Згідно з даними ООН, більш ніж у 80 країнах світу чекають на знешкодження замаскованих мінних полів. Крім Хорватії, це Сомалі, Камбоджа, Ірак, Мозамбік, Афганістан та ін.
Найважче виявити закопані у землі міни. Для цього фахівці застосовують найновіші технічні, а також і біологічні методи, включаючи генну інженерію. Навіть використовують спеціально навчених бджіл та пацюків чи виведених з цією метою бактерій... Але не завжди ці способи спрацьовують.
У зоні обстрілу були й прикордонні села Угорщини
Час від часу жителі сіл прикордонної південноугорської області Бараня чують вибухи розірваних на хорватському боці мін. Добре, коли їх знешкоджують сапери. Але буває, що натраплюють на нерозірвані міни й місцеві цивільні особи. І не тільки в Хорватії, а й на угорській стороні.
Так, у селі Верхній Сентмартон загинула одна жінка, а її земляк втратив ногу. На хорватському боці недавно підірвався літній тракторист. Вижити він вижив, але не оминув тілесного каліцтва.
Під час сербсько-хорватського конфлікту міни, випущені з гранатометів чи мінометів, легко перелітали угорський кордон. У селі Кашад тоді впало принаймні три нерозірвані міни. Жителі села стверджують, що з того боку прицільно стріляли по табору югославських біженців. Тоді в Кашаді знаходилося близько 600 втікачів із Хорватії.
Мер цього села Іштван Оршокіч розповідає, як це було: «Одна міна впала за 50 метрів від наметів, іншу знайшли за 200 метрів від межі табору, а третя міна полетіла ще на один кілометр далі, впавши на горохове поле».
На щастя, ні одна міна не розірвалася: кожну благополучно знешкодили угорські сапери. Але правоохоронці області Бараня вважають, що в прикордонних гаях, перелісках і сільськогосподарських угіддях може ще залишатися така небезпечна зброя.
Шеф обласної поліції генерал-майор Йожеф Дакош зауважує: «Є серед цих мін різні типи – піхотні, стрілецькі і навіть протитанкові. Їх установлювали після 1991 року».
На комплексне розмінування бракує коштів
На жаль, розмінування небезпечних ділянок у прикордонній зоні відбувається надто повільно. Упродовж останніх 15 років після припинення воєнних дій між Сербією та Хорватією на 80-кілометровому відтинку угорсько-хорватського кордону між Дунаєм і Дравою знешкодили трохи більше, ніж 30 мін. Решта 50 кілометрів небезпечної зони залишилася неперевіреною, тому що на розмінування бракує коштів.
Голова законодавчих зборів області Бараня Янош Гарґітаї недавно їздив до Хорватії, щоб порадитися з колегами, як спільно вирішити цю проблему. «Заступник прем’єра хорватського уряду звернувся до керівників двох прикордонних областей, нашої і хорватської, адже ми маємо партнерські стосунки, аби через свої уряди ми вийшли на Євросоюз з метою віднайдення фінансових коштів на цю справу», – розповів Янош Гарґітаї.
За кілька тижнів хорватська сторона підготує звіт щодо вартості робіт з розмінування небезпечних територій. З хорватського боку це 162 квадратних кілометри мінних полів. Разом із 50 квадратними кілометрами замінованих ділянок на угорській стороні кошторисні роботи можуть сягнути кількох десятків мільйонів доларів. Фахівці попереджають, що коли ці гроші не надійдуть ближчим часом, то розмінування лише хорватськими та угорськими силами без допомоги міжнародної спільноти може затягнутися на 20 років.
Найважче виявити закопані у землі міни. Для цього фахівці застосовують найновіші технічні, а також і біологічні методи, включаючи генну інженерію. Навіть використовують спеціально навчених бджіл та пацюків чи виведених з цією метою бактерій... Але не завжди ці способи спрацьовують.
У зоні обстрілу були й прикордонні села Угорщини
Час від часу жителі сіл прикордонної південноугорської області Бараня чують вибухи розірваних на хорватському боці мін. Добре, коли їх знешкоджують сапери. Але буває, що натраплюють на нерозірвані міни й місцеві цивільні особи. І не тільки в Хорватії, а й на угорській стороні.
Так, у селі Верхній Сентмартон загинула одна жінка, а її земляк втратив ногу. На хорватському боці недавно підірвався літній тракторист. Вижити він вижив, але не оминув тілесного каліцтва.
Під час сербсько-хорватського конфлікту міни, випущені з гранатометів чи мінометів, легко перелітали угорський кордон. У селі Кашад тоді впало принаймні три нерозірвані міни. Жителі села стверджують, що з того боку прицільно стріляли по табору югославських біженців. Тоді в Кашаді знаходилося близько 600 втікачів із Хорватії.
Мер цього села Іштван Оршокіч розповідає, як це було: «Одна міна впала за 50 метрів від наметів, іншу знайшли за 200 метрів від межі табору, а третя міна полетіла ще на один кілометр далі, впавши на горохове поле».
На щастя, ні одна міна не розірвалася: кожну благополучно знешкодили угорські сапери. Але правоохоронці області Бараня вважають, що в прикордонних гаях, перелісках і сільськогосподарських угіддях може ще залишатися така небезпечна зброя.
Шеф обласної поліції генерал-майор Йожеф Дакош зауважує: «Є серед цих мін різні типи – піхотні, стрілецькі і навіть протитанкові. Їх установлювали після 1991 року».
На комплексне розмінування бракує коштів
На жаль, розмінування небезпечних ділянок у прикордонній зоні відбувається надто повільно. Упродовж останніх 15 років після припинення воєнних дій між Сербією та Хорватією на 80-кілометровому відтинку угорсько-хорватського кордону між Дунаєм і Дравою знешкодили трохи більше, ніж 30 мін. Решта 50 кілометрів небезпечної зони залишилася неперевіреною, тому що на розмінування бракує коштів.
Голова законодавчих зборів області Бараня Янош Гарґітаї недавно їздив до Хорватії, щоб порадитися з колегами, як спільно вирішити цю проблему. «Заступник прем’єра хорватського уряду звернувся до керівників двох прикордонних областей, нашої і хорватської, адже ми маємо партнерські стосунки, аби через свої уряди ми вийшли на Євросоюз з метою віднайдення фінансових коштів на цю справу», – розповів Янош Гарґітаї.
За кілька тижнів хорватська сторона підготує звіт щодо вартості робіт з розмінування небезпечних територій. З хорватського боку це 162 квадратних кілометри мінних полів. Разом із 50 квадратними кілометрами замінованих ділянок на угорській стороні кошторисні роботи можуть сягнути кількох десятків мільйонів доларів. Фахівці попереджають, що коли ці гроші не надійдуть ближчим часом, то розмінування лише хорватськими та угорськими силами без допомоги міжнародної спільноти може затягнутися на 20 років.
