні табори», якими керували військові РФ, де утримували викрадених українських цивільних та військовополонених – перед подальшою депортацією до Росії. Один з таких, як встановили журналісти, організували у будівлі на ділянці, що належить державному білоруському підприємству.
Останніми місяцями ситуація довкола північного кордону України знову суттєво загострилася. Навесні та влітку цього року президент України Володимир Зеленський наголосив на неодноразових спробах Москви остаточно втягнути Мінськ у війну та підкреслив, що РФ розглядає північ Україні для потенційної ескалації, розбудовуючи підхідні шляхи та артилерійські позиції поблизу кордону.
Згодом командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді («Мадяр») публічно заявив про використання Росією білоруського повітряного простору як коридору для російських «шахедів» (по факту, це російські дрони «Герань») і застеріг режим Лукашенка, зазначивши, що українські військові вже визначили та тримають «на олівці» щонайменше 500 ключових цілей на території Білорусі.
У відповідь Лукашенко пригрозив Україні «ударами у відповідь» по «одній дуже серйозній цілі» та одночасно відхрестився від активної підтримки російських атак, назвавши «неприпустимим» залучення республіки у війну Росії проти України. Разом з тим, він допустив низку різких висловлювань на адресу Зеленського.
Але пізніше за свої слова перепросив. Лукашенко заявив, що «можливо, десь переборщив», назвавши Зеленського «молодою і недосвідченою людиною, яка воює», і додав: «Якщо Володимир Олександрович образився, я вибачаюся перед ним за ці слова». При цьому він традиційно запевнив, що наступу з боку Білорусі не буде, бо країна «як на долоні», і тому він чудово розуміє наслідки.
На що Володимир Зеленський відповів: «його «вибачаюсь» хай він залишить для себе, воно не працює», і нагадав, що реальні кроки Мінска мають полягати в припиненні будь-якої технічної підтримки та допомоги російській армії (зокрема, ретрансляторами для російських дронів у коригуванні ударів по українських містах).
Та за цією публічною перепалкою та войовничою риторикою стоїть реальна військова інфраструктура Білорусі. Зокрема, починаючи з 2022 року, на території республіки почали модернізувати військові об’єкти – відновлювати, відбудовувати та розширювати. Деякі з них зводять «з нуля», і вони можуть бути призначені для новоствореного угруповання військ Збройних сил Білорусі – Південного оперативного командування – яке, за словами Олександра Лукашенка, покликане «захистити південні кордони», де республіка межує з Україною.
Інші нові військові об’єкти на території Білорусі можуть слугувати місцем розташування ядерної зброї, про розміщення та застосування якої неодноразово публічно заявляли і Лукашенко, і Володимир Путін. Зокрема, мова може йти про ракетну систему «Орєшнік», яку РФ вже застосовувала проти України.
Щоб наочно показати, які саме об'єкти забезпечують потенціал можливої агресії з півночі, журналісти «Схем» (Українська служба Радіо Свобода) разом із колегами з Білоруської служби видання проаналізували супутникові знімки та відкриті джерела, систематизували ці дані та створили мапу зі 150 об’єктів військової інфраструктури на території Білорусі – це, зокрема, авіабази та аеродроми (включно з тими, які на початку повномасштабного вторгнення використовувала російська авіація), склади боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів, місця дислокацій військових частин, навчальних центрів та полігонів, прикордонні загони та закинуті радянські бази – як резерв, який режим Лукашенка та командування РФ можуть розконсервувати в короткі терміни під нові підрозділи чи ракетні комплекси.
У майбутньому ця мапа буде доповнюватись новими мілітарними об’єктами – як осередками потенційної воєнної загрози для України з північного кордону.