Рівне – Квадратні метри житлової площі вбили кілок у стосунках між чорнобильцями-ліквідаторами й мешканцями радіаційно забруднених територій Рівненщини. Закон захищає їх однаково. Ось тільки потерпілі становлять третину населення області, а ліквідаторів різних категорій – близько 4300 осіб. Нині вони скаржаться, що переселенці виявились спритнішими, а відтак є їхніми конкурентами в отриманні першочергового й позачергового житла.
Ліквідатор аварії на ЧАЕС, рівнянин Павло Бречко – перший на черзі серед ліквідаторів другої категорії, що означає – він має право на позачергове отримання житла від держави упродовж року. Реалізації цього права його сім’я чекає ось уже 22 роки.
«Чорнобильці-ліквідатори не мають ні сил, ні здоров’я, щоб заробити собі кошти на житло. Закон дає право їм на позачергове отримання житла упродовж року. Але держава не має коштів, тому доводиться чекати в такій черзі. Але є в нас категорія переселенців із північних районів, які, тільки зареєструвавшись у такій черзі (мають такі ж пільги, як ліквідатори), відразу подають судові позови. І дивним чином наші рівненські судді ці позови задовольняють», – розповідає Павло Бречко.
Ліквідатор-позачерговик Микола Рачиць, а також вдова ліквідатора Галина Рожко подали аналогічні позови до суду. Однак у задоволенні позову судді їм відмовили – на тій підставі, що подібне рішення ущемлятиме права кількох людей, імена яких вище у списку. Чому ж тоді суди задовольняють позови потенційних переселенців? – дивуються вони. Тоді з такими ж позовами до суду звернулися перші за номером у списку позачерговиків Валерій Пурій і Юрій Бабич. Ці позови суд задовольнив.
Начальник відділу обліку й розподілу житла Рівненського міськвиконкому Наталія Марщівська пояснює, що нині міськвиконком опинився ніби між двох вогнів – квартири за рішеннями суду треба надавати негайно, і всім, хто виграв суд. По деяких рішеннях стосовно переселенців із радіаційно забруднених територій уже відкрите виконавче провадження. Згідно із законом, ці люди мають право переселитися у чисту територію, вибрану ними, розповідає чиновник.
«Вони звертаються до своєї селищної ради, рада до адміністрації, обласна адміністрація виготовляє направлення на переселення в те місто, яке вони вибрали, і люди з певним пакетом документів звертаються до нас, а ми включаємо їх по закону в окремий список. Тобто, в місті Рівному є позачергова черга, в якій стоять наші місцеві особи, які мають статус чорнобильський, і є список переселенців. Це два різних списки», – зазначає Наталія Марщівська.
Міськвиконком подав апеляцію на ці судові рішення, однак вони були відхилені. Тим часом, як розповів заступник начальника департаменту соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації Руслан Сивий, у минулому році на область на папері виділили кошти на 42 квартири для чорнобильців, одна фактично надійшла лише половина цих коштів. Їх виділили не на Рівне, а на область.
«Із 89-го року у нас чорнобильці не отримували житла, і, відповідно, по черзі там Дубнівський район, Млинівський район, Острозький район, тому що раніше, протягом попередніх років, більше надавалося житло жителям міста Рівне, чорнобильцям міста Рівне. А зараз уже більше звернули увагу на людей із районів. У нас велика черга серед чорнобильців, більше ніж 3 тисячі чоловік. У минулому році 22 квартири там було виділено, закуплено. А скільки дадуть в цьому році, ми не знаємо», – каже Руслан Сивий.
Депутат обласної ради, ліквідатор Віктор Ольховик розповідає, що свого часу збудоване житло для переселенців із радіаційно забруднених районів надто повільно заселяли – спеціально збудовані для них вулиці в селах на півдні області. Бо обласний центр приваблював їх більше. Нині потерпілих поліщуків на черзі в Рівному ушестеро більше, ніж ліквідаторів.
«Для закону, чи це ліквідатор, чи це постраждалий, який став інвалідом, із четвертої зони – вони однакові. Приймаються судові рішення – людині, яка стоїть 120-ю, їй повинні при отриманні житла в Рівному дати квартиру. Хоча вона там і проживає десь, і, може, має власний будинок. Але люди стоять із 89-го року на черзі – ліквідатори другої категорії. Ліквідатори, якщо було б 40 квартир, то були б претендентами на отримання ті, які стали в 91-му році. Зараз у нас 2013-й. Порахуйте, скільки люди простояли в черзі. Тому це зовсім неправильно», – зауважує Віктор Ольховик.
Катерина Романік народилася в Рівному, однак більшість її рідних проживають на мальовничому північному Поліссі. Судячи з історій своїх рідних, Катерина вважає, що чимало жителів Володимирецького району мали б обрати собі інше місце для проживання. Чому б не Рівне, де зосереджені основні медичні заклади, вважає вона.
«Через 5 років після Чорнобильської катастрофи моя сестра Юля народилася зі вродженими вадами, – каже Катерина Романік. – Вони були несумісні з життям, і через півроку дівчинка померла. За два роки від гострого лейкозу помер мій 6-річний троюрідний брат Сашко. У 2000-му році в дитини моєї троюрідної тітки, ще в утробі, знайшли патологію, несумісну з життям. Через рік від раку шлунку помер мій 65-річний дідусь. У 2005-му прооперували мою новонароджену сестричку – пухлина виявилась доброякісною. Минуло року моїй 70-річній бабусі видалили пухлину мозку. Цього ж року племінниці двоюрідної бабусі видалили лімфому. Її батькам так і не вдалося довести, що хвороба дівчинки пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. До 16 років вона вважалася чорнобильцем, але пізніше цього статусу позбулася – відтак дороговартісне лікування лягло на плечі батьків».
(Голова правління Рівненської обласної організації ГО «Союз Чорнобиль Україна» Георгій Хиля) Павло Бречко та його товариші вважають, що міська влада потурає переселенцям за рахунок ліквідаторів. Це не так, заперечує Наталя Марщівська, яка повідомила, що від того моменту, коли були ухвалені рішення судів стосовно 11 мешканців забруднених територій, державного житла для «чорнобильців» у Рівному не надавалося взагалі. Щоб з’ясувати, хто ж «позачерговіший» із позачергових, чиновники звернулися за роз’ясненням до Конституційного суду і нині чекають відповіді. І коштів. Адже насправді «ділять шкуру невбитого ведмедя».
Коштів на квартири у нинішньому році ще не надійшло. А тим часом, з метою перерозподілу чорнобильських коштів, депутати обласної ради вже підготували пропозиції для уряду щодо мінімізації забруднених територій Рівненщини. Вони пропонують ретельно обстежити територію, яка належить до четвертої (найнижчої) категорії забруднення, адже підозрюють, що нині… вона вже чиста.
Ліквідатор аварії на ЧАЕС, рівнянин Павло Бречко – перший на черзі серед ліквідаторів другої категорії, що означає – він має право на позачергове отримання житла від держави упродовж року. Реалізації цього права його сім’я чекає ось уже 22 роки.
Закон дає право на позачергове отримання житла упродовж року. Але держава не має коштів, тому доводиться чекати в такій черзіПавло Бречко
Ліквідатор-позачерговик Микола Рачиць, а також вдова ліквідатора Галина Рожко подали аналогічні позови до суду. Однак у задоволенні позову судді їм відмовили – на тій підставі, що подібне рішення ущемлятиме права кількох людей, імена яких вище у списку. Чому ж тоді суди задовольняють позови потенційних переселенців? – дивуються вони. Тоді з такими ж позовами до суду звернулися перші за номером у списку позачерговиків Валерій Пурій і Юрій Бабич. Ці позови суд задовольнив.
Начальник відділу обліку й розподілу житла Рівненського міськвиконкому Наталія Марщівська пояснює, що нині міськвиконком опинився ніби між двох вогнів – квартири за рішеннями суду треба надавати негайно, і всім, хто виграв суд. По деяких рішеннях стосовно переселенців із радіаційно забруднених територій уже відкрите виконавче провадження. Згідно із законом, ці люди мають право переселитися у чисту територію, вибрану ними, розповідає чиновник.
«Вони звертаються до своєї селищної ради, рада до адміністрації, обласна адміністрація виготовляє направлення на переселення в те місто, яке вони вибрали, і люди з певним пакетом документів звертаються до нас, а ми включаємо їх по закону в окремий список. Тобто, в місті Рівному є позачергова черга, в якій стоять наші місцеві особи, які мають статус чорнобильський, і є список переселенців. Це два різних списки», – зазначає Наталія Марщівська.
Міськвиконком подав апеляцію на ці судові рішення, однак вони були відхилені. Тим часом, як розповів заступник начальника департаменту соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації Руслан Сивий, у минулому році на область на папері виділили кошти на 42 квартири для чорнобильців, одна фактично надійшла лише половина цих коштів. Їх виділили не на Рівне, а на область.
«Із 89-го року у нас чорнобильці не отримували житла, і, відповідно, по черзі там Дубнівський район, Млинівський район, Острозький район, тому що раніше, протягом попередніх років, більше надавалося житло жителям міста Рівне, чорнобильцям міста Рівне. А зараз уже більше звернули увагу на людей із районів. У нас велика черга серед чорнобильців, більше ніж 3 тисячі чоловік. У минулому році 22 квартири там було виділено, закуплено. А скільки дадуть в цьому році, ми не знаємо», – каже Руслан Сивий.
Депутат обласної ради, ліквідатор Віктор Ольховик розповідає, що свого часу збудоване житло для переселенців із радіаційно забруднених районів надто повільно заселяли – спеціально збудовані для них вулиці в селах на півдні області. Бо обласний центр приваблював їх більше. Нині потерпілих поліщуків на черзі в Рівному ушестеро більше, ніж ліквідаторів.
Для закону, чи це ліквідатор, чи це постраждалий, який став інвалідом, – вони однаковіВіктор Ольховик
Катерина Романік народилася в Рівному, однак більшість її рідних проживають на мальовничому північному Поліссі. Судячи з історій своїх рідних, Катерина вважає, що чимало жителів Володимирецького району мали б обрати собі інше місце для проживання. Чому б не Рівне, де зосереджені основні медичні заклади, вважає вона.
«Через 5 років після Чорнобильської катастрофи моя сестра Юля народилася зі вродженими вадами, – каже Катерина Романік. – Вони були несумісні з життям, і через півроку дівчинка померла. За два роки від гострого лейкозу помер мій 6-річний троюрідний брат Сашко. У 2000-му році в дитини моєї троюрідної тітки, ще в утробі, знайшли патологію, несумісну з життям. Через рік від раку шлунку помер мій 65-річний дідусь. У 2005-му прооперували мою новонароджену сестричку – пухлина виявилась доброякісною. Минуло року моїй 70-річній бабусі видалили пухлину мозку. Цього ж року племінниці двоюрідної бабусі видалили лімфому. Її батькам так і не вдалося довести, що хвороба дівчинки пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. До 16 років вона вважалася чорнобильцем, але пізніше цього статусу позбулася – відтак дороговартісне лікування лягло на плечі батьків».
(Голова правління Рівненської обласної організації ГО «Союз Чорнобиль Україна» Георгій Хиля) Павло Бречко та його товариші вважають, що міська влада потурає переселенцям за рахунок ліквідаторів. Це не так, заперечує Наталя Марщівська, яка повідомила, що від того моменту, коли були ухвалені рішення судів стосовно 11 мешканців забруднених територій, державного житла для «чорнобильців» у Рівному не надавалося взагалі. Щоб з’ясувати, хто ж «позачерговіший» із позачергових, чиновники звернулися за роз’ясненням до Конституційного суду і нині чекають відповіді. І коштів. Адже насправді «ділять шкуру невбитого ведмедя».
Коштів на квартири у нинішньому році ще не надійшло. А тим часом, з метою перерозподілу чорнобильських коштів, депутати обласної ради вже підготували пропозиції для уряду щодо мінімізації забруднених територій Рівненщини. Вони пропонують ретельно обстежити територію, яка належить до четвертої (найнижчої) категорії забруднення, адже підозрюють, що нині… вона вже чиста.
