– Деякі правозахисники вважають, що нова українська влада не має концепції розвитку прав людини. Чи ви поділяєте таку стурбованість?
– Будь-яка влада в мене як в омбудсмена викликає стурбованість по відношенню до прав людини, будь-яка влада, якою підтримкою вона б не користувалася у виборців України. Тому що влада є першим порушником прав людини і завжди влада, будь-яка, не хоче визнавати будь-яку критику стосовно того, що вона не бачить і концептуальні деякі речі. А особливо для мене, як для захисника прав людини, важливо, щоб влада бачила за будь-якою концепцією і декларацією конкретну людину і права конкретної людини.
– Про конкретні приклади. В Україні останнім часом почастішали напади на журналістів. Із цього приводу висловили стурбованість «Репортери без кордонів», а в Україні журналісти створюють нову громадську організацію – Комітет захисту журналістів – із осередком на Івано-Франківщині, туди увійшли ще кілька областей. На вашу думку, це випадковість, чи прояв тенденції?
– Я нещодавно отримала з Івано-Франківська серйозний лист від Національної спілки журналістів, івано-франківської філії, стосовно довготривалих проблем, декілька вже років, стосовно брутальних порушень прав журналістів – звільнення тих, хто працював у комунальних ЗМІ, переслідування цих журналістів. Я дала доручення своїм колегам відкрити негайне впровадження і перевірити кожен факт. Тому що, якщо це система по відношенню до журналістів на Івано-Франківщині конкретно, то ми мусимо про це сказати вголос і дати публічну оцінку.
– Є випадки нападів на журналістів на Львівщині, я маю на увазі газету «Експрес», на Київщині...
– Так, ми займаємося цим. Відкрите моє впровадження стосовно захисту прав журналістів «Експресу». Ми на Львівщині з ними зустрічалися і зустрічалися в Києві, вони були в мене в офісі. Думаю, що найближчим часом будуть висновки. Попередні висновки вже сьогодні можна було б дати – права журналістів були порушені з точки зору права на професію. Попри те, що правоохоронці заявляють, що є порушення податкового законодавства, і це кримінальна справа. Але фактично порушення цієї справи унеможливило журналістам здійснення своїх професійних обов’язків.
– Ви як уповноважена з прав людини вже давно виступаєте за створення в Україні незалежного органу з питань міграції. Це також вимога Європейського Союзу, а Президент Віктор Янукович заявляє, що євроінтеграція залишається пріоритетом для держави. Чи Ви маєте союзників у новій владі в перегляді міграційної політики?
– Ця проблема має довготривалу історію по створенню незалежної потужної міграційної служби, яка б займалася двома складовими одночасно – не тільки міграцією в Україну ззовні, але головним чином, це на мою думку як омбудсмена, це проблема захисту прав наших мігрантів за кордоном, яких під 5 до 7 мільйонів. Тому одне з моїх перших подань до Віктора Януковича в якості Президента було якраз щодо такої міграційної служби.
– Яку відповідь ви отримали?
– Відповіді ще немає, час ще не пройшов, минуло два тижні. Але я бачу, що Міністерство внутрішніх справ України, як у минулому складі, так і в новітньому продовжує боротьбу, щоб процеси і політика міграційної служби залишалися саме під цим силовим відомством. Тому я вбачаю серйозні перешкоди на цьому шляху. Верховна Рада через комітет з прав людини прийняла в другому читанні редакцію закону, який має цю концепцію (законопроект депутата Юрія Кармазіна та інших) по створенню якраз самостійної державної структури, це моя також концепція. Я очікую, що боротьба буде запеклою. Якраз декларації пана Президента стосовно поваги до прав людини і щодо європейського вектору в тому числі, їх треба сьогодні насичувати конкретними абсолютно кроками. Якщо цього не буде, то це залишиться деклараціями. Я вже не пропоную сьогодні, а вимагаю, щоб це питання було розглянуто з точки зору прав людини і у відповідності до вимог Європейського Союзу.
– Чи ви обговорювали правозахисні проблеми з Віктором Януковичем?
– Із 1 березня, після того як я спрямувала листа до пана Президента стосовно нашої особистої зустрічі (а я маю на таке право як омбудсмен у відповідності до Закону про уповноваженого з прав людини на безперешкодну зустріч і з Президентом, і з Прем’єр-міністром, і з Генеральним прокурором, спікером Верховної Ради), поки що такої зустрічі не сталося, на жаль. Я на це звернула увагу навіть під час наради з питань судової реформи в присутності Президента. Віктор Федорович пообіцяв, що найближчим часом така зустріч із омбудсменом відбудеться. Я сподіваються, що комплексне дотримання прав людини і проблеми, які сьогодні є в Україні, мені все ж таки вдасться обговорити з Президентом.
– У своєму вступному виступі на конференції в Празі ви заявили, що Чехія може бути одним із позитивних прикладів у ставленні до трудових мігрантів із України. Але потім звучали значно різкіші оцінки. Голова однієї з громадських організацій українців звинуватив Чехію у репресивній політиці через обмеження доступу на ринок праці. Чи ви змінили свою думку після почутого?
– Надзвичайно було важливо послухати різні позиції, різні оцінки і, в першу чергу, наших українських трудових мігрантів. Це було для мене як для омбудсмена надзвичайно корисно. Але порівнюючи з іншими країнами, де перебуває наша українська трудова міграція, то можу сказати, що кроки чеської влади щодо інтеграції українців усуспільство є надзвичайно позитивними. Наприклад, проблема возз’єднання родин. Чехи, попри те, що вони не ратифікували ні європейську конвенцію з питань міграції, ані оонівську конвенцію, яка закликає якраз дотримуватися міжнародного принципу возз’єднання родин, чехи це роблять на ділі. І це для нас дуже важливо. Вад багато. У будь-якій країні, яка відкрила двері, є вади. Чехія не позбулася цих вад, але вона зробила багато позитивних кроків. Я, як омбудсмен, сподіваюся, що ці кроки будуть продовжені, і намагаюся, щоб ми в політиці двох країн по трудовій міграції з України в Чехію спиралися на позитив і наголошували на тому, що цей позитив треба збільшувати сьогодні і зміцнювати.
– Будь-яка влада в мене як в омбудсмена викликає стурбованість по відношенню до прав людини, будь-яка влада, якою підтримкою вона б не користувалася у виборців України. Тому що влада є першим порушником прав людини і завжди влада, будь-яка, не хоче визнавати будь-яку критику стосовно того, що вона не бачить і концептуальні деякі речі. А особливо для мене, як для захисника прав людини, важливо, щоб влада бачила за будь-якою концепцією і декларацією конкретну людину і права конкретної людини.
– Про конкретні приклади. В Україні останнім часом почастішали напади на журналістів. Із цього приводу висловили стурбованість «Репортери без кордонів», а в Україні журналісти створюють нову громадську організацію – Комітет захисту журналістів – із осередком на Івано-Франківщині, туди увійшли ще кілька областей. На вашу думку, це випадковість, чи прояв тенденції?
– Я нещодавно отримала з Івано-Франківська серйозний лист від Національної спілки журналістів, івано-франківської філії, стосовно довготривалих проблем, декілька вже років, стосовно брутальних порушень прав журналістів – звільнення тих, хто працював у комунальних ЗМІ, переслідування цих журналістів. Я дала доручення своїм колегам відкрити негайне впровадження і перевірити кожен факт. Тому що, якщо це система по відношенню до журналістів на Івано-Франківщині конкретно, то ми мусимо про це сказати вголос і дати публічну оцінку.
– Є випадки нападів на журналістів на Львівщині, я маю на увазі газету «Експрес», на Київщині...
– Так, ми займаємося цим. Відкрите моє впровадження стосовно захисту прав журналістів «Експресу». Ми на Львівщині з ними зустрічалися і зустрічалися в Києві, вони були в мене в офісі. Думаю, що найближчим часом будуть висновки. Попередні висновки вже сьогодні можна було б дати – права журналістів були порушені з точки зору права на професію. Попри те, що правоохоронці заявляють, що є порушення податкового законодавства, і це кримінальна справа. Але фактично порушення цієї справи унеможливило журналістам здійснення своїх професійних обов’язків.
– Ви як уповноважена з прав людини вже давно виступаєте за створення в Україні незалежного органу з питань міграції. Це також вимога Європейського Союзу, а Президент Віктор Янукович заявляє, що євроінтеграція залишається пріоритетом для держави. Чи Ви маєте союзників у новій владі в перегляді міграційної політики?
– Ця проблема має довготривалу історію по створенню незалежної потужної міграційної служби, яка б займалася двома складовими одночасно – не тільки міграцією в Україну ззовні, але головним чином, це на мою думку як омбудсмена, це проблема захисту прав наших мігрантів за кордоном, яких під 5 до 7 мільйонів. Тому одне з моїх перших подань до Віктора Януковича в якості Президента було якраз щодо такої міграційної служби.
– Яку відповідь ви отримали?
– Відповіді ще немає, час ще не пройшов, минуло два тижні. Але я бачу, що Міністерство внутрішніх справ України, як у минулому складі, так і в новітньому продовжує боротьбу, щоб процеси і політика міграційної служби залишалися саме під цим силовим відомством. Тому я вбачаю серйозні перешкоди на цьому шляху. Верховна Рада через комітет з прав людини прийняла в другому читанні редакцію закону, який має цю концепцію (законопроект депутата Юрія Кармазіна та інших) по створенню якраз самостійної державної структури, це моя також концепція. Я очікую, що боротьба буде запеклою. Якраз декларації пана Президента стосовно поваги до прав людини і щодо європейського вектору в тому числі, їх треба сьогодні насичувати конкретними абсолютно кроками. Якщо цього не буде, то це залишиться деклараціями. Я вже не пропоную сьогодні, а вимагаю, щоб це питання було розглянуто з точки зору прав людини і у відповідності до вимог Європейського Союзу.
– Чи ви обговорювали правозахисні проблеми з Віктором Януковичем?
– Із 1 березня, після того як я спрямувала листа до пана Президента стосовно нашої особистої зустрічі (а я маю на таке право як омбудсмен у відповідності до Закону про уповноваженого з прав людини на безперешкодну зустріч і з Президентом, і з Прем’єр-міністром, і з Генеральним прокурором, спікером Верховної Ради), поки що такої зустрічі не сталося, на жаль. Я на це звернула увагу навіть під час наради з питань судової реформи в присутності Президента. Віктор Федорович пообіцяв, що найближчим часом така зустріч із омбудсменом відбудеться. Я сподіваються, що комплексне дотримання прав людини і проблеми, які сьогодні є в Україні, мені все ж таки вдасться обговорити з Президентом.
– У своєму вступному виступі на конференції в Празі ви заявили, що Чехія може бути одним із позитивних прикладів у ставленні до трудових мігрантів із України. Але потім звучали значно різкіші оцінки. Голова однієї з громадських організацій українців звинуватив Чехію у репресивній політиці через обмеження доступу на ринок праці. Чи ви змінили свою думку після почутого?
– Надзвичайно було важливо послухати різні позиції, різні оцінки і, в першу чергу, наших українських трудових мігрантів. Це було для мене як для омбудсмена надзвичайно корисно. Але порівнюючи з іншими країнами, де перебуває наша українська трудова міграція, то можу сказати, що кроки чеської влади щодо інтеграції українців усуспільство є надзвичайно позитивними. Наприклад, проблема возз’єднання родин. Чехи, попри те, що вони не ратифікували ні європейську конвенцію з питань міграції, ані оонівську конвенцію, яка закликає якраз дотримуватися міжнародного принципу возз’єднання родин, чехи це роблять на ділі. І це для нас дуже важливо. Вад багато. У будь-якій країні, яка відкрила двері, є вади. Чехія не позбулася цих вад, але вона зробила багато позитивних кроків. Я, як омбудсмен, сподіваюся, що ці кроки будуть продовжені, і намагаюся, щоб ми в політиці двох країн по трудовій міграції з України в Чехію спиралися на позитив і наголошували на тому, що цей позитив треба збільшувати сьогодні і зміцнювати.
