Доступність посилання

ТОП новини

«Порада журналістам? Об’єднуватися і не мовчати, якщо на вас тиснуть»


Штамп "дозволено"
Штамп "дозволено"

Прага – Абсолютна більшість відвідувачів сайту Радіо Свобода (понад 80 відсотків!) вважають, що стан свободи слова в Україні погіршується. Не видаємо це, звичайно, за істину в останній інстанції (з огляду хоча б на те, що це не є класичне опитування). Та все ж така одностайність відвідувачів навіть одного сайту змушує замислитись: що діється зі свободою слова після приходу до влади команди Віктора Януковича? Що мають робити журналісти, якщо влада і власники мас-медій відверто втручаються у їхню професійну діяльність, іншими словами – закривають їм рот? Скажімо, журналіст і письменник Отар Довженко радить: об’єднуватися і не мовчати!

Чи нарікання і з боку журналістів, і з боку читачів та слухачів мають під собою реальні підстави? А може, це лише спекуляції, якісь чисто пропагандистські ходи недоброзичливців, як про це доводиться чути від людей із оточення Президента? Чи такою вже й ідеальною була свобода слова за попередньої влади?

«За Ющенка-Тимошенко було погано, але зараз – катастрофа»

Журналіст і письменник Отар Довженко ніколи не був у захопленні від рівня свободи у засобах масової інформації України. В інтерв’ю Радіо Свобода він пробує порівняти ситуацію тоді, за Ющенка, і зараз.

«Вважаю, що погано було і до того, за Ющенка і Тимошенко. Але тоді воно мало якийсь пристойний вигляд. Із приходом Януковича і Партії регіонів все втратило будь-яку людську подобу. І те, до чого змушують журналістів, те, на що журналісти погоджуються, тепер абсолютно не відповідає професійним стандартам, демократичній практиці. Думаю, ситуація наближається до катастрофічної, хоча, звичайно, вони не мали достатньо часу для того, щоб зробити її катастрофічною», – іронізує Довженко.

Найбільше за останні місяці журналіста вразила зміна тональності того, як журналісти говорять про владу, як висвітлюють її діяльність.

«Якщо за Ющенка-Тимошенко це було іронічно, прискіпливо, навіть інколи занадто саркастично, але будь-який факт, який міг бути цікавим, він все-таки висвітлювався. Зараз ніякої іронії, ніякої прискіпливості професійної, журналістської (маю на увазі іронії в найкращому сенсі цього слова) немає. Тобто, це в принципі просто неможливо. Про владу мовиться в такому сухому, офіційному тоні: відбулося, зустрілися, провели переговори...», – каже Довженко.

Він пригадав, як один із «найкричущіших», факт висвітлення деякими каналами подій у Верховній Раді під час ратифікації угоди про Чорноморський флот Росії. «Прямим текстом в анонімних матеріалах, підписаних неіснуючими журналістами, говорилося про те, що насправді Тимошенко все це спланувала, тому що вона змовилася з Путіним... Тобто, були якісь абсолютно необґрунтовані припущення, які робилися відверто на догоду владі», – зауважив Отар Довженко.

До речі, Ганна Герман, заступник голови адміністрації Президента, під час зустрічі з журналістами львівської газети «Експрес» у четвер заявила, що чиновники, які здійснюються тиск на газету, діють так лише тому, що хочуть сподобатися новій владі. Вона запевнила, що Президент Віктор Янукович «рішуче засуджує подібні вчинки і налаштований на те, щоб такі чиновники були якнайшвидше покарані».

Втім, влада на місцях, мабуть, знає, що робить: спробувала б вона (якщо там не самогубці) бодай не намагатися сподобатися центральній владі... Це я до того, що переводити стрілки на місцеву владу, коли тиснуть на журналістів, – надто традиційно й непереконливо якось...

«Банкова координує зусилля»

Медіа-експерт, головний редактор «Телекритики» Наталія Лігачова висловила здивування з приводу заяв тих, хто вважає, що в критиці стану справ у журналістиці більше спецтехнологій, ніж правди.

Лігачова сказала, що вже можна говорити про існування координації зусиль якраз із Банкової, де працюють політтехнологи, наприклад, Ігор Шувалов із Росії. Він працював ще у 2004 році в Україні, на кампанію Януковича. І ці політтехнологи проводять скоординовані дії з менеджерами телеканалів, де визначають акценти повідомлень, як належить висвітлювати ті чи інші події...

«Українське телебачення йде російським шляхом?»

Діана Дуцик, викладач Києво-Могилянської академії і головний редактор «Главреда», вважає, що немає підстав називати ситуацію в мас-медіа драматичною.

«Я не є такою категоричною, як деякі мої колеги, щодо того, що «все пропало». Так, є якісь погані тенденції, але, зрештою, від цієї влади ніхто нічого іншого не очікував. Мені важко говорити про ситуацію в телепросторі, можливо, у них є якісь більші проблеми, але якщо говорити про друковані медіа, то ми не маємо тих проблем, про які говорять колеги з телебачення. Але ми маємо інші проблеми. Ці проблеми в нецивілізованому функціонуванні медіа-ринку, в тому, що дуже багато суспільно-політичних видань в Україні залежні від великого капіталу, який має певні політичні інтереси в Україні», – поділилася своїми міркуваннями з Радіо Свобода Діана Дуцик.

Вона не виключає, що ситуація на українському телебаченні починає розвиватися за російським сценарієм.

«Можливо, ми рухаємося (що дуже прикро, якщо це так) у тому ж напрямку, що й Росія. Це коли є більш-менш незалежні друковані медіа з невеликими накладами, де можуть друкуватися і висловлюватися навіть представники опозиції. Але є абсолютно чітко відформатованим телебачення, на якому рідко можна почути альтернативну точку зору. Якщо ми туди справді рухаємося, то це дуже велика проблема», – заявила журналістка.

Та, повертаючись до теми утиску журналістів, фактів цензури, як протистояти цьому? Власний рецепт має журналіст Отар Довженко.

«Що робити? В першу чергу – об’єднуватися. Треба шукати інших людей, які не хочуть із цим миритися. Крім об’єднання, не мовчати, тобто чинити опір, не дозволяти витирати об себе ноги», – радить Довженко.

Останні публікації до теми:

Ресторанні посиденьки Герман, Колеснікова й Арфуша з іноземними журналістами...

Не-цензурщина

Чи можна здолати цензуру, якщо надворі не 2004 рік?

Як це робиться? Контроль над державними медіа
  • Зображення 16x9

    Зиновій Фрис

    На Радіо Свобода з 1994 року. У різні роки очолював кілька газет, у тому числі «Заповіт» і «Пан плюс пані», був власним кореспондентом «Киевских ведомостей» у країнах Балтії та Скандинавії, а потім заступником головного редактора цього видання.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG